Балаба online. Україна. Війна. Перемога🇺🇦

От, наприклад, вчора. Занурилась в метро, швиденько прочитала і написала коментар під постом відомого українського письменника і перекладача, opinion leader, бляха, має тримати удар . Випирнула через годин пʼять, думаю: от зараз прочитаю відповідь, бо написала проти, буде цікава дискусія, про мистецтво же. Хер там. Все потерли, пост видалили. Яка дискусія, яке мистецтво, та ну наф. Так й живемо. Київ прекрасний. Пильний. Розбитий. Вітальний. Жовіальний. Трохи молодий. Трохи дорослий. Впертий. Нахабний. Ще раз впертий. Сучасний. Застиглий у своїй бароковості в псевдоконструктивізмі, у радянському минулому і прагненні сучасного. Просто впертий. Люблю безмежно. Одеса ближче й дорожче. Але люблю й дякую саме Києву. Бо найкращий.Життя. Весна. Кожен ранок просто дякую Збройним Силам України. Все інше якось незначне. Найбільше бажання - повернутися в повністю мирний сонний Херсон чи Станицю Луганську. Ще більш найбільше - в український Донецьк і Сімферополь. Все інше - зайве. Мрійте. І здійснюйте свої мрії. Обіймаю.

В суботу проводила екскурсію нашою виставкою «Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі» в Музеї війни, а у неділю приймала участь у дискусії, яку талановито організував Roman Kabachiy: виставку продовжено у квітні, хто ще не був, щиро запрошую. Не бачила виставку пару тижнів, в суботу прийшла і зраділа: люблю ці роботи як своїх дітей, зі всіма повʼязані історії - створення, переживання, передачі в проєкт. Кожна - шедевр. Радію, що всі вони будуть в Херсоні після перемоги, що музей не буде порожнім. Це такий впертий документ нашого часу, документ війни. На екскурсії розповідала про наші «повтори» - насправді, мені дуже подобається коли різні художники вибирають одну вкрадену роботу і роблять на неї штудію чи омаж: виглядає несподівано вибухово. Ну ось наприклад, малюнок Марії Примаченко «Помідори у вазі». Ilona Кузнецова зробила інклюзивний рельєф, через який можна розповідати про творчість Примаченко людям з вадами зору, а Оксана Цюпа кольорову вибухову аплікацію. Український відкритий колір поражає своєю яскравістю. Ілона звертається до античних часів і привертає увагу, що все поліхромне може втратити колір, але не загубити сенс. Оксана декларує різнобарвність і жагу до життя. Нас не вбʼєш: ми проростемо такими ось рослинами будь де, хоч в вазі.Абсолютно чудова виставка. Дякую творцям в нашим організаторам, а також Музею війни, що прийняв наш проєкт.Приходьте. Обіймаю.

Це не Париж. Це Львів, Бернардинський монастир, початок 17 ст., насправді бароко, хоча пишуть, що "італійсько-нідерландський маньєрізм". Туди у будівлю поруч сьогодні прилетіло, як декілька днів тому в Одесі по Єврейській вулиці, і практично кожен день прилітає по Херсону - запитайте у херсонців, скільки там вже зруйнованих пам'яток архітектури. І в кого ковтає що ЮНЕСКО. Ось три дні тому російський дрон вбив колишній банк Товариства взаємного кредиту. Ми не волали.Якщо хтось думає, що вони так не будуть бомбити Ужгород, Франківськ, Варшаву, Вільнюс, Прагу чи Берлін, - я вам скажу: будуть. Це питання часу і міцності ЗСУ.Ось Констаха ще в минулому році жила мирно і тихо. І взагалі була "не народжена для війни". Зараз це руїни.Будь які "гарантії безпеки", підписані зі Заходом - це папірець, який нічого не коштує. Як "будапештський меморандум".Єдина гарантія безпеки для всіх нас з вами тут в Україні - це міцні ЗСУ. Але вам же ТЦК заважає. І взагалі "радянщина у війську". Ну тому не скигліть.

Зранку злі козаки кинули мені на пару хвилин свій внутрішній відосик, як бруднодупі намагаються повзти по Донбасу. Не кишки-кров-розпі...орасило, а цілком собі оперативна ситуація, з мапами і стрілочками і голосом за кадром: боєць називає ворога "піdорчуками"🙈 І я подумала: які ж ми, українці, все таки добрі люди. Вони лізуть і лізуть, руйнують, вбивають, а ми їх все одно - зі зменшувально-пестливими суфіксами. Парадокс.Тут пишуть: війна ще на два-три роки, і треба розраховувати сили: будувати укриття, посилити мобілізацію, розвивати свою зброю. А я кожен раз ходжу по вулиці, де під школою будують укриття в старому підвалі вже місяців сім, чи більше. І нічо. Ніхто досі не вірить, що війна надовго.Звісно, легко вірити, що наші котусики їм раздовбали склади з бк, нафтоперевалку, певео і логістичні шляхи і що "трамп продавить" і "буде перемир'я".НЕ БУДЕ. Трамп заробляє на нафті і війні з Іраном і допомагає хуйлу. Не надійтеся. Допомагайте козакам і буде вам щастя.Дякую Збройним Силам України🇺🇦👊🏼

Коли я зараз розповідаю на своїх лекціях про українське мистецтво, бачу - як дорослі люди все одно намагаються підлаштувати нову для них інформацію під свої стереотипи в головах. Виглядає забавно, тому що вони норовлять вкласти херсонця Баранова-Россіне в прокрустово ложе "южно-русской школи художників", записати Василя Хмелюка в "бандеровцев", а з Соні Делоне зробити "наше одесское всьо" 😁 Ось тому мене відверто нудить від словосполучень "одесская плеяда", "южно-русская школа", "міфотворчість" і "одесский міф", які досі продукують деякі одеські діячі. З одного боку смішно, а з іншого я розумію, як працює ця флешка.Пострадянська свідомість навмисно витискає інформацію про нову реальність - про українських митців, героїв, письменників, науковців. Тому що на них в їхніх головах стоїть клеймо "селюков" і "рагулей". Їм треба покласти квіточки один раз на рік - 9 березня. І "до свіданія". Українці - це хати-мазанки, галушки і вареники, гопак і пісні. Все інше - не серйозно, "отвяжись, у нас тут собственная гордость", "Ой, шо ти нам тут будеш рассказивать?"Розстріляна авангардна література, перебите, кастроване соцреалізмом мистецтво, вкрадені коріння, сучасні наші військові як античні герої, - цікавлять їх як казочки Ганса Андерсена. Не більше. Позиція одеських владних "будителей" також забавна. Чомусь вони вважають, що поставив пам'ятник Лесі, вони поміняють свідомість одеситів. Одночасно, да. І не волайте мені про телебачення, марафони і т.д. Просто вони звикли вживати розжоване і люблять свої стереотипи в головах.

Для прихильників секти «нах нам був треба той Курськ».Вчора на лекції про Нарбута розповідала не тільки про українські гроші і великий герб, ілюстрації і витинанки, звісно. Ми багато говорили про українське бароко і місця, де виріс художник. Це колишня Чернігівська губернія, зараз Сумщина, а у 18 столітті - Лівобережна Гетьманщина. Нарбутівка - рідне село родини. Глухів - столиця Гетьманщини, там Нарбути закінчили гімназію. Есмань - де Нарбут обвінчався з Вірою Кірʼяковою у 1912-му. Показувала архітектуру, церкви і палаци, цитувала Шевченка і зраділа, що Глухова, на щастя, нема у зведеннях про бойові дії. А ввечері DeepState дав інфу, що два села в Сумському прикордонні захоплені бруднодупими: Сопич і Комарівка. І мапа: зелененьким - деокупована територія, так русня рухалася на початку повномасштабного вторгнення у 2022-му, червоним - окуповані села.Це я до чого? — Бруднодупі ніколи не залишать нас в спокої. Поки вони в тому вигляді імперії, яка зараз має назву рф, поки продають нафту і газ на світові ринки, поки не просять ніжок Буша - вони завжди будуть лізти. Вбийте собі в голови і зрозумійте, що «як раніше» ніколи не повернеться. Навіть якщо вони виторгують собі «перемир’я», все одно будуть лізти. Ми їх дратуємо тільки тим, що існуємо, вчимо мову, цікавимося своєю українською наукою, літературою, мистецтвом. Що ми захищаємося і чинимо опір.Вихід? - Підривати росію зсередини. Йти на упередження. Давати по зубах і інших болючих частинах імперського монстра. Впевнена, що Сопич і Комарівку наші звільнять, але ми всі маємо змінитися і зрозуміти, що від кожного з нас залежить, що в нас буде - перемога чи «перемирʼя».Дякую Збройним Силам України✊🏼🇺🇦

Одесочка - це такий яскравий маркер міжсобойчику. От що заважало новопризначеному голові міської військової адміністрації тихесенько вночі прибрати всі маркери «русского мира» з міста? - красиво і зі смаком? - аж нічого. Але ні. Міжсобойчик - він такий міжсобойчик. Коли хочеться дупу розкласти на два базари, і зробити красиво «і нашим, і вашим»: і русский мир оставить, і марш вишиванок провести 🙈І тут позавчора хтось розбив табличку «святому царю Александру ІІ Освободителю», яку в 2012 році оновив на колоні в парку Шевченка папа Льоші Гончаренко - тоді мер Олексій Костусєв, який вам передає привіт з міста Ріга в Латвії, куди він втік. Ну готували вони місто під росію, готували, тільки чомусь не туди біжали.Боже, що почалося в соцмережах пгт_одессочки! Тьотькі і дядькі з закритими акаунтами або «одна картинка і вітання з днем народження» кричать як навіжені «оставьте нам наши памʼятники» - іноді навіть українською.Рівень ненависті зашкалює. Я розумію, що Служба Божа зараз все більше дрони запускає і газові вишки орчатні підриває, але давно пора взяти за горло тих власників ботоферм, бо буде в нас горе - ці дядькі с тьотьками з пустими аватарами під виглядом демократії роблять дуже погану справу. А вам фото 2023 року: тоді ще табличок не зривали, а красиво заливали рожевою фарбочкою. Перформанс. Справжні митці. Лю ❤️

росія повертається на Венеційську бієнале — вперше за чотири роки великої війни. Ще з проєктом “The Tree is Rooted in the Sky” - "Дерево вкорінене в небі". Тобто тут вони будуть продовжувати вбивати людей, руйнувати і грабувати, а там - показувати "великую русскую культуру", і європейці це "схавають".Ну що, панове українські журналісти, можете й далі не писати про українську культуру і не знімати, "бо в нас війна". Тоді точно до нас повернеться російський театр, російські гельмани, російські концерти.Три телеканали були в нас в Музеї війни на відкриття нашої виставки "ХЕРСОН: НЕ/вкрадене", всього три. І декілька сайтів. Бо культура ж по остаточному принципу. Гучні імена митців? Пограбовані музеї? Красива історія з рефлексією на викрадені роботи? - Ні, не цікаво. Це ж не "кишки-кров-розпідорасіло", таке не клікабельно, "таке дивитися не будуть".На тому й росія й заходить на Венеційську бієнале - українська культура не цікава самім українцям.Фото Олексія Белюсенко з відкриття виставки НЕ/вкрадене.

Тиждень тому Штати насварили Україну за удари по Новоросійському порту: начебто це зачепило інвестиції США в спільний казахстанський бізнес, який постачав нафту через цей російський порт. Там два термінали: один суто російський - Шесхаріс (яка російська назва, так й тхне лаптями і образАми)) і умовний - Казахстана. Так от козаки сьогодні вночі розбили той Шесхаріс вщент, досі палає. Бізнес там у вас? - А в нас війна 12 років, панове. Бруднодупі так відбивалися своїми ПеВеО, що розбили житлові будинки і повалили будівельний кран))В нас найкраща Армія в світі - і навіть не тому, що прем'єр-міністр Великої Британії просить зараз допомогти українських військових навчити збивати іранські дрони над арабськими країнами. А тому що такого досвідченого і крутого війська нема в жодній країні НАТО, та й Китай і його посіпаки також можуть нервово покурити в сторонці. Зруйнувати і знищити Україну можна тільки з середини - це було багато разів в нашій історії. Допомагаємо козакам, не сваримося і саджаємо квіточки. Весна на дворі. Обіймаю.

Мої друзі знають, що Балаба - це завжди щось позитивне. На початку повномасштабки дзвінок мені зранку це було як Good Morning, Vietnam: порція гарного настрою з перцем і жартом. Сьогодні на Привозі. Після довгої блекаутної перерви купляю сулугуні у знайомого картвела. Левані з родини біженців, з Абхазії, дитиною памʼятає ще ту війну 1992-93-го і твердо знає, що її влаштувала ЙР - тільки русским вигідні всі війни на уламках імперії. Його мама робить найсмачніший сулугуні в Одесі: просто білий майже не солоний, зі спеціями, з зеленню, копчений. Ще іноді буває імеретинський, також люблю навіть не в хачапурі) Коротше, купляю сир. Левані сумно каже: «Як воно?» - я розповідаю про виставку, про Херсон, про Київ, про кльових людей навколо, і на завершення кажу: «Чули, як Штати з Ізраїлем вдарили по Ірану? От по р..sni також так буде, вони з аятоллами союзнички, всі їхні шахеди - все одно звʼязок з Іраном, вони через Каспій собі шлях проклали, тільки не шовковий, а збройний, тварюки. Нічого, закінчиться їхній час і дуже швидко закінчиться».Левані посміхається. Він знає, що я мрійниця. Я йому обіцяла після звільнення Херсону повернення до нашого українського Криму. Але все одно приємно.В Одесі сонячно. Завтра весна. Дякую Збройним Силам України ✊🏼🇺🇦