Telegram statistics channel - @annamaliar

Про покарання за незаконне зберігання дров та боротьбу з «чорними лісорубами». Кримінальний кодекс самий понівечений всіма скликаннями закон. Бо «посилити покарання за….» - це популістична історія, яку дуже люблять виборці. Це ілюзія «сильної руки», ілюзія наведення ладу і часто ніяк не впливає на боротьбу із злочинністю.Натомість Кримінальним кодексом чітко встановлена мета покарання. А наука кримінологія давно дослідила які покарання можуть досягати цілей і задач. Смертна кара, приміром, не зменшувала кількість вбивств.Так от, посилюючи покарання за злочинні дії варто розуміти чи виконує це покарання мету. А саме - кара, виправлення засудженого, запобігання та протидія вчиненню нових злочинів. ✔️Чи відповідає запропонована міра покарання суспільній небезпеці незаконного зберігання дров? Я вважаю що ні. Небезпека від незаконного зберігання дров навіть у зазначеній у статті кількості неспівмірно нижча за розмір покарання 3-7 років позбавлення волі. ✔️Чи варто людину, яка незаконно зберігала дрова, виправляти шляхом 7 років ув’язнення? Звісно - ні. Це не насильницький злочин і не підрив обороноздатності. ✔️чи можна великим терміном позбавлення волі за незаконне зберігання дров зупинити або попередити такі дії? Зупинити конкретний випадок зберігання - так. Вирубки - навряд. Запобігти наступним - ні. Тому повинен бути комплекс дій, у якому кримінальна відповідальність відіграє далеко не ключову роль. Нею не підміниш роботу лісництв, вертикалі державних органів з захисту довкілля, місцевої влади, яка зазвичай обізнана хто де і скільки вирубує та зберігає. Я автор декількох законопроектів, якими внесені зміни до Кримінального кодексу, зокрема і посилення відповідальності. Але це стосувалось сексуального насильства над дітьми і в таких випадках дійсно посилення відповідальності виконує свої задачі. ❓Чому виник зараз резонанс з цим законопроектом? Тому що диспозиція статті 246-1 містить відповідальність як за збут, так і за перевезення та зберігання. Тобто особа яка придбала для приватних потреб деревину теж може підпасти під відповідальність, судячи з зазначених у санкції статті обсягів. Тому, враховуючи резонанс, законопроект треба доопрацювати і чітко виділити хто може бути суб’єктом злочину - розрізнити відповідальність чорного та сірого бізнесу від потреб фізичних осіб. Звісно, тут є поле для фахових дискусій, тому перед голосуванням таких норм у парламенті треба проводити експертну оцінку очікуваних результатів від таких змін. Чи будуть досягнуті поставлені цілі.

14 вересня 2022 Звільнений Ізюм Місто, безжально понівечене ворогом. Тоді було майже пусте. Люди, які пережили окупацію, розповідали моторошні історії власного виживання. Не знаю чи доберу колись слова, щоб описати те відчуття, яке тоді було…Нагадаю, що операція зі звільнення окупованих районів Харківщини проводилась з 05.09.22 по 07.10.22 Тоді, в ході наступальної операції, було звільнено 487 населених пунктів, близько 150000 людей, які вимушено знаходились на окупованих територіях. Це була перша такого масштабу спланована наступальна операція ЗСУ. В цій операції, попри те, що ми вели наступальні дії, наші загальні втрати були в 1,2 рази менші, ніж втрати ворога. В той час, як зазвичай у війні навпаки - втрати сторони, яка наступає, більші ніж у сторони, яка веде оборону. Про що це свідчить? Про те, операція була детально спланована, про ефективну систему вогневого враження противника і грамотні дії наших військ.Планував і реалізовував цю операцію нинішній Головком Сирський, а тоді ще командувач ОСУВ Хортиця.

Україна взяла курс на ратифікацію Римського статуту. Шлях до цієї події був тернистий, сповнений міфами, страхами та часто нерозумінням суті питання. Завищувати очікування від МКС не варто, тим більше сьогодні в активній фазі робота над спеціальним трибуналом, але на одну можливість розпочати розслідування проти РФ за агресію стане більше.Одним з основних гальм до ратифікації були страхи, міцно вкорінені серед військових, щодо того, що Римський статут відкриває шлях до засудження наших бійців Міжнародним кримінальним судом. Але річ у тім, що Україна ще у 2015 році визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду розслідувати на своїй території воєнні злочини та злочини проти людяності. Тому ратифікація Римського статуту на можливість розслідування саме цих злочинів вже ніяк не вплине. Втім, у нас залишаються без юрисдикції МКС злочини – геноцид і агресія. Тому ратифікація Римського статуту дасть право МКС розслідувати ці злочини, вчинені Росією щодо України. Тут не має бути ілюзій - є нюанси з тим що РФ не підписант Римського Статуту, МКС може більше 10 років розслідувати і ще не має жодного вироку за агресію, а саме визначення «агресії» в Римському статуті не відповідає сучасним викликам війни, бо в його створенні брала участь РФ уже в той час, коли вони повним ходом воювала в Україні. Але в будь-якому разі це крок вперед до збору доказів та їх документуванню щодо вчинення Росією агресії та ще ряд можливостей.🪖Що ж стосується наших військових, то ситуація наступна: ✔️у Римському статуті йдеться про воєнні злочини, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів. Наразі в Україні ще не було такого випадку, щоб давалась команда масово вчиняти воєнні злочини. І ніякої такої політики чи планів з 2014 року не було з боку нашого військово-політичного керівництва. ✔️що стосується злочинів проти людяності (злочини проти цивільного населення), то за них безумовно повинна наставати кримінальна відповідальність. І в нас є вироки національних судів за насильство щодо цивільного населення, яке нажаль мало місце у зоні бойових дій у 2014-2015 роках. Не буду вже згадувати назви тих добровольчих загонів. Але з тих пір як їх засудили, такого явища у нас немає. ✔️І варто знати, що Гаага розглядає тільки ті провадження, щодо яких не впоралися національне правосуддя і національні правоохоронні органи. Тому, якщо Україна сама розслідує такі злочини, то їх не будуть розглядати в МКС. Це на випадок, якщо все ж таки, хтось з наших такий злочин вчинить. Я у 2020 писала про це в Українській правді, стаття і зараз актуальна крім назви – слава Богу! Тому, хто хоче детальніше розібратись 👉за посиланням

Ситуація практично по всій лінії фронту зараз ускладнена. Росіяни розуміють, що захід вже дозрів і готовий на них тиснути та ставити у дуже незручне становище. Тому наш ворог накаляє обстановку на фронті, збільшує тиск аби їх почали просити і вмовляти на перемовини, а вони тоді матимуть домінуючу позицію. Ось така в них логіка. Вони вже так робили. Звісно, чергове збільшення інтенсивності ворожих дій можна було б розцінювати і як рух до їх стратегічної задачі - захопити всю Україну і знищити державність. Але ж, вони паралельно включили своїх «хороших рускіх» і вже кілька разів «вкидували» різні мирні плани. Вони не хочуть почуватися злочинцями, яких змушують припинити вчинення злочину, вони хочуть почуватися великим політичним гравцем і вершити долю України, торгуючись з Заходом, а не з нами. Але це не означає, що вони досягнуть мети. Адже наступ на Харківщині зупинений і зараз наші війська не гірше тримають оборону. Так, у ворога є подекуди тактичне просування. Але в нас настільки нерівні сили. Наш супротив по факту значно перевищує наші можливості. Росіяни з усіма їхніми перевагами у зброї і людях, які вони нарощують постійно, - не можуть вже два роки вийти на ті межі які, планували. А ударом по Охматдиту вони ще раз нагадали всьому світу, що вони фашисти і з ними можна говорити лише мовою сили.

замах на умисне вбивство чи інсценування? Робити висновки з того, що потерпілий залишився живим і не дуже ушкоджений - некоректно. Не варто сприймати злочинців як людей, які не помиляються та ідеальним все розраховують. Так само, не варто одразу робити висновки з дій охоронців та служб безпеки. Бо до всіх форс-мажорів не підготуєшся. В житті трапляється таке, чого немає в підручниках, інструкціях і на тренінгах. Справжнє умисне вбивство від інсценування відрізняється насамперед - мотивом. Якщо посягав найманий вбивця, тоді треба з‘ясувати мотив замовника. Політиків зазвичай «замовляють» з політичних мотивів - пов’язаних з завоюванням, утриманням, усуненням або зловживанням владою. Якщо мотив саме такий, то до замаху чи вбивства вчиняється зазвичай цілий ряд дій спрямованих на досягнення політичної мети. І вбивство - це вже пік конфлікту та наслідок вичерпання всіх можливих важілів впливу та інструментів. Тому, все оточення політика добре розуміє хто це робив і навіщо. Бо вони вже були у цьому протистоянні. А отже правоохоронцям неважко встановити мотив і замовника, якщо слідство неупереджене. За політичними вбивствами та замахами можуть стояти і різні терористичні організації - в них своє уявлення та методи впливу на політику. У нас щоправда бувало, коли прибирали таким чином високопоставлених свідків різних державних схем і злочинів або конкурентів за доступ до державних потоків. Але то інша історія. Російські спецслужби ще полюбляють вбивати політиків, щоб збурити суспільство. В нас вони цим не раз промишляли. Але то теж інша історія. Ще політиків можуть бажати вбити через особисту неприязнь - фанатики різного штибу (політичні, релігійні), особи які вважають політика винним у своіх негараздах тощо. Мотив такого злочинця нескладно встановити, якщо затримати, бо це люди з певними психологічними особливостями, що добре дається в знаки під час готування до злочину та його виконання. І є ще один мотив посягань на життя політиків та відомих людей - жага слави та визнання. Ну, іноді так збочено люди це розуміють. Такий мотив теж зазвичай неважко встановити в процесі слідства. Так от, аби впевнено стверджувати, що то несправжній замах, а інсценування, треба в процесі слідства виключити всі інші мотиви - які мусять перевірятись. Робити висновки лише з новин не варто. Треба дочекатись хоч якихось результатів роботи правоохоронців.

Про «втому» західного суспільства від нашої війни. Процеси об‘єктивні, висновки - хибні. Слово «втома» зовсім не про це. І тим більше не варто заводити цю так би мовити «втому» у причиновий зв‘язок з допомогою західних партнерів. Навіть, якби це було не про війну, а про якусь іншу подію - ніхто не зможе дивитись з однаковим ентузіазмом більше року такі новини. Особливо якщо це про іншу країну. І це зовсім не «втома» від нашої війни. Це нормальний процес сприйняття інформації про одну і ту ж подію протягом такого тривалого часу. Всі, хто нам співчували, продовжують співчувати і вболівати за Україну. І це нормально, що всі чекали більших результатів від контр наступу і зараз дещо засмучені. Це адекватна реакція. Це як раз і підтверджує, що за нас вболівають. Всі чекали дива, але реальність дещо інша. І ми продовжуємо у цих складних умовах виборювати свою свободу. І ми не здаємось, а навпаки - міцнішаємо духом. Просто прийшов час змінювати подачу інформації про нашу війну для західної аудиторії. Це природній процес, коли подія стає такою тривалою у часі. Нещодавно, коли я була в Німеччині на запрошення власника німецького Looksfilm Гунара Дедьйо, ми це обговорювали з європейськими журналістами, документалістами та керівниками теле і кіно компаній. Вони всі хочуть подавати інформацію про нашу війну так, щоб їх глядач дивився з цікавістю. Я запропонувала їм декілька нових підходів до висвітлення нашої війни. Вже по-трохи працюємо над цим.

Як розуміти нинішню ситуацію на фронті? І на Сході, і на Півдні ворог хоче повернути втрачені під час звільнення наші території. Звісно, що росіяни не полишають мети вийти на кордони Донецької та Луганської областей, але судячи з нинішнього характеру дій - задачі станом на зараз менш амбітні. 🔹Втім, вони продовжують наступ на Куп‘янському, Лиманському і Бахмутському напрямках. Не рахуючись з власним втратами, вони рішуче воюють і кидають у бій все, що можуть. Тому, там зараз важко, наші в обороні героїчно стримують ворога.Є час від часу зміна положень сторін, але це така динаміка боїв. Авдіївка і Мар‘їнка - росіяни вже багато місяців намагаються взяти їх під контроль. Ситуація мінлива - тобто час від часу відбуваються серйозні загострення, бо ворог шукає наші слабкі місця, збирає власні сили і підбирає зручний момент для активізації. Зараз загострення. Численні штурми, обстріли, авіаудари. Але наші відбивають штурми і контролюють ці два населених пункти. На Запорізькому напрямку так само ворог хоче повернути звільнені нами території. Теж штурмує, але безуспішно. 🔹Коли ви намагаєтесь для себе викласти це у якусь картину, то варто пам‘ятати, що немає критеріїв за якими можна сказати - так як зараз це нормально чи відхилення. Бо війна не розвивається як організм людини, коли можна точно сказати, що вона має робити у два чи у три рочки. Кожна війна унікальна. Але ми завжди шукаємо точку відліку чи порівняння з іншими війнами. Це некоректно. Бо дуже багато у нашої війни умов і обставин, які характерні лише для неї. Основна риса нашої війни полягає у перевазі ворога в озброєнні та кількості людей. І це ключове, що впливає на хід подій. Долати це нам вдається завдяки професійності, вмотивованості та допомозі партнерів, але ☝️з різним успіхом. Іноді - це успішне звільнення територій, а більшою мірою - успішна зупинка ворога та оборона.

☝️300 тисяч загалом поранених та вбитих росіян за півтора роки їхнього повномасштабного вторгнення. За що всі ці люди залишаються з інвалідністю та віддають життя? 📌Мотивація. Один з двох факторів перемоги. Другий - зброя. Наша війна цікава з точки зору мотивації. Бо це двобій не лише зброї, це двобій мотиваціі та морального стану двох армій. ▪️Мотивації російських військових повністю описана у висновках Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбардо. Це експеримент про вплив влади та авторитету. Він показав наскільки люди стають покірними та легко навіюваними, якщо є ідеологія що виправдовує ї вчинки та яку підтримує авторитарна держава. І як ми бачимо з вами - це працює. Росіяни, попри втому та деморалізацію, наступають по багатьох напрямках. ▪️У нас інша мотивація. Захист Батьківщини і патріотизм. Нам ії ніхто не навіював. Це інстинкт самозбереження нації. Наша мотивація по своїй природі сильніша. Саме тому нашим військам вдається зупиняти ворога в якого перевага у зброї і у кількості людей. Але треба розуміти природу мотиваціі ворога. Вона криється в державній системі та режимі, які побудовані в РФ. Якщо на нашу мотивацію неможна вплинути, бо це мотивація виживання нації, то на мотивацію росіян можуть вплинути зміни всередині самої РФ. Бо ситуація часто впливає на поведінку людини більше ніж ії внутрішні особливості.І це підтвердив ще один відомий експеримент соціальної психології - експеримент Стенлі Мілгрема.

Проблема «воєнкомів» неоднозначна. Простих і швидких рішень немає. Хабар - це злочин, який вчиняють обидві сторони - і той, хто його бере, і той хто його дає. Тому відповідати перед законом повинні не лише воєнкоми. По-друге, те про що не прийнято публічно говорити, але воєнкоми до яких багато питань у слідства, разом з тим добре виконували плани мобілізації. Як то кажуть, одними і тими ж руками. Робили роботу і за себе, і за місцеві органи влади - про це нижче. Тож, формально замінити воєнкома неможна. Потрібно знайти людину, яка не була у схемі з попереднім, але добре знає і вміє робити саме цю роботу. Там є своя специфіка і якщо новий воєнком почне з нуля вчитись, ми як держава втрачаємо у мобілізаційному процесі кілька місяців. Ну і головне ❗️Оповіщення та прибуття громадян, які призиваються, повинні забезпечувати місцеві органи влади, а не ТЦК і воєнкоми. В Указі Президента чітко розподілені обов‘язки щодо мобілізаційного процесу. Ось коротко з Указу про мобілізацію: Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ТЦК та СП за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців ☝️організувати та забезпечити в установленому порядку:☑️своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;☑️здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ….☑️виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України….☑️Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій. ‼️Тому за хабарі питати треба з воєнкомів і тих, хто давав хабарі. А за забезпечення мобілізації насамперед з місцевих органів влади.

🔶Так як було - не буде. Нам важко це прийняти. Ми всі подумки мріємо про те, що колись буде як до війни чи бодай як до повномасштабного вторгнення.По-перше, це фізично неможливо, бо час іде лише вперед. По-друге, війни не завершуються поверненням всіх сторін у попередній стан. Наша війна масштабна і вона точно призведе до зміни геополітичних центрів впливу за межами України. Тому це війна не тільки за наші території.Зміняться і безпекові союзи та конфігурації. З‘являться нові регіональні лідери. І шлях до цих змін різні країни прокладають своєю позицією до війни в Україні. 🔺Але ключові зміни, до яких повинна призвести ця війна - це зміни в Росії. Росія у своєму нинішньому виді не припинить війну. Вони можуть взяти паузу для накопичення сил, щоб рушити пізніше. Як вони це постійно роблять на східних напрямках. ▪️Перемогти та зупинити РФ можливо поєднавши два процеси: ➖військова перемога (для якої потрібна зброя) ➖запуск змін в самій РФ Обидва пункти потребують спільних зусиль та підтримки міжнародних партнерів.І це не лише питання наших спроможностей, які поступаються Росії як в кількості озброєння, так і в кількості військових. Це питання масштабу і ризиків нашоі війни. Вони можуть зачепити десятки інших країн.