Наполовину #дочитала, наполовину прослухала Yesteryear — книжку, яка стала бестселером, здається, ще до того, як її дописали. Такий хайп зазвичай погано впливає на враження від книжки, бо важко виправдати роздуті очікування.Але ні. Мені сподобалося. На перший погляд це черговий трилер про чергову фальшиву блогерку, яка на камеру вся така традиційна дружина, боса, вагітна й на кухні, а за кадром - мамки-няньки й продюсер. За винятком того, що одного ранку вона прокидається на своїй фермі, а там справжні часи піонерів, ніякої електрики і інтернетів, а на одвірку рисочки зі зростом дітей і міткою "1850 рік". (під спойлером те, що є в анотації, не більше).А на другий погляд, знаєте, все одно це він і є. Просто хороший. Нічого особливо новаторського — соціальний коментар на актуалочку: консервативні цінності, токсична маскулінність, внутрішня мізогінія, чайлдфрі тощо тощо тощо, але закручено досить цікаво, а головне — противна, але не одномірна героїня.Мабуть, вже хтось перекладає, так що чекайте :) або читайте вже.