Альманах фантастики "Das ist fantastisch!"

​​«Пісні світанку» - найновіша збірка української фантастики, що вийшла у «ВСЛ». Її родзинка – відомі автори, адже в кожного з них є щонайменше один роман (а в декого їх півдесятка). У текстах відчувається письменницький досвід – хороша стилістика, цікаві ідеї, особливий настрій. Мені відгукнулися майже всі оповідання. Далі напишу про свій ТОП.«Кант надії» (Світлани Тараторіної) – антиутопія про життя під окупацією (тільки окупанти тут – стрьомні восьминоги з диму). Для мене це історія про те, чия стратегія ефективніша для виживання: пристосуванців чи ідеалістів? Оповідання показує, яку ціну платить кожна зі сторін: зміни творять ідеалісти, але втілити їх мають пристосуванці, в такий спосіб ставши новими ідеалістами.«Усі коралі на захист богині» (Наталії Матолінець) сподобалося не так формою, як ідеєю. Якби не війни і катастрофи ХХ ст., у наших родинах зберіглося б багато фамільних скарбів: фото, архівів, прикрас – різних дрібничок, що підсвічують родову ідентичність. Для героїні оповідання такими дрібничками стали старовинні коралі бабці. В мене схоже ставлення (тільки не смійтеся) до ялинкових прикрас. З усіх оповідань оця ідея мені найбільше відгукнулася і зачепила за живе.«Змієвиця» (Наталії Довгопол) – знайомий сюжет про жінку-відьму, що живе на селі, всім допомагає, а односельці зрештою виявляються гадами невдячними. Написано дуже смачною мовою зі стилізацією. Прочитала із задоволенням.«Кістяні голки» (Юлії Нагорнюк) підіймає дуже незвичну тему для фантастики – підліткову самотравматизацію (коли в школі не булять, в родині достаток, батьки кажуть: «Можеш із нами поговорити», а суб’єктивно все одно відчувається «щось не так»). Мені сподобалася спроба вловити це слизьке відчуття, цей хиткий стан, що розбивається об раціональні доводи «все ж нормально». І сподобалося, що авторка описує те, що часто знецінюють аргументами про «молодь», яка «мається дурнею».«Зорезнавці» (A. Achell) – найбільш незвичне оповідання в збірці. Тут оригінальна світобудова, конфлікт практиків з лабораторій із практиками, що хочуть ставити досліди на собі. З усіх текстів це оповідання дозволяє найбільше абстрагуватися від наших реалій і війни.Слід сказати, що частина текстів у збірці не з’явилися б, якби не війна. Вони відчуваються як спроба осмислити авторами свої почуття, виговоритися (іноді – прокричатися) про них. У деяких оповіданнях алюзії на війну виписані дуже «в лоб», а емоції зашкалюють. Через це вони мені сприймаються радше як терапевтичні казки. Читалося боляче, але я не уявляю сьогодні збірку сучасної української прози без алюзій на війну.Загалом, хороша збірка. Актуальна, сучасна, щемка. І звісно, вона дає можливість познайомитися з відомими українськими фантастами в режимі тест-драйву. Оформлення гарне, є лясе, кольоровий зріз і золотаве тиснення на обкладинці.

​​Дочитала «Монстри і Суперкомп’ютери» - сподобалося. Книга гарно поєднує різні жанри: від горору до затишних фанфік-пейрінгів. Це розважальна історія про класичних монстрів у космосі.«Деметра» - космічний корабель, якому немов пороблено. Одного разу вона перевезла Дракулу, що всю дорогу хрумав пасажирів…, і понеслося. На борту «Деметри» почергово опиняються вовкулака, даґоніти-ктулгісти та інша хтонь. А ШІ корабля бореться з ними всіма доступними засобами, намагаючись доставити хоч когось із пасажирів одним шматком. Звучить чорнушно. Та книга дійсно сповнена чорної іронії і здорової (з точки зору «Деметри») мізантропії.Якщо вам здається, що десь у цьому списку мають з’явитися Франкенштайн і Мумія – вам не здається. По суті це один великий ретелінґ всесвіту «Класичних потвор». Наприклад, істота Франкенштайна – кіборг, створений на базі процесора «Прометей». І все в такому дусі. За великим рахунком – це роман в оповіданнях, що поєднані наскрізним сюжетом. Вся чорнуха і горор йдуть на початку, створюючи хибне враження про похмурість історії. Далі починаються гумор і пригоди. І навіть затишна милота. Тож «Монстри і Суперкомп’ютери» - прикольний фанфік на літературу про монстрів. Сюжет мчить із шаленою швидкістю. Персонажі конфліктують, миряться і створюють дивні союзи. На фоні цього показані два ШІ зі специфічною логікою (перша – зореліт «Деметра», друга – її медичний відсік Стюарт). Є окремий пласт приколів, де ШІ криво розуміють промт і лажають (нерідко навмисно).Сюжет бере вау-ефектом і нестандартною репрезентацією відомих героїв. Раджу, якщо вам подобається концепція, де ШІ воює з Дракулою в космосі. Книга дає рівно те, що обіцяє, і дуже гарна в цьому. Фанам «Вбивцебота» теж раджу. Є дещо спільне і смішне в тому, як передані мізантропічні думки ШІ. «Монстрів і суперкомп’ютери» видало «Yakaboo Publishing». Це однотомник із завершеним сюжетом.

І ще 2 анонси Readberry.Боги, які загубилися в часіСуворі ірландські легенди блукають вулицями Мангеттену «золоченого століття»: кров, фальш, підступи, плітки, трішки давньої магії і, звісно, шалена романтика!Двоє людей зустрічаються в Нью-Йорку. І з подивом розуміють, що бачаться не вперше. До того ж їх чомусь непереборно тягне одне до одного. Вона — дебютантка цього сезону, скандально відома дочка заможної родини Гаррінґтонів Емма. Він — новоприбулий таємничий лорд, який прагне посісти місце у вищому світі Нью-Йорка. Дівчина. Богиня. ЦарицяПриготуйтеся до зухвалого переосмислення античності від справжньої зірки BookTok! Популярна блогерка Беа Фіцджеральд, чиї відео збирають мільйони переглядів, нарешті дебютує в українському перекладі. Персефону не викрадали, вона сама стрибнула в пекло. Відмовилася бути іграшкою в руках богів і віддала перевагу вогню підземного світу. І тепер їй потрібно вмовити зарозумілого та спокусливого правителя царства мертвих, щоб він допоміг улаштувати переворот на Олімпі.

На «Bookspace» говорили про збірку мілітарного горору «Птахи у пітьмі». До її створення доклалися Дімка Ужасний і Серафіма Біла з горор-спільноти «Бабай». А презентувала одна зі співавторів – Ольга Брильова.Ольга Брильова розповіла, що до збірки потрапило не те оповідання, яке вона під неї писала. Воно вийшло завеликим. Тож взяли її інший твір – створений на конкурс «Бабаям».Серафіма Біла трохи більше розповіла про конкурси горор-прози у «Бабая». Так, на конкурсах заборонена згадка росії (бо приходило багато оповідань, де мавки і чугайстри різали русаків). Друга умова – про війну можуть писати лише військові. Бо орги хочуть підсвічувати досвід реальних людей.Ольга Брильова каже, що за Кінгом є три класичних горорних сюжети: монстр, проклятий будинок, привиди. І коли військові пишуть горор, вони торкаються цих тропів. «Дивний будинок – це позиція, що тримають наші». Єдине чого не можна – порушувати жанрові конвенції, бо якщо написати, що весь горор був сном – тебе поб’ють твоєю ж книгою.

І на останок анонсів - одразу 2 французькі фантастики від "Богдана".Готична романтична казка "Механіка серця" Единбург, кінець XIX століття. Джек народився в дуже холодний день, і його маленьке серце, не витримавши холоднечі, замерзло. Втім, його щастя, що обійдена долею акушерка Мадлен знається на магії; дякувати їй, його справжнє серце поступається місцем годиннику з зозулею, а той дає дитині шанс на життя. Є в цьому одне «але». Залишившись під опікою Мадлен, Джек зможе жити далі, якщо тільки ніколи не злитиметься і не закохається. Тим то за кілька років усе змінюється — випадково він зустрічає гарненьку співачку... Поетична підліткова антиутопія та пронизливий зимовий нуар "Зимова битва" Головні герої виявляються втягнутими у вир подій, які змінять не лише їхнє життя, а й життя всього суспільства. Їм доводиться долати труднощі, знаходити вірних союзників і робити важкий вибір між страхом і відвагою. Чи вистачить сили одного голосу, щоб підняти народ для боротьби за свободу і краще майбутнє?

Varvar Publishing анонсували видання класики постапокаліптичної НФ-манґи — Trigun та Trigun Maximum. 📜 З якихось причин у минулому за голову Ваша було призначено нагороду у розмірі шістдесяти мільярдів подвійних доларів, і цей стрілець-пацифіст ніяк не може втекти від жадібних до грошей і схильних до насильства громадян. Дізнайтеся, чому Ваш коштує таких великих грошей мертвим! Відчуйте незграбне занепокоєння нещасних мешканців пилової планети! Слідкуйте за пригодами незвичайного героя у суворому світі! Приєднуйтесь до Ваша — з його бурхливим минулим і надзвичайною здатністю ухилятися від мільйонів куль — та до кавалькади нещасних персонажів на пустельній планеті в далекому майбутньому. В Trigun наразі 2 томи (в першому виданні було 3, у другому релізі стало 2), а в Trigun Maximum 14 томів. В першому омнібус перевиданні Trigun також видавався в 2 томах, а от Trigun Maximum в 7. Українське видання, ймовірно, за чутками, може бути, за переказами, як-то кажуть, за неофіційною інформацією, неперевіреними даними та припущеннями на основі десь там почулося, здається, також буде формату 3-в-2 та 14-в-7 🤓.

​​Останній раз я читала твір зі шкільної програми ще у школі. Тоді думала, що з нею покінчено. Але як-то кажуть, ніколи не кажи ніколи. За 20 років програма сильно помінялася (і осучаснилася). І от до мене потрапила повість «Душниця». (Це фентезі про душі, а не про душних людей))).Як всі твори Володимира Аренєва, «Душниця» багатошарова. Автор розповідає підліткову історію про дорослішання. І паралельно пропонує обговорити багато інших тем. Наприклад, втрату і горювання, меморіальну культуру, війну і політику.Дія відбувається у вигаданому місті, в якому впізнається сучасний Київ. Світ схожий на наш, але не наш. Душі померлих там запаковують в повітряні кульки і зберігають вдома, або у великій вежі – душниці. Якщо про кульку добре дбати, вона може почати розмовляти. Але це чують переважно діти.Тож доглядати за кулькою призначають малечу, яка повинна з нею гуляти і говорити (відчуваючи тягар відповідальності і зносячи питання горюючих дорослих в дусі: «Ну, що – кулька щось сказала?»). Трохи кріпово для дитячої психіки. А для дорослих – можливість попрощатися, чи навпаки – «муміфікувати» пам’ять про втрачену людину.Головного героя звати Сашко, він пересічний школяр. Сашко соромиться запросити дівчину в кіно і потерпає від шкільних хуліганів. Але раптом в його родині стається горе, - і ось вже до руки примотана кулька. Вона ніби постійний мовчазний спостерігач, в якому хлопець шукає засудження або заохочення своїх вчинків. (Перше фентезі про фройдиське супер-его, що носять на мотузочці).Книга ставить багато дискусійний питань і підштовхує формувати власні думки (замість пошуку «правильної відповіді, яку мав на увазі автор» (як ото іноді бувало на уроках літератури). Тож не переказуватиму сюжет, а просто напишу деякі цікаві моменти:- у книзі є старий поет, якого постійно кудись запрошують, але він бачить: людям геть не цікаві його вірші, а тільки те, що він – відомий дисидент;- є персонаж, який вивчає некрологи і біографії митців, що здаються йому шаблонними та нещирими, бо за ними не відчувається справжня людина (тут, до речі, можна поговорити і про такі ж самі біографії письменників, розміщені у шкільних хрестоматіях);- є хлопчик, народжений у другому поколінні в міжнаціональній сім’ї, у пошуках націдентичності;- є актуальні відсилки на пострядянський культурний простір; є Півострів зі своїми традиціями, відділений Стіною; згадується війна, різні культури, занепала Імперія.Загалом, я рада, що книга потрапила до мене в дорослому віці, бо підліткою я б навряд зчитала щось глибше верхніх текстових шарів. Хоча і для школярів у «Душниці» запаковано багато важливих і правильних думок.Книга вийшла в «Абабі». Це перевидання, де автор доопрацював і трохи осучаснив текст. «Душниця» гарно проілюстрована. До речі, це всесвіт «Пана Малодоброго», але кожну повість можна читати окремо.

​​Робила допис і зачепилася за назви книг. А ви помічали, скільки фентезі в нас мають «кістки» у назві? Виходить, що багато, понад 20 книг (і це серед більш-менш новинок).По-перше, кістки люблять використовувати у фентезі як будівельний матеріал. У нас є «Трон із драконових кісток» (Т. Вільямс), «Кістяні годинники» (Д. Мітчелл) і навіть ціла «Кістяна вежа» (М. Морт)! А щоб не розмінюватися на дрібниці, є книги про «Тунель із кісток» (В. Шваб) і ціле «Місто кісток» (К. Клер). До речі, якщо є вибір, які кістки брати, автори фентезі люблять по-багатому, тому віддають перевагу драконячим і золотим (можна зацінити «Порох із драконових кісток» (В. Аренєв), «Хребет дракона» (Кевін Дж. Андерсон), «Річку золотих кісток» (А. К. Малфорд) і «Корону з позолочених кісток» (Д. Арментраут).Друга величезна група назв книг – це кістки і *шось-там-ще*. Тут багато варіантів на будь-який смак. Наприклад, «Кропива і кістка» (Т. Кінгфішер), «Тінь і кістка» (Лі Бардуґо), «Зірки і кістки» (І. Грабовська), «Кістки і зоряний пил» (Р. Лебовські), «Книжки і кістяний пил» (Т. Болдрі). Втомилися? А в нас ще є різні діти і повелителі кісток: «Діти кістки і крові» (Т. Адейеми), «Донька диму і кісток» (Л. Тейлор), «Велителька кісток» (Н. П. Прето).Кістки у фантастиці бувають поховані («Поховай наші кості в опівнічній землі» (В. Шваб)), прокляті («Прокляття, карбоване в кістках» (Д. Єнсен)), і навіть милі («Милі кістки» (Е. Сіболд)). Словом, як каже назва однієї книжки, кісток у фантастиці вистачить на цілий «Сезон кісток» (С. Шенон).Щось із цього читали?Назви списком:1. «Кропива і кістка» (Т. Кінгфішер)2. «Тінь і кістка» (Лі Бардуґо)3. «Зірки і кістки» (І. Грабовська)4. «Кістки і зоряний пил» (Р. Лебовські)5. «Книжки і кістяний пил» (Т. Болдрі)6. «Кістяні годинники» (Д. Мітчелл)7. «Милі кістки» (Е. Сіболд)8. «Місто кісток» (К. Клер)9. «Донька диму і кісток» (Л. Тейлор)10. «Трон із драконових кісток» (Т. Вільямс)11. «Велителька кісток» (Н. П. Прето)12. «Річка золотих кісток» (А. К. Малфорд)13. «Прокляття, карбоване в кістках» (Д. Єнсен)14. «Порох із драконових кісток» (В. Аренєв)15. «Корона з позолочених кісток» (Д. Арментраут)16. «Сезон кісток» (С. Шенон)17. «Діти кістки і крові» (Т. Адейеми)18. «Тунель із кісток» (В. Шваб)19. «Кістяна вежа» (М. Морт)20. «Поховай наші кості в опівнічній землі» (В. Шваб)21. «Хребет дракона» (Кевін Дж. Андерсон)

Скоро вийде ще одненьке видання "Дракули". Цього разу у "Стилет і стилос". Видавництво показало ілюстрацію і уривок перекладу Мирослава Томащука: Носферату не бджола, що гине, вжаливши раз. Він стає дедалі могутнішим і могутнішим, здобуває ще більше сили на лихі діяння. Цей вампір дужий, як двадцятеро чоловіків, він хитрий надміру своєї смертоносності, бо хитрість його розросталася впродовж віків; він досі може скористатися некромантією, яка, як можемо зрозуміти із походження слова, є вченням про магію над померлими, і так він може командувати всіма мерцями поблизу; він жорстокий, ба навіть гірше, ніж жорстокий; він бездушний диявол, і серця у нього немає; він може керувати стихіями, бурею, туманом, блискавицею; може підкорити собі всю мерзоту, щурів, сов, кажанів, міль, лисиць, вовків, може збільшуватися і зменшуватися; інколи він може навіть зникати і з’являтися непоміченим. Тоді як нам завдати йому нищівного удару? Як нам знайти його, а знайшовши, знищити? Друзі, ми взялися за велике, жахливе завдання...

Жупанський анонсує горор від українського автора. Це роман у новелах з елементом фантастики. Буде вже на "Арсеналі".АнотаціяЦе сталося, як завжди, раптово і несподівано – у місті Шевченко оголосили негайну евакуацію у найстисліші терміни <...>.Усе почалося зі спалаху. Його феномен, причини і те, який насправді він справлятиме вплив на реальність, звісно ж, не прокоментували – про це не прийнято говорити, а тих, хто надмірно цікавився питанням Сектору, змусили замовчати. Тепер місто Шевченко – чорна діра на мапі. Туди не ходять, там пустка, пропаща територія, заборонена зона. Та все одно долинають чутки про моторошні химерні дива і непояснювані речі, що здатні позбавити розуму кожного, хто, попри заборону, спробує туди потрапити. Офіційно у Шевченкові нікого немає, але дрижить асфальт, щось рухається на покинутих дорогах, клубочиться у порожніх вікнах мертвих будинків, а в тіні до часу невидимої катастрофи прокинулося те, чого не мало бути у цій реальності.Кажуть, зона Сектору розширюється...