Записки диванного архівіста

​​Завжди кажу, що підписники «Записок диванного архівіста» — це найкращі люди у Всесвіті!Вчора завдяки чудовій пані Наталії (@nata_zhyl), яка замовила в ЦДІАК оцифрування справи «Інвентар Махнівського ключа», вдалося ідентифікувати чимало нових інвентарів.І виявилося (вкотре це трапляється!), що інвентарі в справі не зовсім відповідають її заголовку. Власне Махнівського ключа там меншість. Натомість знайшлися ще й Ямпільський і Краснянський ключі (сучасна Вінницька область), Чорнижський ключ (сучасна Волинська область), Ксаверівський, Івницький, Любарський ключі (сучасна Житомирська область) і — щоб архівне життя не здавалося надто простим — ще й Вінницьке староство.Більше того, навіть кількість сторінок у справі не відповідає заявленій: їх там на кілька більше. Архівна класика — коли в описі одне, а всередині взагалі маленький історичний Всесвіт.Я вже вніс усі ці нові інвентарі до реєстру Інвентаріуму і дуже сподіваюся, що сьогодні ощасливив якогось дослідника, який навіть не підозрював, що інвентар по його селу тихенько лежить у таємних махнівських інвентарних підземеллях.Тож укотре повторю: єдиний надійний спосіб знайти всі інвентарі — це оцифрувати всі інвентарі і перевірити всі справи. Знову і знову повторюється одна й та сама історія: у справі значно, значно більше населених пунктів, ніж зазначено в описі. Тому іншого способу немає — треба отримати копію і переглянути всі скани.Отже, нехай вашим гаслом на найближчий час стане просте архівно-патріотичне правило:першим ділом — задонатив на підтримку Сил Оборони України, другим ділом — замовив оцифрування справи в архіві.Цифруймо, бо ми того варті!

​​13000 інвентарів у реєстрі Інвентаріума.Давайте ще раз. Повільно. З паузами, як у серйозних архівних відкриттях.Тринадцять тисяч записів про інвентарі.1–3–0–0–0.Я досі не до кінця в це вірю. На початку 2025 року я знайшов 82 інвентарі й подумав: «Ого, це вже чимало. Майже колекція».А потім почав обережно мріяти: ну, може, їх є ще… тисяча? Ну добре, максимум дві — і то, якщо дуже пощастить і ніхто нічого не загубив у фондах.Ага. Звісно.Тепер у нас 13000. І це той рідкісний випадок, коли реальність не просто перевищила очікування — вона їх акуратно описала, пронумерувала і склала в окрему справу.І тут важливий момент: це не «само якось назбиралось».За кожним із цих інвентарів стоять живі люди — волонтери-дослідники, які замість серіалів вечорами відкривали описи, переглядали справи, сумнівалися, перевіряли і вносили в реєстр. Ті самі люди, які знають, що «швидко подивлюсь один інвентар» — це мінімум на три години і легку втрату відчуття часу.Фактично, це 13000 маленьких перемог. І трохи втомлених очей.

​​“Нам треба серйозно поговорити” подумали ми з паном Олександром, розробником славнозвісних генеалогічних інструментів “Справної Качки” та “Качиного Інспектора”.Говорити будемо про штучний інтелект і його використання в генеалогії. Як сучасні алгоритми допомагають знаходити предків, обробляти архівні дані та будувати родові дерева? Чи можна довіряти автоматичним висновкам і які підводні камені приховують чат‑боти та LLM?Якщо ви дослідник‑генеалог і ще не використовуєте ШІ у своїй роботі — саме час виправити це. Якщо ж ви вже індексували не одну метрику за допомогою ШІ, теж приєднуйтесь — ми поділимося для вас новими цікавими кейсами. Цей стрім буде корисний усім, хто цікавиться історією родини, архівними документами або сучасними технологіями.Коли:Четвер, 19 березня 2026 р., 19:00Розмова буде приватною: запрошені гості — спільнота «Генеалогічне ІТ», волонтери проєкту «Інвентаріум» та підписники Монобази каналу «Записки диванного архівіста». Вони зможуть брати участь у дискусії та обговоренні. Для всіх інших відео буде доступне у записі приблизно за тиждень-два після стріму.Якщо бажаєте взяти участь у дискусії, ще встигнете підписатися на Монобазу: https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1#subscriptions

Я давно кажу, що у нас катастрофічно мало так званої “побутової” історії — чогось такого, що оточувало б нас щодня, тихо нагадувало про минулі події і при цьому мало приємний локальний присмак. Бо історія — це не лише підручники, дати й портрети суворих дядьків у шапках, а й те, що лежить на кухонному столі поруч із чашкою чаю.Але, на щастя, трапляються й приємні винятки. Наприклад, Гощанська кондитерська фабрика випускає чудові цукерки “Слава князів Острозьких” — тут вам і смачно, і історично. Справжній синтез гастрономії та краєзнавства.Таку коробку можна подарувати з тонким натяком: “Нехай слава князів Острозьких надихає і тебе на великі справи”.А можна підійти до питання більш дидактично — подарувати вже порожню коробку зі словами:“Якщо не виправишся, будеш як москалі під Оршею — битий і без цукерок.”Одним словом, як не крути — приємна річ. І цукерки, до речі, справді дуже смачні. А які ви знаєте бренди, пов’язані з історичними подіями?(Окрім горілки “Гетьман”, звісно)https://gzpt.com.ua/catalog/shokoladni-tsukerki/frukti-v-shokoladi/korobka-tsukerok-slava-knyaziv-ostrozkikh-420-g/P.S. А взагалі ж ідея! Такі цукерки можна буде дарувати переможцям наступних Інвентарних марафонів. Історична мотивація, так би мовити.

Шанс поглибити родовід з правого берега Дніпра👀Якщо Ваше генеалогічне дерево корінням іде у придніпровське правобережжя, то Ви напевне вперлися в 1780-ті роки - документи давніше поодинокі і глибше родовід не побудувати. Однак, не поспішайте здаватися! Можливо, ваші предки «прийшли з того боку».Друга половина XVIII століття характеризується міграціями з одного берега Дніпра на інший. У фондах ЦДІАК є справи про розшук втікачів, де можна знайти не просто списки, а відомості звідки пішов, куди саме оселився, як давно.Нижче зібрано посилання на оцифровані справи фондів 6 і 51:-ЦДІАК 6-1-4-ЦДІАК 6-3-31-ЦДІАК 51-3-10052-ЦДІАК 51-3-10052а (ч.2) -ЦДІАК 51-3-16831Також є неоцифровані справи з фонду 59.Що це дасть? Якщо Ваш предок у цих списках - знайдете звідки він переселився, як правило збереженість джерел по Гетьманщині дозволить ще трохи поглибити родове дерево в цьому напрямку. Бонусом замість селян серед предків матиме козаків👌 Якщо знаєте ще такі справи - надсилайте в коментарі, доповнимо.

​​Поки я у відпустці й не пишу жодних серйозних генеалогічних текстів, пропоную товариству невеличку філософську дискусію.Як ви вважаєте: чи справді “все тече, все змінюється”, чи, можливо, історія все ж любить ходити по колу й час від часу повторювати старі трюки? От, наприклад, у XVI ст. фортеця Тустань контролювала добру третину гірських перевалів. Кожен, хто їхав ними з товарами, мусив сплатити мито — 14 злотих. Сума, між іншим, була доволі відчутна. Але вибір у купців, особливо тих, що везли сіль, був невеликий. А саме вони найчастіше користувалися цими шляхами. Правило було просте й зрозуміле ще в ті давні часи часи: хочеш їхати — плати.Минуло якихось пів тисячі років. І що ж ми бачимо?Сьогодні за вхід до Тустані мандрівник (себто я) заплатив 180 грн. Якщо перевести цю суму у злоті — виходить майже те саме. Роки минають, держави змінюються. Фортеці вже немає, але скелі стоять, сіль усе ще цінний ресурс, а мито… підозріло мало змінилося.От і сиджу я тепер, дивлюся на ці підрахунки й думаю: то, може, історія й справді циклічна?А як вважаєте ви?

📸 Новий розділ на OpenHeritage — ФотоархівОстаннім часом від нас було менше повідомлень — але це лише тому, що ми активно працювали над розвитком платформи. І тепер можемо показати один з результатів цієї роботи.Ми запустили Фотоархів — новий розділ OpenHeritage, де історичні фотографії стають не просто зображеннями, а частиною дослідження історії.Ми прагнули зробити не просто галерею, а повноцінний архів історичних фотографій з дослідницькими інструментами.Що вже доступно 👇🗺 Дослідження фотографій на мапіФото можна відкривати через карту і бачити де саме був зроблений знімок. Це дозволяє досліджувати історію місць через фотографії.🔎 Метадані та пошукКожна фотографія може містити:• місце зйомки• дату або період• опис• джерело• автора• інші історичні деталіТобто фото стає повноцінним історичним джерелом, а не просто зображенням.👤 Відмітки людей на фотографіяхМожна позначати людей на фото.Це дозволяє:• знаходити одну і ту ж людину на різних фотографіях• допомогти комусь випадково знайти своїх родичів там, де він цього не очікував• поступово формувати зв’язки між фотографіями, людьми та історією.🖼 Зручний переглядФотографії відкриваються у повноекранному режимі з масштабуванням, щоб можна було уважно роздивитись навіть дрібні деталі.📚 Розділ джерел та сховищМи також додали структуру для організації джерел інформації.Тепер можна вказувати:• джерело (книга, альбом, архівна справа, колекція)• сховище (архів, бібліотека, онлайн-ресурс, приватна колекція)Це допомагає правильно зберігати походження інформації і робить архів зручнішим для досліджень.🏛 Збереження візуальної спадщиниФотоархів — це також спосіб зберегти візуальну історію та культуру регіонів.Фотографії допомагають зафіксувати вигляд міст, сіл, будівель, людей і подій — інколи аж до рівня конкретного населеного пункту або навіть однієї вулиці.Такі зображення з часом стають цінними історичними свідченнями життя місцевих громад.💬 Пропозиції, уточнення та впізнання людейКористувачі можуть надсилати пропозиції, виправлення або додаткову інформацію до фотографій.Наприклад:• якщо хтось впізнав людину на фото• знає деталі про подію, місце або час зйомки• помітив помилку в описіЦе дозволяє спільно уточнювати історичні дані, і цей функціонал ми ще будемо розширювати.Також за цей час ми зробили багато виправлень та покращень у різних частинах платформи.🔐 Тепер усі дані OpenHeritage додатково резервуються у хмарі, щоб внесена користувачами інформація була максимально захищена і не втрачалась.Протягом цього місяця ми також плануємо додати більше інформаційних матеріалів на сайті, щоб детально пояснити:• можливості платформи• підходи до роботи з даними• як правильно додавати та досліджувати інформаціюА поки що можна спокійно досліджувати новий розділ і знайомитися з його можливостями.🌐 https://openheritage.online/uk/photo-assetsМожливо саме на одній з фотографій на вас вже чекає чиясь історія.

​​Другий Інвентарний Марафон триває.Є перші результати, перші герої, перші мозолі на очах і перші драматичні зітхання над почерком XVIII століття. Другий Інвентарний Марафон потроху набирає обертів, турнірна таблиця оживає, інтрига з’являється.Тож є важливі новини.По-перше. Виявилося, що не всі інвентарі однаково стражденні. Деякі з них — друковані. Тобто без «чи це літера, чи це муха сіла». Тому тепер за такі транскрибування BookPoints рахуються з коефіцієнтом 0,3. Бо справедливість — це коли рукописний біль цінується дорожче.Правило діє для всіх інвентарів, транскрибованих після 25 лютого 2026 року. Без образ, тільки справедливість.По-друге. Після фінішу буде перевірка якості робіт потенційних переможців. Якщо в текстах знайдуться фантазії, альтернативна палеографія чи надмірна творча інтерпретація — бали можуть схуднути. Бо марафон — це не тільки швидко, а й акуратно.І третє, найприємніше. Тепер транскрибовані інвентарі можна переглядати безпосередньо на сторінці самого інвентаря. Можна милуватися, можна звіряти, можна тихенько заздрити.Працюємо далі!

Чи замислювалися ви коли-небудь, яка мета вашого генеалогічного чи краєзнавчого дослідження?Звісно, у процесі пошуку ми краще пізнаємо себе, глибше розуміємо історію й те, як загалом влаштований світ. Але чи залишиться після нас щось матеріальне — щось, що освітить або хоча б трохи полегшить шлях іншим дослідникам?Можливо, це буде написана книжка. Або проіндексовані метричні книги по селу за двісті років. Чи віднайдена в архіві справа, про яку раніше ніхто не знав. А може, стаття в журналі, відеолекція, навчальний курс, блог із підбіркою джерел, рілзи чи тіктоки для початківців. Або хоча б якийсь ІТ-проєкт у сфері генеалогії. Будь-що, що допоможе іншим, полегшить їхній шлях, покаже напрям і дозволить просунутися в пошуках ще далі.Мені здається, кожен дослідник, який займається генеалогією, має до цього прагнути. Це як у відомому вислові: кожен солдат мріє стати генералом. Проте мріяти замало — потрібно ще й діяти. Поширювати інформацію про генеалогію, архівні цікавинки та старі документи. І, на мою думку, робити це варто на всіх доступних платформах.Звісно, найбільш очікувані місця для публікації матеріалів краєзнавця-генеалога — це сайти «Локальної історії», «Історичної правди» чи подібних ресурсів. Але чи здивуєтеся ви, якщо я скажу, що моя стаття про інвентарі вийшла на фаховому ресурсі для агрономів? Здавалося б, де генеалогія й краєзнавство, а де насіння, посівні площі та боротьба зі шкідниками.А я вам скажу: інвентарі минулого — надзвичайно цікаві документи і для агрономів сучасності. Вони дають можливість оцінити, що саме і в яких кількостях вирощувалося в українських господарствах понад двісті років тому.Тож закликаю вас ділитися своїми знаннями навіть на найбільш неочікуваних платформах. Розповідайте про генеалогію, краєзнавство й історію всюди, де тільки можна: заводьте блоги, пишіть у соцмережах, ведіть канали в телеграмі чи ютубі, організовуйте вебінари, лекції та навчальні курси, готуйте статті й публікуйте їх там, де підказує вам серце.Але спершу — прочитайте мою статтю про інвентарі на сайті «СуперАгроном»:https://superagronom.com/blog/1152-zaglyanemo-v-minule-yakim-bulo-silske-gospodarstvo-u-18-stolitti-v-ukrayini

​​Пані та панове, дослідники, генеалоги й просто любителі давніх документів!Корумпований Міжнародний олімпійський комітет відмовив нам у включенні пошуку й опрацювання інвентарів до переліку олімпійських видів спорту. Проте ми знаємо, що саме ці змагання є найцікавішими для всіх поціновувачів генеалогії.Тому оголошуємо старт Другого Інвентарного Марафону «Скарб архівіста», який триватиме з 15 лютого по 15 квітня 2026 року!Цього разу змагатимемося у швидкісному транскрибуванні справ. Допоможуть нам у цьому наші друзі з команди проєкту CoBook.Коротко нагадаємо правила цього «спорту»:1. Знайти в реєстрі Інвентаріуму будь-який інвентар, який вам сподобається.2. На сторінці цього інвентаря натиснути кнопку та створити проєкт транскрибування в CoBook.3. Транскрибувати сторінки інвентарю.4. Створювати індекси до опрацьованих документів.5. Завершити та експортувати проєкт.За кожен транскрибований символ нараховуються BookPoints. Коефіцієнт залежить від мови документа:- інвентарі російською — без додаткових бонусів;- старопольською — у 3 рази більше BookPoints;- староукраїнською (руською) — у 5 разів більше BookPoints.Таким чином система враховує складність роботи з різними типами джерел.CoBook підтримує командну роботу, однак BookPoints за конкретну сторінку отримує той, хто першим розпочав її опрацювання. Окрім транскрибування, учасники можуть створювати індекси — мовою оригіналу або українською. Індексація також приносить BookPoints і робить документи придатними для пошуку та подальших досліджень.Додаткові бонусні BookPoints нараховуються за повністю завершені проєкти. Важливо не лише почати, а й довести роботу до кінця.Звісно, ми не залишимо вас без призів!За перше місце — фірмова футболка проєкту «Інвентаріум» та ДНК-тест MyHeritage.За друге — копіювання однієї архівної справи (на вибір: ДАЖО або ЦДІАК), книга «Люди без облич» і комплект листівок.За третє — книга «Українське радіо. Історія буремного століття».Кількість набраних BookPoints визначатиме позицію в таблиці лідерів і шанси на перемогу.Марафон триватиме лише два місяці. Але тексти, які з’являться завдяки цій роботі, залишаться надовго.Кожна транскрибована сторінка — це ще один документ, який перестає бути тінню в архівному описі й стає доступним для пошуку, читання та дослідження. Це ще один крок до впорядкованої, відкритої історії.Другий Інвентарний Марафон — це можливість не просто попрацювати з джерелами, а стати частиною процесу, який системно змінює доступ до минулого. І, можливо, саме ваша сторінка стане тією, з якої для когось почнеться нове відкриття.Приєднуйтеся!