Якщо ж поручитель помирає, то формально спадкоємці потрапляють в ситуацію, коли їм треба визначитись, чи готові вони також, як і спадкодавець, сплачувати за боржника, бо це вони мають здійснити незалежно від обсягу спадщини.
Натомість в справі № 640/11782/16-ц ситуація інша: кредитор заявив вимоги до поручителя і спір вже розглядався в суді, коли поручитель помер. Тобто є майновий обов’язок, який не залежить від особистості – сплатити борг. І цей обов’язок, як і всі інші, входить до складу спадщини, оскільки він не охоплюється обов’язками, передбаченими у ст. 1219 ЦК і регулюється ще однією спеціальною нормою – ст.1282 ЦК. І в цьому разі спадкоємці мають виконати цей обов’язок у межах спадкового майна. Щодо відсилання ст. 1219 ЦК до ст. 608 ЦК в цьому разі не спрацьовує, оскільки ст. 608 ЦК передбачає умову: пов’язаність зобов’зання з особою настільки, що воно не може бути виконано іншою особою. Це точно не про поруку і не про майновий обов’язок сплатити борг.
Отже, я, власне, не те, щоб розчарована обгрунтуванням, наведеним у постанові КЦС ВС, а пригнічена тим, яким чином судді міркували.

😒