Вчора через грозу вимкнули світло, як тільки я закінчила працювати, але у мене було (заряджена станція), тому я почала і одразу ж #дочитала "Душницю", на яку чекала менше років, ніж на "Змія", але так само сильно.Єдине, про що я шкодую, — що не знайшла все ж таки першу редакцію, бо було б цікаво прочитати спершу її, а потім впізнавати знайоме і дивитися, як воно трансформувалося. Бо в післяслові автор пише, що змінив багато, та й це очевидно: багато що не могло з'явитися в "довоєнній книзі".Перше, що мене здивувало. Я знала лише, що це повість зі світу "Пана Малодоброго", і очікувала середньовічного сеттингу, чистого фентезі. Ілюстрація на обкладинці теж наводить на такі очікування.Але ні! Це міське фентезі в умовно нашому часі, з мобілками, автівками тощо. До того ж — шкільне, герої — школярі середніх класів. І, звісно, перше, що впадає в око, це наскільки п. Володимир добре знає те, про що пише. Вірю в цих дітей на всі сто. Пам'ятаю, як в дитинстві кринжувала від книжок про школу, де діти розмовляли не як ми, думали не як ми і поводилися не як ми. Тут такого нема (ну з поправкою на те, що я таки рочків 40 як не дитина, але ще не так давно мала неповнолітніх дітей).А от щодо філософської складової є трохи сумнівів, чи не заскладна вона для ЦА? Якщо, звісно, ЦА - діти. Бо бабі ледь-ледь вистачило когнітивних здібностей, і то не впевнена, що все зрозуміла :)Я спеціально не пишу про сюжет — книжка коротка, майже все буде спойлером. Але він є :) І є та невловна атмосфера, яка в мене в цілому асоціюється з усіма книжками В. Аренєва — безнадійна надія, так, мабуть, можна сказати. З наголосом на надію, а не безнадійність.Це було прочитано поза чергою, а тепер повертаюся до #ПолиціГаньби — наступні там "Старша Едда" і "Шьоґун", які набрали по 26% в опитуванні. Побачимо, на яку дикуху мене потягне після ще одного цілого дня перекладу реаліті-шоу — західну чи східну :)Усім плідного дня і працюючих кондиціонерів (у мене його нема 😁).