Я закінчила всі серії дубляжу, на які є матеріали, а наступні матеріали з'являться не раніше середи. Тому вперше за кілька місяців закрила групу вкладок "дубляж" і від завтра тихо займаюся тільки книжками, намагаючись не привертати уваги студії, щоб не ощасливили новим проєктом.Правки теж опрацювала, в процесі виявила, що тенґу бувають в двох розмірах S і XL карасу і коноха, що я правильно пам'ятала про заборону жінкам підійматися на Фуджжі до епохи Мейджжі (а дізналася я про це не з мільйона книжок про Японію, прочитаних в дитинстві, а, здається, з аніме, яке перекладала для Суспільного), а також що в процесі останнього QC власного перекладу треба шукати пошуком і звіряти з оригіналом не лише всі арабські цифри, а і римські. Бо у мене в голові (мінімум) дві темні зони — праворуч/ліворуч і будь-які числа. Як колись питав мене шеф: "Марино, як це може бути, що на екрані великим шрифтом написано "200", диктор чітко і голосно каже "Two hundred," а ви берете і пишете "триста"?".А от так.А тепер можна нарешті дізнатися (навіть не пишу "згадати"), що там наш штурман Мері-Сью Блекторн, чи доїхав до Торунави чи як там в "Шьоґуні" називається Токуґава.