Записки диванного архівіста | ​​Поки я у відпустці й не пишу жодних серйозних генеалогічних текстів,...

​​Поки я у відпустці й не пишу жодних серйозних генеалогічних текстів, пропоную товариству невеличку філософську дискусію.Як ви вважаєте: чи справді “все тече, все змінюється”, чи, можливо, історія все ж любить ходити по колу й час від часу повторювати старі трюки? От, наприклад, у XVI ст. фортеця Тустань контролювала добру третину гірських перевалів. Кожен, хто їхав ними з товарами, мусив сплатити мито — 14 злотих. Сума, між іншим, була доволі відчутна. Але вибір у купців, особливо тих, що везли сіль, був невеликий. А саме вони найчастіше користувалися цими шляхами. Правило було просте й зрозуміле ще в ті давні часи часи: хочеш їхати — плати.Минуло якихось пів тисячі років. І що ж ми бачимо?Сьогодні за вхід до Тустані мандрівник (себто я) заплатив 180 грн. Якщо перевести цю суму у злоті — виходить майже те саме. Роки минають, держави змінюються. Фортеці вже немає, але скелі стоять, сіль усе ще цінний ресурс, а мито… підозріло мало змінилося.От і сиджу я тепер, дивлюся на ці підрахунки й думаю: то, може, історія й справді циклічна?А як вважаєте ви?