АПДЕЙТ: Кажуть, в пості закриті коменти. Я без поняття, як я їх закрила і як тепер відкрити, тому просто запощу заново.А сьогодні зранку світло є, зате інтернет від провайдера сконав. Ніяк не доберуся я до тих трукраймів для Нетфлікс. Ну що ж, доведеться далі Толкіна перекладати (удавано тужливий смайл).Не дочитала "Діву матір", але майже. Поки що в мене одна претензія, як і до більшості сучукр і неукр літу. Непереконливі грінфлегі. От у Світича з Орисею я вірю. А Женя — наче має бути тотальний ідеал, який героїні не подобається (точніше, не приваблює) з незрозумілих навіть їй причин, але ж ну блін. Мені він теж не подобається. І авторці, маю підозри, теж. (Подумавши, дописую: а може, я просто вже too old for this shit і мені не догодиш 😁)Усе решта дуже подобається, я навіть сміюсь прямо сміхом іноді, що буває нечасто. У Дон Кіхота все іде за планом, його намагаються заманити додому, він шаленіє. Оригінал я ніколи не прочитаю, але здається мені, що половина гумору тут від Лукаша (і я теж сміюся сміхом). Трохи пізніше дам цитаток, хоча вчора клеїла закладок менше, бо руки задубіли навіть в мітенках. Закінчую перший розділ "Вежі й руїни" в другій чернетці. Він називається "Джерела" і розглядає три ранні роботи Толкіна ("Загибель Ґондоліна", "Історія Куллерво" і одну з поем про Еарендила) і що він позичив безпосередньо з середньовічних творів, які вивчав, і опосередковано через письменників 19 століття, а також що з цього він потім відкинув, а що взяв у свої зрілі твори.Висновки, звісно, спойлити не буду :)Це було дуже цікаво, і в процесі мені довелося прочитати не лише ті три твори, а ще доволі великі уривки з "Калевали" (читала в дитинстві, пам'ятала мало), "Беовульфа" (не читала) і кількох романів Г.Р. Гаґґарда і Вільяма Морріса.І наостанок цитатка з "Беовульфа" (переклад Олени О'Лір), яка вчора мені прям в саме серденько була:Кремезна почвара у кромішній темряві тяжко терзалась...