ОЛЕНА ШУЛЯК

🏗 Більшість українських міст досі живуть за генеральними планами, розробленими у 1990-х роках. А деякі документи своїм корінням сягають ще часів епохи радянського застою.Що це означає на практиці?Приблизно те саме, якби сьогодні ми користувалися не інтернетом і GPS-навігацією, а орієнтувалися за зірками та попутним вітром.Звучить як анахронізм. Але саме з такою реальністю щодня стикаються громади, інвестори та девелопери, які хочуть розвивати території, будувати житло та створювати нову інфраструктуру.Про це говорили сьогодні під час панельної дискусії на конференції «ЛУН Місто 2026».Проблема застарілої містобудівної документації давно перестала бути виключно професійною темою архітекторів, проєктантів чи девелоперів. Вона безпосередньо впливає на те, як розвиваються наші міста, чи приходять у громади інвестиції, чи будуються нові житлові квартали, школи, садочки та інша необхідна інфраструктура.Ще кілька років тому Верховна Рада ухвалила рішення про перехід до нової системи планування територій через комплексні плани просторового розвитку громад. Саме вони мають замінити практику точкових рішень і забезпечити зрозуміле бачення розвитку територій на роки вперед.На жаль, повномасштабна війна суттєво вплинула на темпи цієї роботи. Саме тому парламент був змушений перенести окремі строки до 1 січня 2028 року.Водночас сьогодні ми бачимо, що найбільші труднощі часто пов’язані не з відсутністю законодавства чи інструментів. Проблема полягає в тому, що багато громад досі не поспішають оновлювати свою містобудівну документацію.Маленькі громади добре розуміють просту залежність: немає плану — немає розвитку, немає інвестицій, немає нових можливостей для людей. Саме тому багато з них рухаються вперед значно швидше.Окремо під час дискусії говорили про житло. Сьогодні це один із головних пріоритетів держави. Ми маємо створити умови для будівництва доступного та соціального житла для українців, які постраждали від війни, насамперед для ВПО. Для цього потрібні не ситуативні рішення і не чергові винятки з правил. Потрібні зрозумілі та прозорі механізми, які враховуватимуть інтереси громад, держави, мешканців і бізнесу.А ще важливо відмовлятися від стереотипів щодо девелоперської галузі. В Україні працює багато відповідального бізнесу, який створює робочі місця, розвиває інфраструктуру, будує житло і навіть у найважчі моменти війни підтримував країну та громади.Наше спільне завдання — сформувати зрозумілі правила гри без корупційних ризиків, де рішення ухвалюються не в ручному режимі, а на основі якісного планування розвитку територій.Так формуються комфортні міста для людей і створюються умови для відновлення України. 🇺🇦

🏠 Парламент підтримав зниження ПДФО з 18% до 5% для орендодавців з 1.01.27 р.Верховна Рада ухвалила законопроєкт №15111-д, яким, серед іншого, зменшили податкове навантаження для фізичних осіб, які офіційно здають нерухомість в оренду. Це був складний і довгий шлях. І ми би його не пройшли без підтримки колег з інших фракцій і груп, особливо Тарасу Батенко, за що я дуже вдячна! На мою думку, це один із тих випадків, коли менша ставка податку може дати кращий результат для держави. Сьогодні багато власників житла, які не є ФОПами, здають нерухомість в оренду без офіційного оформлення та декларування доходів. І значною мірою причина полягає саме у надто високому податковому навантаженні.Зниження ставки до 5% має створити стимули працювати легально, укладати офіційні договори та сплачувати податки. У підсумку виграють усі: орендодавці отримають простіші та зрозуміліші правила, орендарі — більше захисту своїх прав, а держава — додаткові надходження та більш прозорий ринок.Водночас ухвалити закон недостатньо. Дуже важливо, щоб держава та відповідальні органи провели якісну інформаційну кампанію і пояснили людям нові можливості та правила. Без цього ринок також поступово виходитиме з тіні, але значно повільніше, ніж міг би. Тому зараз головне не лише змінити законодавство, а й донести ці зміни до людей.

🏛 Реформа децентралізації дала громадам ресурси, повноваження та відповідальність. Інструменти вже є. Тепер важливо остаточно налаштувати сам механізм, щоб громада була не лише управлінською одиницею, а повноцінним суб’єктом публічного права.Саме цьому була присвячена дискусія під час круглого столу «Громада як юридична особа публічного права: Україна – ЄС», організованого Всеукраїнською асоціацією громад за підтримки Програми U-LEAD з Європою.Сьогодні питання правового статусу громади напряму пов’язане не лише із завершенням реформи децентралізації, а й з нашим рухом до Європейського Союзу. У більшості європейських країн громада виступає повноцінним суб’єктом публічного права з чітко визначеними правами, повноваженнями та гарантіями самоврядування. Зовсім скоро очікуємо відкриття першого переговорного кластера, а це означає, що тягнути з питанням якості публічного управління вже неможливо.Для України це також питання зрілості державних інституцій.👉 чітке розмежування повноважень між різними рівнями влади.👉 зрозуміла відповідальність за ухвалені рішення.👉 ефективне управління майном, ресурсами та розвитком територій.👉 реалізація принципу субсидіарності, коли рішення ухвалюються максимально близько до людини.Під час свого виступу я окремо наголосила, що правовий статус громади не можна розглядати окремо від питання повноважень. Бо статус без зрозумілих функцій ризикує залишитися декларацією, а повноваження без ресурсів, відповідальності та правової визначеності створюють конфлікти, дублювання функцій і плутанину для людей. Важливою складовою цієї роботи також має стати напрацювання Муніципального кодексу України. Його завдання — системно врегулювати питання статусу громад, повноважень органів місцевого самоврядування, відповідальності та взаємодії між різними рівнями влади.Сильні громади — це основа сильної держави. Саме тому маємо сформувати сучасну законодавчу основу, яка дозволить громадам ефективно реалізовувати свої повноваження, залучати інвестиції, розвивати території та створювати умови для повернення людей після війни.Попереду ще багато роботи. Але саме такі фахові дискусії допомагають формувати рішення, від яких залежатиме якість місцевого самоврядування в Україні на десятиліття вперед.Адже громада сьогодні вже отримала ресурси, повноваження та відповідальність. Настав час остаточно закріпити її місце в системі публічної влади. Бо важко повною мірою керувати власним розвитком, коли ключі вже в руках, а право власності досі не оформлене. 🇺🇦🇪🇺

2022 рік. Перші «Калібри», перша балістика по українських містах, перші тижні повномасштабного вторгнення.Тоді вже стало зрозуміло, що це не на «один-два тижні».Нам доведеться жити в умовах постійної загрози. А значить, змінювати потрібно не лише армію чи систему безпеки, а й правила будівництва наших міст і, зокрема, змінювати систему цивільного захисту під час будівництва нових об'єктів.Саме тоді Верховна Рада дуже швидко ухвалила законодавчі зміни, до яких я була причетна, у сфері цивільного захисту під час планування та забудови територій, які багато хто назвав просто — «Законом про укриття» (Закон України № 2486-IX).Його логіка була простою. Якщо країна живе під загрозою ракетних ударів, то нові будинки, торговельні центри, школи, лікарні та інші об'єкти повинні одразу проєктуватися з урахуванням безпеки людей.Минуло кілька років.І сьогодні вже можна побачити, як ці рішення працюють на практиці.Нещодавно я побувала в укритті одного з торговельних центрів, збудованого вже під час повномасштабної війни.Формально це підземний паркінг. Але фактично — повноцінне сховище.Безбар'єрний доступ для людей з інвалідністю. Медичний пункт. Санвузли. Місця для зарядки телефонів. Вентиляція. Капітальні перекриття. Продуманий простір, де люди можуть перечекати небезпеку в нормальних умовах.І тоді я подумала, що ось так мають виглядати сучасні укриття.На жаль, поки що таких прикладів в Україні значно менше, ніж хотілося б.Нещодавно Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини оприлюднив результати масштабного моніторингу укриттів по всій країні. Велика подяка за це @Дмитро ЛубінецьБуло перевірено 1066 об'єктів. І результати виявилися доволі тривожними.👉 У 93% перевірених укриттів були виявлені недоліки.👉 991 укриття отримало рекомендації щодо усунення проблем.👉 Лише 80 об'єктів не отримали жодного зауваження.👉 У середньому було надано 4 рекомендації щодо усунення недоліків на кожен об'єкт.І це, мабуть, головний висновок зі звіту.За роки великої війни ми навчилися будувати нові укриття. Сучасні, інклюзивні та справді пристосовані до потреб людей. Але одночасно маємо величезну кількість старих укриттів, які часто існують більше на папері, ніж у реальному житті.Тому сьогодні питання не лише в будівництві нових захисних споруд. Питання в тому, щоб кожне укриття, яке вже позначене на карті, відповідало своїй назві.Бо коли лунає сирена, людям потрібен не звіт і не формальність. Людям потрібне місце, яке справді може захистити життя.

У 93% укриттів в були виявлені недоліки.🚀🛡 Цієї ночі росія знову здійснила масований обстріл українських міст. Для мільйонів людей сигнал повітряної тривоги вкотре став свідченням того, що наш ворог давно відкинув будь-які правила ведення війни. росія дедалі більше нагадує терористичне угруповання, яке має у своєму розпорядженні ракети, дрони та балістику і цілеспрямовано використовує їх проти мирних міст, житлових кварталів, лікарень та цивільної інфраструктури.Укриття давно стали частиною нашої щоденної реальності. Але водночас вони дедалі більше впливають на те, якою буде Україна після війни.Адже сьогодні мова йде вже не лише про готовність реагувати на загрози, а й про формування нових стандартів розвитку громад, будівництва та відбудови.Саме цій темі була присвячена презентація звіту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан та функціональність укриттів в Україні» Дмитро Лубінець, підготовленого за результатами масштабного моніторингу по всій країні за підтримки Офісу Ради Європи в Україні. Зокрема в звіті було подано інформацію, що ми маємо 66 тисяч об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту загальною місткістю близько 16,5 мільйона осіб. Водночас між наявністю укриття на карті та його реальною готовністю прийняти людей нерідко залишається суттєва різниця. У звіті, представленому під час заходу, наведено результати 1066 моніторингових візитів. Недоліки були виявлені у 93% перевірених укриттів.Звісно ще в перші місяці повномасштабного вторгнення показали, що готових рецептів для України не існує. Ми вивчали міжнародний досвід, аналізували найкращі практики цивільного захисту, але дуже швидко зрозуміли, що масштаби та характер загроз, з якими стикається наша держава, потребують власних рішень. Саме тому за останні роки були переглянуті будівельні норми, оновлені вимоги до захисних споруд та запроваджені нові підходи до проєктування об’єктів.Сьогодні безпека поступово стає основою державної політики у сфері розвитку територій. План просторового розвитку громади, генеральний план міста чи проєкт нової школи вже неможливо розглядати окремо від питань цивільного захисту. Те, що ще кілька років тому вважалося додатковою вимогою, перетворюється на обов’язковий елемент сучасного планування.Показово, що український досвід уже привертає увагу міжнародних партнерів. Під час Саміту міст і регіонів представники польських громад говорили про зацікавленість рішеннями, які Україна впроваджує у сфері цивільного захисту. В умовах війни ми не лише переймаємо досвід інших країн, а й формуємо власні практики, які стають предметом вивчення для Європи.Війна змінила багато речей. Вона змінила й саме розуміння відбудови. Якщо раніше успішний проєкт оцінювали за красою архітектури, зручністю чи енергоефективністю, то сьогодні до цього переліку назавжди додався ще один критерій — здатність захистити людину.Саме тому питання укриттів — це питання не лише сьогодення. Це питання того, якою буде Україна через десять, двадцять і п’ятдесят років. Держава, яка навчилася вистояти під ударами ворога, має навчитися будувати простір, де безпека людини стане одним із головних принципів розвитку.

🏙 Якою буде ваша громада через 10 років? А через 20? А через 50?Для багатьох українських громад такі горизонти планування досі звучать майже як прогноз погоди на інше століття. У час війни ми часто змушені думати від тижня до тижня, від сезону до сезону. Але саме в такі періоди особливо важливо не втрачати здатність дивитися вперед.Світовий досвід показує, що найуспішніші міста — ті, що вміють думати на десятиліття вперед. Сінгапур планує розвиток територій на 40–50 років уперед і регулярно оновлює свої плани. Барселона реалізує модель «суперблоків» — урбаністичний підхід, який став одним із найвідоміших прикладів переосмислення міського простору в Європі. Також невеликі нідерландські та скандинавські муніципалітети мають детальні просторові плани на 30–50 років із реальними механізмами виконання.Чому це важливо?Тому що інфраструктура, школи, зелені зони, дороги — це рішення, які «живуть» десятиліттями. Дерево, посаджене сьогодні, дасть тінь через 20 років. Квартал, збудований без велодоріжок і парків, залишиться таким на покоління. Рішення, ухвалене на сесії за 20 хвилин, формує середовище для тисяч людей на наступні 40 років.Для Макарова, який став одним із символів спротиву на Київщині та зазнав значних руйнувань під час російського вторгнення, питання якісного планування майбутнього має особливу вагу.Саме про це сьогодні говорили під час презентації проєктів просторового розвитку Макарівської громади, підготовлених у межах консорціуму українських та міжнародних університетів.До спільної роботи долучилися @Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА), @Київський національний університет імені Тараса Шевченка, @Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, @The University of Texas at Austin за підтримки партнерів з Німеччини.Особливо цінно, що мова йшла не про абстрактні концепції. Студенти та викладачі представили конкретні рішення для Макарова: новий корпус молодшої школи з укриттям, сучасний житловий квартал для внутрішньо переміщених осіб, енергоефективну модернізацію житлової забудови, транспортно-логістичний хаб, мережу публічних просторів та меморіальний маршрут пам’яті оборони Макарова.Усі ці проєкти об'єднує одна важлива річ. Вони дивляться на громаду як на єдиний живий організм, де житло пов'язане з транспортом, освіта — з безпекою, а публічні простори — з якістю життя та економічним розвитком.Для України сьогодні це надзвичайно важлива розмова. Відбудова потребує не лише ресурсів. Вона потребує якісного планування. Бо зрештою виграватимуть ті громади, які матимуть не просто перелік проблем, а підготовлені рішення, зрозуміле бачення та готовність залучати інвестиції й міжнародну підтримку.Окремо хочу подякувати молодим архітекторам, урбаністам, інженерам, дизайнерам, науковцям та викладачам, які працювали над цими напрацюваннями. Саме так формується нова культура відбудови України, коли майбутнє починають проєктувати ще до того, як на будівельний майданчик виходить перша техніка.Макарів сьогодні показує приклад того, як громада може мислити на роки вперед. А саме з такого мислення починаються великі зміни.Україна відбудовуватиметься квадратними метрами. Але її майбутнє визначатиметься якістю ідей, які стоять за ними.

АБО - АБО. От такого вибору в нас вже немає. Війна забрала в держави право на повільність. Або великі стратегії доходять до рівня конкретної громади, лікарні, котельні, укриття і вулиці, або вся конструкція відновлення починає сипатися.Саме про це сьогодні говорили під час форуму «Зміцнення стійкості: від стратегічних рішень до пріоритетів відновлення громад», організованого Програмою Polaris спільно з Агентством відновлення та Міністерством розвитку громад та територій України.Сьогодні для України питання стійкості громад вже давно вийшло за межі локального самоврядування. Фактично йдеться про архітектуру виживання країни. Бо сильна держава починається з сильних громад, які мають ресурси, повноваження, зрозумілі правила та можливість швидко реагувати на виклики війни.Ми багато говоримо про відбудову. Але відбудова без системного планування ризикує перетворитися на хаотичне латання дірок. Саме тому зараз критично важливо синхронізувати стратегічне планування, просторовий розвиток, публічні інвестиції та інфраструктурні рішення. У держави більше немає розкоші працювати за принципом кожен сам за себе і водночас ні за кого.Окремо закцентувала увагу на планах стійкості регіонів, новий цикл стратегічного планування до 2034 року, розвиток партнерств між громадами, а також реалізацію інфраструктурних проєктів. І насправді всі ці теми об’єднує одна проста річ, що громади мають отримати інструменти для дій, а не лише перелік вимог і бюрократичних процедур.Війна дуже швидко показує слабкі місця системи. Якщо рішення ухвалюються надто довго — громада втрачає час. Якщо між різними рівнями влади немає координації — втрачаються ресурси. Якщо проєкти роками лежать у шухлядах без фінансування — країна втрачає можливості.Іноді одна зайва бюрократична перепона може коштувати дорожче, ніж помилка в самому проєкті.Саме тому парламент сьогодні працює над рішеннями, які мають спростити частину процедур, пришвидшити реалізацію проєктів відновлення та дати громадам більше спроможності діяти.Паралельно ми запускаємо законодавчий та нормативний перезапуск за трьома магістральними напрямами:1️⃣ Кардинальне спрощення дозвільних процедур. Нам потрібен «швидкий трек» для доступу до землі та можливість проєктувати й будувати одночасно, щоб розподілена енергогенерація та захист критичної інфраструктури зводилися в рази швидше.2️⃣ Публічні закупівлі. Попри вчорашнє ухвалення надважливого євроінтеграційного закону 11520, який розблокує понад гроші від Світового банку, закупівельні процеси для планів стійкості мають позбутися будь-яких бюрократичних зволікань.3️⃣ Локалізація та ринкові правила. Оновлюємо підходи, щоб громади могли оперативно імпортувати й розгортати необхідне технологічне обладнання.Окремий вектор — нове стратегічне планування, де ми міцно пов’язуємо стратегії розвитку, публічні інвестиції та просторове планування.Завдяки конструктивним правкам Мінрозвитку нам вдалося інтегрувати стратегічні документи безпосередньо з містобудівною документацією. Попри те, що Рада відтермінувала обов'язковість розроблення планів просторового розвитку до 1 січня 2028 року, ми більше не маємо права марнувати час.Громади та профільні асоціації повинні діяти згуртовано вже сьогодні.Масштабування успіху це наш головний резерв. Україна багата на унікальні та практичні кейси у сферах водопостачання, відновлення, транспорту та цивільного захисту.Завдання держави й партнерів — підсвічувати ці найкращі практики, перетворюючи поодинокі історії успіху на загальнонаціональний стандарт.Дякую програмі Polaris та всім колегам за цей відвертий і конструктивний діалог.Рухаємося вперед, синхронізуємо зусилля та наближаємо нашу спільну перемогу, будуючи сильні та заможні громади!

🏘 167 громад. 725 будинків. 2215 людей.Що це за цифри? Це фактично весь офіційний фонд соціального житла в Україні станом на 2025 рік.І не потрібно бути експертом, щоб зрозуміти, наскільки цього критично мало для країни, яка четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни, щоденних руйнувань і мільйонів внутрішньо переміщених людей.Саме про це говорили під час конференції «Реформа соціального житла: системні рішення, європейські стандарти і практика», організованої Міністерством розвитку громад та територій України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів за підтримки Ради Європи.Для України питання соціального житла сьогодні вже значно ширше за соціальну політику. Мова про стійкість держави під час війни і про те, якою країна буде після перемоги.Бо житлова політика — це завжди тест на зрілість держави. На її здатність працювати не лише в режимі реагування на кризу, а формувати довгострокові правила та гарантії для людей.І тут важливо чесно говорити про наш попередній досвід. Україна роками мала фрагментарну систему соціального житла, де фонди поступово скорочувались, житло приватизовувалось або просто випадало із системи. В результаті країна увійшла у найбільшу житлову кризу в сучасній історії фактично без повноцінного соціального житлового фонду.Саме тому зараз наше завдання — не латати окремі проблеми, а будувати нову модель майже з нуля. І ця модель має базуватись на чітких правилах, прозорому управлінні, зрозумілій відповідальності та довгостроковому фінансуванні.Окрема роль у цій реформі належатиме громадам. Саме місцеве самоврядування працюватиме із фондом соціального житла, визначатиме пріоритети та механізми управління. І дуже важливо вже зараз чітко зафіксувати повноваження, відповідальність і запобіжники, які не дозволять повторити помилки минулих років.Водночас реформа соціального житла неможлива без нових фінансових інструментів. Україна вже оновила законодавство у сфері державно-приватного партнерства, і це відкриває можливості для залучення приватного капіталу до створення соціального житла. Але всі ці механізми мають працювати як єдина система, а не набір розрізнених рішень.Соціальне житло — це в першу чергу про гідність. Про базове відчуття людини, що держава не залишає її сам на сам із втратою дому. Що в країні існують правила, підтримка і горизонт майбутнього.І саме зараз Україна має шанс закласти сучасну житлову політику за європейськими стандартами — не як реакцію на кризу, а як фундамент сильної держави на десятиліття вперед.

🏙 Міста сьогодні стали першою лінією стійкості країни.Саме громади тримають на собі значну частину того, що під час війни ще кілька років тому здавалось би неможливим. Тепло й воду в містах після обстрілів, евакуацію людей, відновлення пошкоджених будинків, роботу транспорту, шкіл, лікарень та критичної інфраструктури. І водночас — пошук ресурсів для розвитку навіть у реальності постійних ризиків.Саме тому питання життєстійкості громад сьогодні вже давно вийшло за межі локальної політики. Це питання національної безпеки, економічної стійкості та здатності держави проходити війну й планувати відновлення.Сьогодні взяла участь у IV Міжнародному саміті міст і регіонів, який відбувся у Києві в межах Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.Саміт об’єднав представників державної влади, громад, міжнародних партнерів та експертного середовища навколо однієї з ключових тем — як змінювати правила та систему управління так, щоб громади мали достатньо інструментів для реагування на виклики війни та відновлення.Під час дискусії говорили про речі, без яких неможливо побудувати стійку систему відновлення.Передусім про ресурси та повноваження громад. Комітет зараз працює над другим читанням законопроєкту №14412. Важливо, щоб фінансове забезпечення відповідало реальним повноваженням громад — як делегованим, так і власним. Бо сильне місцеве самоврядування не може існувати в режимі постійного дефіциту ресурсів.Окремий блок — зміна регуляторних правил для відновлення інфраструктури та розвитку розподіленої генерації. Коли країна живе під ризиком нових атак на енергетику, швидкість рішень іноді стає такою ж важливою, як і самі ресурси. Йдеться про публічні закупівлі, спрощення дозвільних процедур, оновлення підходів до локалізації та усунення зайвої бюрократії там, де вона вже прямо впливає на безпеку людей.Також говорили про стандарти захисту критичної інфраструктури та створення нової системи цивільного захисту. Війна змінила саме розуміння безпеки міст. Сьогодні стійкість громади вимірюється не гаслами, а здатністю систем працювати навіть після найважчих ударів.Ще один принциповий напрямок — залучення приватного капіталу до відновлення. Держава фізично не зможе самостійно закрити весь масштаб потреб. Саме тому потрібна сучасна й зрозуміла модель публічно-приватного партнерства. Новий закон про ППП має стати основою для запуску великих інфраструктурних проєктів, де держава, громади та бізнес працюють як партнери, а не як сторони нескінченного погодження.Окремий акцент - це соціальний захист людей. Бо будь-яка стратегія відновлення втрачає сенс, якщо людина після втрати дому роками залишається сам на сам зі своєю проблемою. Розвиток соціального житла та нових механізмів житлової підтримки сьогодні напряму пов’язаний із питанням повернення людей, стабільності громад та майбутнього країни.Війна змусила Україну дуже швидко подорослішати в управлінських рішеннях. І зараз головне — не втратити цей темп змін. Бо відновлення країни починається не з бетону. Воно починається з правил, відповідальності та здатності держави ухвалювати рішення в масштабі майбутнього.

Кліматичні ризики, житлові нетрі, хаотична урбанізація, перенаселення міст, дефіцит доступного житла — сьогодні це реальні житлові виклики для багатьох країн світу.Сьогодні у Баку в межах World Urban Forum 13 брала участь у парламентському круглому столі, організованому UN-Habitat спільно з Міжпарламентським союзом.І знаєте, це виглядало трохи як глобальний сеанс політичної психотерапії, де парламентарі з різних країн по черзі розповідали про свої житлові болі.У кожного своя історія.У когось мільйони людей живуть у житлових нетрях.У когось цілі регіони стають непридатними для життя через кліматичні зміни.У когось житло давно перетворилося на розкіш, яку молоді люди просто не можуть собі дозволити.Але є одна країна, яка сьогодні одночасно намагається будувати житлову політику в умовах війни, ракетних ударів, блекаутів і мільйонів людей, які втратили власний дім.І це Україна.Так, мабуть, кожному його власні проблеми здаються найскладнішими. Але якщо об’єктивно, війна, помножена на радянський житловий спадок, — це без перебільшення один із найскладніших житлових викликів у сучасному світі.У своєму виступі я розповідала парламентарям з інших країн, що таке підземні школи. Що таке єВідновлення та чому його цифрова модель стала одним із найшвидших механізмів компенсації за пошкоджене житло. Що означає для держави одночасно воювати, утримувати економіку і паралельно шукати рішення для мільйонів людей, які були змушені тікати зі своїх домівок.Бо коли частина світу дискутує про комфорт міського середовища, Україна змушена думати ще й про те, чи витримає місто наступний удар.І здається, мене почули.Бо тут важко не погодитися з однією простою річчю, що у XXI столітті житлова політика — це вже давно не лише про квадратні метри чи нові будинки.Це питання безпеки, стійкості держави і здатності країни навіть під час великої війни не втратити людей, які в ній живуть.