Telegram statistics channel - @annamaliar

Здивована такою дилетантською заявою Президента Польщі Дуди. Все-таки президент у профільних питаннях мусів би мати радників. За словами Дуди повернення з фронту наших чоловіків може призвести до сплеску транснаціональної злочинності 🤦🏻‍♀️Мабуть Дуді не розповіли, що за даними Європолу в країнах ЄС діє більше 500 транснаціональних кримінальних угруповань. І там всі ніші злочинного бізнесу вже зайняті🤷🏻‍♀️А якщо серйозно, то ніякої загрози немає. Війна за свободу своєї держави не перетворює людину на злочинця. Ми ведемо СПРАВЕДЛИВУ війну. Ми не агресори. Наші військові на Курщині людей годують і лікують. Якщо людина до мобілізації не мала схильності до кримінальних проявів поведінки, то захист своєї держави від агресора ніяк це не змінить. Наші військові не знущаються над полоненими, не катують цивільне населення, не мародерствують. За росіян треба хвилюватись. От в них дійсно криміналізується поведінка в лавах армії. І вони як раз поповнять європейські злочинні угруповання. Українці не святі. Наші злочинці теж є у тих 500 злочинних транснаціональних угрупованнях, але то не про війну. То інша історія. Під час війни дійсно може змінюватись ситуація зі злочинністю, але в тій країні в якій війна. І ще 10 років після війни може бути інерційно низький поріг сприйняття насильства в суспільстві. Так само війна відкриває певні можливості для зловживань і злочинів у сфері оборони. Але війна не робить з захисників злочинців. Це якась дискредитаційна заява. І виносити це в заголовок - неповага до подвигу нашого народу, який своїми життями прикриває зараз європейські кордони.

Військову юстицію в Україні почали знищувати свідомо і давно. Це був один з численних пунктів системного готування Росії до війни - нашими руками. Систему військових судів, яка діяла від початку незалежності, ліквідували у 2010 році - відразу після приходу до влади Януковича. Потім, коли почалась війна, стало очевидно, що без військової юстиції неможливо і почали відтворювати ії окремі елементи, але системних змін не відбулось. З 2014 по 2021 в нас було винесено близько 2-х тисяч вироків щодо злочинів, вчинених в зоні бойових дій. Всі ці вироки я вивчала, систематизувала і результати були опубліковані в науковому виданні Національної школи суддів. Так от, це було геть очевидно, що цивільному юристу, навіть дуже фаховому, без військової освіти вкрай складно шукати істину у таких справах. Але після 2-х років роботи з військовими, півтора з який прийшлись на повномасштабне вторгнення, я остаточно переконалась, що для встановлення справедливості у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених військовими під час бойових дій, потрібні фахівці з відповідною підготовкою - військові юристи. Я добре пам‘ятаю перші вироки за військові злочини після початку повномасштабного вторгнення. Нові виклики були і для правоохоронців, і для судів. Я вивчала та аналізувала ці вироки вже у зв’язку із службовими задачами. Тут навіть дискутувати складно - потрібна військова юстиція. В ідеалі військова юстиція мусить забезпечувати всі стадії кримінального процесу та мають бути спеціально підготовлені - слідчі, прокурори, судді. І я знаю, що є прибічники того, аби й адвокати мали відповідну підготовку для участі у таких провадженнях.

З початку великої війни я свідомо не висловлювалась щодо мовного питання з двох причин: 1. Мені здавалось, що це вже геть очевидно - мова є одним з факторів нашої безпеки. 2. По-друге, я вважала, що під час повномасштабної війни дискусія з мовного питання природнім чином зникне з публічного простору. Не через заборону чи ненависть, а через повагу та потребу розділити біль українського народу. Мені здавалось, що живучи тут і дивлячись на цю трагедію просто неможливо знову починати тему російської мови. Ну, бо це вже виглядає як блюзнірство, а не як позиція. Але ж ні. Знаходяться відомі люди, які в такі важкі часи, у розтерзаній росіянами Україні, починають про своє «імєю право» під час публічних виступів. Звісно, «імєєтє». Але це абсолютне нерозуміння контексту нинішніх подій, відсутність тактовності і співчуття до українського народу. Який стікає кров‘ю від агресії росіян прямо зараз. Це вже не про мову. Це про солідарність з народом, який стирають з обличчя землі через його ідентичність. В приватному житті не може бути обмежень. Та їх власне немає. В нас чимало білінгвів. Але публічний простір - це наша спільна відповідальність, це питання нашої безпеки і ціна його надміру висока. Ми повинні створити стійкий до російського впливу український інформаційний та публічний простір. Хіба це вже зараз питання дискусії? 📚Свого часу я проходила курс мовних конфліктів у нідерландському інституті міжнародних відносин «Клінгендайль». І навіть була учасником дослідження причин мовного питання в Україні. Тоді голландці зробили такий висновок: для українців мова задовільняє внутрішню потребу у безпеці, для росіян в Україні «язик» задовільняє внутрішню потребу у домінуванні.

Рік, що минає, набагато кращий, ніж міг бути… Якби наші військові не вбили і не поранили за цей рік 423 тисячі ворогів і не знищили більше 4 тисяч російських танків і ще десятки тисяч одиниць іншої техніки та купу військових об’єктів на території РФ - тоді б втрати території були колосальними. А так, у 2024 росіяни заплатили найвищу ціну від початку великої війни, бо знищено ворожого особового складу і техніки більше ніж за 2022 і 2023. Цього року майже в 4 рази збільшилась кількість уражених та знищених цілей противника. Цього року зупинили наступ на Харківщині і упередили наступ на Сумщині. Курська операція. Це окрема унікальна сторінка в історії України і цієї війни. Нарешті ми перенесли війну до них. Одним словом, наші військові зробили цей рік кращим, ніж він міг бути. Негативу я теж можу багато написати, але не буду. І без мене є кому. Я хочу нам всім побажати у 2025 віри у наші сили і колективної зрілості. І нехай цей рік нарешті принесе нам мир! Справедливий, звісно. Потайки мрію, що ми не зайдемо на магічне коло наших історичних помилок. Бо однією ногою ми вже на тому колі стоїмо.

Коли незнання закону призводить до неадекватних суперечок у соцмереж. Посягаю зараз на святе - на українські фейсбучні побоїща 🙈. В Україні будь-яка релігійна та етнічна громада і не тільки вони мають право звернутись до місцевої влади за дозволом встановити тимчасово «малу архітектурну форму або тимчасову споруду». На сайтах всіх місцевих адміністрацій міститься інформація про порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд. Місцева влада може відмовити у разі, якщо таким встановленням будуть порушені чинне законодавство та правила встановлення. Приміром, у нас є заборонена законом символіка. Або є Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони. Зрозуміло, що ніхто не дозволить виставляти символіку ворога, тобто російську. Але якщо порушень законів і правил з боку заявника немає, то немає і підстав для відмови. Що ж робити, якщо ви вважаєте, що у центрі вашого міста до Різдва чи новорічних свят повинен тимчасово з‘явитись той чи інший символ? Приміром, дідух. Ознайомтесь з правилами встановлення та звертайтесь до місцевої військової адміністрації, отримайте дозвіл і встановлюйте. От Федерація єврейських общин України вчинила відповідно до закону. Отримала дозвіл. Так само можуть зробити всі інші.Ключовий критерій дій у демократичній країні - законність. Якщо держава вважає, що ії можуть зашкодити ті чи інші дії, вона іх забороняє законом та встановлює відповідальність.

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ. Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ. Трохи поясню, як свідок початку цього проекту. У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати. Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію. Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована. І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ. Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність. Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач. Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст. У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку. Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато. Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення. Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими. Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась. Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність. Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може. Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне. Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують. В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації. Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі. Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою. Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.

Для тих, хто переймається що зі мною і над чим я зараз працюю. Бо бачу публічно почали це обговорювати в фейсбуці, але залишу це і тут. Я зараз у відрядженні закордоном. Повернусь ближче до нового року. Працюю над проектом, який підтримує британський уряд. Мій досвід координації комунікацій силових відомств в умовах повномасштабної війни оцінили уряди декількох європейських країн як успішний. Зараз я систематизую цей досвіду та передаю його комунікаційним підрозділам держорганів європейських країн.Так, ми постали перед унікальними інформаційними викликами у 2022, з якими ще ніхто до цього не працював, і впорались з ними. Про що свідчать відгуки західних державних установ та спецслужб та їх зацікавленість перейняти цей досвід. Крім того я займаюсь експертною роботою в сфері міжнародного гуманітарного права (закони та звичаї війни). Цим я займалась і до посади, тому продовжую але з новим досвідом і вже в умовах повномасштабної війни. І звісно я, як і більшість українців, допомагаю армії. Це обов’язок номер один для кожного.

Якщо для нас люди важливіші за землю, тоді треба не забувати, що наші люди не лише воюють по цей бік. Наші люди і на окупованих територіях. Далеко не всі пішли на співпрацю з окупантом. Тому, треба дуже обережно висловлюватись про перспективи і наміри щодо цих територій. Бо там наші люди, які проходять тортури, безкінечні обшуки і арешти, приниження гідності, знущання, обмеження прав тощо. Я не все можу публічно сказати, щоб не наражати цих людей на небезпеку. Але ситуаці на окупованих після 2022 року територіях докорінно відрізняється від «ЛНР/ДНР». І я дуже сподіваюсь, що прийде час, коли можна буде розказати ці речі, і тоді ваша уява про стійкість українців суттєво розшириться. В мене у соцмережах є жінка з новоокупованих територій, яка була моєю підписницею ще з 2014. Вона не змогла з поважних причин виїхати і не може. Вона регулярно викладає інформацію про життя в окупації. Звісно з усіма заходами безпеки. Я з ії дозволу навіть оприлюднювала тексти деяких ії дописів. Це вражає. І дії окупантів і дух українців.

Дніпровський райсуд Києва виправдав осіб, які у 2014 році переслідували і відправили побитим в СІЗО 72-річного Миколу Пасічника - учасника Революції Гідності. Якихось 10 років, і історію, яку ми всі бачили і в якій брали участь, - перепишуть рішеннями судів. Мені, як учасниці Революції Гідності та авторці багатьох юридичних ініціатив Майдану, - боляче на це все дивитись. Нагадаю, що історію, яка трапилась із Миколою Пасічником з Ладижина, показували на всіх телеканалах. У 2014 році під час ходи на честь Дня соборності силовики пішли в наступ на майданівців. Пасічника, який тримав у торбині лише шматок сала та хліб, сильно побили кийком та затримали. Потім Шевченківський суд в м.Києві за сфальсифікованими прокуратурою матеріалами кримінальної справи присудив пенсіонеру, в якого була розбита губа та струс мозку, два місяці тримання під вартою.Щоправда, через день той же суд замінив вирок на домашній арешт. Але додому Микола Пасічник не повернувся, адже проходив лікування. Зрештою, Революція гідності перемогла, і з усіх майданівців зняли обвинувачення. Але нікого із причетних до побиття та засудження чоловіка не покарали.Микола Пасічник до вироку не дожив. Він помер у 2020 році у 78-річному віці

Як повернути в Україну заблоковані російські гроші? Взяла участь у круглому столі на цю тему, який організував «Фінансовий клуб». Так, ми вже давно повинні ставити питання про ціну війни, про механізми фіксаціі збитків державі, бізнесу і громадянам та про шляхи відшкодування Україні завданої шкоди. Є різні ініціативи з цього приводу і є вже конкретні зроблені кроки, про що говорили учасники круглого столу, але системно це питання вирішується шляхом формування та пред’явлення РФ консолідованої претензії. Такий механізм існує в міжнародному праві. І до слова сказати – в СРСР була комісія, яка почала підраховувати збитки ще під час війни і зрештою їх порахувала.Я займалась цією темою ще до призначення на посаду в Міноборони, коли була консультантом Комітет з Питань Національної Безпеки і Оборони Верховоної Ради України на громадських засадах (після звільнення з посади Комітет проголосував за виключення мене з числа консультантів). Тож, Комітет готував тоді законопроект 3057 "Про Національне агентство України з питань подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації". Який врегульовував створення Національного агентства для формування консолідованої претензії України до Росії. Там у тексті є і мої пропозиції. Мені пощастило і я працювала над цим законопроектом з автором ідеї, тоді ще живим Василенко Володимиром Андрійовичем - українською легендою міжнародного права і єдиним українським суддею у Міжнародному суді (Трибунал по Югославії). Комітет рекомендував Верховній Раді ще у березні 2021 прийняти зазначений законопроект. Сьогодні листопад 2024. ✔️для розуміння Що таке консолідована "претензія" простими словами?Це вимога:- відшкодування всієї матеріальної і нематеріальної шкоди, спричиненої збройною агресією державі та її громадянам- справедливої компенсації за збитки, яких зазнала держава Україна, її юридичні особи та громадяни внаслідок збройної агресії Російської Федерації- покарання осіб, винних у скоєнні злочину агресії, воєнних злочинів і злочинів проти людяності.Для підготовки такої претензії необхідно:- сформувати єдину правову позицію України стосовно збройної агресії Російської Федерації- визначити загальний обсяг шкоди, заподіяної державі Україна, її юридичним особам та громадянам Російською Федерацією внаслідок збройної агресії та тимчасової окупації території України;- визначає загальний обсяг збитків, яких зазнала Україна, як держава, внаслідок ліквідації шкоди, заподіяної Україні, її юридичним особам та громадянам збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;От саме цим, згідно тексту законопроекту, і повинно зайнятись Національне агентство з подолання наслідків агресії Російської Федерації.Вважаю, що його створення не просто назріло, а перезріло, бо краще починати цю величезну за обсягом роботу під час війни – чим раніше, тим краще. ‼️P.S. ні, в мене немає бажання очолити це Агентство. Я просто хочу довести цю справу до логічного завершення, бо це потрібно Україні.