Telegram statistics channel - @bogpoet

Сьогодні у православній Церкві Страсний четвер. Згадка арешту та страждань Ісуса Христа. Якраз зараз я дописав вірш, ідея якого зародилася більше десяти років тому. Я тоді мав нагоду побувати на Оливній горі в Єрусалимі. Дотепер там зберігся сад, який, як вважають історики, і є отією сумно відомою Гефсиманією. Дотепер там ростуть оливкові дерева, які, ймовірно, пам’ятають молитву Божого Сина. Дивлячись на старі, покручені стовбури дерев, я уявляв як тої страшної ночі під їхніми кронами відбувалася найбільш епічна в історії духовна битва. Саме там і народився цей вірш.Оливи Оливного садуУ Гетсиманському саду дотепер збереглося вісім оливкових дерев, вік яких обчислюється близько 2 тисячами років.ВікіпедіяСтарезні оливи Оливного саду...Історію будить сюрчання цикади,А пам’ять прикрилася ковдрою снів...Тут поряд молитва, знемога і зрада,І стовбур, що з ночі тієї зчорнів.Кора зашкарубла, покручене гілля.Старечо поскрипує в сні сухожилля.Століття притиснули крону в пісок.У соках немає вже більше олії,І вулиці гомін десь в гіллі замовк.Але крізь віки, мов принишкле насіння,Тут чути чиєсь передсмертне моління.Тут — Бог на колінах. Тут — небо в сльозах.І падає листя, і настрій — осінній...Здається, ось-ось — і зірветься гроза.Десь ранок криваво у кронах видніє.Молитва ж стікає, як з неба олія,В давильні страждання рождає життя.І небо, що в полудень завтра зчорніє,Світанком пригорне, як мати дитя.Старезні оливи тримають той спогад,Як Він там молився, як віття розлоге,Тоді молоде ще, торкалось чола,Як Бог зі сльозами звертався до Бога...А смерть вже вінок із тернини плела.Садок пам’ятає, як Всесвіт здригнувся,Десь гомін здивовано-зляканий чувся,Як третього дня знов тряслася земляІ день воскресіння у вітті всміхнувся,Промінням лоскочучи стовбур здаля.Старезні оливи ще й досі тримаютьОлію молитви із того врожаю,Який оросив там скривавлений піт,Як ранок рум’янився сяйвом безкраїм,Могили ламаючи сірий граніт.Ще й нині стікає оливою тишіМолитва Месії... І небо світліше...І гіллю наснилися дні молоді,Як учні, не сонні, оновленні, інші,Молитву оту пронесуть у труді....Старезні оливи Оливного садуСтоять, наче пам’ять, як древнє свічадо.В них є ще життя і олива ще є,Допоки молитва, як соки розради,Життя у коріння підсохле дає.Мій Telegram: https://t.me/vavrynyuk/191

Марія біля гробуХолодний камінь тиснув важко грудиІ бовваніла скеля, як мара.За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,На смерть судили вашого Царя?Куди піти? До мертвого в печеру?Не чує Він з-за сірої стіни.А Він дав мир, Він дав життя і віру,Він спас мене від влади сатани.Ішла Марія. Ранок витер сльози.Ось вже могила. Спогади болять.Стиснули серце вранішні морози....В могилі — пустка. ...Ангели стоять.Схилилось небо, слухало новину.Слова котились росами в траву.«Христа немає!» — линуло в долину......Вставав Великдень, гонячи пітьму.«Христа немає?» — билося у грудях.«Він є... Живий! Я серцем чую це.Нехай мене зневірену осудитьЙого святе скривавлене лице».Побігла жінка. Камінь ранив ноги.Святковим дзвоном серце калата.«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порогаЗмертвілим учням вмерлого Христа.«Ісус живий!» — все місто гомоніло.«Життя воскресло», — плакали сліпці.І не шукала вже Його Марія,І не втирала сліз на всміхненім лиці...© Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/tema/voskresinnya-hrystove/mariya-bilya-grobu.html

ХітонСповзав з Голгофи натовп, як пітон,І морок реготав осточортіло.Кати — метали жереб про хітон,І це ж комусь з них справді пощастило!І він вертався в табір, і радів,Накинувши коштовну одежину!Неначе має челядь і рабів,Немов чекають діти і дружина…Та ось — казарма, рідний батальйон:Розсіялась мрійлива поволока… Ото й лишився тільки цей хітон,Що із плеча розп’ятого пророка.Не спалося… Думки, мов комарі.Хітон не грів, а пік вогнем провини.Перед очима — натовп на горі,Жона, що побивається за сином.І хрест, і цвяхи, і гортанний крик,І тьма, що опустилася зненацька.І як помер той дивний чоловік,Що говорив до Бога, як до батька.І раптом — звідки взявся — землетрус,Що навіть сотник грубий і бувалий,І той гукнув: «Юпітером клянусь,Ми божого святого розіп’яли!»А що — солдат? Він виконав наказ:Кого й за що — то не його турбота.Ну а хітон — бо ж холодно якраз —Неждана плата за брудну роботу…Для чого був отой аукціон,Той жеребок і сміх на фоні страти?Хай зогниє той хвалений хітон,Бодай його на шмаття розірвати!Так і заснув… І був тривожний сон.Томилося сумління без спокути…Якби він знав, що може цей хітон,Якщо до нього з вірою торкнутись!Дмитро Довбушhttps://t.me/vavrynyuk/184https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/xiton2.html

Розірвана завісаІ завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу…Євангеліє від Матвія 27:51У святому святих було темно.Ні шпарини, ні вікон — ні дня…Пахло спогадом вицвіло-древнім,І гірчило едемське знання.За завісою тиша суботня.Херувими вдивляються в ніч.Там Єгова сумує самотньо.У сум’ятті людських протиріч.Цвіт зісохся, від жезлу опалий,Скисла манна у скрині старій.Протирає Всевишній скрижаліВід пилюки розгублених мрій.Раз на рік прийдуть гості знадвору,Ледь здригнеться столітня пітьма…Й знов та ж саме: оздоблена штора,Первокосмосу тиша німа.А надворі — і гомін, і крики,Передсмертне хрипіння ягнят:Божі діти, свавільні та дикі,Знову жертви готують до свят.Просять прощення, каються, плачуть:Тихо квилить сумління струна.І до Бога приходять неначе,Та завіса.... Стоїть, як стіна...І якось прохолодної ночіПід мовчанням святих синагог,Підперезаний словом пророчим,Зі святого святих вийшов Бог.Ледь рум’янився ранок з-за лісу,Пахла ніч нещодавнім дощем.Озирнувся на темну завісу,І пішов навпростець в Віфлеєм...Одягнувся в земну одежину,Мандрував як пророк по землі...Люди слухали Людського Сина.Скреготали в злобі вчителі.Поспішав. Бо ж завіса висіла.Правив служби святий Аарон.Й перед нею здавався безкрилимНепорушний сінайський закон.…А за містом Царя розпинають.Почорнів, як на ніч, небокрай.Землетруси планету ламають.Тихо схлипує втрачений рай.Та з Голгофи кривава дорогаВже вела до святих одкровень.І з воланням розп’ятого БогаУвірвався у скинію день....Прохолода недільної ночіЗазирала в прочинений храм:Від завіси валялося клоччяЯк потіха майбутнім вітрам.Там, схопивши пітьму за горлянку,Як надія мільйонів сердег,Теплі промені світлого ранкуЗолотили ожилий ковчег…© Юрій ВавринюкМій Telegram:https://t.me/vavrynyuk/183https://bogpoet.com.ua/tema/voskresinnya-hrystove/rozirvana-zavisa2.html

Сьогодні — Страсний четвер«Він помирав. Один. Стражденний. Збитий»* * *Він помирав. Один. Стражденний. Збитий.Вжахнулось сонце. Впала хижа ніч.Йому б ще жити, жити, й жити!Йому б ще ряст топтати босоніж.Йому б нести ще факели надії:Он скільки ще зболілих та калік.Ще у скількох душа без світла скніє.Який же Він був добрий чоловік!Та Він вмирав. Один. Один на світі.Пекельно-чорна падала вуаль.А серце билось в грудях, наче в кліті:Воно вже чує списа гостру сталь.Але не спис підпер Йому легені,І не вінок вразливо так пече,Ні вигуки жорстоко-навіженні,Ні ненадійне другове плече.Йому болять майбутні всі століття,Що розіпнуть уже не просто плоть:Плювати в душу будуть і щомитіНа нову смерть без жалю поведуть.Вмирати буде у серцях жорстоких,В байдужості, упертості людській,Коли гріхи колоти будуть в боки,Як знов Голгофа — й Він вмира на ній.Коли забудуть істинні дороги,Коли зневажать жертвенну любов,Коли у Ньому світ відкине Бога,Він помирати буде знов і знов,В серцях байдужих вкотре розіп’ятий,Розміняний на грішні бариші...Не так жахливо на хресті вмирати:Найбільш болюче вмерти у душі...© Юрій Вавринюк https://t.me/vavrynyuk/182https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/vin-pomyrav-odyn2.html

«А Він мовчав... Мовчання гучно било»* * *А Він мовчав... Мовчання гучно било Набатом в груди... Руки мив Пілат... Важке мовчання, довге, аж несила Дивитись в вічі. Цвяхи правив кат...Ще вчора храм лящав під батогами, Від владних слів луна з кутків ішла. Тепер мовчить Отой, що зводить храми За кілька днів, борець супроти зла...Ще вчора Він повчав, як треба жити, І говорив, де варто б і змовчать. Ще вчора йшли до Нього вбогі й ситі Послухати про Божу благодать.Тепер мовчить. Невже і справді винен? За що ж Йому така ганебна честь? Шаліє зло, кричить юрба неспинна... Пішов без слів, поніс мовчання хрест.«Замовк, нарешті», — втішено зітхнули. Не знали, бідні, в ту жахливу мить, Що Він ще заговорить. Серце чуле, Як пташка, на той голос полетить.Він заговорить. Кам’яна могила Від голосу здригнеться. Вмовкне світ. У безнадії затріпочуть крила. Слова прорвуться через товщу літ.У ці слова вслухаються століття, Вони проходять лабіринти душ. Їх слухають серця, гріхом розбиті. Говорить Він, смиренний неба Муж...© Юрій ВавринюкМій Telegram: https://t.me/vavrynyuk/181https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/a-vin-movchav...-movchannya-guchno-bilo.html

ДавидВійсько— Ти що тут, Давиде, робиш? Чого ти сюди прийшов?Тут місце для тих, хто воїн від тім'я до підошов.Оце — наші шрами, хлопче, оце — ще живі рубці,У кожного з нас гримаса ненависті на лиці.А ти — подивись на себе — солодкий дзвінкий співець...Ти що тут забув, Давиде? Іди до своїх овець.— Я тут за наказом батька. Прийшов до своїх братів.Ніколи не був у війську, у битвах — і поготів.А шрами мої — від кігтів, від ікл, що пороли плоть —Не варті людського ока, їх знає лише Господь.Та слово моє правдиве, зійти мені нанівець:Ніхто не лишався жити, зайнявши моїх овець!Брати— Ми знаєм тебе, Давиде, і вдачу твою дурну!Тобі би лише тинятись, дивитися на війну...Не гідні твої розмови і ламаного гроша...Подумай, що буде з нами, як згине твоя душа!Поразка на нашу землю, спустошення і гроби...Тебе-то уже не буде, а нас заберуть в раби!— Не треба мене судити, бо це і моя земля.Тим більше, на поле бою я йду не в своє ім'я.Ви, браття, забули Бога, великі Його діла,Тому на Господнє військо безкарно звучить хула!Чому боїтеся смерті сильніше, аніж ганьби?Не станете ви рабами, тому що ви вже — раби.Цар— Куди ти, Давиде, рвешся? Ти рівня йому хіба?Цей велет нікому з наших найкращих не по зубах.Очиська його — геєна, пащека його — пітьма!Опинишся біля нього — дороги назад нема.Рамена його — як гори, а руки його — як млин!А ти проти нього — кузька. Не встоїш і трьох хвилин.— Я велетів на дорозі стрічаю не перший рік:За гриву хапаю лева і знаю ведмежий рик.Мене визволяв Всевишній від лапи нічних страхіть.Те ж саме і цей ґаттянин отримає мимохіть.Його богохульні крики — гіркі мені, як полин!Для того, щоб збити гонор, достатньо і трьох хвилин.Ґаттянин— Такого я ще не бачив, напевно, за все життя...Чи вам вояків бракує, що вийшло якесь дитя?!Та ще й узяло ломаку, що тільки ганяти псів...Та я таких одним махом десятки в боях косив!Сьогодні голодні круки очиці його склюють.Пізнай же ти, недомірку, мою незбориму лють!— Ти трусиш кремезним тілом в надії на грізний вид,А став на двобій з тобою звичайний пастух Давид.Поганине, ти одного не знав на свою біду:Що проти меча і списа я з Божим ім'ям іду.І люди прославлять Яхве і чаші вином наллють.Бо ти на собі відчуєш нестримну Господню лють!* * *Завмерли обабіч люди — неначе на полотні:Усі, що були веселі, усі, що були сумні,Усі, які глузували, усі, кого зціпив страх,Усі, хто чекав на успіх, усі, хто пророчив крах…Триває нерівна битва, непевний її кінець.Лиш чується, як повітря прорізує камінець!Дмитро Довбушhttps://bogpoet.com.ua/autor/dovbush-dmitro/davyd.html

Завтра — свято БлаговіщенняБлаговіщення (Та юна Діва, як лілея ніжна)Та юна Діва, як лілея ніжна,Прекрасна, соромлива і проста.Прийшла до неї звістка неутішна,Що має стати Матір’ю Христа.Найперша думка: «Мужа я не маю.І як це буде? Каменем уб’ють!»А друга думка: «Богу довіряю,Хай Бог мою охороняє путь…»Цю вість благу, цю добру звістку БожуПриніс з небес архангел Гавриїл.І не сказала юнка: «Я не зможу,Хай інша… Я на це не маю сил».І Дух Святий на неї із любов’юЗійшов промінням з неземних висот,Щоб народився Той, Хто зможе кров’юСвятою грішний викупить народ.Марія в бідних яслах Віфлеєма,Від дому вдалині і від рідні,Дитя родила. Синові СвоємуДала ім’я, що радив Гавриїл.Царю-Ісусу не знайшлося місцяВ будинку — лиш на сіні у хліві…А мудрецям була відкрита звісткаВеличним сяйвом нової зорі.Ісус. Месія. Син святого Бога,Що з неба в світ спустився для людей.Була нелегкою Його дорога,Та Він відважно шлях пройшов оцей.Усіх любив, усіх хотів навчити,Серед пустелі хлібом годував.Зміг Лазаря із гробу воскресити…Вирівнював, зціляв, благословляв.Жахливий шторм спиняла сила слова,Сліпі узріли сонце угорі,І тисячна юрба іти готоваБула за Ним, куди б Ісус не вів.Та час настав — і ті, що так вітали,Що так «Осанну» слали звідусюд,Побили, відреклися, розіп’яли…Таким він є — земний і грішний люд.Ще вість блага у пам’яті зоріла,Яку приніс Архангел Гавриїл…А вже під Сином розіп’ятим Мати мліла,Тримаючись з усіх останніх сил…Христос воскрес! Воскрес Месія світу,Ключі від смерті — у Його руці.Умить цю звістку радісну і світлуРознесли благовістя посланці.Ісус праворуч від Отця у Царстві нині.Гора ж Голгофа пам’ятає кров…І дано Новий Заповіт людині —Що нас спасає Господа любов.Те світло Благовіщення сьогодні —Євангелії Божа благодать.Нас кличе за Собою Дух Господній,Та хто цю звістку хоче обирать?Один купив воли (чи то машину),А іншому поля пора орать.Женився третій — лишить як дружину,Щоб в дім молитви радо завітать?Навчання в когось, в іншого — робота,У того — діти, метушня, пікнік…Життя летить, немов з гори в болотоНемов без гальм старенький грузовик.Марія Сина людям віддавала.Ісус розп’ятим був, щоб світ спасти.Тобі ж, душе, потрібно зовсім мало:Покаятися… Чи готова ти?Галина Гунченкоhttps://bogpoet.com.ua/tema/inshi-hrystyanski-svyata/blagovishhennya/blagovishhennya-yuna-diva.html

Лист до запитанняПам’ятаєш нас, Господи? Ось ми —Сім мільярдів Твоїх надій.З усіх Твоїх заповідей сьогодні найменш популярна — восьма.І все менше людей пам’ятають про «Не убий»...Нас непросто забути, Земля — то палає, то плаче.Гітлерів вистачає на всі часи!А Тебе вже дві тисячі років ніхто не бачив,Тільки молимося: помилуй, Боже! Боже, спаси!Ти ще віриш в нас, Боже? Поглядаєш іще хоч зрідкаНа третю планету від сонця?У Тебе на всіх картинах сива борідка.Виходить, що Ти і Сам від усього — в шоці...Посилай нам хоч іноді лютерів, кінгів, ганді,Доторкайся до ран перстами святих терез.Нам потрібно не втратити віру, що в цьому справдіЄ якийсь сенс.А коли над землею нависне лиха незворотність,І пекло захоче невинної крові, —Закричи до нас у небесній сотні,Щоб нам не проспати останньої совісті!І знаєш що, Господи: вірити нині важко,Та ми все одно — в глибині душі —Від свого ж цинізму ховаємо світлу небесну казку.Щоб вона не розтала — будь ласка, частіше до нас пиши!Дмитро Довбушhttps://bogpoet.com.ua/autor/dovbush-dmitro/lyst-do-zapytannya.html

«Могили гріли боки на осонні»* * *Могили гріли боки на осонні,Тут пахла тиша, віяло теплом.А ген, внизу — оливи в пишних кронахТримали, як в промолених долонях,Гробницю, де спочив Авесалом.Прочани мляво сходили в долину,З долини — вгору, он до тих воріт.Тут зупинялись, розминали спину,Обтрушували пил із одежини,Втирали із чола солоний піт.Давидів град збирав дітей Єгови.За тиждень свято, скоро вже Песах.Тут у воротах — гам і крик, розмови,Хтось піший йшов, хтось їхав на ослові.Лилася з неба сонячна яса.У гомоні запрудженого містаНе всі звернули погляд до села,Де гурт якийсь під вигуки врочистіЛамав із пальм лапате свіже листяЙ стелив під ноги сірого осла.«Це ж Він, що, кажуть, нібито Месія.Он, на ослі — Учитель і Пророк!Чи то Ісая, чи то Єремія...» «А я от чув, Він єресь дивну сіє,Друг митників, рибалок і жінок…»Гудуть, як вулик. Місто, зустрічаєЦаря, що має втішити народ.Здавалося б, зоря зійшла над краємЩо пережив полон, ворожі зграїІ дочекавсь обіцяних щедрот.Осанна, вигуки, захоплення, вітання.Осля зеленим килимом іде...А Він... мовчить, немовби то останняЙого дорога... І оце мовчанняТаке невчасне в криках: «Ось гряде!»Всміхнися, Вчителю! Скажи слова утіхи.Проголоси Свій царствений указ!Вуста тремтіли й вирвалося тихе:«Єрусалиме... Скільки стрінеш лиха!» —Й сльоза урвала біль пекучих фраз.Заслала місто біла поволока.Нові прочани сунули з села...І з тих осанн, з тих вигуків високихБули правдиві — лиш сльоза ПророкаЙ проста покірність сірого осла.Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/mogyly-gryly-boky.html