книжковий прихисток

#СирениРозгорнутий відгук писати не бачу сенсу, тому просто додам, що ця книга нагадала мені мою улюблену "Чоловіки, які ненавидять жінок", а також "Тінь над Карпатами", яку я читала під новий рік. Тут також прослідковується тема злочинів проти жінок, які дуже часто лишаються безкарними. Я була одночасно здивована і не здивована, коли головній героїні на її наміри звернутися до поліції відказали "Нащо ти псуєш життя хлопцю?". Знайомий наратив, правда? 🥲 Виявляється, він притаманний абсолютно усім суспільствам.Ця книга — ода жінкам і сестринству, але тут немає подачі прямо в лоба і нав'язливого просування теми. Авторка якось зуміла прописати це м'яко і навіть чарівно. Сподобалось і те, як вона звела дві часові лінії в одну, як пов'язала сестер з минулого і сьогодення. Як зробила сирен не просто казковими персонажами, а скоріше іншою расою, яка по замовчуванню існує в нашому світі. Під кінець сталося кілька поворотів, від яких у мене впала щелепа, але які нарешті пояснили, що там в біса відбувається і до чого були розкидані ті натяки й деталі. Вони якось органічно сформували цілісний сюжет.На гудрідс у книги оцінка менше четвірки, але я поставила їй п'ять, бо це було приємне і неймовірно інтригуюче читання. Аж не хочеться вишукувати якісь мінуси. А ще у нас і так дуже мало книг про русалок 😭

#цікаве_про_книжблогерів #тиждень_про_книжблогерів Сьогодні ми дізнаємося більше про Кіру.Тгк: https://t.me/bookrefuge1. Розкажіть трохи про себе та ваш книжковий блог. Вітаю! Мене звати Кіра, по життю я працюю на зовсім не творчій роботі, зате маю кілька гоббі, серед яких читання, косплей та крафт.Свій канал я завела ще у 2022 році, коли запит на українських книжкових блогерів був величезним. На каналі я не ставлю для себе рамки, пишу як комфортно і коли комфортно (саме тому можу мовчати місяць — просто бо нечитун і немає що сказати про книги), а в рецензіях розписую тільки чесні враження, навіть якщо це книги на огляд. Загалом у мене досить нетиповий книжковий блог, такий собі прихисток від усталених "канонів" контенту і культу продуктивного читання :)2. Що було найважчим на початку ведення блогу? Придумати назву, аватарку й оформлення постів. Серйозно, для мене важлива естетика, тому на початку я сильно заганяла себе оформленнями. Зараз вже роблю на автоматі, але все одно стараюсь, щоб було гарно, читабельно і грамотно.3. Улюблене місце для читання? Якось так вийшло, що я завжди читаю у ліжку перед сном і засинаю з книгою в руках.4. Який найдивніший коментар, який ви отримували? В мене в анонімці якось спитали, чи ходжу я в церкву. Не уявляю, чому людині це важливо і як це стосується книжкового блогу, я прям випала з цього :D5. Як ви відноситеся до того, що хтось засуджує вас через книголюбство? Насправді з таким ще не стикалась. Максимум рідні можуть в жарт жахатись, що у мене занадто багато книжок, але насправді всі лиш радіють, що у мене є улюблене гоббі й можливість купити собі бажанки. Якби хтось засудив, то... подумала б, що це людина з обмеженим світоглядом або просто заздрісна.6.Коли і з чого почалася ваша любов до книг? З раннього дитинства. В 4 роки я навчилась читати — і понеслось :) В якийсь момент мені в бібліотеці почали давати додому книги з фонду для читання в залі, бо я прочитала все інше. От би зараз таку продуктивність...7. Яка книга у вас викликала саме найменше емоцій? Нехай буде "Місто Боуган". У мене було багато надій на неї, але у підсумку це було дуже нудне й рівне читання, я нічого не відчула до цього твору.8. Скільки часу ви приділяєте для блогу? Насправді дуже небагато, особливо останнім часом, бо наче й хочу читати, але часу катастрофічно мало. Тому й у блог пишу рідко. Але коли активно вела, то десь по 30-40 хвилин на день йшло на написання й оформлення постів.9. Який жанр вам подобається найбільше і чому? Фантастика й різні її піджанри. Подобається відриватися від сьогодення й линути думками у вигадані реальності, блукати іншими планетами. Це також дає поглянути на наш світ під іншим кутом.10. Яка ваша улюблена книгарня? Readeat. Ми з бесті часто ходимо туди посидіти (особливо обожнюю їхні столики біля вікон на другому поверсі), там атмосферно і затишно. Ну і плюс у них є бонусна система, купувати книги за 85% вартості мені вигідно.https://t.me/Book_pages_1

#рецензії #Тінь_над_КарпатамиТінь над Карпатами⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Це, мабуть, дуже заїжджене порівняння, але від цієї книги мені вайбило Агатою Крісті. Це от саме той тип детективів, який я люблю: камерний, з обмеженою кількістю персонажів і вбивцею, на якого подумаєш в останню чергу (повірте, там не один такий персонаж, тому це не спойлер). От саме частина з розслідуванням може здатися доволі прискореною, бо події тут відбуваються всього півтора дні. Тому іноді було відчуття, що головна героїня аж занадто швидко прийшла до висновків і вичислила вбивцю, але як же це компенсується усім іншим!По-перше, мені дуже сподобалася атмосфера і персонажі. Я буквально пірнала у книгу і не помічала нічого навколо, а з моїм нечитуном це просто скарб. Оцей готель у старовинному маєтку, навколо сніг, всередині могильна тиша і відчуття небезпеки... Обожнюю.По-друге, авторка неймовірно вплела флешбеки та історію життя головної героїні у події. Це подано потрошки, поступово, нагнітаючи драму, щоб в кінці це все вистрелило такими сценами з минулого, що мені аж серце защемило.Окремої згадки вартий мотив вбивці й те як усі гості готелю пов'язані між собою. Тут піднята дуже важлива тема, яка стосується жінок і насилля. В кінці я навіть розплакалася 😢Це були чудові 200 сторінок, я чесно не очікувала, що мені так сподобається, але тим приємніше 😌

#рецензії #Зіпсована_кровХороша дівчинка, зіпсована кров⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Першу книгу я читала рік тому, але досі непогано пам'ятаю сюжет, що доволі рідко трапляється у жанрі детективу. Авторка вміє подати історію не як сухе розслідування, а скоріше як життя головної героїні, що створює емоційну прив'язку. Тож я не була здивована, що друга частина написана на тому ж рівні, а, може, навіть цікавіше ❤️Що ж, Піп важко пережила події й відкриття свого першого розслідування, а ще важче це далося її родині, тож якийсь час вона намагається вести життя простої школярки, готуватися до вступу в університет і будувати стосунки з хлопцем, але... трапляється дещо, що знову втягує її у вир детективних розслідувань. І повірте, ви ніколи не здогадаєтесь, якою буде розв'язка, хай навіть в середині книги вам здаватиметься, що ви вже все зрозуміли :) Авторка вміло веде читача за ніс, вкидаючи хибні зачіпки. І це яскраво показує, як у розслідуваннях далеко не кожна деталь матиме значення, тож не за все варто чіплятися мертвою хваткою і намагатися приплести це до загальної картини.Друга книга трішки... важкіша? за першу, адже тут піднімаються складні недитячі питання. Наприклад, чи винна дитина, яку змушували вчиняти злочини? Чи має вона платити за гріхи дорослих, які її використовували? Фінал мене буквально прихлопнув по голові, бо я чесно не чекала такої розв'язки. Мені страшно уявити, що буде в третій книзі, але вже кортить почитати. Постараюся зробити це НЕ через рік :)Окремо хочеться виділити, як Голлі прописує стосунки (романтичні, дружні, сімейні). Вони неоднорідні, багатошарові, вони не банально "в лоб". Іноді очікуєш якихось стандартних для таких книг реакцій від героїв, а ті тебе дивують. А Піп та її хлопець це окрема любов при всій моїй нелюбові до романтики в книгах ❤️ Вони такі живі й справжні, не шаблонні, цікаві.От знаєте, це наче й молодіжне чтиво, але, на мій погляд, підійде будь-кому. Як мінімум, книга вас розважить, затягне і не буде дратувати, як це іноді буває з книгами про підлітків ❤️

Втричі міцніші — втричі лютіші! Читацька спільнота повертається з новим великим збором на потреби 116 ОМБр!🔥 Відсьогодні «Книголють» — вже ціла трилогія, і, як кожен хороший триквел, цей збір стане ще масштабнішим. Бачите цих підступних йокаїв у личинах бойового обладнання? Ми можемо навернути їх до співпраці, однак спершу доведеться задобрити донатами…MAL’OPUS доєднується до працівників книжкової галузі, видавців і всіх небайдужих читачів, аби зібрати кошти для взводу БпАК в складі 2 МБ 116 ОМБр, який нині боронить Харківщину.💥 Потреби: Виносна антена AVENGER Booster 2.4G/5.8G/5.2G – 10 шт.; Батарея для DJI Matrice 4T – 20 шт.; Батарея для FPV-дронів – 10 шт.; Інверторний генератор 1,8 кВт – 5 шт.; Зарядна станція Eco Flow Delta 2 Max (на 2000 Вт/год) – 5 шт.; Starlink – 5 шт.; Щогла алюмінієва телескопічна 15 м – 5 шт.💥 Загальна мета: 1,5 млн грн💥 Наша мета: 300 тис. грнПРИЗИ ЗА ДОНАТИ⭐️ Донат від 100 грн — участь у розіграші призового фонду (1 квиток — 100 грн, 5 квитків — 500 грн тощо).⭐️ Найбільший донат — гарантовані призи для трьох топдонатерів.Перелік усіх подарунків — у першому коментарі. ❗️ Для участі в розіграші обов’язково додайте свої контактні дані у поле «коментар» (ваш нікнейм та відповідну соцмережу).Будемо вдячні за ваші дві, двісті чи дві тисячі гривень, адже що б не звучало в новинах і якими б втомленими ми не були — війна триває. А отже, ми мусимо до кінця допомагати нашим воїнам, бо вони не можуть дозволити собі втомитися чи розслабитися. Донатьте, поширюйте збір, долучайтеся з допоміжною банкою — будь-яка ваша дія неоціненна. Щоб читати, ми донатимо! Обкладинка збору: illia_scream, bloody.cherryy⚡️ ЗАДОНАТИТИ НА БАНКУ МАЛЬОПУСА

Захотілося трішки поділитися з вами роздумами на тему контенту 🤔Останнім часом (ну, вже кілька років насправді) помічаю, що в мережі більше не модно просто ділитися життям, як воно є, більшість блогів кудись несеться, женеться, прагне ✨продуктивно✨ навалювати контент по обраній темі, не зупиняючись ні на мить. З усіх сторін хтось щось прагне тобі впарити, продати, нав'язати, навіть якщо це не подобається самому блогеру, але так ✨треба✨, так прийнято у блогерському середовищі. Люди витискають з себе той контент, наче від цього залежить їхнє життя.І дуже довго я думала, що зі мною щось не так, бо я так не можу, мене це втомлює, я не вмію впарювати те, що мені самій не подобається (по цій причині я іноді відмовляла в співпрацях, бо розуміла, що це не моє, я не зможу це зацінити = не зможу рекомендувати вам). Я не можу генерувати контент 24/7. А потім мене якось так попустило, оцей весь контент-двіж почав дратувати, я зараз все рідше заходжу в інсту, покидала канали в архів, а в твіттері в мене дуже обмежена стрічка, яка не бісить. І тому я перестала з себе чавити контент для каналу, бо так, у мене бувають періоди, коли я читаю дуже мало й повільно, тому коли мені є що змістовно сказати про книгу (або про щось покричати), то я виходжу "в ефір", а як нема, то нащо мучити і себе, і вас тими прісними дописами. Бо ось зайшла я в папку книгоблогів, полистала кілька великих, які трапились під руку (не по порядку, рандомно), а там якось так сумно, шаблонно, вилизано. Немає персоналізації контенту. Немає відчуття, що це писала людина, а не накатав якийсь ШІ. І в цьому, на мою думку, головна проблема сучасного контенту. Люди бігають за кількістю, але не якістю. За охопленнями, а не душею (вимбачте за пафос, я так бачу).І з цього ж випливає той факт, що мені цікавіше слідкувати за блогами, які не тільки зациклені на одній темі, а й мають свій "характер", показують життя своїх власників, адже ми не роботи, які постійно захоплені тільки чимось одним, у нас же є різні гобі, творчість, просто будні, в які щось відбувається. Тому стараюся більше ділитися не тільки книгами, хоча після цього летять відписки, а в голову закрадається думка "ну нащо ти тягнеш це сюди, тут люди заради книг і тільки книг". Але все-таки відписуються не всі, тому маю надію, що я не одна люблю, коли блоги урізноманітнюють контент 🫣

Гаразд. Слухайте, браття 🫴🏻З того моменту, коли я вперше побувала на комік коні, в мене почала свербіти думка, що я теж хотіла би прийти в косплеї, це ж так цікаво. Було це у 2018 році, до речі, ще в якомусь іншому житті. Але мене завжди зупиняло дві думки: "я не схожа на жодного персонажа" і "я не вмію цим займатися, крафтити, шити тощо" 😢 поганому танцору вічно болт в кармані заважаєАж тут в Сталкері мені підвернувся Фауст, з яким у мене виник міндальний зв'язок і якого дуже легко закосплеїти, бо він буквально бомжара в абсолютно базових речах 😭 На моє повідомлення "в мене є їбанута ідея на фанкон" Бомі чомусь відповіла "роби!", а не відмовила, тому довелося робити 😔Цікаво, що з пошуком потрібних речей і аксесуарів склалося ідеально, я буквально за день чи півтора замовила все потрібне і потихеньку забираю це все з відділень, хоча зазвичай коли я шукаю щось спеціально, то знаходжу рівно нічого. Це явно воля Моноліту.Складніше було з індуктором — пристроєм, якого немає на скрінах, але який є у одній з сцен — висить на стегнах у Фауста (не питайте навіщо). Мені дуже всралося додати його в образ. І, так сказати, зловила гіперку на ідеї — сама й вигрібай. Довелося придумувати, з чого його крафтити і вбити кілька вечорів на страждання з картоном і фарбою. Чекаю ще мікро-ліхтарики, аби його ✨засвітити✨Лінзи я взяла з сіточками на зіницях, аби хоч щось побачити на фанконі (через білий туман) 👌 Звісно, ходити в абсолютно білих склярах і нічого не бачити — це канон і повне занурення в образ, але було б трішки сумно відвалити за фест тищу гривень і тільки слухати (Бомі була готова водити мене за ручку!!! 😭)Якось так. Чим тільки не займається, аби не писати про книжки, правда? 🙄

Мене попросили розповісти про класну ініціативу з навчання дітей у прифронтових регіонах, радо це роблю, можливо, когось зацікавить 🫶👇🏻⭐️⭐️⭐️Найкращий час для творення змін — сьогодні.Бо освіта не чекає, а життя — тим паче.Запрошуємо молодь долучитися до інтелектуального волонтерства та здобути досвід викладання із користю для українських школярів.Програма «СтудМентор» — це програма волонтерства та розвитку, в якій українська молодь вивчає менторинг та застосовує його для викладання шкільних предметів у онлайні для дітей з прифронтових регіонів.Умови участі:📌 тобі 18-35 років;📌 ти маєш глибокі знання з одного зі шкільних предметів;📌 готовий/а приділяти програмі 4+ години залученості на тиждень;Формат:📌 уроки з учнями відбуваються онлайн, двічі на тиждень, по 45 хвилин;📌 один/а ментор/ка викладає для 1 або 2 груп учнів (одна група — до 3 дітей 5-11 класу);📌 команда «Навчай для України» забезпечує менторів/ок усіма матеріалами для викладання та постійним супроводом вчителів із досвідом.Долучитися до програми можна за посиланням 👈🏻

#АфераА я поки поплююся ще на коментарі, де "Аферу" назвали дарк романом 🙄 Шановні, ви шо? Який це дарк, якщо тут героїня сама вийшла з криміналу і вішається на кримінального ватажка? Де тут дарк? В них навіть стосунки не проблематичні й сцен сексу немає від слова взагалі. Ви про шо.Це звичайний кримінальний роман з романтикою, максимально лайтовий, я би навіть сказала, що його можна читати дітям. Серйозно. В ньому не тільки нема жодного матюка, а й бандити якісь такі... милосердні й милі, що у мене цукор хрустів на зубах. В ньому нікого не катували, не вбивали, в перестрілках стріляли тільки поганці в наших хороших чесних головних героїв. Я могла б сказати, що тут романтизація криміналу, але знов нє, бо періодично героїня побивається, яка вона погана і що їй доводиться влазити у ці ваші брудні бандитські справи, жах! А ватажка описували, як дуже жорстокого і відбитого, а він на справі не може нікому по голові дати, зате везе Марту до своєї бабусі мило пити чайок.Також бачила думку, що у книзі героями рулять психічні порушення. Знову не вкурила, де там таке було, по факту там половина героїв з неблагополучних родин, тому й потрапили в кримінал. На психічні порушення натякали щодо ватажка, але щось не дуже переконливо, бо знову ж таки, він не є таким відморозком, як його описували))) Це вам не Каз Бреккер. От у кого ДІЙСНО психічні порушення з флешбеками. А не "ой, його батьки били, тому він бандит". Боже памажи. Дитсадочок.

#рецензії #Посібник_з_убивстваПосібник з убивства для хорошої дівчинки📌📌📌📌📌Якщо ви, як і я, в юності грали у ігри про Ненсі Дрю, то для вас ця книга стане такою собі ностальгією: розслідування тут веде сімнадцятирічна юнка, веде вкрай непрофесійно, але ж наскільки ж захопливо! В книзі є як смішні буденні сцени про родину і друзів головної героїні, так і небезпечні пригоди, переслідування, ризиковані вилазки заради доказів та інші цікавості, які змусять вас лягти спати о третій годині. А те, що я змогла читати до такої пізньої години і не відрубитися, — неабиякий показник, на таке здатна одна книга з двадцятьох ☝🏻 Попри те, що слідство веде дівчина-підліток і книга в цілому тягне на янг-едалт, теми в ній зовсім недитячі. Тут вам і наркоторгівля, і булінг, і сексуальне насилля, і згадки суїциду, і вбивця, який тягне на маніяка. До речі, авторці вдалося мене здивувати. Буквально обвела за ніс, я такої розв'язки не очікувала.Мені також сподобалися персонажі, причому і головні, і другорядні. Взагалі містечко (до речі, я спочатку думала це США, а це біля Лондона, внєзапно) прописане так, що оживає при читанні. Всі його жителі настільки пов'язані, що потягнувши одну ниточку, можна дістати одразу десяток скелетів з абсолютно рандомних шаф.Під кінець вже плутаєшся в здогадках і намагаєшся зрозуміти, як це все скласти в купу, але виявляється, що все-все в купу і не складеться. Дещо виявиться окремими злочинами, дещо відпаде, як неважливе. Цим сюжет і цікавий.Рекомендую, якщо любите гостросюжетні детективні історії ❤️ А я вже готуюся купувати наступну книгу авторки 💸