Є постанова ЦКС ВС від 02 вересня 2026 року справа № 640/11782/16-ц 🧑🏻‍🎓, в якій ВС визначив, що порука припиняється зі смертю поручителя.
Обґрунтування скудне 🤷, зводиться до мінімуму:
1) У договорі поруки не передбачено правонаступництва у разі смерті поручителя (і що? Це має бути регулювання не договором, а законом).
2)Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 ЦК України) –п.31 Постанови. Однак, по-перше, ми маємо спиратися на правило про співвідношення загальної та спеціальної норм. Ст.607 ЦК містить загальне правило, а ст. 559  ЦК є спеціальною. По-друге, при чому тут неможливість виконання зовсім не ясно.
3). Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (п.32 Постанови). Однак вважати, що порука як майнове зобов’язання є нерозривно пов`язаним з його особою і тому не може бути виконане спадкоємцями –  просто безглуздо.
Інша річ, що порука засновується на особистих стосунках між поручителем та боржником, за якого поручається особа. Однак навіть ці відносини не врегульовані в ЦК, на що ми неодноразово наражалися в судовій практиці з інших спорів (правда, ця практика вже вмерла). А для відносин між поручителем та кредитором, які, власне, й врегульовані в ЦК, жодних особистих елементів закон не згадує.
Тим не менш ми не можемо їх відвертати суто теоретично хоча б тому, що поручитель поручався за особу, керуючись якимись мотивами – особисті стосунки, бажання допомогти і підтримати, розрахунок та якісь обставини. І врешті решт – з огляду на свої матеріальні можливості погасити чужий борг, якщо це буде треба. Адже поручитель має це зробити в повному обсязі боргу боржника, якщо інше не зазначено в договорі поруки.