ПП!: пора перемагати

Я другий день під враженням від документального фільму "Шукачі загублених душ" про волонтерів Павлоградського пошуково - рятувального кінологічного загону "Антарєс." та їхніх унікальних собак.Це той момент, коли від перегляду болить у грудях і течуть сльози, але ти розумієш, що це складні реалії сьогодення і про них потрібно знати. А люди на екрані - ось вони, тутечки - не називають себе героями, але їхня праця воістину жертовна.Лариса Борисенко зі своєю командою побувала в усіх гарячих точках України, на місцях прильотів, на місцях масових захоронень закатованих мирних мешканців. Вони шукають і знаходять тіла полеглих бійців, зниклих безвісти бабусь та дітей – і все це в режимі нон-стоп.26 березня 2023 року група натрапила на розтяжку. Засновниця кінологічного клубу Лариса Борисенко отримала багато серйозних поранень. Але видужала! Залишилась живою і собака "Беша". Пані Лариса вірить в те, що їх оберігають душі людей, яких вони знаходять під завалами. За даними МВС в Україні є 26 000 людей зниклих безвісти. Я знаю, що серед вас є ті, хто шукає і чекає. Через байдужість військоматів та окремих командирів, родини, де є зниклий безвісти військовий, чуються покинутими і наодинці зі своїм горем.Пані Лариса просила вам передати: шукають і будуть шукати кожного солдата, пошукові групи дуже змотивовані за будь-яку ціну знайти та повернути. Є спеціальні карти, на яких відмічається кожен, опитуються свідки. Коли вам кажуть "за наших нема нікому діла" - не вірте. Пошуківці працюють офіційно за програмою Генерального штабу.Це фільм про страшні до крику реалії сьогодення. Але це також фільм про велику любов, любов до своєї країни та своїх співгромадян.Дякую їм.Дякую режисерці Катерині Стрельченко, яка зняла таке кіно і вже зовсім скоро везе його в Німеччину.Дякую Ірині Смокорівськвй та Львівському Будинку Офіцерів , що організували показ фільму у Львові. п.с. а собаки - неймовірні, добрі, щирі, комунікабельні і високопрофесійні в роботі. Одна з них, легендарна Спаркі (перше фото), знайшла понад сотню людей, і, на жаль, отримала на личку сивину, бо також переймається болем людей...п.п.с. кінологи-пошуківці кажуть, що дуже часто шлях до останків їм вказують метелики... Немов би інкарнація загублених душ.Шукалі загублених душ

Схід, Захід. Юг, центр. Руськочелюстні, україномовні, зелені чи фіолетові, потім все поділиться зовсім по-іншому: на тих, хто був, і тих, хто ні.На тих, хто чекав близького з місця, що поруч зі смертю, і тих, хто про це нічого не знає.На тих, хто чув прильоти, і тих, кому пощастило не чути.Ми будемо пробувати порозумітися, але у нас не вийде. Між нам ментальна прірва, навіть із самими співчутливими.Ми будем потребувати навіть не розуміння, не співчуття, а хоча б елементарної тактовності, але не отримаємо цього. Ми будемо знову і знову чути про те, що самі винні, не так голосували, не тією мовою розмовляли. Будемо чути "я тебе туди не посилав", "а чому не виїхали", "ждуни", а тій стороні буде пофіг, у них свій всесвіт. Де вони в білому, а ми - трошки зайвв і недоречні. Вони просто не розуміють ціну того, що їхній всесвіт саме такий: з банкоматами, аптеками, супермаркетами и вольтами в розетці. Без пакета на голові і кулі в спині. Ми теж не розуміли, в тому ж Маріуполі 14го, коли підіймали цінник на аренду для донеччан втричі.Треба готуватися до тисяч і тисяч безробітних травмованих вояк. Треба якось адаптувати мільйони біженців, які досі блукають по спортзалах і родичах. Треба вже зараз готувати тисячі психологів, які будуть навчені допомагати, а не просто пиляти гранти.Треба будувати дешеве соціальне житло, нехай навіть не у власність, а щоб пенсіонери могли дожити свій вік пристойно.Але ж ні. Переселенців будуть знову діставати з колоди перед черговими виборами і спекулювати на їхніх потребах.Вояків будуть юзати на майданчиках політиків, а потім скидати на узбіччя. Ми завжди будемо потерпати від агресоров, їхньої пропаганди чи власних паразитів, нас скалічили на декілька поколінь. Але чого в нас точно нема,так це вивченої безпомічності. І можновладцям про це забувати не варто. Колись те лайно, яке ви зараз зливаєте в діжку терпіння українців, перел'ється через край. Колись кожна потвора відповість за своє. І ви всі, крадії, пихаті хами, князі із грязі, татарови і дубінскі, єрмакі і решалы з військоматів - ви приречені. Спочатку кацапня, потім - ваша черга. Я в це вірю. Мені так легше

​​Цікаве кіно виходить. Президент Зеленський позбавляє олігарха Коломойського українського громадянства, потім Коломойського садять у СІЗО, виводять на суд, і там виявляється що Коломойський - громадянин України! А як же указ президента? Його що весь цей час просто ігнорували?! Мені до сказу цікаво, а Геннадій Корбан, Вадим Рабінович та Ігор Васильковський також усе ще громадяни України? Ну... Їх же того самого дня Зеленський громадянства позбавляв? Чи не позбавляв? Що робиться взагалі? Може хтось пояснити, які укази Зеленського діють, а які - понарошку? Чи може Зеленський сам не розуміє, що підписує? Бо дивіться що ще сталося нещодавно. Згідно указу Зеленського від 16 березня 2022 р. у нас щоранку проводиться загальнонаціональна хвилина мовчання у пам'ять про загиблих героїв. Якщо за цей рік вам пощастило десь помовчати о 9-й ранку (мені не щастило жодного разу) то це - воно. І от напередодні 1 жовтня Зеленський закликає громадян вшанувати полеглих захисників і захисниць 1 жовтня, коли? Точно. О 9-й ранку. Доречне питання, а не простіше було просто дати вказівку перевірити як там в бюджетних установах виконується указ Зеленського від 16 березня минулого року? А якщо указ не працює - чи не час його відмінити? Чи про той указ Зеленський давно забув? А Офіс президента як? Пам'ятає укази які наприймав Зеленський, чи там такими дрібницями не переймаються? Уявіть який розрив шаблону від всього цього стається в американського конгресмена, який мусить обрати, кому віддати мільярд доларів чесно зароблених американськими платниками податків - американським сиротам, чи країні де голова держави - от такий? Спитай про це шанувальників ЗЕ