Книжкові історії 🏳️‍🌈

Вирішила запостити відгук з обкладинками цієї книжки різними мовами 🕊«Любий Едвард» #прочиталаЦе книга про втрату, горе і про те, як непросто людям усвідомлювати смерть. У дванадцять років Едвард стає єдиним, хто вижив у жахливій авіакатастрофі, яка забрала життя його батьків, брата і ще 180 пасажирів. Тепер йому доводиться жити далі — з тіткою і дядьком, із постійним болем і порожнечею. Знайти сенс свого існування. Авторка настільки трепетно написала цю книжку, дозволила герою вести сюжет, не навʼязувала якісь свої ідеї, а наче лише спостерігала за дитиною. Роман частково заснований на реальних подіях — катастрофі рейсу Afriqiyah Airways 771, який розбився у 2010 році. Із 104 людей на борту вижив лише 9-річний хлопчик із Нідерландів — Рубен ван Ассоу. У "Подяках" авторка говорить, що хотіла віддати данину загиблим людям і водночас зрозуміти, чи зміг той реальний хлопчик пережити цю трагедію. «Мені потрібно було, щоб із ним усе було добре, тому я мала написати цю історію так, аби сама повірила, що це можливо» — зізнається авторка.Так зʼявилася ця книга. І вона насправді життєствердна. А в наших реаліях може навіть трохи допомогти впоратися з "травмою вцілілого".«Їм є з чого почати, навіть якщо зараз вони перебувають у найгіршій точці, яку тільки можна уявити». Мені книжка запала в серце! Тому раджу, якщо теми втрат не є вашими тригерами зараз 💔

Каркас філософії Сковороди ☕️ У блозі Вівату вийшов дуже класний матеріал про Сковороду і його філософію. Раджу прочитати повністю! #історіякнижок А сюди принесла систему/основу його філософії:База — це уявлення про три світи: зовнішній світ — макрокосм, світ людини — мікрокосм і світ Біблії — світ символів Біблії. Для Сковороди всі ці три світи були рівновеликі і рівноважливі. Тобто сковородинівська людина мала би гармонійно поєднувати в собі ці три світи: увагу до зовнішнього, таку саму увагу до свого внутрішнього світу (й, напевне, до світу інших людей) і не меншу увагу до світу, який закодований в Біблії — її Сковорода не сприймав буквально і заперечував буквальне сприйняття, а лише як символічні сенси.Також у Сковороди було поняття про дві натури чи дві природи — видиму і невидиму. За Сковородою те, що видиме, є хибне, несправжнє, воно є марнотне. А істинне, таке що не піддається руйнуванню, є внутрішнє. Тобто зовнішня натура — оманлива, внутрішня — справжня.Щоб зрозуміти спосіб мислення та писання Сковороди треба завжди пам’ятати, що Сковорода був літературний філософ, він не був філософом наукового плану, і його філософія виростає з цілої традиції української барокової літератури.

Зазвичай Ліля любить спостерігати, але цього разу приймала дуже активну участь, і процес її затягнув по повній 🤨Мова йде про нову кооперативну гру Split Fiction, реліз якої відбувся в березні цього року. 💫 В центрі сюжету дві письменниці приходять в корпорацію, де спеціальна машина вводить їх в симуляцію, і вони мають пройти крізь сюжети власних книг. Таким чином їх історії записуються і згодом мають бути опубліковані. 💘 Проте все йде не по плану (власне, як і завжди), і дві дуже різні та незнайомі досі дівчини – Зоє та Мія опиняються у спільній симуляції. 💎 Гра нам сподобалась, достатньо динамічна, картинка гарна та постійно змінюється, присутній певний гумор, квести не важкі, та місцями доведеться трохи напружитися. Навіть Ліля щиро насолоджувалася грою, хоча it takes two змусив її нервуватися і бажання грати періодично зникало. А от Split Fiction нам обом дуже зайшла, все швидко і захопливо. Вердикт: РЕКОМЕНДУЄМО ❗️🌈 Хто вже грав? Діліться враженнями, розповідайте про свої улюблені ігри, та досвід кооперативних ігор

Як ми з Ташою не сходимо з розуму? Пост, який ми хотіли написати вже дуже давно, бо бачимо, що це вам відгукується ❤️‍🔥В умовах постійного стресу, війни та особистих викликів, дбати про себе стає не завжди легко. Але дуже важливо. Що допомагає нам? ☕️ Затишок вдома. У Таші є філософія, що атмосфера, в якій ви відпочиваєте (чи як у нашому випадку, ще й працюєте), місце, куди повертаєтесь після виснажливого дня, має бути місцем сили, спокою і натхнення. Деталі вирішують все: свічки, квіти, постіль, невеликий декор, гарний посуд — це те, що ми регулярно оновлюємо, змінюємо за сезоном чи бажанням. 😻 Власні традиції. Це те, що допомагає заземлитись. Я вже згадувала, що ми щосезону змінюємо декор вдома, але цим займається більше Таша, а от сходити разом по магазинах і набрати різних дрібничок — стало нашою традиційною, терапевтичною справою. Минулого року ми започаткували ще одну — прикрашати панеттоне на Пасху, готуємо кольорову глазур, додаємо різні фігурки і посипки, це виявилось дуже весело і натхненно. 🌈 Турбота про здоров’я. Ми намагаємось регулярно робити чекапи, слідкуємо за тим, щоб харчування було корисним і збалансованим. Але водночас не зациклюємося на цьому дуже сильно, в комфортних межах. Приймаємо також вітаміни і різні добавки. Як каже Таша: коли в твоїй тарілці — зелена гречка, а на приліжковій полиці — вітаміни, неможливо забути, що про себе треба дбати 😅📚 Відпочинок. Якісний, регулярний відпочинок — це не забаганка, а необхідність. Просто провести день за переглядом серіалів, за книгою чи поїсти піцу, погуляти в лісі, піти випити кави і влаштувати променад по місту, зустрітись з друзями, що завгодно, аби зробити паузу, набратись сил і перезавантажитись. Колись я взагалі не вміла відпочивати, а зараз — це те, без чого не можу і не буду функціонувати. А що допомагає вам? Які маєте традиції і практики, діляться в коментарях ↗️

A close(r) reader. Вправа 1 — Що таке «читання»? #усвідомленечитанняВам знадобляться:💥Кілька аркушів паперу, блокнот або ваш поточний щоденник💥Улюблена ручка чи олівець💥Таймер💥~45 хвилин вільного часуПротягом 10 хвилин потрібно буде безперервно писати. Ідея полягає в тому, щоб підтримувати синхронність між руками і мозком, дозволяючи кожній думці безперешкодно фіксуватися на папері. ☕️ Запитання: Що таке «читання»?Уявіть, що вам потрібно пояснити інопланетянам, які ніколи цим не займалися, що це таке, як його робити, навіщо. Ви маєте писати цю відповідь безперебійно протягом 10 хвилин, навіть якщо у вас в голові «АААААА», чи «я не знаю». Так і пишіть, весь хід думок, буквально. Всі вигуки, жарти, розпач, тощо. Коли 10 хвилин закінчаться, припиніть писати, навіть якщо ви ще не закінчили речення. Відпочиньте кілька хвилин. ☕️ Запитання: Що означає читання для вас?Що читання означає для вашого особистого життя. Як воно вплинуло на ваше професійне життя чи вибір. Що ви відчуваєте, коли читаєте. Які книги вам подобається читати.Відповідь потрібно писати так само — протягом 10 хвилин безперервно.Памʼятайте, ви це робите виключно для себе, отже можете писати що завгодно. P.S. Я ще не мала часу особисто виконати цю вправу, але точно планую зробити. Можливо згодом поділюся результатом 😻

5 книг, які я купила за акцією у Фабулі і чому вам варто реально звернути на них увагу 🌙#лгбткнижки«Готель Світ» (Hotel World) — Алі СмітУ центрі сюжету — готель і п’ять незнайомих між собою персонажів: від духу покоївки, яка загинула в нещасному випадку, до журналістки та безпритульної жінки. Алі Сміт сміливо грає зі стилями, темами та часом. У книзі є й квір-персонажі та їхні стосунки. Це роман про життя, смерть, смуток і моменти, які пов’язують нас одне з одним.«Як бути двома» (How to Be Both) — Алі СмітДві часові лінії — сучасна та ренесансна доба. Один із головних персонажів — підлітка Джордж, яка переживає втрату матері, а також відкриває для себе любов і себе саму. У романі розглядаються теми втрати, ідентичності й краси мистецтва, є також квір-стосунки.«Заповіт Марії» (The Testament of Mary) — Колм ТойбінЦе історія про маму Ісуса, де вона постає живою людиною, що сумує за сином, сумнівається у його божественній природі й протистоїть наративам, які створили апостоли. Цей роман — роздуми про материнську любов, скорботу та пошук істини. «Рудий на узбіччі» (Redhead by the Side of the Road) — Енн ТайлерЦе історія про Міка Морімера, чиє життя повне рутини й передбачуваності. Проте все змінюється, коли до нього приходять двоє несподіваних гостей: юнак, який стверджує, що Мік — його батько, і кохана жінка, яка переживає кризу. Роман теплий, щирий і сповнений гумору.«Усе від А до Я» (The A-Z of Everything) — Деббі ДжонсонУявіть, що останній подарунок матері — це алфавітна інструкція до її життя? Саме це отримують дві сестри, Енді та Роуз, які давно втратили зв’язок одна з одною. Кожна глава книги — це літера, яка відкриває спогади, завдання чи лист, що допомагає їм знайти примирення між собою. Це зворушлива, життєствердна історія про любов, родину та можливість почати спочатку. А ще, у книзі є квір-лінія.Зацікавила якась книга?

Про розділення книг на «для хлопців/для дівчат» і про відсутність в суспільстві культури прививання хлопцям емпатії. Повністю статтю англійською знайдете за посиланням.Авторка статті послухала подкаст The Daily, де обговорювали гендерний розкол серед молоді на виборах. За даними опитувань The Times, молоді чоловіки у віці 18-29 років здебільшого підтримують Трампа, адже відчувають, що його політика й особистість пропонують чіткіший орієнтир того, що значить бути чоловіком у сучасному світі. Натомість молоді жінки переймаються через втрату репродуктивних прав і обурені його висловлюваннями про жінок. У подкасті журналістка запитала жінок, чи можуть вони зрозуміти позицію чоловіків, але чоловіків не запитали, чи можуть вони співпереживати вибору жінок. І тут ми підходимо до ключового поінту — у нашій культурі вважається нормою припускати, що дівчата можуть і будуть співпереживати чоловічому досвіду, але хлопці не можуть і не будуть розуміти жіночий.І в книгах це розділення чи не найбільш очевидне. Існує загальна думка, що хлопців практично неможливо змусити насолоджуватися книгами з жінками як головними персонажами. Від хлопців не очікується, що вони зрозуміють становище Джейн Ейр чи вразливість сестер Беннет. 🟣Чи справді ми (як суспільство) хочемо виходити з припущення, що хлопці не мають емпатії, уяви чи емоційної чутливості, щоб побачити світ з перспективи інших?Авторка статті викладає англійську літературу в американській школі вже багато років. Її неодноразово переконували, що дівчата можуть і будуть читати книги про чоловіків, але ідея про те, що хлопці могли б знайти зв’язок з історіями про жінок, навіть не розглядається. 🟣Це завдає шкоди всім, бо якщо ми не просимо або не очікуємо від молодих білих хлопців у школах знаходити зв’язок з іншими досвідами через книги, то коли ми почнемо вчити їх робити це у реальному житті? У суспільстві вирішили, що чоловікам і хлопцям не потрібно співпереживати жіночим персонажам у книгах. Водночас суспільство очікує, що будь-який читач, незалежно від його ідентичності, може знайти зв’язок з історіями чоловіків (білих, гетеросексуальних).Замість висновку авторка статті просить не починати дискусію «не всі чоловіки». Адже «проблема не стільки в тому, що окремі чоловіки цього не роблять — хоча ми всі знаємо, що багато хто не робить — а в тому, що ми створили культурні умови, де чоловікам дозволено не бачити за межами власної перспективи. Нам навіть не спадає на думку запитати, чи можуть вони співпереживати жінкам».Це настільки чітка і крута стаття, що мені навіть немає що додати. А що думаєте ви?

У пошуках натхнення ☕️ На зв’язку Т. з рубрикою пости на рандомні теми 😅 (ну, от така я людина, нічого не поробиш. Для чогось системного і дисциплінованого у вас є Ліля).Сьогодні поговоримо про натхнення. Я чула багато думок щодо того, що натхнення – це дар світу, тому ми черпаємо його ззовні, шукаємо наполегливо, і саме завдяки йому люди здатні творити. Інші кажуть, що це неважливо, натхнення – переоцінене, як і талант; головне – практика і дисципліна.Мені цікаво почути ваші думки з цього приводу. А поки я поділюся своєю.Для мене натхнення – це те, що приходить зсередини, і тільки так; це особливий стан, коли відкриваються внутрішні шлюзи, з яких тече енергія для створення нового, пошуку ресурсів, сміливості для подолання труднощів. Проте через різні обставини я інколи забуваю, що такі шлюзи в мене є. І тут стає в нагоді праця інших людей, яка може нагадати, що час віднайти натхнення всередині себе. Я намагаюся оточувати себе різними речами, які стають таким собі «будильником» для мого натхнення.Якщо захочете, буду періодично показувати й розповідати, що це за речі.Наприклад, сьогодні показую книги з постерами, які ми з Лілею купили в чудовій книгарні у Вроцлаві під час однієї з наших відпусток.P.S. Розкажіть, як у вас справи з натхненням? Що ви про це думаєте і як вам моя рубрика? Показувати ще?)

А поки Ліля хворіє тримайте рубрику від Т.«ТРИ РАНДОМНІ ФАКТИ зі світу Гаррі Поттера» 📜1. 📜 Назви факультетів Гоґвортсу були придумані авторкою під час подорожі літаком, а нотатки велись на гігієнічних пакетах. Це звісно не історія про блювальні батончики, але певна схожість таки присутня 😂2. ✨ Сходів, що люблять змінювати напрям, в Гоґвортсі аж цілих 142. Не багато-не мало, але можу лише уявити, як втомлювались учні, поки додали ці дистанції поміж уроків. Ми от живемо на 8 поверсі, і коли не працює ліфт, то пересування стає справжнім випробуванням🫣 Тож це певно чи не єдине в чому я не можу позаздрити маленьким чарівникам. 3. 📜Потрапити в загальні кімнати факультетів - це пройти ще один квест, особливо для учнів Гафелпафу і Рейвенклову. Доброзичливим Гафелпафцям потрібно постукати по діжці біля кухні, але в ритмі особливої мелодії її засновниці пані Гельґи. Двері гуртожитку Рейвенкловців обладнані бронзовим молотком у формі орла, який загадує загадку. Щоб увійти у вітальню, потрібно правильно її відгадати. Цікаво, що навіть рейвенкловці не мають відповіді на загадки, а якщо студент іншого факультету дасть правильну відповідь, орел пропустить і його. Для Грифіндорців і Слизеринців - все простіше, потрібно запам’ятати пароль і сказати його на вході в гуртожиток. 🥰І на останок, памʼятайте, якщо ви народились в проміжку між 1985 і 1998 роками та не отримали свій лист з Гоґвортсу, то це не тому що ви - нечакли, а все через те, що Самі Знаєте Хто знищив міністерський реєстр магло-народжених чаклунів. 🥰

Коли дочитала цю книжку, пішла голосно ридати в обіймах Т. Я наче проживала якусь втрату, але не знала яку. #прочитала 🍃 «Те, що видно звідси» — це захопливий і глибокий роман, де переплелися любов, втрата, сум, радість, абсурд, екзистенційні роздуми та буддистські філософські ідеї. Щось легке і глибоке водночас. Книга переносить нас у маленьке німецьке село, де життя мешканців тісно переплітається. Історію про жителів розповідає нам маленька дівчинка (згодом доросла), онука Сельми, чиї сни про окапі і спричинили метушню. Герої тут живі, об’ємні, кожен з власними історіями і страхами. Їх обʼєднує віра у віщість снів про окапі та трагедія, яка стається опісля. Для мене — це історія про завмирання, законсервовування та заповільнення. Те, що робить трагедія з людьми. Також, цей роман про зіткнення зі смертю, і як по різному з цим справляються. Але водночас це історія про зіткнення із життям, і як йому дають раду люди. Це до глибини щемке читання, що залишило мене у сльозах зворушену. І можливо, я б не пізнала цю книгу настільки глибоко, якби ми не обговорювали її на «Клубі книжкових історій». Це не описати, в мене були сироти на шкірі всі 2 години обговорення, я знову і знову хотіла плакати від того, як глибоко торкнулася ця історія мого серця. Хто теж прочитав, діліться враженнями 😍