#дочитала "Старшу Едду" в чудовому — не соромлюся повторити — сміливому й свободному (не в сенсі довільному :) я про внутрішню свободу тексту) перекладі Віталія Кривоноса, пішла додавати її на Гудрідзі, заодно глянула на кілька рецензій, здебільшого англомовних.Пишуть — це вам не роман, читати важко, сиджу читаю по одній пісні з олівцем тощо.Я не знаю, який там у них переклад (читала тільки російською, виданий в 60-х), але це вам — роман. Якби я не була позавчора така втомлена, то закінчила б і за один раз. Хто не читав — беріться, не бійтеся :)Приблизно перша третина — це дійсно окремі пророцтва й повчання (там я реготала), але далі йдуть цілком собі сюжетні й дуже цікаві історії. Так, структура не зовсім звична для нас, одне й те саме може переповідатися кілька разів з варіаціями (різних часів), але якщо ви, як і я, сюжет Вьольсунгів/Нібелунгів пам'ятаєте не довше пари годин після прослуховування опер — вам сюди! Бо після трьох повторів запам'ятає будь-хто :)Надзвичайно цікаві примітки (більшість — посторінкові, не доведеться багато бігати в кінець книжки), але я б і ще більше почитала :) На щастя, в автора перекладу є канал, де час від часу він пише, зокрема, і про Едду. Якщо ви не підписані, рекомендую!Шьоґун ч. 2 таки залишається на полицях до мого наступного нападу читання серій, бо якщо я кожну серію дочитуватиму до кінця, то ці #ПолиціГаньби точно не закінчаться до кінця року. Тому наступний, нарешті, Пруст.