ОЛЕНА ШУЛЯК

Ірпінь. Місто, що вистояло на межі. І знову тримає лінію — поваги, підтримки, гідності.Днями тут відбувся IV етап всеукраїнського турніру «Сильні України» — змагань, що об’єднують ветеранів і перетворюють силу тіла на силу єдності.Цей проєкт розпочинався два роки тому з ініціативи партії @Слуга Народу та @Федерації стронгмену України. Тоді — лише кілька десятків учасників і здивовані погляди перехожих.Сьогодні — тисячі ветеранів по всій країні, власні команди, щорічні турніри, міжнародне визнання і міцна спільнота.«Сильні України» давно вийшли за межі спорту. Це — ветеранський рух.Спільнота людей, які доводять: межі можливого — умовні.Наші хлопці навіть встановили світовий рекорд зі стронгмену на міжнародному спортивному фестивалі Арнольда Шварценеггера — Arnold Classic Europe у Мадриді, підтвердивши, що українська сила — це сила з характером і волею.Ми змінюємо суспільство. Формуємо культуру вдячності й підтримки.Де повага до ветерана — не ритуал, а норма. Бо сильними мають бути не лише ті, хто пройшов війну, а й ті, хто будує мир поруч із ними.Дякую кожному, хто творить проєкт «Сильні України» — Федерації стронгмену, громадам, медикам, тренерам, волонтерам, партнерам. І передусім — самим ветеранам, які стають лідерами нової якості суспільства.Сила — це не статус. Це шлях. І саме ви показуєте, якою сильною буде Україна.

Як ми використаємо шанс на €50 млрд?Ukraine Facility — найбільший пакет фінансової підтримки ЄС для нашого розвитку і відбудови. Але отримати кошти — означає довести, що ми здатні серед інших вимог, будувати сучасну, соціально відповідальну житлову політику.🏗 Чотири ключові індикатори UF у сфері житла:1️⃣ Новий рамковий законопроєкт «Про основні засади житлової політики».Він прибирає радянський Житловий кодекс зразка 1983 року, скасовує практику нескінченних і нездійснених черг на житло. Вводить європейський підхід — житло як сервіс, а не як привілей. Законопроєкт уже пройшов публічні консультації та рекомендований комітетом ВР до розгляду. Дедлайн — IV квартал 2025 року.2️⃣ Соціальне житло — як новий інструмент доступної оренди.Планується ухвалення законопроєкту «Про житловий фонд соціального призначення», який запровадить чіткі правила створення й управління соціальним житлом: з прозорим моніторингом потреб, контролем громад та дотриманням європейських стандартів енергоефективності й безпеки. Дедлайн — IV квартал 2026 року.3️⃣ Компенсації через програму єВідновлення.Україна має гарантувати виплати щонайменше €600 млн у держбюджетах на 2026–2027 роки на компенсації за зруйноване житло. Це — прямий обов’язок держави перед тими, хто втратив дім через війну.4️⃣ Забезпечення житлом вразливих категорій.Йдеться про виділення €450 млн у 2024–2027 роках на житло для осіб з інвалідністю І–ІІ групи, які боронили Україну, членів сімей загиблих воїнів, а також військових ВПО і їхніх родин.📌 Усі ці кроки — не «добра воля», а зобов’язання держави перед ЄС і власними громадянами.Загальна сума — понад 43 млрд грн бюджетного фінансування. Але головне — не цифри, а підхід.Ми переходимо від ручного розподілу до прозорої житлової політики, яку контролює громада, аудитори, міжнародні партнери.🚀 Ukraine Facility — це не просто гроші. Це шанс змінити застарілу житлову систему.І все починається з ухвалення рамкового законопроєкту №12377.Це сигнал: ми готові до європейських правил і відповідальності.

Можна безкінечно стверджувати "все не так". А можна бути драйвером змін — у великому процесі відновлення країни.🧰 Кожен має свій інструмент дії: можна подавати проєкти, голосувати за зміни, писати петиції, впливати на бюджет.І головне — це гарантоване право, закріплене законом.🗳 На законодавчому рівні ми створили і інструменти, що дають людині голос впливу: єВідновлення, DREAM, нові форми місцевої демократії, розширені права ВПО й молоді від 14 років.🛠 Закон 3703-IX зобов’язує органи місцевого самоврядування відкрити двері для петицій, громадських слухань, бюджетів участі та цифрових консультацій. А до 2027 року кожна громада мусить оновити свій Статут, щоби ці можливості працювали без збоїв.📊 Прозорі дані тепер у відкритому доступі: від реєстрів пошкодженого житла до інтерактивної карти DREAM із бюджетами та статусами проєктів. Кожен мешканець може бачити, куди йдуть кошти й що будується поруч.❓Як зробити так, щоб відновлення було не лише про будівництво, а й про вплив?Більше практичних відповідей — у моїй повній колонці.

Україна VS ЄСІ ні — зараз не про протиставлення. А про зіставлення, яке дає орієнтири.Про те, як ми синхронізуємо досвіди, підходи й стандарти — щоби не просто стати частиною Європейського Союзу, а вписатися в нього змістовно, відповідально, на рівних.🇺🇦🔜🇪🇺 Ми не йдемо в ЄС. Ми вбудовуємося в нього — як цеглина в конструкцію, що має витримати історичні випробування. І від того, наскільки якісною буде зроблена наша частина, залежить міцність усього європейського дому.💡 Україна вже має готові рішення, які можуть стати корисними для європейських партнерів.Наприклад, єВідновлення — цифрова програма, що стала наймасштабнішою компенсаційною системою в історії України. Понад 100 тисяч громадян уже отримали виплати за пошкоджене житло. Швидко. Прозоро. Без черг.Цей формат кризового управління уже вивчають у країнах ЄС як можливу модель дій у разі стихійних лих або надзвичайних ситуацій.🤝 Але інтеграція — це не лише про те, що можемо дати ми. Це — про синхронізацію темпів, процесів і правил.Україна vs ЄС — це формат аналізу, який допомагає ухвалювати правильні рішення.🏛 Саме над цим сьогодні працює український Парламент. Ми не просто гармонізуємо законодавство. Ми переосмислюємо європейські норми у власному контексті — часом адаптуючи, часом створюючи з нуля. Особливо у сферах безпеки, будівництва, публічної інфраструктури.1️⃣Промисловий безвізУ ЄС: єдині стандарти якості — ключ до внутрішнього ринку.В Україні: частина виробників ще не відповідає цим вимогам. Часу на адаптацію дедалі менше. Хто не модернізується — ризикує втратити експортні позиції.2️⃣ЕнергоефективністьУ ЄС: ощадливість ресурсів вбудована в кожен норматив і проєкт.В Україні: нові будівельні норми вже передбачають високі показники енергоефективності. Відмова від “опалення під’їздів” — не виняток, а нова політика сталого розвитку.3️⃣Безбар’єрністьУ ЄС: доступність є обов’язковим стандартом.В Україні: діє Стратегія безбар’єрності, обрано пілотні міста. Наступне завдання — масштабувати реальні рішення на всю систему: від ЦНАПів до міського транспорту.4️⃣БезпекаУ ЄС: мирні країни не закладають укриття в архітектурні плани.В Україні: вже діють оновлені ДБН із вимогою захисних споруд. Ми формуємо власний стандарт безпеки — науково обґрунтований, адаптований до умов війни, і критично важливий для сучасної відбудови.📌 Євроінтеграція — це спільна архітектура майбутнього.Україна вбудовується в неї не як запрошена — а як авторка власного модуля.Там, де підходи збігаються — синхронізуємось.Де досвід унікальний — створюємо нове.

У когось — мегаполіс із сотнями тисяч мешканців. У когось — маленька громада, де всі знають одне одного по імені. Але коли ці голоси звучать разом, це вже не статистика. Це — Україна.Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.

Зрілість суспільства визначається його повагою до тих, хто має менше можливостей, але не менше прав.Паркомісце для людей з інвалідністю — це не бонус. Це потреба.І якщо хтось забирає його без права, то це не хитрість. Це безсоромність.Щоб захистити право на доступність, у Верховній Раді зареєстровано урядовий законопроєкт №13321. Його мета припинити практику, коли пільгові паркомісця перетворюються на зону вседозволеності.Що передбачає документ:🔹 єдиний розпізнавальний знак із QR-кодом для перевірки права на пільгу (у смартфоні або на склі авто)🔹 обов’язкове виділення 10% паркомісць на кожній парковці (але не менше одного)🔹 оновлення стандартів облаштування, щоб це були не просто «розмітка і знак», а справжній комфорт і доступністьАле варто чесно сказати: жодна держава не зможе змінити ментальність указом. Жодна норма не навчить поваги, якщо суспільство саме не визнає, що вона є основою співжиття.Закон не змінить головного. Бо якщо в голові «мені можна», жоден штраф не подіє.Держава встановлює правила. Але тільки суспільство визначає, чи буде на цих правилах повага, чи чергова аварійка під знаком.🅿️ Водночас системне вирішення паркового колапсу в українських містах неможливе без змін у правилах розміщення самих парковок.📄 Наш законопроєкт №10308, який мав би це впорядкувати, вже майже два роки залишається без розгляду в парламенті. Його суть це просте, але дієве рішення: усі місця під парковки та МАФи мають розподілятися через електронні аукціони — відкрито і без «договорняків». Хто запропонував кращі умови, той і працює. Чекаємо на включення законопроєкту до порядку денного.

Як не допустити пастки бідності в Україні під час відновлення?🧱 Коли ми говоримо про післявоєнне відновлення, зазвичай маємо на увазі будівництво, інфраструктурні проєкти, інвестиційні стратегії. Але в багатьох з цих планів бракує ключового елемента — людини. Відбудова без урахування людського капіталу ризикує перетворитися на фасад. А державне планування без бачення потреб громадян перетворюється на чергову версію «генплану бідності».🗺 На мапі все виглядає «відновлено». А насправді мільйони людей застрягають у бідності. І не тому, що не працюють. А тому, що не мають ресурсу, щоб вирватися уперед. Це і є пастка бідності. Формально шанс є, а фактично ні.🏚 Починається з малого. Родина втрачає дім. Немає заощаджень. Змушена орендувати тимчасове житло, постійно переїжджати. Дитина без нормального місця для навчання. Батьки на випадкових підробітках. Зникає впевненість у завтрашньому дні. З’являються борги. Економія стає стилем життя. І вже не йдеться навіть про «жити добре», йдеться про «просто триматись».Так бідність починає відтворювати саму себе і передаватись з покоління в покоління. 🚫 Поступово відсутність перспектив стає нормою. Дитина виростає з переконанням, що справжні можливості завжди десь за кордоном. Країна застрягає в нескінченному латанні дір. І врешті бідність окремих родин стає бідністю держави.💬 Я думаю про це щоразу, коли ми говоримо про відновлення. Бо можна збудувати нові будинки і не створити нового життя. Якщо не дати простору для достатку, ми збудуємо коробки, а не майбутнє.🇧🇦 Так сталося з Боснією і Герцеговиною.Після війни зруйнована економіка, безробіття, еміграція. Сьогодні, через 25 років, ВВП на душу населення утричі нижчий, ніж у Словенії. Люди працюють, але система не дозволяє вирватися з замкненого кола.🇰🇷 Так не сталося з Південною Кореєю.У 1950-х це була бідна, зруйнована війною аграрна країна. Але держава зробила ставку на освіту, житло, розвиток малого бізнесу, технологій, промислових гігантів. Створила соціальні ліфти. І вже через одне покоління це технологічна держава номер один в Азії.🎯 Вирватися з пастки бідності — це не лише про фізичну відбудову. Це про створення справедливих і передбачуваних умов, у яких кожен має шанс реалізувати себе. І це не про роздати все і всім. Це про те, щоб не блокувати шлях вгору.📌 Людиноцентричність має бути в основі всіх державних програм — від відновлення до соціальної політики й економіки. Бо інакше ми збудуємо лише декорації, а не країну, в якій хочеться жити.

Скільки потрібно мати на перший внесок, щоб скористатися програмою єОселя?Аналітики ЛУН підрахували середній розмір першого внеску на найдешевшу однокімнатну квартиру в новобудовах по всій Україні. Найнижчий — у Кропивницькому (185 тис. грн), найвищий — у Львові (599 тис. грн).💰 І навіть ці «мінімальні» суми часто є нереальними для найбільш вразливих — особливо для внутрішньо переміщених осіб. Для людей, які втратили дім, роботу, стабільність і опинилися в новому місті з валізою і дитиною на руках, знайти такі гроші на перший внесок настільки ж реально, як виграти ту ж квартиру в лотерею. І ця нерівність чітко видно в цифрах: ВПО становлять мізерну частку серед користувачів програми.Саме тому давно наполягаю на:➡️ запровадженні окремої пільгової категорії для ВПО в програмі єОселя;➡️ зменшенні обов’язкової суми першого внеску для найбільш соціально вразливих категорій.📄 Ще одна проблема — бюрократія: процедура оформлення кредиту займає стільки часу, що обрану квартиру часто встигають купити інші, поки переселенці намагаються пройти всі інстанції.Окремий напрям вирішення житлового питання для ВПО — це ухвалення законопроєкту про основні засади житлової політики. Цей документ є частиною виконання зобов’язань України в межах Ukraine Facility — програми підтримки з боку ЄС на суму 50 млрд євро.➡️ Один із ключових інструментів — інвентаризація житлового фонду громад, який може бути використаний для надання соціального житла ВПО, військовим, ветеранам та іншим категоріям. Сьогодні м’яч на полі Уряду: саме він має підтримати цю ініціативу. Інакше ми знову розведемо руками — і продовжимо малювати в презентаціях «доступне житло», як діти малюють будиночки: гарно, барвисто, але абсолютно відірвано від реальності.

Відбудова — це не стіни, а життя між ними.Наш головний капітал — люди. Насамперед ті, хто пройшов фронт. Щоб інтеграція ветеранів була справжньою, потрібні робочі місця, сучасна реабілітація, підтримка родин і прозорий ринок праці, який цінує бойовий досвід як управлінську компетенцію.📊 І суспільство вже готове. Свіже опитування Active Group (24 травня 2025 р.) показало, що 65,3 % українців підтримують законодавчі квоти на працевлаштування ветеранів. Більшість бачить у квотах не примус, а чесний стимул для бізнесу та сигнал від держави: служба має конвертуватися у можливості. Саме тому ми в парламенті вже працюємо над адаптацією нашого законодавства: від податкових стимулів до обов’язкової частки вакансій для захисників.🔗 Але інтеграція — це не лише про роботу. Це також про гідність, силу й довіру. І, до слова, спорт у цьому процесі більше, ніж спорт. Як фізична реабілітація, як спосіб подолати наслідки війни, як простір, де формується нова суспільна оптика: на ветерана як на лідера.🏋️ Саме тому ми на постійній основі підтримуємо змагання «Сильні України», ветеранські спортивні події, які вже стали символом витривалості, мотивації та нової ролі захисника у мирному житті. Разом із Федерацією стронгменів України й ветеранськими організаціями ми створюємо середовище адаптації ветеранів через спорт. На фото зображено саме таке одне з етапів змагань.Сильна держава — це та, яка не тільки бореться, а й вміє підтримати тих, хто вже пройшов найважчий бій.

Між Європою на мапі й Європою в інституціях завжди лежить дорога через багаторівневе управління.Щоб інтегруватися до Європейського Союзу, потрібно інтегруватися в його логіку: децентралізовану, прозору, взаємопов’язану.У ЄС не працює принцип «хтось вирішив — інші виконали». Там цінність мають лише ті рішення, які пройшли повний маршрут: від громади до уряду. І назад. Саме тому багаторівневе управління не лише важлива умова переговорного процесу. Це каркас усієї моделі, у яку ми прагнемо вбудуватися.Про це говорили на заході Українського інституту міжнародної політики як про одну з головних передумов нашого європейського курсу.Верховна Рада вже зробила важливі кроки:✅ ухвалено Закон про публічні консультації (чекає на запуск після завершення воєнного стану);✅ впроваджено інструменти місцевої демократії: від бюджету участі до оновлених статутів громад;✅ відкрито двері молоді: відтепер громадяни з 14 років можуть впливати на рішення у своїх громадах.Це все позитивні кроки, але попереду — складні рішення:➡️ розмежування повноважень між центром і громадами;➡️ оновлення плану дій до державної регіональної стратегії;➡️ запуск повноцінного, прозорого механізму відбору проєктів до ДФРР;➡️ синхронізація просторового, стратегічного й бюджетного планування.🇪🇺 Наше завдання — це не догодити Брюсселю, а зробити так, щоб система працювала всередині країни. Щоб громади не чекали дозволу, а мали інструменти. Щоб кожен рівень влади не дублював інший, а доповнював його.🤝 Якісний результат можливий лише тоді, коли працюють усі: парламент, уряд, місцева влада, бізнес, експерти й громадянське суспільство. Без вертикального тиску і горизонтальної конкуренції. З повагою до ролі кожного.