ОЛЕНА ШУЛЯК

У Європейському Союзі колись могли сперечатися про стандарти огірків чи правила продажу сиру в маленьких містах. Це не насмішка, а показник рівня спокою, коли громади мають час розбиратися в нюансах добробуту. Українські громади живуть у зовсім іншій реальності. Тут питання не в огірках, а в тому, чи є світло після обстрілу, чи працює школа, чи повернеться бізнес на вулицю, де вчора впала ракета. ЄС обговорює дисбаланси розвитку, а Україна дисбаланси виживання.🇪🇺🇺🇦 У Києві відбувся Національний форум стійкості та доброго врядування, присвячений європейському курсу регіональної політики за підтримки European Union in Ukraine та UNDP Ukraine / ПРООН в Україні.💬 У своєму виступі я підкреслила, що різниця між політикою згуртованості ЄС та українською регіональною політикою не в оформленні документів, а в умовах, у яких живуть наші регіони. Європа має справу зі структурними дисбалансами. Українські громади працюють у ситуації, коли наслідки війни можуть за кілька днів змінити їхній бюджет, інфраструктуру та демографію. Тому ми не можемо механічно відтворювати європейські інструменти. Український підхід має враховувати прифронтові території, енергетичну вразливість і потребу у прозорій інфраструктурній відбудові.🏙 В Європі немає міста, яке жило без централізованої води, як Миколаїв. Немає мегаполісів, які переживають щоденні дронові удари, як Харків чи Суми. І немає громад, де щоденними завданнями стають тепло та автономні джерела енергії. Саме тому українські пріоритети лише зовні схожі на європейські. Європейський "підручник" хороший, але він створений для мирних систем, а ми працюємо в реальності, де “збалансований розвиток” означає підтримку громад, що втратили доходи, мережі та стабільність. Така сама різниця і в “зеленому переході”: ЄС говорить про клімат, Україна про збереження енергетики під ударами. У цифровому напрямі ми рухаємося швидше, оскільки прозорість стала необхідністю чесного відновлення.У межах виступу я виділила кілька ключових точок, без яких регіональна політика не буде ефективною:🔹 підтримка прифронтових громад як окремої категорії політики;🔹 енергонезалежність як складова регіональної стійкості;🔹 цифровий контроль і прозорість через DREAM;🔹 публічні інвестиції, спрямовані також на розвиток людського капіталу.📌 І головне, в Україні десятки стратегій розвитку, але вони існують паралельно. Це радше набір окремих маршрутів, а не єдина карта руху. Європейська політика працює як каркас, у який вписуються всі інші сфери. Нашим наступним кроком має бути саме синхронізація, щоб регіональна політика перестала існувати окремо від енергетичної, освітньої, цифрової чи інвестиційної. Без цього відбудова буде повільною, а дисбаланси лише поглиблюватимуться.

Сьогодні День захисту дітей. День, коли ми говоримо про те, що для кожної дитини найважливіші безпека, турбота і можливість рости в нормальних умовах.І саме тому важливо говорити й про те, що відбувається з дитячими садками в Україні.В Україні, щоб віддати дитину в садок, батькам часто потрібні не бажання, а суперсили.Черги, відсутність місць, укриття «в процесі», приватні групи за космічними цінами — усе це давно зробило догляд за дитиною випробуванням, якого не має бути.👩‍👧 Саме тому держава запускає єЯсла та єСадок — програми, які знімають щоденний тиск із батьків і допомагають поєднати роботу та догляд за дитиною.👉 Це про вибір для мами.👉 Про безпечні умови для дитини.👉 І про економіку, яка працює, коли працюють українці.Найкращий захист для дитини — це коли в сім’ї є підтримка, стабільність і можливість жити нормальним життям. Саме на це й націлені нові програми.🎥 У відео пояснюю, як держава підтримуватиме родини від вагітності до першого класу і чому це рішення важливе не тільки для сімей, а й для розвитку громад і ринку праці.

Ми, парламентарі, маємо усвідомлювати всю відповідальність, яка зараз лежить на законодавчій владі. Тому маємо давати не лише оцінки, а й пропонувати справедливі рішення. Навіть якщо ці рішення будуть дуже кардинальні і непопулярні.Завдання парламенту на сьогодні — зміцнювати антикорупційну інфраструктуру, максимально укріплювати збройні сили та реально допомагати країні і людям. Це головні пріорітети воєнного часу. В цьому контексті ще раз наголошу наскільки є небезпечною корупція. Тому її треба не просто знищувати, а й забезпечувати невідворотність суворого і справедливого покарання за скоєне. Для всіх без винятку. Саме тому разом з членами фракціі політичної партії «Слуга Народу» зареєстрували проєкт постанови ВРУ про звернення до урядів та компетентних органів іноземних держав із закликом сприяти у встановленні місцезнаходження, затриманні та екстрадиції осіб, які підозрюються у корупційних злочинах, а також у поверненні незаконно виведених активів. Цим документом ми від імені держави просимо допомоги у встановленні місцезнаходження усіх, хто втік. У затриманні та екстрадиції. У поверненні вкрадених мільйонів, які належать українському народу.Моя віра в те, що ми здолаємо всіх як зовнішніх так і внутрішніх ворогів залишається стійкою. Бо все ж, на моє переконання, мудрих і порядних людей в нашій країні більшість. Та ще раз наголошую: дуже багато на сьогодні залежить від моїх колег-парламентарів. Тому дуже і дуже сподіваюся, що кожен і кожна у цій історії будуть обирати не власні інтереси, а інтереси народу України.

Є документ, який визначає характер громади більше, ніж будь-яка стратегія чи бюджет.Це її Статут. Якщо він застарів, громада живе у минулому, навіть коли хоче рухатися в майбутнє.🏛Саме про це ми нещодавно говорили на презентації Методичних рекомендацій для оновлення статутів громад. Захід організували Міністерство розвитку громад та територій України, Міжнародний фонд «Відродження» та Український незалежний центр політичних досліджень.Це була розмова про те, як змінити не лише документи, а й культуру ухвалення рішень у громадах.🔍На децентралізацію часто дивляться крізь призму грошей і повноважень. Це важливо, але це лише оболонка.Ми дуже рідко ставимо головне запитання, а для кого ця реформа?Не для бюджетів, не для інституцій, а для людей.І сьогодні це прозвучало особливо гостро. Реформа не може вважатися завершеною, якщо мешканець не відчуває, що має реальний вплив у своїй громаді.📘Статут — це «конституція громади», інструкція, за якою працює щоденна демократія: 🔹участь мешканців, молоді, внутрішньо переміщених осіб; 🔹механізми звітності; 🔹відкритість рішень; 🔹передбачувані процедури. Якщо права людей — це фундамент, то статут — це креслення будинку, який має стояти міцно й служити всім без винятків.⚖️ Ми згадували й про непросту історію Закону України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування. Він довго готувався, довго вносився в залу, отримував зауваження, проходив складні узгодження. Але саме завдяки цьому сьогодні працює ефективно. У справжніх реформ завжди тернистий шлях. І тепер він нарешті дає громадам реальні механізми залучення. Молодь, ВПО, ті, хто раніше стояв «за порогом» місцевих процесів, отримують повноцінний голос. Не оминули й тему звітування. Звіти депутатів мають перестати бути ритуалом «для галочки». Це має бути чесний діалог про те, що вдалося, що ні, що потребує корекції. Коли зникає звітність, зникає й довіра, а з нею завмирає й сама реформа.🤝Вдячна всім, хто долучився до підготовки методичних рекомендацій та сьогоднішньої дискусії. Попереду велика робота, оновлення статутів у всіх громадах України. Але це той випадок, коли складність виправдана. Бо громада сильна не тим, що написано в її документах, а тим, як ці документи працюють для людей.

Компетентність та кадри — найбільший дефіцит в Україні, коли мова про проєкти відновлення.Саме вони визначають, що ми будуємо, і саме вони визначають, як це буде зроблено.🧩Новий європейський Баухаус, зелений курс, розумні міста, сучасні громадські простори, відбудова «краще, ніж було». За всіма цими словами мають стояти не тільки бюджети й плани, а й розуміння практичної реалізації — від першого ескізу до останнього акта виконаних робіт.🎓 Сьогодні долучилася до чергового етапу навчальної програми Інституту житла “Відновлення житлово-будівельної екосистеми України”, яка обʼєднала архітекторів, керівників відділів містобудування та архітектури, профільних фахівців громад Києва та області. Саме вони щодня ухвалюють рішення, які визначають, якими будуть наші міста й села через роки, і від їх планувальних рішень залежить якість простору, безпека людей та економіка територій.Важливо, щоб ці спеціалісти перетворювали відновлення на модернізацію всієї системи планування: від генеральних планів і комплексних планів просторового розвитку до детальних планів територій, від містобудівних умов та обмежень – до реальних будівельних майданчиків і готових кварталів.📘 Дякую Інституту житла за реалізацію навчань, що закривають наш найкритичніший дефіцит — компетентність.Бо саме вона визначає темп, якість і довіру до відбудови.Без професійних людей будь-яка стратегія лишається презентацією, а не результатом.

Моя хата з краю.Це вже давно не про Позняки й Осокорки.Серед висотної забудови, серед «джунглів міста», залишилися кілька старожилів, які свого часу не погодилися на вмовляння забудовників і не погоджуються й зараз передати свою землю під нові проєкти. Кілька таких форпостів можна ще знайти.Контраст цікавий: типові масиви зі своїми щоденними проблемами — паркінги, тіснота, шум, складна логістика, а поруч приватна власність, двір, зелень, своя атмосфера. І все це серед асфальту й бетону.З одного боку можна радіти: приватна власність, і ніхто не зміг, так би мовити, похитнути її. З іншого виникає риторичне питання: як ці дві умовні «цивілізації» уживаються поряд? А вони уживаються, але по-різному.Нещодавно один із «сільських» мешканців відкрив у своєму дворі платну парковку і, як стверджують журналісти, заробляє цілком нормальні гроші, паркуючи кілька десятків авто.Законність такої схеми сумнівна, але дефіцит паркомісць настільки великий, що двір перетворився на своєрідний «геополітичний» спірний регіон, за який сваряться частіше, ніж за політику.До слова, мій спільно з колегами законопроєкт №10308 щодо розміщення тимчасових споруд і майданчиків для паркування мав би поставити крапку в анархії МАФів і стихійних парковок. Але поки що він чекає розгляду в сесійній залі.Інші «міські» мешканці мають змогу просто з вікон своїх квартир спостерігати за мініфермою: кози, кури, кролики. Це створює дивний, майже «культурно-історичний» прошарок — ніби клаптик минулого, який заблукав у новому Києві.До речі, чинні Державні будівельні норми таке сусідство формально допускають, але з вимогою зберігати достатні відстані між будинками — щоб було світло, повітря й місце для пожежної техніки.Та на практиці часто виходить інакше: будують ближче, щільніше, «економніше». І тоді старі подвір’я опиняються в тіні нових секцій — буквально й метафорично.Київ повен таких контрастів.

Відбулось засідання Комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Розглянули кілька важливих блоків від Меморіалу Небесної Сотні до захисту критичної інфраструктури та деколонізації у грошовому обігу.1️⃣ Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції ГідностіПитання роками гальмувалося через технічні суперечності, юридичні колізії та нескінченні погодження. Комітет підтримав включення законопроєкту №14166 до порядку денного та рекомендував прийняти його у першому читанні за основу.Це крок до зняття перешкод, які не дозволяли завершити важливий для нашої історичної пам’яті проєкт. Окрема подяка колегам, які системно підтримували це питання та допомагали рухати його вперед, зокрема Ірині Верещук.2️⃣ Пішохідна доступність закладів дошкільної освітиІніціатива правильна та потрібна. Але законопроєкт №13609 потребує доопрацювання: частина положень потребує уточнення, окремі механізми — більш чіткого визначення, а норми мають бути узгоджені з чинним законодавством. Тому Комітет вирішив повернути документ на доопрацювання.Закон має бути ефективним, а не формальним.3️⃣ Захист об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного секторуЗаконопроєкт №14115 рекомендовано включити до порядку денного та підтримати в першому читанні. Йдеться про необхідність оперативних інженерно-технічних рішень і своєчасного захисту енергетичних об’єктів у воєнний час.Комітет визначив запобіжники:🔹 конкретизація об’єктів, на які поширюватиметься спрощення;🔹 захист природоохоронних і історико-культурних територій;🔹 виключення будь-яких «сірих зон» у використанні земель.Тобто «за», але лише з чітко прописаними межами.4️⃣ Деколонізація у сфері грошового обігуУкраїна одна з трьох країн, де дрібна монета досі називається «копійка». Дві інші — це держава-терорист та її пособник Білорусь.Комітет підтримав законопроєкт №14093, який повертає дрібній монеті назву «Шаг» що є автентичним українським слово, історично вкорінене, яке повертає нас до власної грошової традиції.Вдячна Андрію Пишному за участь у обговоренні і фахові пояснення як історичної, так і практичної частини питання. Зміна назви дрібної монети не потребуватиме додаткових витрат бюджету.

«Business as usual» помер у лютому 2022 року.З того моменту бізнес в Україні працює не стільки на прибутки, скільки на надію завтрашнього дня.Згідно зі звітом RDNA4, прямі збитки бізнесу сягнули $86 млрд. І цифри продовжують зростати.Попри це бізнес тримається: релокує виробництва, встановлює генератори, сонячні панелі, резервні канали зв’язку. Все щоб не зупинятись. Шукає рішення там, де держава ще мовчить.Але його ресурси не безмежні. І роль держави — не звітувати з виразом глибокої стурбованості, а діяти:👉 скасувати податки з неробочих активів;👉 забезпечити реальний доступ до пільгових кредитів;👉 навести лад із бронюванням критично важливих фахівців;👉 задіяти місцеві бюджети для підтримки МСБ;👉 запускати інструменти відновлення не “після перемоги”, а вже зараз.Питання не в тому, чи потрібна підтримка бізнесу, а в тому, чи розуміємо ми, що без нього не буде ні податків, ні відновлення, ні стійкої армії.📌 Про конкретні кроки, які потрібні бізнесу в моїй новій колонці на порталі NOVYNY LIVE.

Так виглядав Берлін 36 років тому у листопаді 1989 року, коли впала Берлінська стіна. Один з найяскравіших кадрів епохи.Сотні «Трабантів» і «Вартбургів» у черзі до Західного Берліна.Люди їдуть не тікати, а побачити, як виглядає вільний світ.Мить, коли історія буквально зрушила з місця.Якби хтось за кілька років до того сказав, що Берлінська стіна впаде, його б засміяли. Покрутили пальцем біля скроні, мовляв, це ж вічна межа, бетон і кулемети, Залізна завіса, яка не рухається. Символ розділення світу. Але 9 листопада 1989-го вона впала.Не через вибух, не через наказ, а тому що люди просто пішли.Пішли туди, куди десятиліттями було “не можна”.Світ тоді теж не вірив у таку швидку можливість змін.Але історія не питає дозволу — вона просто починається, коли дозріває момент.І сьогодні, коли ми говоримо про окупований Крим, Донбас, Маріуполь, Бердянськ, здається, ніби ця стіна окупації стоїть назавжди.Але все змінюється раптово.Жодна стіна не стоїть вічно, навіть якщо здається, що вона з бетону й страху. Бо жодна стіна не може втримати волю.Все буде Україна! 🇺🇦

⚡️В Україні оновили ДБН-и у сфері протипожежного захисту! На початку року до мене звернулися представники Київстару, які спільно з іншими компаніями підняли питання необхідності змін ДБН-ів, затверджених Наказом Мінрегіону № 312 «Системи протипожежного захисту», що накладали на мобільних операторів обов’язки, що не відповідають викликам сучасного світу. Про проблематику на прикладі звʼязківців детально розповідала в колонці для NV, лінк на яку залишу в першому коментарі до цього допису).Завдяки підтримці моїх колег, представників Комітету з питань екологічної політики та природокористування Сергія Мандзія та Олега Бондаренка, нам вдалося зібрати навколо цього питання за одним столом представників мобільних операторів, ДСНС, Мінрегіону, Мінцифри, МВС, науковців. Процес не був швидким, але точно вартим результату. Тому сьогодні маємо перемогу здорового глузду над застарілими правилами💪 Щиро вдячна усім причетним до процесу.Гадаю, після цієї історії варто закцентувати фокус уваги на роботу Науково-технічної ради Мінрозвитку, щоб зробити її прозорою, публічною і експертною. Адже вирішувати проблеми гуртом добре, але все ж краще, коли спеціально створені для цього органи працюють на випередження і вчасно реагують на потреби та викликів сьогодення.