ХітонСповзав з Голгофи натовп, як пітон,І морок реготав осточортіло. Кати — метали жереб про хітон,І це ж комусь з них справді пощастило! І він вертався в табір, і радів,Накинувши коштовну одежину! Неначе має челядь і рабів,Немов чекають діти і дружина… Та ось — казарма, рідний батальйон:Розсіялась мрійлива поволока… Ото й лишився тільки цей хітон,Що із плеча розп’ятого пророка. Не спалося… Думки, мов комарі. Хітон не грів, а пік вогнем провини. Перед очима — натовп на горі,Жона, що побивається за сином. І хрест, і цвяхи, і гортанний крик,І тьма, що опустилася зненацька. І як помер той дивний чоловік,Що говорив до Бога, як до батька. І раптом — звідки взявся — землетрус,Що навіть сотник грубий і бувалий,І той гукнув: «Юпітером клянусь,Ми божого святого розіп’яли!»А що — солдат? Він виконав наказ:Кого й за що — то не його турбота. Ну а хітон — бо ж холодно якраз —Неждана плата за брудну роботу… Для чого був отой аукціон,Той жеребок і сміх на фоні страти? Хай зогниє той хвалений хітон,Бодай його на шмаття розірвати! Так і заснув… І був тривожний сон. Томилося сумління без спокути… Якби він знав, що може цей хітон,Якщо до нього з вірою торкнутись! Дмитро Довбушhttps://t.me/vavrynyuk/184https://bogpoet.com.ua/tema/strazhdannya-isusa/xiton2.html