Telegram statistics channel - @OstapDrozdovOfficial

«Йой, які поганці сцикливі ті німецькі студенти й ліцеїсти, паскуди такі, хочуть жити без армійських кирзаків і онучів, вийшли на мітинги проти обліку 18-літніх, аяяяй, які ж гнилі ті європейці», - зневажливо гелгоче понівечений нарід, який палає бажанням вести безкінечну війну, маючи для того обмаль ресурсів, не рахуючи словесної незламності.Усі лозунги й транспоранти молодих німців – правильні й справедливі: ніхто ніколи не проголосує за 18-річного кандидата, але всі прийдуть на парастас 18-річного солдатика; ніхто не дасть кредит 18-річному прохачеві, але всі радо вчитимуть його повзати на пузі з автоматом; ніхто не призначить 18-річного претендента на посаду, але всі охоче забронюють за ним коєчку в казармі.Нам, привченим до сталінсько-жуковської армії рабочих і крестьян, не до снаги опанувати типову європейську натівську логіку: мігрень Заходу стосовно ймовірної війни – це мігрень їхніх УРЯДІВ. Рядового населення це мало стосується. Воно воювати не буде й не повинно. Не для того 80 років платники податків утримували свої бездіяльні армії, аби зараз усе кинути і власноруч рити окопи. Концепт професійної армії передбачає зовсім протилежне. Безпека – це завдання держав і урядів. Справа народу – фінансувати свою безпеку й доручити її професіоналам, а не корчити з себе безсмертних бетменів\кіборгів і збирати по знайомих гроші на бронік, який уперше в житті на очі видиш.Та й нащо їм смикати свою молодь – якщо є незламний народ на фронтирі з ордою, готовий іти на погибель, аби Європа могла в спокої й достатку пожити чимподовше.

В Америці оприлюднено оновлену Стратегію Нацбезпеки. Чорним магам на Банковій треба не ляльками вуду бавитися, а вчитуватися в драфт майбутнього світу, в якому: 1. Перше місце в списку загроз і викликів – Китай. Цим усе сказано. Для США наша війна на іншому континенті – це війна на іншому континенті, в якій Америка наперед виграла, маючи на руках рідкісноземельну угоду з жертвою.2. Росія визначена як загроза євроатлантичному порядку, але не Україні. Америка все, що планує робити з росією, - (цитата) «обмежувати, стримувати, позбавляти інструментів впливу».3. Національною ідеєю Америки сформульовано «Свій інтерес понад усе». Національний егоїзм замість «спільних цінностей». Прагматика замість романтики. Чітко й ясно.А що у нас? А у нас щодо Китаю жодної стратегії. А у нас нульова суб’єктність і повна залежність від третіх рішень третіх сторін. А у нас свідомий вибір довгої війни заради збереження правлячої касти. А у нас усі очікують на прізвище нового єрмака замість відновити функціональність Парламенту й Уряду в рамках парламентсько-президентської республіки. А у нас далі бетонується модель одноосібного узурпатоправління. А у нас готові звинувачувати Трампа й Європу у всіх провалах, бо чіпати зелену силову вертикаль і страшно, й неможливо. А у нас усім заправляє неорганізована, хаотична, залежна від емоцій та куражу людина без освіти й політичного мислення. А у нас 28 безпекових угод і країна над прірвою.

Міністр закордонних справ Німеччини Й.Вадефуль запропонував провести в Україні референдум: «Мир може вимагати болісних для українців поступок, тож не виключено, що умови завершення війни мають вирішуватися громадянами України під час референдуму».Цю пропозицію можна переповісти так: якщо одноосібна влада настільки сциклива й панічно боїться брати на себе відповідальність за погані рішення, до яких вона призвела своїм мародерством та дилетантством – то погані рішення можна завуалювати під усенародний плебісцит, результат якого Федоров гарненько підмалює в Дії, й усі будуть щасливі. Це назрівало. Торік президент в інтерв’ю французьким ЗМІ казав те саме щодо територіяльних поступок в обмін на мир: «Такий референдум можливий за умови, якщо цього захоче народ. Не всі території потрібно відвойовувати руками й не всі території треба відвойовувати зброєю. Це питання не може вирішувати президент. Без українського народу це неможливо». Цікавезно виходить. Як узурповувати владу – ніхто не питав думку народу. Як делегувати президентські повноваження Єрмаку; як закривати кордони; як ліквідовувати свободу слова; як підминати всі інституції; як позбавляти суспільство права контролювати владу; як перетворювати країну в автократію; як тирити мільярди – ніхто не питав думку народу. Аж раптом згадали про народ – коли в повітрі запахло гнилуватими поступками й безвихідними рішеннями, які явно не додадуть рейтингу і не всіма будуть схвалені. Ні, дорогенькі. Як ставати суперправителями з безпрецедентною повнотою влади – ніхто не питав думку народу. Назвалися одноосібниками – приймайте рішення щодо поступок так само одноосібно. Достойні беруть усю відповідальність на себе. Слабодухі – спихають на когось.

Хто забувся, тому слід нагадати, що в нас уже рік на повну потужність діє План Стійкості, аж півтора години презентований президентом рівно рік тому в парламенті. За повний календарний рік уже мали б давно втілитися такі пунктики паперово-целюлозної творчості:- посилена робота задля запрошення на вступ до НАТО,- спрощення всіх процесів і подолання бюрократії в армії,- зміна підходів в управлінні людьми у ЗСУ,- «нам потрібно випереджати росію в технологіях»,- побудова нової економічної політики, яка базуватиметься на підтримці підприємництва,- детінізація бізнесу та безпека його ведення, - зниження тиску з боку всіх держінституцій,- захист енергооб’єктів, перетворення України в енергетичний хаб,- впровадження паспортів енергетичної стійкості регіонів,- впровадження нової системи: безпечна область, безпечне місто, безпечна громада,- спеціальні податкові умови для прикордонних громад,- відновлення житла і національний стандарт безбар’єрності,- перезапуск дипломатичної служби,- створення Міністерства об’єднання (уже закрили),- формат «культурного Рамштайну» для просування українських наративів через мистецькі проєкти за кордоном,- оновлення культурної інфраструктури,- запуск програми Помічника Ветерана.Папір усе стерпить.

Хто би її не писав - чому Трампова пропозиція хренова? Тому що декого спіймали за хвіст на мародерському розкраданні, й гріх було би цим не скористатися. Щоб закінчення війни було на достойних умовах – треба було вкалувати на це 4 роки, а не красти.Тому що вистояти в ескалованій війні шанси примарні. Нічого не змінилося. Дрісколл і всі решта праві абсолютно. У гонці ушкоджень фору має крупніша сторона, й її збитки все одно не будуть пропорційними до збитків меншої. Тому що одноосібники докерувалися до ручки по всіх галузях, і вийти з цього крутого піке неможливо без радикальних змін самої системи царату. Усі «тому що» набагато простіше нейтралізувати верескотнею про російські вуха, які, ясна річ, стирчать з американського плану миру, бо реальні невигоди цього плану, авжеж, упали з неба і до цього взагалі ніяк не доклалися зелені «лідери сучасності», довівши країну до вибору між поганим і жахливим. Нездатність робити самокритичні висновки, відмова брати на себе відповідальність за неуспіхи, невміння визнати помилки й виправляти їх – це дуже убогі риси для політиків такого штибу.👇https://www.youtube.com/watch?v=DyoR9tbqoRQ

Нині 116 років відзначає Ежен Йонеско – культовий румунський драматург, засновник театру абсурду. Добірка парадоксальних цитат Йонеско: • Щоб люди вмирали, війна не обов’язкова.• Краще журавель у небі, ніж клубок у горлі.• Капітан повинен тонути разом із кораблем.• Тихіше їдеш – десь будеш.• На кожну кішку є своя мишка.• Похвальне все, що людяне.• Почуття провини – ознака недостатньої чистоти.• Ми не будемо завойовувати чужі країни, ми просто будемо вводити туди армію, щоб визволити.• Я сильний тому, що в мене є сила.• Найкрижаніший холод не встоїть перед сердечним теплом.• Герой – це той, хто повстає проти свого часу і засновує новий.• Відновлена тиранія буде називатися «дисципліна».• Я нічого не знаю саме тому, що хочу знати все.• Істину беруть там, де вона погано лежить.• Зрозуміти – значить виправдати.• Я волію мати справу з повним ідіотом: він хоча би планів не будує.• Багато страждань – багато пізнань.• Ніхто ні в чому не винен, бо всі у всьому винні.• Мертвих більше, ніж живих, і їхнє число постійно збільшується.• Непрактично драяти окуляри чорною ваксою.• Щастя егоїстичне.• Ми шкодуємо про все, і це доводить, що все було прекрасно.• Можна все сказати, нічого не кажучи, і нічого не сказати, говорячи багато.• Кожен дихає, як може.• Чим глибше вдалину, тим далі вглиб.• Забудемо все, чого не було між нами.• Я люблю людство, але здалеку.• Кожен шукає собі облегшень.• Маленькі люди завжди за все відповідають.• Милосердя починається вдома.• Горе тому, хто у всьому бачить ваду – це риса інквізиторів.• Час – це постачальник небуття.• Почни – і все здасться можливим.• Справедливість – це і є логіка.• Є речі, які навіть безголовим приходять у голову.

Сьогодні 393-річчя Бенедикта Спінози – славетного мислителя, представника пантеїзму. Подумати тільки: 4 століття минуло, а Спіноза досі вивчається як актуальний філософ із короткими, як постріл, сентенціями.• Коли зостаєшся один – треба точно знати, з ким ти зостаєшся. • Потрібна величезна сила для загнуздання відваги.• Свобода – усвідомлена необхідність.• Свобідна людина обирає втечу з такою ж мужністю.• Все відбувається з необхідності: в природі нема ні добра, ні зла.• Незнання – не доказ, невігластво – не аргумент.• Для людини нема нічого кориснішого за людину.• У бажаннях виражається сутність людини.• Ніхто не буває так схильний до заздрості, як самопринижені. • Ніхто так не ласий на лестощі, як той, хто хотів бути першим, але не зміг.• Чим ясніше ви розумієте себе і свої почуття, тим більше ви любите те, ким ви є.• Людина, яка думає, що вона свобідна, нагадує жбурнутий камінь, який думає, ніби він летить.• Ніщо не можна промовити настільки точно, аби воно не було хибно витлумачено.• Ніщо не перестає бути істиною лише тому, що це не визнано більшістю.• Крайня гордість – це крайнє незнання самого себе.• Розуміння – початок згоди.• Яскравого одягу потребує тільки сірість.

Спусковим гачком цього відеоблогу в жанрі недільного казання стала інтернетна картинка, яка давніше натрапила на очі, а зараз ідеально пасує до морально-когнітивної дилеми, об яку вперлося суспільство, підсаджене на голку завищених очікувань. На картинці зображено танк, який їде по викладених рядочком людях. Проїхав уже половину. Позаду – розчавлене криваве місиво. Збоку стоять люди, які ніби припрошують танк їхати далі, з транспорантами: «Невже всі ці жертви марні?», показуючи на полеглих позаду.Ця дилема завжди роздирала всі суспільства, кинуті в горнило безпросвітної війни, й чим довше тривало пекло, тим болючішими ставали роздуми на тему «що важливіше: втрачене чи вбережене», «що цінніше: те, чого не вернеш – чи те, що збережеш», «що робити далі: зберегти вцілілих чи ризикнути всіма заради полеглої першої половини».Відповідь залежить від особистісної етики й аксіології кожної людини. Але найбільше – від сили й гучності раціонального голосу всередині какофонії лементу, репету, верескотні й передозу болем, трагедією, горем.👇https://www.youtube.com/watch?v=6eyx0fT1DqU

Нині не стало Лесика Турка. На спомин про нього публікую коротеньке відео, якого взагалі-то не мало бути. В 2012 році на Львівському ТБ я знімав новорічну програму Прямим Текстом, і там хедлайнерами був гурт Dzidzio. Графік їхніх корпоративів був забитий на 2 місяці вперед, але Лесик викроїв 1,5 години на зйомки в мене. Ми одним дублем без жодної репетиції зняли 40-хвилинний блок, просто ульотний. Вже на кінцевому монтажі я випадково побачив оцей чорновий матеріял, який оператори дознімають, щоб було чим перекривати стики. Хлопці дурачилися, і Лесик під гітару вальнув фрагмент пісні Еріка Клептона. Щоб не пропадав цей ненаграний шедевр, я поставив його в самому кінці програми як P.S. Востаннє ми бачилися на концерті пам’яті Скрябіна, де я був ведучим. Треба ж було мені так заговоритися з Лесиком за кулісами, що я оголосив пісню й забув назвати виконавця. Але того й не треба було, бо FestRepublic зайшовся оплесками, коли вийшов Лесик – близький друг Кузьми. Тепер їхній тандем укомплектований.

Нині 103 роки тому помер Марсель Пруст. Французький письменник став зачинателем складних текстів із величезними відступами і розлогими самоміркуваннями. Кілька сентенцій від Марселя Пруста: • Щоби зцілити страждання, треба пережити його повністю.• Найніжніше спілкування буває між тими, хто не зацікавлений у спілкуванні.• Найбільш поширений не здоровий глузд, а доброта.• Ми вважаємо, що все незначне в наших учинках люди пропустять мимо.• Буває дуже мало легких успіхів і остаточних невдач.• Не бійтеся зайти надто далеко, бо істина завжди ще далі.• Лише горе розвиває можливості духу.• Страждати треба лише через тих, хто гідний цього.• Бути в курсі справ не означає брати в них участь.• Вагомий аргумент у суперечці може стати зброєю і для суперника.• Знати не завжди означає розуміти.• Сьогоднішні парадокси – це завтрашні упередження.• Розумний не боїться здатися дурнем іншому розумному.• Одна й та ж людина постає зовсім по-різному залежно від того, хто її судить.• Блискучі вчинки зазвичай робляться в пориві.• Тверді рішення приймаються в стані, який триває недовго.• У нещасті ми одразу стаємо моральними.• Правда так міняється всередині нас, що іншим буває важко з цим розібратися.• Найкращий спосіб закріпити за собою першість – це відмовитися від почестей.• Нам доводиться підтримувати в собі яку-небудь фантазію, інакше дійсність стане нестерпною.• Люди охоче зневажають ціль, яку їм не вдалося досягнути.• Сильне бажання породжує віру.