В суботу проводила екскурсію нашою виставкою «Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі» в Музеї війни, а у неділю приймала участь у дискусії, яку талановито організував Roman Kabachiy: виставку продовжено у квітні, хто ще не був, щиро запрошую. Не бачила виставку пару тижнів, в суботу прийшла і зраділа: люблю ці роботи як своїх дітей, зі всіма повʼязані історії - створення, переживання, передачі в проєкт. Кожна - шедевр. Радію, що всі вони будуть в Херсоні після перемоги, що музей не буде порожнім. Це такий впертий документ нашого часу, документ війни. На екскурсії розповідала про наші «повтори» - насправді, мені дуже подобається коли різні художники вибирають одну вкрадену роботу і роблять на неї штудію чи омаж: виглядає несподівано вибухово. Ну ось наприклад, малюнок Марії Примаченко «Помідори у вазі». Ilona Кузнецова зробила інклюзивний рельєф, через який можна розповідати про творчість Примаченко людям з вадами зору, а Оксана Цюпа кольорову вибухову аплікацію. Український відкритий колір поражає своєю яскравістю. Ілона звертається до античних часів і привертає увагу, що все поліхромне може втратити колір, але не загубити сенс. Оксана декларує різнобарвність і жагу до життя. Нас не вбʼєш: ми проростемо такими ось рослинами будь де, хоч в вазі.Абсолютно чудова виставка. Дякую творцям в нашим організаторам, а також Музею війни, що прийняв наш проєкт.Приходьте. Обіймаю.