ОЛЕНА ШУЛЯК

єОселя для мобілізованих військових.Війна змінила багато речей. Але є те, що ми не маємо втратити за жодних обставин — відчуття справедливості. Особливо коли йдеться про людей, які захищають Україну.Довгий час державна іпотечна програма працювала за дивною логікою.Контрактний військовий мав доступ до житла на пільгових умовах під 3%.Мобілізований — лише на загальних умовах, під 7%.Хоча обидва носять форму, ризикують життям і виконують одні й ті самі завдання. На фронті немає «кращих» і «гірших» категорій служби — і держава має це визнавати не на словах, а в рішеннях.Саме тому Уряд ухвалив важливі зміни до програми доступної іпотеки єОселя.Відтепер мобілізовані військові мають ті самі умови кредитування під 3%, що й військові за контрактом. Це рішення про рівність і повагу до всіх захисників України.Також оновлено підхід до площі житла в межах програми. Встановлено чіткі максимальні межі, незалежно від кількості членів сім’ї:🔸 для квартири — до 115,5 м²🔸 для житлового будинку — до 125,5 м²Це про прозорі, однакові та зрозумілі правила для всіх учасників програми.За два роки єОселя перестала бути експериментом і стала реальним інструментом житлової політики:🔹21 864 родини вже отримали власне житло;🔹загальна сума виданих кредитів — 37,4 млрд грн;🔹серед нових власників — 6 438 військовослужбовців за контрактом та ветеранів.Для мене це і є правильна логіка держави у воєнний час — не дякувати словами, а відповідати конкретними рішеннями.

❓Реакції чи стратегії? Жити одним днем чи планувати на десятиліття? ⚖️Цей вибір сьогодні стоїть перед усіма, хто відповідає за розвиток на місцевому, регіональному й національному рівнях.Країна щодня стикається з викликами, що вимагають миттєвих рішень і водночас мусить будувати фундамент на роки вперед. Ми живемо у двох часових вимірах: теперішньому, яке не дає пауз, і майбутньому, яке не вибачить імпровізацій.Одночасно ми всі розуміємо, що:➡️ там, де є стратегія, є рух.⛔️ там, де її немає, постійний початок з нуля.🏛 Саме цю тему дуже чітко окреслив форум «Український Контур Майбутнього: як бізнес і університети створюють спроможність країни», організований Professional Association of Environmentalists of the WorldМи говорили про три ключові інструменти розвитку на регіональному рівні: стратегію, просторовий план і портфель публічних інвестицій.🔑 Ці три речі — ніби зубці одного ключа. Якщо хоч один не співпадає, двері не відкриються.Ми бачимо це в громадах, які вже пройшли всі етапи: усе підготували, зібрали, вибудували і в той момент, коли мають зайти інвестиції, виникає питання: “Чому не заходять гроші?”Відповідь неприємна, але чесна: сьогодні недостатньо просто мати документи. Потрібні документи, які може прочитати світ. А світ читає їх мовою стандартів: ESG, зеленого курсу, оцінки ризиків, звітності, управління інвестиціями. Світовий банк, ЄБРР та інші інституції давно перестали фінансувати «добрі наміри» чи «нам дуже треба». Вони фінансують системи і вкладають туди, де бачать зрілість рішень.👥 Але навіть наявність усього цього не гарантує успіх. Це питання людей, які вміють дивитися далі горизонту. Не просто кадри, а фахівці, які можуть вести проєкти, оцінювати ризики, працювати з плануванням, розуміти екологічні та енергетичні вимоги, тримати логіку відновлення і комунікувати з донорами їхньою професійною мовою.Таких людей не просто мало — їх критично мало. Саме вони визначають, чи здатна громада перейти від формальних документів до реальної спроможності.🎓 Тому було важливо, що форум зібрав не лише управлінців і бізнес, а й представників університетів та викладачів. Саме там має з’являтися нове покоління фахівців, без яких жодна стратегія не стане рухом, а жоден план — проєктом.🇺🇦 Дякую організаторам та всім учасникам форуму за чесну й змістовну розмову.Ми знаємо, що майбутнє країни не починається з моменту «після війни», а з рішень, які закладаємо зараз. І що чесніше ми дивимося на власні сильні та слабкі місця, то реальнішим стає наше спільне майбутнє.

Днями Україна відзначала День місцевого самоврядування, хоча сутність цього дня набагато старша за будь-які дати. Українці завжди жили так, ніби відповідальність не варто відкладати на когось іншого. Від хати, вулиці, села до спільнот, які самі встановлювали порядок і правила, робили це швидше й природніше, ніж будь-яка централізована система.І, можливо, саме тому децентралізація в Україні не сприймалася як реформа. Вона радше виглядала поверненням до природного стану речей, до внутрішнього ритму, що був у нас ще тоді, коли слово “держава” існувало лише як мрія.Громада — це окремий характер. І коли всі ці характери складаються разом, країна виглядає як складний багатошаровий пазл, у якому немає дрібних чи зайвих деталей, бо кожна тримає форму цілого.❗️Вчора відбувся ХІХ Український муніципальний форум, організований Асоціація міст України. У залі цей пазл було видно особливо чітко. Україна в мініатюрі: Полісся, Донбас, Закарпаття, Слобожанщина, Причорномор’я. У кожного — своя історія війни та відновлення, свій ритм, але спільне відчуття для всіх однакове: громади сьогодні стоять на передовій.Саме там я відзначила громади — переможців у номінації “Просторові реформатори місцевого рівня”, які створили й затвердили Плани просторового розвитку. Це хороший приклад того, як місцевий рівень може задавати стандарт для всієї країни. І водночас — нагадування про те, скільки відповідальності та навантаження нині лежить на місцях.І це не метафора. Навіть ті, хто далеко від лінії фронту, живуть у реальності, що не дозволяє перевести подих: прильоти, пошкоджені або зруйновані будівлі, школи й лікарні, які потрібно відновлювати. Функції, взяті на себе без попереднього плану. Допомога військовим, підтримка ВПО, теплі приміщення взимку, енергетична стійкість, логістика, безпека.У своєму виступі я акцентувала увагу на ключових рішеннях, які сьогодні формують рамку децентралізації.1️⃣ Нагляд за рішеннями ОМС.Було три спроби ухвалення. Остання стала компромісною, не ідеальною, проте реальною (Закон № 4677, законопроєкт № 14048). Це значно краще, ніж тривале блокування будь-якого руху вперед.2️⃣ Розмежування повноважень.Працюють десятки робочих груп і підгруп. Вперше ми рухаємося не точково, а системно, щоб громади мали чітке розуміння: де їхня зона відповідальності, де державна і хто відповідає за кожен рівень.3️⃣ Оновлення законодавства про органи самоорганізації населення.Йдеться не лише про технічні процедури. Ми приводимо законодавство до реальності, у якій люди хочуть і можуть брати більше участі в управлінні своїми кварталами, будинками, вулицями. Це про інструменти, що дозволяють громаді діяти швидше та ефективніше.4️⃣ Стратегічне планування.Стратегії розвитку мають працювати узгоджено, а не існувати відокремлено. Тому важливо синхронізувати регіональні стратегії, державні інвестиції і просторове планування, щоб рішення на місцях та на центральному рівні рухалися в одному напрямку.⛔️ І є ще один аспект, про який сьогодні потрібно говорити окремо — кадровий голод.Жодна модель, жоден закон і жоден бюджет не дадуть результату, якщо в громадах не буде людей, здатних і готових тягнути реформи. Потрібно вкладатися в навчання, можливості, підтримку, а не лише у рівень зарплат.Усе це — лише частина великої конструкції. Але жодна зміна не матиме сили, якщо не відповідатиме реальним потребам громад і не підсилюватиме їхній потенціал. Тому питання, яке звучить найчастіше, залишається актуальним.❓ Коли буде завершена реформа децентралізації?Вона буде завершена тоді, коли громада відчуватиме не тільки тягар своїх повноважень, а й силу можливостей, які вони відкривають.🤝 А поки — ми всі в дорозі. Разом.

Сьогодні День місцевого самоврядування.Українське місцеве самоврядування має значно давнішу історію, ніж сучасні державні інституції. Ще з часів магдебурзького права українські міста та громади мали власні статути, органи ухвалення рішень, традиції виборності та відповідальності перед громадою. Тобто місцеве самоврядування в Україні формувалося століттями і завжди було частиною нашої політичної культури та ідентичності.У новітній історії саме цього дня, 7 грудня 1990 року, Верховна Рада ухвалила перший Закон «Про місцеві ради народних депутатів, місцеве та регіональне самоврядування». Саме він дав старт інституційному розвитку сучасної системи місцевої демократії в Україні. Відтоді 7 грудня офіційно є Днем місцевого самоврядування.І дуже важливо: українське місцеве самоврядування завжди було про самостійність, відповідальність та здатність громад брати на себе повноваження, приймати рішення і нести відповідальність перед людьми. Саме тому українські громади сьогодні демонструють стійкість, ініціативність та здатність діяти у найскладніших умовах.Як Голова профільного Комітету вітаю всіх, хто щодня працює з громадами: голів і депутатів місцевих рад, працівників виконкомів, старост, команди фахівців у громадах, експертів, партнерів і всіх, хто працює на місцях.Сильні громади створюють сильні регіони, а сильні регіони формують сильну державу. Це аксіома державного будівництва, яка щодня підтверджується вашою роботою, рішеннями та відповідальністю перед людьми.І щоб громади могли залишатися саме такими — сильними, стійкими та спроможними — в Комітеті ми продовжуємо роботу над інструментами, які підтримують цей розвиток. Сучасне просторове планування, цифрові сервіси, чіткі правила, прозорі процедури та підтримка спроможності — усе це створює умови, у яких місцеве самоврядування може ухвалювати якісні, обґрунтовані рішення.Дякую кожному і кожній, хто працює для своїх громад та робить свій внесок у розвиток країни.

Сьогодні Комітет держвлади, місцсамоврядування, регрозвитку та містобудування рекомендував парламенту ухвалити у другому читанні законопроєкт №12377 — “Про основні засади житлової політики”. Документ формує сучасну державну політику у сфері житла: від стандартів якості та доступності — до інструментів підтримки громад і громадян. Це рамковий закон, який задає чіткі правила та дозволяє рухатися до системного вирішення житлових потреб українців.Водночас це — євроінтеграційний документ, що входить до пакету реформ Ukraine Facility, адже саме такі рамкові закони необхідні для узгодження нашої житлової політики зі стандартами ЄС.Вдячна колегам у Комітеті та всім, хто працював над документом — окремо робочій групі, яка понад чотири місяці детально доопрацьовувала законопроєкт у справді інклюзивному форматі: за участю міжнародних експертів, громадських організацій, урядовців та представників громад.➡️ Також Комітет підтримав до другого читання законопроєкт №6319 щодо оновлення порядку організації, діяльності та припинення органів самоорганізації населення. Це важливий документ, який робить роботу ОСНів більш зрозумілою, прозорою й ефективною для громад.Далі вже рішення за Верховною Радою України.

Є одна річ, яку часто недооцінюють у відновленні країни: порожнеча теж має форму. Якщо її не заповнити правилами, стратегією і плануванням, її заповнює хаос. А хаос завжди перемагає там, де у влади немає карти майбутнього.Саме тому просторове планування — це не про землю і не про генплани. Це про здатність громади чесно сказати: «Ми знаємо, що будуємо. Ми знаємо, куди рухаємось».І вчора в Гірській громаді Київської області ми побачили приклад, де ця відповідь звучить впевнено. Громада стала першою в області, яка розробила і затвердила Комплексний план просторового розвитку, внесла дані до містобудівного кадастру і презентувала свій досвід публічно за підтримки Асоціацією міст України та Комітету держвлади, місцсамоврядування, регрозвитку та містобудування.Цей приклад важливий не лише як факт. Він демонструє управлінську логіку, без якої громада не може рухатися вперед. Тому я наголошую, що жодна територія не отримає стійкого розвитку, якщо не вибудує триєдину конструкцію:👉 стратегію розвитку👉 просторовий план👉 бюджетне плануванняЦі три елементи працюють як опорна конструкція будівлі. Прибери один — і система втрачає стійкість. Тільки разом вони дають керованість, прогнозованість і розвиток. І саме тому, коли вони поєднані, громада отримує інший рівень управління: більше прозорості, швидкості й менше хаосу. А за це інвестори готові платити. Ми вже бачимо приклади, де після впровадження комплексного планування місцеві податки зростають на 2,5–3 млн грн щороку.Послідовність таких результатів залежить не тільки від громад, але і від області. Тому окрема подяка головному архітектору Київщини Ярославу Яновичу за системну роботу. Київська область першою створила програму комплексного відновлення. А громади, які не мають фінансування, уже отримують дотації на розробку просторових планів.У Комітеті ми завжди готові допомогти громадам із питаннями просторового планування. Працює спеціальна робоча група, яка щоденно на зв’язку з місцевими командами — від технічних консультацій до стратегічних рішень.Я хочу, щоб такі практики стали трендом. Тур громадами, обмін досвідом, популяризація комплексних планів і максимальна відкритість формують інвестиційний ландшафт України.Дякую Гірській громаді за лідерство. Дякую колегам, партнерам та учасникам за активну дискусію.Впорядковані дані приводять упорядковані гроші.

Корупція завжди шукає шпарину.Як вода — будь-яку тріщину. Якщо держава не закриває ці тріщини системно, вони з часом перетворюються на прірви.📊 Українці це відчувають дуже точно.До війни 58% називали корупцію проблемою.Сьогодні — 71%.І це вирок старим практикам і прямий запит суспільства: «Покажіть правила, а не схеми».Саме про це ми говорили сьогодні на масштабному форумі Ukraine Reimagined: Rebuilding Communities and Public Infrastructure, організованому iC consulenten Ukraine та EUEA / Європейсько-Українським Енергетичним Агентством за підтримки партнерських інституцій. Це була розмова про те, як відновлення має стати точкою зростання, а не полем для зловживань.Відбудова 🟰 планування ➕ прозорість ➕ відповідальністьСучасне відновлення неможливе без чіткої рамки. Ми більше не можемо дозволити собі хаотичні рішення, «ручні погодження» чи процеси, де чиновник умовно одночасно і встановлює вимоги, і сам їх оцінює, і сам дозволяє рухатися далі.Сьогодні ми вибудовуємо іншу модель — відкрите планування, цифрову логіку та зрозумілі правила гри.Три опори антикорупційної рамки у сфері відбудови📍 ПлануванняБез стратегій, оновлених планів просторового розвитку та синхронізованих інвестиційних рішень будь-яка відбудова перетворюється на хаотичний конструктор.А хаос — найкращий союзник корупції.Тому 22 регіональні стратегії, тисячі локальних документів і державний портфель інвестицій — це не бюрократія, а система, що прибирає «позатраєкторні» рішення і створює передбачуваність.💻 ЦифраDREAM, містобудівний кадастр, Єдина електронна система у сфері будівництва, автоматичні дозволи — це друга лінія оборони.У цифрі неможливо «підкрутити», «дописати вночі» чи «внести правку по-тихому».Кожен крок, кожен підпис, кожна зміна залишає цифровий слід. І плюс до того штучний інтелект який перевіряє кошториси швидше, ніж більшість фахівців.Майбутнє поруч — просто воно точно не для тих, хто звик працювати в тіні.⚖️ ДемонополізаціяБудь-яка монополія — це інкубатор корупції і абсолютне зло. Монополія на містобуди, на дозволи, на сертифікацію, на інженерів-консультантів, на під’єднання до мереж створює «золоту кнопку», до якої стоїть черга тих, хто готовий платити не за послугу, а за доступ. Ми цю логіку ламаємо. Замовник має право вибору. Ринок має право дихати.Жодних «єдиних воріт», жодних «смотрящих за процесом» ⚠️ ВідповідальністьПідвищена кримінальна відповідальність за порушення в будівництві. Архітектор, технагляд, підрядник — кожен несе реальну кримінальну відповідальність за порушення. Будеш порушувати — будеш відповідати. Ці норми закладено в законопроєкт №5877, який уже пройшов перше читання.🇺🇦 Україна зараз вибудовує не тільки інфраструктуру — ми вибудовуємо нову архітектуру довіри. Це шлях до чесної відбудови, яку вимагають українці і яку ми зобов’язані забезпечити.

Іноді здається, що українські парковки — це окремий вид фольклору.Тут є свої легенди, свої герої, свої антигерої й навіть міфи про «я на хвилинку». Здавалося б, дрібниця, але вона дуже точно показує, як ми вміємо співіснувати в одному місті.🚗 Нещодавно Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12437, документ, який нарешті наводить порядок у темі паркування для батьків з маленькими дітьми.Що передбачає законопроєкт:🔸 обов’язкове облаштування спеціальних місць для водіїв з дітьми до 3 років;🔸 не менше 5% таких місць від усіх паркомісць (але мінімум одне);🔸 ширші, зручніші місця, ближчі до входів і позначені зрозумілою розміткою;🔸 спеціальний позначальний знак на авто, щоб уникнути зловживань;🔸 нормальний і безпечний під'їзд до таких місць.👶 Це ніби проста норма, але вона змінює дуже конкретну частину реальності.Батьки з малюками не повинні виконувати акробатичні трюки між бамперами.Не повинні ризикувати безпекою дитини тільки тому, що хтось поставив авто «так ближче».♿️ І тут напрошується порівняння.В Україні вже давно існують спеціальні місця для людей з інвалідністю.І ми чудово знаємо головну проблему: розмітка є, а дотримання — немає.Це перетворилося на окрему форму хамства, яка б’є по найбільш вразливих.⚖️ Саме тому логічно говорити не лише про нові місця для батьків, а й про наступний крок:оновлення та суттєве підвищення штрафів за порушення правил паркування.І для місць для людей з інвалідністю, і для нових місць для батьків з малюками.Бо без відповідальності будь-яка розмітка — просто фарба на асфальті.🏙 Водночас уся ця історія — важливий соціально-інфраструктурний жест поваги з боку держави. Але він не знімає головної проблеми: в Україні системно бракує парковок.📉 Причини різні — від хаотичного зростання міст до впливу цілого парковочно-кіоскового лобі. І принаймні частково цю ситуацію міг би вирішити мій спільно з колегами законопроєкт №10308, який мав би, так би мовити, забити осиновий кілок у серце цієї мафіозної моделі. Але, на жаль, він досі не винесений у зал парламенту Тож поки маємо одне: радіти за батьків з маленькими дітьми, які отримають свої соціальні паркувальні привілеї — і сподіватися, що наступний крок буде кроком до цивілізованого паркувального простору для всіх.

Є така стара приказка: мудрий вчиться на чужих помилках, розумний — на своїх, а дурень не вчиться взагалі. Відбудова України — це тест на те, до якої категорії ми належимо.👉 Саме тому на форумі в КНУБА ми говорили не про минулі практики і не про те, «як колись робили», а про нові стандарти, BIM, сучасне проєктування, науковий супровід і відповідальність за кожне технічне рішення. Бо відновлення країни — це не фіксація руйнувань, а створення системи, яка працює за правилами XXI століття.🤝 Форум зібрав науковців, проєктувальників, міжнародних експертів і представників державних інституцій. І головне, що звучало в залі: Україна не може дозволити собі відставати. Ми входимо в етап відбудови, де кожне рішення впливає не лише на комфорт, а й на безпеку, енергонезалежність, стійкість та витривалість країни.Особливо багато уваги було BIM-технологіям. У парламентському комітеті ми вже підготували законопроєкт про їх обов’язкове застосування в державних інфраструктурних об’єктах. Частина професійної спільноти досі вважає, що країна «не готова». Але доповіді КНУБА показали протилежне: сучасні цифрові моделі, стандарти, підходи та навчальні програми в Україні вже є і вони працюють. Відбудова сьогодні — це про складні рішення:🔹 відновлення енергетичної інфраструктури;🔹 нові водогони та мережі;🔹 сучасні матеріали й зелені стандарти;🔹 робота з ризиками та екологічними наслідками війни;🔹 заміновані території, екосистеми, ґрунти.Це виклики, з якими не впорається жоден підрядник без науки і проєктувальних інститутів. Саме тому науковий супровід має бути нормою, а не «побажанням».Особливо важливо посилити зв’язок між громадами, бізнесом і університетами. Громади стають центрами відновлення, бізнес готовий інвестувати, а держава вже планує публічні інвестиції на десять років уперед. Настав час, щоб поруч із цим з’явилися й центри експертизи — там, де працюють інженери, дослідники та аналітики.Що супер важливо Україна відновлюється в умовах, з якими світ практично не стикався: масштабні руйнування, мінування, екологічні ризики, змінений ландшафт, нові енергетичні загрози. Саме тому нам критично потрібні сучасні дані, GIS-рішення, моделювання, стандарти і наукова школа, яка здатна давати відповіді на нетипові виклики.Є ще один урок, який ми маємо засвоїти. Відбудова — це не «повернути, як було», а відмова від старих помилок і створення фундаменту іншої якості держави.Дякую колективу КНУБА, науковцям, студентам, міжнародним партнерам і всім учасникам форуму. Сьогоднішня дискусія дуже чітко показала: Україна готова не просто відбудовуватись, а оновлюватись.

У більшості країн бізнес планує наступний рік на основі загальноприйнятої економічної логіки: аналізують макроіндикатори, дивляться на ринкові тренди, оцінюють попит, вартість ресурсів і ризики. В Україні бізнес планує рік, виходячи з карти повітряних тривог і проєкту оборонного бюджету. «Бізнес-клімат» — фраза, яку до 2022 року повторювали майже як магічне заклинання перетворилась на чистий stress-test, що вимірює не комфорт, а здатність економіки працювати на межі.У такій реальності відбувся Chambers Day 2025 організований Торгово-промисловою палатою України — подія, де бізнес і держава звіряють так би мовити годинники. 📈 Бюджет 2026 року майже не відрізняється від попередніх воєнних років. Пріоритет той самий — Сили безпеки й оборони. Лише на грошове забезпечення військових закладено понад 1,7 трлн грн. Це податки, які сплачує український бізнес, працюючи під ракетами. І важлива річ, яку не можна замовчувати, зарплати наших військових фінансує не донорська допомога, а економіка всередині країни.💼 Тому бізнес сьогодні це не лише про ВВП і експорт. Це фактично ще одна гілка оборонного сектору. Якщо спрощено, cash flow компаній перетворюється на cash flow фронту. І те, наскільки передбачуваними будуть правила гри, визначає не тільки інвестиційний клімат, а й стійкість оборони.1️⃣ Окрема тема розмови це регуляторне середовище. У війні хаотичне регулювання занадто дороге, кожен зайвий підпис це втрачені тижні і зірвані контракти, а в нашому випадку ще життя. Тому курс на дерегуляцію і діджиталізацію це спосіб зменшити регуляторний шум. Там, де рішення ухвалює система, ризики падають, де чиновник, зростають.2️⃣ Другий великий блок це інфраструктура. Після кількохраундів оцінки збитків разом зі Світовим банком ми бачимо: житло, соціальні об’єкти, укриття, садочки, школи — це вже не «соціалка», а частина економічної стратегії. Коли жінка не може вийти на роботу, бо в садочку немає укриття, це одразу б’є по ринку праці, по продуктивності, по доходах сім’ї й по податкових надходженнях. На папері це виглядає як «часткова зайнятість», а в житті — як втрачені відсотки зростання.3️⃣ У фокусі наступного року прифронтові регіони. Для бізнесу це робота на межі, високі ризики і дорога логістика. У бюджеті 2026 є окремі інструменти підтримки, але важливо, щоб вони не перетворилися лише на дотації. Бізнесу потрібні стимули, щоб залишатися і заходити у ці території, а не виходити з них.4️⃣ Ще один ключовий вимір це людський капітал. Щонайменше чотири мільйони людей це ветерани та їхні родини. Якщо розглядати їх лише як соціальну категорію, ми програємо. Якщо як потенціал робочої сили і підприємництва, отримуємо іншу перспективу. Тому перенавчання і адаптація повинні стати частиною економічної політики.5️⃣ І, звичайно, доступ до фінансування. Високі ставки роблять проектне кредитування недосяжним для багатьох компаній. Програми на кшталт 5 7 9 працюють, але їх недостатньо, особливо для тих, хто постраждав від руйнувань. Якщо хочемо реального відновлення через приватні інвестиції, потрібно зменшувати вартість капіталу і давати бізнесу можливість ризикувати раціонально.