Згадала, що я ж тут #дочитала в електронці "Тисячу журавлів" Кавабати. Доперечитала, точніше, бо в перший (другий і десятий) раз я її читала в рос. перекладі. Зачитала до дір в 14-17 років, а потім, здається, не поверталася до неї, тому пам'ятала тільки дві речі: родиму пляму і як відчистили чашку від слідів помади.І от читаю, пляма там одразу на перших сторінках, чашка зі слідами з'являється ближче до кінця і... повість закінчується, чашка брудна. Та й взагалі я пам'ятаю, що книжка була не товста, але й не настільки тонка.Оскоромилася, полізла на піратський сайт глянути той рос. переклад. А там дійсно далі йде чи то інша повість про тих самих героїв, чи то друга частина, і з чашкою стається те, що я пам'ятаю.Тому питання: переклад неповний чи в мене файл неповний? Звідки він взагалі в мене взявся, я не пам'ятаю. Вважала, що купила в Нашому форматі, але зараз слідів електронної версії там не бачу. Лежав він у мене багато років, це було точно до перевидання в Основах. Хто читав або має паперову версію, напишіть, будь ласка, чим закінчується у вас.Власне про книжку: якщо ви любите Танідзаки, то скоріш за все полюбите і Кавабату. Але він (як на мене) трохи тонший і менш очевидний. Сюжет 90 сторінок (та хоч би й 200) переповідати нема сенсу, але скажу, що нарешті зрозуміла, кого мені нагадувала тітка з "Площі Вашингтона", яку я перекладала. Це ж Тікако! Тільки з менш барвистим минулим.А тепер подивимось, наскільки плідним буде робочий день, якщо ні на що не відволікатися і перекладати тільки книжки. Думаю сьогодні поперекладати потроху з усіх трьох, якими жонглюю, бо виявилось, що в монорежимі я можу терпіти лише одну з них - про Кінга.