Channel Bogpoet - @bogpoet - №493
Розірвана завісаІ завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу…Євангеліє від Матвія 27:51У святому святих було темно.Ні шпарини, ні вікон — ні дня…Пахло спогадом вицвіло-древнім,І гірчило едемське знання.За завісою тиша суботня.Херувими вдивляються в ніч.Там Єгова сумує самотньо.У сум’ятті людських протиріч.Цвіт зісохся, від жезлу опалий,Скисла манна у скрині старій.Протирає Всевишній скрижаліВід пилюки розгублених мрій.Раз на рік прийдуть гості знадвору,Ледь здригнеться столітня пітьма…Й знов та ж саме: оздоблена штора,Первокосмосу тиша німа.А надворі — і гомін, і крики,Передсмертне хрипіння ягнят:Божі діти, свавільні та дикі,Знову жертви готують до свят.Просять прощення, каються, плачуть:Тихо квилить сумління струна.І до Бога приходять неначе,Та завіса.... Стоїть, як стіна...І якось прохолодної ночіПід мовчанням святих синагог,Підперезаний словом пророчим,Зі святого святих вийшов Бог.Ледь рум’янився ранок з-за лісу,Пахла ніч нещодавнім дощем.Озирнувся на темну завісу,І пішов навпростець в Віфлеєм...Одягнувся в земну одежину,Мандрував як пророк по землі...Люди слухали Людського Сина.Скреготали в злобі вчителі.Поспішав. Бо ж завіса висіла.Правив служби святий Аарон.Й перед нею здавався безкрилимНепорушний сінайський закон.…А за містом Царя розпинають.Почорнів, як на ніч, небокрай.Землетруси планету ламають.Тихо схлипує втрачений рай.Та з Голгофи кривава дорогаВже вела до святих одкровень.І з воланням розп’ятого БогаУвірвався у скинію день....Прохолода недільної ночіЗазирала в прочинений храм:Від завіси валялося клоччяЯк потіха майбутнім вітрам.Там, схопивши пітьму за горлянку,Як надія мільйонів сердег,Теплі промені світлого ранкуЗолотили ожилий ковчег…© Юрій ВавринюкМій Telegram:https://t.me/vavrynyuk/183https://bogpoet.com.ua/tema/voskresinnya-hrystove/rozirvana-zavisa2.html
259
26-04-03 12:58