Telegram statistics channel - @bogpoet

«Благоговійно, вдячно, у сльозах»* * *Благоговійно, вдячно, у сльозахДуша моя приймає це причастя,Щоб світові насмілитись сказатьПро це блаженство — це найвище щастя.Блаженство — мати частку із Христом,З ним пережить Розп’яття й Воскресіння.Про це не вміє розказать ніхто — Слова всі перед Логосом безсилі.Як лицемірства ница висотаВ обличчя іронічно зазирає —Я відчуваю дотик рук Христа,Мов теплий відблиск втраченого раю.Він Своє тіло на хресті ламавЗа кожного, хто й крізь тисячоліттяІм’я Його покличе. І щоб мав Ту благодать, якій не обміліти.Він — та Лоза, що радістю цвітеІ гроном виноградним достигає.Святою кров’ю Він стікав за те,Щоб на стежину повернуть до раю.Я на Голгофу повернусь не раз,Бо тут мій Бог життя віддав за мене.В туманах бруду сяє ця гора —Моє спасіння й вічності Знамення!Усі шляхи ведуть мене сюди —З усіх доріг душа до Тебе лине.Тут мій ковток живлющої водиВ пустелі духу і злодійств невинних.Спішу до світлих Божих берегів —Усе земне минає. Все минає.Своїх благословляю ворогів,Благословляю. А не проклинаю.Щоб примиритись і усім простить,Молитву мовить чистими устами.Схиліть коліна в істині простій,Що, може, день цей на землі — останній.З далеких і близьких лечу країв(Хай тіло немічне — та дух незламний),Щоб мати частку з Господом моїмВ небеснім Царстві — за Його столами. Ольга Чорномазhttps://bogpoet.com.ua/autor/chornomaz-olga/blagogovijno,-vdyachno,-u-slozax.html

Сьогодні — день Соборності України. І відзначається він у час, коли Україні доводиться життям та кров’ю захищати свою Соборність...Молитва («Над нашими полями, над селами»)Над нашими полями, над селами і над містами Там котяться все бурі-хуртовини,І все, і все там ллється кров.І не одна печальна мати оплакує по бою сина.І не з одної, не з одної хатиТам полум’я здіймається до хмари,Як знак Твоєї кари,Боже!І знову ж в келіях тюремних,У темних льохах підземних,В понуру ніч, посеред стій сумних Вмирають вірнії сини народу свого,Гинуть там без боїв безіменні невідомі герої Від куль, від ударів ворожих...Боже!Вмирають ті, що лиш бажали Батьківщині волі і свободи,Щоб ми, як всі Твої народи,Росли, міцніли, не вмирали,Щоб всі ми вільними устами Тебе могли славить, щоб наші храми Не руйнував по селах і містах Прелютий ворог правди і Христа,Щоб панувало не лукаве право Антихриста і хама, й сатани.Щоби на наших землях вільних Запанував во віки і сьогодні Святий закон Господній.Боже!Ти ж мовив, без волі Твоєї І волос наш, і лист не упаде,Ані з дрібної квітки в чистім полі,Ні з деревини.Ми ж в врем’я люте, важке й страшне, Несли багато літ ярма неволі.І впало нас в борні за право жити Багато, так, що жертви ті зчислити Вже можеш тільки Ти один.Тож почисли всі наші жертви, рани І сльози ті, і рани, і святині, Зруйновані у нашій Батьківщині.І почисли всіх вигнанців бездольних, Що у літах проклятих окаянних Скитаються багато літ,Йдучи в чужий далекий світ,І гинуть там у муках у пекельних По всіх краях, на всіх шляхах.Як ворог їх прогнав із свого дому Ген під чужий поріг і пліт.Все почисли. І дай нам в нагороду Ту силу, що сильніша грому.Юрій Клен (1891-1947)https://bogpoet.com.ua/ukrainskii-klasiki/klen-yurij/molytva-nad-nashymy-polyamy.html

Гора ПреображенняГора свята як відблиск слави неба.І Вчитель їхній в сяєві зорі…Забракло слів. Та що душі ще треба?Тож залишімось на оцій горі!Тож залишімось пити Божі росиІ слухати Мойсея та Іллю…Що те каміння, що там — ноги босі,Усе — дрібниця. В серце переллюОті розмови теплі, чисті, свіжі…І — Преображення наповнить душу вщерть.Буденну прозу змінять вдячні віршіІ Божий мир навік поглине смерть…Петро всміхався мрійливо і вдячно.Купався в сяйві неземних облич…Ступив назад, щоб раптом необачноНе загасити пломінь дивних свіч.Але — погасли… Холодно і темно.Зіщулився у грудку кам’яну…«Учителю…» — й замовкнув враз непевно,Упершись в чорну темряви стіну.Ісус всміхнувся — тепло і привітно:«Отямся, Петре! Це не та гора.Он, бачиш, ранок. Бачиш: уже видноГору Голгофу. Нам ще не пора.Не тут Мене на царство коронують,І поруч будуть не Ілля й Мойсей…Жахіття й смерть навічно закарбуютьТріумф і — Преображення твоє.На тій горі засяє слава неба,І темряву Я знищу нанівець,Щоб грішний світ наблизити до СебеВ чудеснім Преображенні сердець».Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/gora-preobrazhennya.html

Твоє Ім’яТвоє Ім’я… Боюсь Його промовитьНечистими устами в марноті.Твоє Ім’я створило море й гориІ угорі — світила золоті.Твоє ім’я в рожевому світанку,Як промінь сонця осяває схід,В тумані білім і у росах ранку,В вишневій гілці, що гойдає цвіт.Твоє ім’я — у грому відголоссі,В веснянім хорі солов’їв в саду,В зеленому пшеничному колоссі,В червоних маках, що в траві знайду.У блискавках, що небо люто крають,В дощі ряснім, що в листі лопотить.Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю.Чи ж можна це Ім’я не полюбить?!Твоє Ім’я — то цілий світ для менеУ русі, часі, звуках, кольорах,Немов весни знамено те зелене,Що майорить під небом на вітрах.Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,Лиш вірою душа моя жива.Ти — сила, що в дорозі оборонить,Щоб я лише до Тебе вгору йшла.Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,Що біля серця в променях зроста,Моя зоря ранкова й зірка пізня,Моя іще не знана висота.Твоє Ім’я — то все те, що я маю,Що мала я і матиму колись…«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —Колючки терну, що в чоло вп’ялись.Моє Ім’я для Тебе — біль і муки,Бо що від мене Ти, Ісусе, мав?На хрест жертовний той простерши руки,Ти цвяхом на долоні записавМоє Ім’я! Ти знав — я буду житиКолись у світі на землі ось цій,І Ти прийшов, щоб грішним послужити,Мій Господи, безсмертний Боже мій!Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,Немає чим боргів Тобі сплатить.Прошу одне: навчи мене у світіВ Ім’я Твоє життя своє прожить.Галина Гунченкоhttps://is.gd/wunVnb