Парфуманка

Вдалось спробувати L'entropiste:бренд парфумера Бертрана Дюшофура (який близько 40-ка років створював аромати для різних нішевих брендів, наприклад, L'Artisan Parfumeur, Amouage, MDCI Parfums, Comme des Garcons, Penhaligon's, Aedes de Venustas тощо,та врешті – створив свій власний)вже з'явився на поличках стаціонарних магазинів.Бертран Дюшофур — Маестро Безладу в L’Entropiste та унікальний голос у сучасній парфумерії.Відомий як "Майстер Ладану", він досліджує аромат крізь хореографію контрастів.Через дисбаланс, напругу та несподівані поєднаннякожна композиція розкриває свій власний внутрішній порядок. "Ентропія, універсальний закон, який призводить до дисбалансу та хаосу, стала основним принципом моїх творінь. Я навмисно вношу дисбаланс, щоб ініціювати динаміку у розвитку. Гармонія виникає з несподіваних контрастів та навмисної напруги між силами ароматів, з якими я працюю", - Бертран Дюшофур. Ладан, до речі, тут відчуємо у половині композицій,навіть якщо не заявлений.Про самі аромати – ще згодом 😉

Кілька ключових моментів з лекції про гурманіку в парфумерії від парфумерки Нати Дишлюк, бренд Sentire.✔️До гурманіки в парфумерії відноситься все «їстівне», але так звані гурманські аромати є частиною амбрового сімейства.✔️Першим представником амбрових (бурштинових) ароматів вважається Shalimar, конструкція якого була побудована на великій кількості смол та овердозі ваніліну, етил ваніліну та кумарину.До цього ванілін, мальтол та інші компоненти використовувались переважно в кулінарії.✔️Точкою відліку для гурманських ароматів вважають 1992 рік, коли було створено Angel Mugler.Проте першим гурманським ароматом був Vanilla Passion від Comptoir Sud Pacifique, 1975 рік. «Ангел» був першим гурманським, який так назвали маркетологи. ✔️В першому випуску «Ангела» етилмальтолу було всього 0.2% (велика кількість, насправді, особливо для того часу). В наступних вже — 0.5%.В сучасних ароматах його кількість ще вища, наприклад, в Baccarat Rouge 540, вже 3%. ✔️Ми стали більш толерантними до солодкого, і те, що раніше вважалось ознакою дурного смаку, як-от пахнути їжею, зараз цілком ок. ✔️Гурманіка дуже популярна, і такою і залишиться - ми, люди, все ж таки любимо поїсти =) Але гурманський тренд буде розширюватись, насправді, це вже відбувається. Свій внесок робить азійський ринок (Азія не тільки впливає на колекції zara 😁 але, як бачите, й на парфуми - все повязано в світі: мода, парфуми і, навіть, флейвористика). Наприклад, рис вже деякий час зʼявляється в парфумерних нотах, очікуємо, що надалі такого буде ще більше. Особисто мені це цікаво, буду спостерігати.*Етилмальтол — компонент, що пахне цукровою ватою, праліне, карамеллю тощо.Етилмальтол (ethyl maltol) був офіційно запатентований у 1969-1971 роках дослідниками Pfizer (Чарльз Р. Степ'єнс молодший та Роберт P. Аллінгем) як промисловий ароматизатор.

Трохи пробіглась парфумерними,найбільше припала до душіось ця парочка Comme des Garcons –Mirror by Kaws (2021) та Odeur 10 (2024; тестера на поличці не було,але я спитала – вийняли з шухлядки, якось дивно 🙂).__MIRROR – результат колаборації із американським графічним дизайнером, художником KAWS.Дизайн флакона — це данина поваги культовому персонажу COMPANION, що матеріалізується в різних середовищах, від образотворчого мистецтва до споживчих товарів, вирівнюючи ієрархію між "високим" та "низьким". Спочатку кремовий 🧴,згодом більш пудровий,пізніше – плавна трансформаціяв аромат чистоти, свіжості,апельсиновий цвіт,кондиціонер для білизни ☁️🌫️На всіх етапах –чудовий, дуже люблю таке 😍__ODEUR 10 був присвячений 30-річчю бренду,запозичує свій ароматичний профіль з «Eau Oxygènee» (французької назви перекису водню). Таким чином, має верхню ноту м'яти,яка поступається місцем альдегідному серцю,тоді як базові ноти формують мускус та амбретта. Сліпуче сяйво крижаних альдегідів ✨❄️Нічого зайвого.

*Років через надцять, коли я вже й виш давно закінчив, а мати знову залишилася сама в квартирі – щоправда, цього разу облаштованій так, як їй хотілось – я спитав у неї про те мило:– А пам’ятаєш?Вона, уявіть собі, пам’ятала. Описала з точністю й коробочку слонової кістки, і напис, і атласну стрічку. Вочевидь, поринула ще далі, бо погляд став похмурий, тривожний, невпевнений, як і тоді.– Чим воно пахло? Ти тоді не сказала, – спитав я.– Та нічим, – вона замислилася, – нічим таким. Дуже тонка й ніжна косметична отдушка, без аж такого запаху.– Я хотів тобі його подарувати, але…– Я знаю, – перебила вона, – продавщиця мені сказала. Нічого страшного.– А що б ти робила з ним? Однесла б у ванну? Невже однесла б?– Ні, звичайно, ні. Поклала б десь… хай би лежало.– Ну а нащо? Я досі не розумію.– Я теж не дуже. Просто хотіла б, щоб воно в мене було. Французьке. Тоді! Ти не зрозумієш …– Ти й зараз його хочеш? Досі ще?– Хочу. Воно мені непотрібне. Але от хочу…Тоді я не почав шукати «Jean Patou». Навіть наміру такого в мене не з’явилося. Ми посміялися й забули. Зате тепер, коли дарувати мило вже нікому, я знайшов його в Інтернеті. Випадково. На якомусь сайті хенд-мейду. Мило вінтажне французьке «Jean Patou». Будь ласка. Те саме. В тій самій коробочці. Коштує близько 300 грн. Це такі вже дрібниці в порівнянні з 18 рублями у 88 році – особливо якщо зважати на мету.Однак я не жалкую.Я уявив собі, що було б, аби я його купив. А що було б? Мати б дуже зраділа, поклала б його десь у шафу коло білизни або в сервант коло в’язання – як у радянський час усі клали красиві речі. Потім до нього б усі звикли. Коробочка поступово пожовкла б. Не думаю, що «Jean Patou» таки колись би опинився у ванній. Ні, радше, загубився б під час переїзду або заліг на дні одного з тих ящиків, які ніколи й нікому вже не відкрити. Це не містика, а просто такий збіг обставин. Завжди чомусь є такі ящики. У всіх.А тому краще так, як є. Є ж ігри без логічного завершення й оголошення переможців. Є товари, які повинні щезнути з полиці того дня, коли ви якраз схочете їх купити. Є мрії, яких не треба здійснювати. Бо інакше… відкриєте отак колись свою побляклу коробочку, а в ній… просто мило, яке, до того ж, майже не пахне. І куди його – в ванну?!Допис FB