👨‍⚖️

ДЛЯ ВІДСТРОЧКИ ПО П. 13 ДОВЕДЕННЯ ФАКТУ УТРИМАННЯ НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ: РІШЕННЯ СУДУ

🗓️

Напочатку липня 2026 року В. подав через ЦНАП заяву на відстрочку за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма захищає від призову тих, хто має одного з батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови, що немає інших невійськовозобов'язаних осіб, які за законом зобов'язані цю людину утримувати.

До заяви він додав повний пакет документів за додатком 5 до Порядку № 560:
✅ довідку до акта огляду МСЕК матері та її пенсійне посвідчення;
✅ заяву матері за формою додатка 15, де вона обрала саме сина особою, яка її утримуватиме;
✅ своє свідоцтво про народження, яке підтверджує родинний зв'язок;
✅ документи на батька та сестру, зокрема довідки МСЕК. Вони теж мають інвалідність, тож утримувати матір не можуть;
✅ паспорти, картки платника податків і витяги з реєстру територіальної громади.

Тобто всі умови, які вимагає закон, були підтверджені документально.
Через три дні комісія ухвалила рішення про відмову. У письмовій відмові обґрунтування вмістилося в одну фразу: «не доведено факт утримання матері».

Що встановив суд.
1️⃣ Закон не вимагає доводити «утримання». Суд зазначив:
«…п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не пов’язує наявність підстав для відстрочки із фактом утримання матері позивачем».

2️⃣ Утримання й підстава для відстрочки не тотожні. За висновком суду:
«…обов’язок військовозобов’язаного (позивача) утримувати особу з інвалідністю (матір) у позивача виникає відповідно до ст. ст. 202, 203 Сімейного кодексу України та не може бути ототожнений із підставами, визначеними п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII».

3️⃣ Перелік документів вичерпний. Суд констатував, що Порядок № 560 «визначає вичерпний перелік документів, які подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки», і що він «не містить серед переліку документів, які подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки, документів, що підтверджують факт утримання особи з інвалідністю (матері)».

4️⃣ Довести правомірність рішення мав ТЦК. Суд нагадав, що за ч. 2 ст. 77 КАС України «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Підсумок суду: спірне рішення Комісії «не відповідає вимогам Закону № 3543-XII та Порядку № 560 у зв’язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати».

👨‍⚖️

Результат:
Суд сформував чіткі висновки по справі.
Рішення комісії визнано протиправним і скасовано.
Комісію зобов'язано повторно розглянути заяву від 03.07.2026 «з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення».

На рішення суду ще може бути подана апеляційна скарга
Черкаський окружний адміністративний суд.
🔎 Справа № 580/8142/26, рішення від 09.10.2026

👨‍💼

Справу веде наш адвокат Роман Кичко