Твоє Ім’яТвоє Ім’я… Боюсь Його промовитьНечистими устами в марноті. Твоє Ім’я створило море й гориІ угорі — світила золоті. Твоє ім’я в рожевому світанку,Як промінь сонця осяває схід,В тумані білім і у росах ранку,В вишневій гілці, що гойдає цвіт. Твоє ім’я — у грому відголоссі,В веснянім хорі солов’їв в саду,В зеленому пшеничному колоссі,В червоних маках, що в траві знайду. У блискавках, що небо люто крають,В дощі ряснім, що в листі лопотить. Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю. Чи ж можна це Ім’я не полюбить?! Твоє Ім’я — то цілий світ для менеУ русі, часі, звуках, кольорах,Немов весни знамено те зелене,Що майорить під небом на вітрах. Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,Лиш вірою душа моя жива. Ти — сила, що в дорозі оборонить,Щоб я лише до Тебе вгору йшла. Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,Що біля серця в променях зроста,Моя зоря ранкова й зірка пізня,Моя іще не знана висота. Твоє Ім’я — то все те, що я маю,Що мала я і матиму колись…«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —Колючки терну, що в чоло вп’ялись. Моє Ім’я для Тебе — біль і муки,Бо що від мене Ти, Ісусе, мав? На хрест жертовний той простерши руки,Ти цвяхом на долоні записавМоє Ім’я! Ти знав — я буду житиКолись у світі на землі ось цій,І Ти прийшов, щоб грішним послужити,Мій Господи, безсмертний Боже мій! Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,Немає чим боргів Тобі сплатить. Прошу одне: навчи мене у світіВ Ім’я Твоє життя своє прожить. Галина Гунченкоhttps://is.gd/wunVnb