*Років через надцять, коли я вже й виш давно закінчив, а мати знову залишилася сама в квартирі – щоправда, цього разу облаштованій так, як їй хотілось – я спитав у неї про те мило:– А пам’ятаєш?Вона, уявіть собі, пам’ятала. Описала з точністю й коробочку слонової кістки, і напис, і атласну стрічку. Вочевидь, поринула ще далі, бо погляд став похмурий, тривожний, невпевнений, як і тоді.– Чим воно пахло? Ти тоді не сказала, – спитав я.– Та нічим, – вона замислилася, – нічим таким. Дуже тонка й ніжна косметична отдушка, без аж такого запаху.– Я хотів тобі його подарувати, але…– Я знаю, – перебила вона, – продавщиця мені сказала. Нічого страшного.– А що б ти робила з ним? Однесла б у ванну? Невже однесла б?– Ні, звичайно, ні. Поклала б десь… хай би лежало.– Ну а нащо? Я досі не розумію.– Я теж не дуже. Просто хотіла б, щоб воно в мене було. Французьке. Тоді! Ти не зрозумієш …– Ти й зараз його хочеш? Досі ще?– Хочу. Воно мені непотрібне. Але от хочу…Тоді я не почав шукати «Jean Patou». Навіть наміру такого в мене не з’явилося. Ми посміялися й забули. Зате тепер, коли дарувати мило вже нікому, я знайшов його в Інтернеті. Випадково. На якомусь сайті хенд-мейду. Мило вінтажне французьке «Jean Patou». Будь ласка. Те саме. В тій самій коробочці. Коштує близько 300 грн. Це такі вже дрібниці в порівнянні з 18 рублями у 88 році – особливо якщо зважати на мету.Однак я не жалкую.Я уявив собі, що було б, аби я його купив. А що було б? Мати б дуже зраділа, поклала б його десь у шафу коло білизни або в сервант коло в’язання – як у радянський час усі клали красиві речі. Потім до нього б усі звикли. Коробочка поступово пожовкла б. Не думаю, що «Jean Patou» таки колись би опинився у ванній. Ні, радше, загубився б під час переїзду або заліг на дні одного з тих ящиків, які ніколи й нікому вже не відкрити. Це не містика, а просто такий збіг обставин. Завжди чомусь є такі ящики. У всіх.А тому краще так, як є. Є ж ігри без логічного завершення й оголошення переможців. Є товари, які повинні щезнути з полиці того дня, коли ви якраз схочете їх купити. Є мрії, яких не треба здійснювати. Бо інакше… відкриєте отак колись свою побляклу коробочку, а в ній… просто мило, яке, до того ж, майже не пахне. І куди його – в ванну?!Допис FB