Житомир - Завжди ОК

Доповідь Головнокомандувача Олександра Сирського та начальника Генштабу Андрія Гнатова щодо ситуації на фронті й щодо наших операцій. Перше: обговорили перспективи на Олександрівському та Покровському напрямках. Саме там наразі сконцентровані найбільші зусилля російської армії, а відповідно – наша протидія. Вдячний усім нашим підрозділам за відчутні результати в ураженні окупантів. Друге: була доповідь щодо наших дипстрайків та відповідних пріоритетів. Українські далекобійні санкції реально забезпечують скорочення російських доходів, передусім нафтових. Це відчувається й на північно-східному, і на південно-східному напрямках активних далекобійних дій. Третє: затвердив з військовим командуванням наші подальші кроки. Важливо, щоб сильні українські позиції на фронті та в далекобійності працювали й на посилення наших позицій у дипломатії та в різнопланових відносинах із партнерами. Саме так це й відбувається. Україна захищає себе та демонструє здатність посилювати безпеку інших. Слава Україні!

Україна бере участь у всіх форматах взаємодії з партнерами заради більшої безпеки та більшої нашої спільної сили. Ми продовжуємо працювати зараз із країнами, які перебувають під ударами іранського режиму. Є нові домовленості, Україна ще більше буде представлена в нових безпекових форматах. Це точно посилить можливості нашого експорту і український оборонний потенціал. Рустем Умєров завтра детально доповідатиме по цій роботі за цей тиждень – по кожній країні, від Затоки до Туреччини. А міністр закордонних справ України Андрій Сибіга сьогодні взяв участь у спільному форматі з європейцями та іншими партнерами по ситуації в Ормузькій протоці, по тих проблемах, які є зі свободою мореплавства, це важливо загалом для глобального стану справ і глобальної безпеки. Україна має відповідну експертизу – щодо морських шляхів – щодо захисту та відновлення руху. І якщо партнери будуть готові діяти, ми розглянемо, як ми можемо їх посилити, як ми зможемо додати нашої експертизи, знання та технологічного потенціалу. Зараз неможливо уявити реальну безпеку без України. Я дякую всім, хто це розуміє. Дякую всім, із ким уже працюємо ми разом і тільки разом. Слава Україні!

На щиті повернувся Герой...🕯️ КОТВИЦЬКИЙ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ29.10.1975 — 15.03.2026рр. Валерій Олександрович народився у с. Гуків на Хмельниччині. У шестирічному віці разом із мамою переїхав до м. Житомира і пов'язав з ним свій життєвий шлях. Навчався у Житомирському ліцеї №25, а згодом здобув професію у Житомирському СПТУ №5, здобувши професію монтажника внутрішніх санітарно-технічних систем та обладнання та електрозварника 2-го розряду.З юних років гартував свій характер, займаючись єдиноборствами. Саме тоді сформувалися його сила духу, витримка і внутрішня сила. Він вчив життєвим премудростям свою молодшу сестру, їх єднала особлива, щира і міцна братньо-сестринська любов.У 1993 році був призваний на строкову військову службу до Військово-Морських Сил України, де проявив себе як дисциплінований і відповідальний Воїн. Здобув звання сержанта та обіймав посаду командира підрозділу морської піхоти.У 1997 році одружився, власними руками побудував будинок і створив міцну сім'ю. У 1999 році народився син Дмитро, якого він вчив людським цінностям — із любов’ю, турботою та правильними життєвими принципами. Для дружини був надійною опорою — саме тим чоловіком, за яким, в народі кажуть, «як за кам’яною стіною». Валерій був людиною великого серця - відданим чоловіком, турботливим батьком, люблячим сином, надійним братом і щирим другом.У мирному житті опанував професію майстра з виготовлення взуття та вів сімейну справу. Був надзвичайно творчою людиною: майстрував із дерева, створював картини та фігури, виготовляв авторські ножі та вироби зі шкіри. Захоплювався холодною зброєю, колекціонував її. Любив музику, співав у колі друзів, писав гумористичні вірші, даруючи людям радість і світлі емоції. Захоплювався садівництвом, з любов’ю працював на землі. Він був людиною слова і честі, щирості і щедрості, він ставив перед собою цілі і впевнено їх досягав. Завжди думав передусім про інших, був готовий прийти на допомогу у будь-яку мить. Мав багато друзів і був для них надійною підтримкою. Із початком повномасштабного вторгнення рф активно займався волонтерською діяльністю: власноруч шив взуття для українських захисників, всіляко допомагав ЗСУ. У квітні 2025р. добровільно став до лав ЗСУ. Служив командиром механізованого взводу. Був справжнім лідером і командиром, якому довіряли життя. На фронті врятував багатьох побратимів, не раз ризикуючи власним життям заради інших. Його мужність, самопожертва і відданість Україні були відзначені державними та відомчими нагородами: медаллю «За хоробрість у бою», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих», відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій». Валерій мріяв про мирне майбутнє — після Перемоги хотів подорожувати Україною разом із родиною, особливо прагнув побувати в Карпатських горах... 15 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині, захищаючи Батьківщину, сержант Котвицький Валерій Олександрович героїчно загинув.У вічній скорботі дружина, син, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.Світла пам’ять і вічна слава Герою!

В закладі дошкільної освіти №49 сталася неприпустима ситуація — під час освітнього процесу двоє вихованок самовільно залишили територію садочка та певний час перебували поза межами закладу.Про ситуацію було оперативно поінформовано департамент освіти, негайно повідомлено поліцію, батьків дітей і організовано пошукові заходи. Дітей було знайдено. На щастя, їхньому життю та здоров’ю нічого не загрожує.За результатами службового розслідування встановлено, що причиною інциденту стала сукупність порушень організації освітнього процесу та заходів безпеки. Зокрема, вихователь допустив залишення дітей без належного нагляду, що є грубим порушенням посадових обов’язків. Директор навчального закладу та вихователь ДНЗ притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Департаментом освіти проведено нараду з керівниками закладів дошкільної освіти. Вжито комплекс заходів для недопущення подібних випадків у майбутньому, зокрема: посилено контроль за перебуванням дітей у закладах; проведено додаткові інструктажі для працівників; посилено вимоги до організації нагляду за дітьми; запроваджено додатковий контроль за доступом на територію Наголошуємо: подібні випадки є неприпустимими. Безпека дітей — безумовний пріоритет, і всі необхідні заходи для її забезпечення будуть і надалі жорстко контролюватися.

Аварійні ситуації на каналізаційних колекторах: обмежено водопостачання до двох мікрорайонів містаУ зв’язку з аварійними ситуаціями на каналізаційних колекторах у мікрорайонах Крошня та Польова тимчасово обмежено водопостачання.У мікрорайоні Крошня на колекторі утворилося значне закупорювання, що ускладнило відведення стічних вод та призвело до руйнування склепіння колектора. Наразі виконуються роботи з очищення та підготовки до заміни аварійної ділянки каналізаційної мережі.Аварійна ситуація на колекторі в мікрорайоні Польова є технічно складною через глибину залягання трубопроводу, яка перевищує 7 метрів, та обмежені можливості спецтехніки. За результатами обстеження встановлено, що трубопровід відновленню не підлягає, у зв’язку з чим у екстреному порядку буде прокладено новий колектор.Для виконання аварійно-відновлювальних робіт водопостачання до мікрорайону Польова у вихідні дні тимчасово призупинятиметься.28 лютого та 1 березня вода подаватиметься за графіком:з 06:00 до 09:00 18:00 до 21:00

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ ДЗЕВАНТОВСЬКИЙ В’ЯЧЕСЛАВ АЛЬФРЕДОВИЧ04.12.1973 – 16.02.2026рр.В’ячеслав Альфредович народився в місті Житомирі. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Він закінчив Житомирську загальноосвітню школу №12 (нині-ліцей№12), після чого вступив до Житомирського ПТУ №15. Обрав фах майстра з ремонту автомобілів — професію, що вимагала відповідальності, технічного мислення та працьовитості.Після завершення навчання проходив строкову службу в ракетних військах. Армія загартувала його характер, навчила дисципліні та витривалості. Повернувшись до рідного Житомира, працював на різних підприємствах міста, сумлінно виконуючи свою роботу. Останнім часом трудився у приватній торгівельній справі на ринку. Його знали як спокійну, стриману й працьовиту людину.Життя В’ячеслава не було легким. Він не мав власної сім’ї, але мав глибоке відчуття обов’язку та відповідальності.Коли Батьківщина потребувала захисту, В’ячеслав Альфредович доєднався до лав ЗСУ та став на захист України від російських агресорів. Він став на оборону рідної землі, виявивши мужність і вірність Військовій Присязі.16 лютого 2026 року його земний шлях обірвався. Смерть вирвала Воїна із лав Захисників...Світла і вічна пам’ять Воїну-Захиснику!

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ КОНОБРОЦЬКИЙ РУСЛАН ВАЛЕРІЙОВИЧ01.10.1976 – 03.02.2026 рр.Руслан народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №33 та ЗОШ №1 (нині — ліцей №4). Після закінчення школи вступив до Житомирського агротехнічного фахового коледжу, та визначив свій подальший шлях. Працював у сфері торгівлі разом із батьком, завжди відповідально ставився до справи та цінував родинну підтримку.Його пристрастю був велосипедний спорт. Руслан був по-справжньому закоханий у дорогу, у краєвиди української природи, у свободу руху. Свій велосипед він ніжно називав «Золотий кінь». На ньому об’їздив безліч пам’ятних та історичних місць, вивчав історію рідного краю та України. Він умів бачити красу в простому — у тихих дорогах, у шелесті лісу, у просторі полів. Руслан був щирим, доброзичливим, відкритим до людей. Умів дружити віддано і безкорисливо, підтримати словом і ділом. Любив історичні, художні та документальні фільми, цінував музику, гарно грав на сопілці. У його серці жила любов до природи, до рідної землі, до України. Коли настала година випробування, Руслан без вагань став на захист Батьківщини від російської агресії. Він гідно ніс службу в лавах Захисників України.03.02.2026р. смерть вирвала Воїна із життя, залишивши невимовний біль у серцях рідних і близьких.У вічній скорботі залишилися батьки, друзі, знайомі та побратими.Світла і вічна пам’ять Воїну-Захиснику України!

🚫Поки є час — підготуйте тривожну валізу та запасіть воду, їжу і ліки. РФ готує масштабну атаку, яка може паралізувати столицю.МВС закликають киян подбати про необхідні запаси на кілька днів. Ось чому це важливо:📍 Є інформація про можливу спробу знищення Бортницької станції аерації — єдиних очисних споруд для майже всієї каналізації Києва. Удар по ній призведе до фактичного паралічу міста.📍 Якщо станцію знищать, нас чекає каналізаційний колапс: викид нечистот у Дніпро, екологічна катастрофа та спалахи небезпечних інфекцій.📍 Без цієї станції Київ і частина області можуть залишитися без нормального водовідведення.📍 Підготуйте запас води — щонайменше 3 л питної та 10–12 л технічної на людину на добу; також продукти тривалого зберігання й необхідні ліки.📍 Зберігайте тривожну валізу: документи, засоби гігієни, теплий одяг, аптечку, засоби обігріву та готівку.📍 Аналіз останніх атак показує: ворог продовжує цілеспрямовані удари по енергетиці та логістичних шляхах, включаючи залізничне сполучення.Будьте готовими до посилених заходів безпеки і заряджайте гаджети й павербанки. Хто готовий — той озброєний.

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ ПАСКЕЛЬ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ13.02.1986 – 02.02.2026рр.Із глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату — відійшов у вічність Захисник України, наш земляк, справжній патріот Паскель Віктор Володимирович.Віктор народився 13 лютого 1986 року у місті Житомирі. Зростав доброзичливим, допитливим, наполегливим, працелюбним. Мав хист до малювання, конструювання, точних наук. Любив читати: книги були для нього джерелом мудрості і розради. З радістю пізнавав усе нове. Навчався у загальноосвітній школі №6 (нині - ліцей №6) нашого міста. Опісля здобув фахову освіту у Житомирському агротехнічному коледжі, а згодом закінчив Європейський університет у м.Житомирі за спеціальністю «Фінанси».Свою професійну діяльність Віктор розпочав на посаді економіста фінансового відділу Житомирської РДА. Пізніше працював бухгалтером, а згодом реалізував себе в ІТ-сфері як програміст, інженер-програміст. Він успішно поєднував аналітичне мислення економіста з технічним талантом програміста, був підприємцем і контрактором з українськими ІТ- компаніями. Його цінували як висококваліфікованого спеціаліста, відповідального, принципового, надійного і всебічнообізнаного фахівця.Віктору неодноразово надходили пропозиції працевлаштування від іноземних компаній, однак він свідомо обрав працювати в Україні, розвивати її ІТ-галузь і робити свій внесок у майбутнє держави саме на рідній землі.Для родини Віктор був справжньою опорою та підтримкою. Він безмежно любив своїх рідних, обожнював племінників, завжди допомагав близьким і тим, хто опинився у складних життєвих обставинах.Із початку повномасштабного вторгнення рф Віктор займався волонтерською діяльністю, активно допомагав ЗСУ, віддавав сили, час і кошти на закупівлю необхідного, часто дороговартісного обладнання.Із лютого 2023 року Віктор став добровольцем територіальної оборони ЗСУ, уклавши контракт з ДФТГ №42 міста Києва «Легіон Оболонь». Далі завдяки професійним знанням у програмуванні та сучасних технологіях він став майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем в одному з підрозділів ЗСУ, де його досвід був надзвичайно цінним. Його мужні та самовіддані дії при захисті Батьківщини були відзначені нагородами:— медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій»,— медаллю добровольчого формування «Легіон Оболонь» за оборону Києва,— пам’ятною медаллю від 112-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.Віктор Паскель був справжнім цвітом нації — людиною, яка жила для України й віддала їй усе: знання, працю, сили і серце. Війна забирає найкращих — не лише кулями, а й нестерпним тягарем, який не кожне серце здатне витримати...2 лютого 2026р. життя Воїна трагічно обірвалося... У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...Світла і вічна пам’ять Воїну-Захиснику!

Провів спеціальний селектор по ситуації в регіонах України та відновлювальних роботах. За минулу ніч не було ударів по енергетичних обʼєктах, але ще вчора вдень були ураження саме енергетичної інфраструктури в кількох регіонах. Фіксуємо зараз переорієнтацію російської армії на удари по логістиці. Також тривають удари дронів по звичайній забудові в містах. Було застосування і балістичної ракети проти Харківщини – пошкоджено склади звичайного цивільного виробництва, і це американська компанія. У Запоріжжі «шахеди» вдарили по одному з районів міста. Майже цілодобово тривають удари FPV-дронів по Херсону, по містах Дніпровщини, і найбільше по Нікополю. Складна ситуація в прикордонні Чернігівщини, Сумщини, Харківщини. Була доповідь по Донеччині. Окремо розглянули ситуацію в Черкаській області: потрібно зробити значно більше, щоб гарантувати людям базові потреби, і особливо для будинків з електроопаленням. Додаткові сили залучаються для Києва: станом на цей ранок було 378 багатоповерхових будинків без опалення. Звітували також по ситуації на Київщині, Полтавщині, в Кіровоградській області, на Одещині, Миколаївщині, Вінниччині, в Чернівецькій області, на Хмельниччині та Житомирщині. Окремі завдання – для міністра оборони України та командувача Повітряних сил ЗСУ щодо розбудови захисту від дронів по лінії між Херсоном і Запоріжжям. Торік були відповідні рішення Ставки, які на сьогодні реалізовані тільки частково. Доручив провести відповідну перевірку та представити заходи реагування. Дякую всім, хто допомагає! Слава Україні!