Тім Келлер: біблійні думки.

Що робити і як попіклуватись про себе після небезпечної ночі. 9 важливих кроків. (оновлений пост)Недобрий ранок. Більше 15 постраждалих. Постраждала також Києво-Печерська Лавра, Кіностудія Довженка і надсучасний термінал Нової Пошти. Ми з дружиною спускались в укриття, були всю ніч і не спали. Відчуваю себе як побита собака, але жива побита собака.Цей пост - про те, що варто робити. Даю дуже базові речі, які можуть підтримати вас після ночі обстрілів, коли небезпека була дуже поруч.Це 9 принципів, які вас підтримають. (Я доповнив ще 1 після цієї ночі)1. Переконатися в безпеці «тут-і-зараз»Навіть якщо небезпека минула, нервова система ще цього не «знає». Подивіться навколо і назвіть 5 реальних ознак безпеки— світло дня— тиша / звичні звуки— міцні стіни— поруч близькі— зв’язок працює • Вголос або подумки:«Зараз я у відносній безпеці»Це запускає гальмування тривожної реакції.2. Вода + теплоФізіологічна стабілізація - це база. • Випийте склянку теплої води або чаю • Якщо є можливість — теплий душ або ковдра • Уникайте алкоголю «для заспокоєння» — він погіршує відновлення3. Нормалізувати стан через контактНе залишайтесь наодинці, якщо є можливість. • Коротка розмова з близькою людиною • Фрази без аналізу: • «Було страшно» • «Я зараз відходжу» • «Добре, що ми живі»Це соціальне заземлення, це дає ресурс і підтримку.4. Не змушувати себе бути продуктивнимУ перші 24 години після гострого стресу: • ❌ не вимагайте від себе «зібратись» • ❌ не приймайте важливих рішень • ❌ не перевантажуйтесь новинамиМінімум завдань: • поїсти • подбати про близьких • прості рутинні дії5. Обмежити новини і повторну травматизацію • Новини - дозовано або пауза • Не передивлятися відео обстрілів • Якщо ловите себе на «прокручуванні» —м’яко повертайте увагу в теперішній момент6. Дати емоціям право бутиВиснаження - це нормально • тремтіння • сльози • злість • онімінняЦе все теж абсолютно нормаьно. Це нормальні реакції на ненормальні обставини.Дозвольте собі будь-які прояви. Важливо зрозуміти - вам зараз не потрібно бути таким, як і завжди. Тіло виснажене. Після ночі небезпеки не потрібно «бути сильним».Потрібно дати тілу і психіці повернутися з війни в теперішній момент.7. Дати собі маленькі зрозумілі дії. Відновити контроль. Коли людина виснажена, великі задачі лише посилюють безсилля.Краще фокусуватись на простому: • застелити ліжко • поїсти • вийти на повітря • зробити одну справу за разМаленькі завершені дії повертають відчуття контролю.Ми з дружиною приготували класний сніданок і спокійно поснідали вдвох.8. Не сварити себе за слабкістьПісля складної ночі люди часто починають себе критикувати:"Чому я не можу виконувати прості задачі, як вчора?"«я знову не справився»«треба бути сильнішим»Але психіка не відновлюється через самотиск.Важливо ставитись до себе так, як до виснаженої людини, а не як до “машини”. І дати собі час бути втомленим, виснажеим. 9. Сформувати добру комунікацію до себе. Те, як людина говорить із собою, впливає на її стійкість, самооцінку та здатність переживати труднощі. Корисно вчитися бути для себе не суддею, а союзником. Вчитись бути добрим до себе. Сигнали, що потрібна додаткова допомогаЗвертайтесь по підтримку, якщо: • сильна тривога тримається >48 год • панічні атаки повторюються • є відчуття нереальності, «ніби не я» • не вдається спати кілька ночей поспільЦе не слабкість, а реакція нервової системи.Зверніться за фаховою допомогою.Направити лють можна тут. Донати на шпиталь для військових — тут:🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPpІ піклуйтесь про себе.Якщо це корисно - поставте 🔥 або +Обіймаю дорогі мої люди! Ми вистоїмо 🇺🇦Напишіть в коментарях, що допомагає і підтримує вас?@bagnenkoPsy

Що робити і як попіклуватись про себе після небезпечної ночі. 8 важливих кроків. (оновлений пост)Недобрий ранок. Більше 50 постраждалих. Ми з дружиною спускались в укриття, були всю ніч і не спали. Відчуваю себе як побита собака, але жива побита собака.Цей пост - про те, що варто робити. Доповнив 7-м і 8-м пунктом, що теж важливоДаю дуже базові речі, які можуть підтримати вас після ночі обстрілів, коли небезпека була дуже поруч.Це 8 принципів, які вас підтримають. (Я доповнив ще 2 після цієї ночі)1. Переконатися в безпеці «тут-і-зараз»Навіть якщо небезпека минула, нервова система ще цього не «знає». Подивіться навколо і назвіть 5 реальних ознак безпеки— світло дня— тиша / звичні звуки— міцні стіни— поруч близькі— зв’язок працює • Вголос або подумки:«Зараз я у відносній безпеці»Це запускає гальмування тривожної реакції.2. Вода + теплоФізіологічна стабілізація - це база. • Випийте склянку теплої води або чаю • Якщо є можливість — теплий душ або ковдра • Уникайте алкоголю «для заспокоєння» — він погіршує відновлення3. Нормалізувати стан через контактНе залишайтесь наодинці, якщо є можливість. • Коротка розмова з близькою людиною • Фрази без аналізу: • «Було страшно» • «Я зараз відходжу» • «Добре, що ми живі»Це соціальне заземлення, це дає ресурс і підтримку.4. Не змушувати себе бути продуктивнимУ перші 24 години після гострого стресу: • ❌ не вимагайте від себе «зібратись» • ❌ не приймайте важливих рішень • ❌ не перевантажуйтесь новинамиМінімум завдань: • поїсти • подбати про близьких • прості рутинні дії5. Обмежити новини і повторну травматизацію • Новини - дозовано або пауза • Не передивлятися відео обстрілів • Якщо ловите себе на «прокручуванні» —м’яко повертайте увагу в теперішній момент6. Дати емоціям право бутиВиснаження - це нормально • тремтіння • сльози • злість • онімінняЦе все теж абсолютно нормаьно. Це нормальні реакції на ненормальні обставини.Дозвольте собі будь-які прояви. Важливо зрозуміти - вам зараз не потрібно бути таким, як і завжди. Тіло виснажене. Після ночі небезпеки не потрібно «бути сильним».Потрібно дати тілу і психіці повернутися з війни в теперішній момент.7. Дати собі маленькі зрозумілі дії. Відновити контроль. Коли людина виснажена, великі задачі лише посилюють безсилля.Краще фокусуватись на простому: • застелити ліжко • поїсти • вийти на повітря • зробити одну справу за разМаленькі завершені дії повертають відчуття контролю.Ми з дружиною поїхали на ринок - купили класних фруктів і овочів, знайшли полуницю по 150 грн і по 165 грн. Знайшли абрикоси по 200 грн. Оце знахідка я вам скажу. 8. Не сварити себе за слабкістьПісля складної ночі люди часто починають себе критикувати:"Чому я не можу виконувати прості задачі, як вчора?"«я знову не справився»«треба бути сильнішим»Але психіка не відновлюється через самотиск.Важливо ставитись до себе так, як до виснаженої людини, а не як до “машини”. І дати собі час бути втомленим, виснажеим. Сигнали, що потрібна додаткова допомогаЗвертайтесь по підтримку, якщо: • сильна тривога тримається >48 год • панічні атаки повторюються • є відчуття нереальності, «ніби не я» • не вдається спати кілька ночей поспільЦе не слабкість, а реакція нервової системи.Зверніться за фаховою допомогою.Направити лють можна тут. Донати на шпиталь для військових — тут:🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPpІ піклуйтесь про себе.Якщо це корисно - поставте 🔥 або +Обіймаю дорогі мої люди! Ми вистоїмо 🇺🇦Напишіть в коментарях, що допомагає і підтримує вас?@bagnenkoPsy

Розмова з Павлом Димою - про проявленість, страх критики і лайфхаки, які допомагаютьПроявлення — одна з тем, яка викликає багато напруги навіть у досвідчених психологів. Страх критики, синдром самозванця і відчуття «я недостатньо хороший» знайомі багатьом спеціалістам. Сьогодні поговоримо про те, як психологу залишатися професійним і водночас дозволяти собі бути видимим.Я хотів поговорити про цю тему давно. Але потрібна була людина, яка вміє і може розказати про проявленість, а головне - має результат.З мого кола травмотерапевтів 95% знають і дивляться Павла Диму, а ще 5% в процесі :)І тому саме з Павлом я хотів поговорити про це.Про що говорили:— Як почати проявлятись— Синдром самозванця— Книги, які вплинули— Про особистість Павла підготував цілий БЛІЦ, цього не знайдете в його каналі точно.— І про Бекона також спитав :)А ще зібрав питання від підписників:- ТАБУ в роботі Павла- Якого психотерапевта він може назвати «поганим»; - найжорстокіші кейси з еротичним/еротизованим або негативним переносом (звичайно, зашифровані) - Чи були у Павла незадоволені клієнти- Що Павло думає про етичний кодекс психолога і чи потрібно допрацьовувати його.? - Відгуки на сторінці у психолога: так чи ні;- Чому психоаналітик перейшов у травматерапіюА ще у нас є КОНКУРС! МОЖНА ВИГРАТИ КНИГУ "КИЇВ-ЗМІЇВ" З ПІДПИСОМ ПАВЛА. УМОВИ КОНКУРСУ: Напишіть в коментарях, що робити, щоб проявлятисьЦе одне з тих відео, яке я сам буду передивлятись. Настільки багато в ньому цінностіЗапрошую до перегляду!https://youtu.be/LJ3eQCs3RvcЯкщо це корисно - підписуйтесь на мій ютуб-канал.і поставте якусь реакцію. Це правда мотивує знімати далі. @BagnenkoPsy

В Україні 2 паралельні світи. Мої хлопці уві сні балакають зі мною. Сплю завжди одітий.*Є в нас в Україні 2 паралельних світи.один там, один тут - і вони майже не перетинаються.Стоїш іноді серед людей, слухаєш. І розумієш, що і близько не розуміють військових***12 хлопців рідненьких загинули.А приданих мені давали 43.Нас 11 тільки вийшло.**Це було 2 роки тому. От тоді мене і накрило перший раз.це ж не статистика. це мої хлопці. Це ті, яких я навчав. Мої.не той страх - ой страшно йти.сни у мене ці херові. Дуже боюсь, щоб мене не засипало в замкнутому просторі.Якщо є підвал чи нора. треба завжди 2 вихода.***Був у мене снайпер, Коля. Який же толковий був хлопець.Дрон попав.там пісок в Серебрянському лісі.Можна було в відкопати.але дрони не дали. Я згадую його**Кожен день сотні раз.Вони балакають зі мноюЯ не псіх. Але сам з собою балакаю іноді.**Мені казали раніше - не здружуйся з підлеглими. Командири живуть окремо.Але я жив завжди з пациками. Мені потрібно, щоб мені довіряли. І я довіряв.Бо сьогодні ми разом. А завтра або забаранимось разом.Моїм пацикам батальон завидував.Бо продукти завжди ділили на купу. Все ділив.*Нас осталось троє. Один обмежено придатний, охороняє КСП.Другий я.І третій Петя. – Ти ж на тигра не похожий.– А я хроплю сильно - каже мені і сміється.-17, а він перепливав Сіверський Донець.***Машина - це одноразовий розхідник.Місяць - це благословіння.2-3 заїзда. І все. Скид. Може бути шо завгодно. Бляшанка, наїжджаєш. І колеса розірвало.ФПВ постійно*Сплю завжди одітий.Тільки носки знімаю. І телефон, і документи з собою. А у мене тут чати.*Вигулює мужик собаку.Значить є здоров’ячко собаку вигулювати.Коли кажуть: шо там нормально, коли закінчиться війна?Я на ту сторону переходжу, бо боюсь, що не стримаюсь і можу наробить делов. *все пересихає на позиціях.бувало по пару днів немає води.***вода і сигарети - це головне, щоб було.При заході 3-4 дні железно в туалет не ходиться.Просто не хочеться.І це у всіх так.Адреналін. Виробляється.Влажні серветки.Не викидаємо нічого. Бо зрисують одразу.**Я вже не піду на передок. я не витримаю.голова не соображає. мене як банкою накрило.**Я можу тільки з вами спілкуватись. І все. Ну і з моїми рідненькими пациками.*Ми всі віруючі.Ми на день по 100 по 200 раз на день молимся.Я пацикам своїм так і кажу: Тільки вспомнив за Нього - одразу дякуй.Просто дякуй.А проси, коли вже повний триндець.А так просто дякуй.Те, що війна зробила з мужиками - навернула до Бога.Всі вірять. Надіються на Нього.**Я завжди думаю про майбутнє найгірший варіант. Не середній варіант.Не найкращий. А завжди найгірший.***Рибалка дуже відновлює.Я сидю, просто дивлюсь на воду. Все одно шо не клює - це дуже заспокоює.***я морально поломаний.не відчуваю нічого*не розумію за що була віддана жертва. найкращі сини України.ті, хто залишаться в живих - будуть завідовать мертвим.***злість з'явилась.вигоранняповне вигорання.нервові зриви***Позитивні зміни теж є - якщо немає чого втрачати. Можеш приймати рішення, які раніше б не приймав.Став більш безбашенним.раніше переймався.***Які скарги є найбільше?Нічого не хочеться. Апатія до всього.Ніяких немає тригерів. Тиша.І постійне очікування на небезпеку.***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посилання на банку тут:https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPpЄ PayPal - [email protected]Знов закінчились донати після останньої закупки книг. *Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Не хочу виїжджати - це моя земля. Постійно живу війною, навіть тут, в госпіталі. Військовий говорить**Ми з такими захворюваннями в тилових частинах - не потрібні.В мене ось тут болить.Але ти мусиш виконувати наказ там, де можеш загинути. *Постійно живу війною, навіть тут, в госпіталі.Моделюю постійно - як би можна було краще зробити.Солодкий запах трупів.Спали в бліндаже прямо на них.Їх замінували і залишили лежати.Заміновані як були, так і лежали.*На дідах тримається армія.Вони вчать життю молодих хлопців. Не війні, а життю.*Травмуючі спогади знаєш які в мене? 6 побратимів загинули на одному з виходів. Ці спогади досі мучать.Був медиком взводу в той момент.Не був присутній з ними. Є відчуття провини.**Майбутнього не бачу. Почалась агресія.Важко в люди виходити. Завжди в навушниках.Що викликає таку реакцію.Весь в холодному поту. На очах полон.В жар кидає.Режим очікування.Кожного дня там постійне очікування.**Я швидко вичісляю якщо не воював. Він повторюється.Бреше, але нові деталі. І очі бігають.**Раніше були героями.Зараз всі відвертаютьсяПаралельна реальністьТут плачуть світла немає. А там кабздець. Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти. ***З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.*Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.Не думаю взагалі про те, як буде.*Як я там - там день у день життя під загрозоюАртилерія, КАБи, молнії, фпв.І все інше.Особливо і не думаю наперед.Шо буде, те й буде.*Який досвід мені дала війна. Став більш людиноцентричнимОтримав крутих друзівОтримав багато досвіду, який можу використати в житті. *З сімʼєю іду по тропінке. Дивлюсь, щоб не було мін і розтяжок. Раніше любив на поїздах їздити. Поїзди. Природа. Тепер дивлюсь по-іншому: Там би позицію поставив. Там би мачта стала б класно. Для розвідки. Не можу жити по-старомуРозмовляєш з кимось. І навіть коли не хочеш — все одно говориш про війну. *Я з великою повагою до вас.Але не вірю, що мені може щось допомогти.*Мама плаче.І я вибачаюсь перед нею.Нікуди не ходжу.Повернувся з війни - а тут кабаки работають.Це нереально - це два світи.Мене це дуже дратує.*Зараз я списаний. За що я воював?Але я не хочу виїжджати - це моя земля. Пенсія 12 975 грн.З дружиною. І це дуже мало.*Те, що я почув і бачив - я нікому тепер не довіряю.Я тільки сам собі довіряю зараз.*Завдяки нашим розмовам і терапії я зараз відчуваю більше довіри до людей загалом. І це добре.Більш відкритіший став до певних розмов. І загалом до близьких своїх.*Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посилання на банку тут:🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPpЗнов закінчились донати після останньої закупки книг. *А якщо хочете отримати підтримку - запрошую на мій новий курс, «Моя історія», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації. Стартуємо 22 квітня. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/zNxkkFznyUsnAT8V6Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Розмова з моєю бабусею, розмова 2 поколінь одного роду - про Другу Світову, сучасну війну і життя між ними.Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною бабунею. Яка знає мене з народження і виростила, вкладала любов і душу (окрім батьків, звісно)Алла Антонівна Чуркіна, моя бабуся, народилась 25 грудня 1935 року.Чесно, мені непросто було і готуватись, і записувати, і викладати.Але це те, що зберігає досвід моєї сім’ї.Це спогади. Спогади назавжди.В цьому відео ми говоримо:— про її дитинство— про другу Свтову, яку вона зустріла 6-річною дівчинкою— про життя після війни.— про сучасну війну України з росією— про 9 місяців в окупації, які вона провела в Херсоні— про те, чому варто боротись— про її віру в майбутнє України. Кілька цитат бабусі:"Українці правильно робили, що за своє бились"«Я знаю, мене не буде, а Україна буде! І Крим повернеться в Україну.»«В 1940-х ми носили український одяг всюди, навіть в росії»«В школі в 1940-х ми навчались виключно на українській мові»Я все розпитував і намагався відтворити чіткий наратив життя.Бабуся дозволила поділитись цим з іншими.Що ж. Ділюсь.https://youtu.be/Zz4WAvlNce8Буду вдячний, якщо подивитесь - напишіть, як вам. Дякую.(В коментарях залишу 2 шматочки, які найбільше мене надихнули в нашій розмові)@BagnenkoPsy

Мій поплавок - моя сім'я. Це земля за яку я воював, я не поїду нікуди. На дідах тримається армія. Рубрика «Військовий говорить»*Ідеш в метро, нікого не чіпаю.Підходить в метро жіночка.“Дякую вам”. Просто так.І це розриває зсередини. Я не для цього служу, але це так цінно. ***Найгірше - це був обман командира.Він сказав, що там бліндажик хороший.А там 2 к*ц*па. .Підповз. Крикнув. Тихо.Чуйка спрацювала.Кинув гранату туди на всяк випадок.“Здайомся” кричать.*Є багато хорошого, що мені дала армія. Нема ні до чого страху.Це добре те, чого навчився за ці роки в армії.Нічого не боюсь. Хоча може це і погано.Навчився поводженню зі зброєю.Це добре.Якщо тривога, шахеди - ніяк не реагую. Можу собі спати.***Відчуваю сором, що я живий.А хлопці померли.Сняться бої.І інколи хлопці просять про допомогу.Реалістичні сни. БК постійно закінчується.Прокидаюсь.Всі сни сконцентровані на той вихід.Хлопці. Бій.Саме та подія, яка сталась.**Раніше були героями.Зараз всі відвертаютьсяПаралельна реальністьТут плачуть світла немає. А там кабздець. Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти. ***З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.*Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.Не думаю взагалі про те, як буде.Як я там? там день у день життя під загрозоюАртилерія, КАБи, молнії, фпв і все інше.Особливо і не думаю наперед.Шо буде, те й буде. **Я з великою повагою до вас.Але не вірю, що мені може щось допомогти.***На дідах тримається армія.Вони вчать життю молодих хлопців. Не війні, а життю. Розумієте? Життю.***Ці історії завжди тут (торкається вказівним пальцем лоба)Я виїжджав на нуль за хлопцями. І це досі мучить.***Командир каже по радейке: “де ти лежиш.”Я пояснив. Він каже: “Це 300 метрів вправо від мене.Вилазь з посадки. Повзи через поле - наші тебе підберуть.Мені як соломинку кинули.На предохранітель поставив і поповз.***Пацюки на позиціях не бояться людейМожеш заснути - прийде і буде тебе гризти.Кусають, от уявіть прямо кусають.***Дружина каже, що я часто на емоції переходжу.Я винний у всьому, що я не зроблю.**Док загинув.Витягнув мене. Машину на евак кинув. І сам загинув.Посекундно пам’ятаю попри все.***Я не хочу виїжджати.Тут моя земля, за яку я воював.Зараз я списаний. За що я воював. Я не хочу виїжджати.По здоров’ю звільнився. Пенсія 12 975 грн.Нас троє - я, дружина і син.це капець як мало. Але я знайшов роботу і буду далі на своїй землі. **Мій поплавок - моя сім'я.Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.Є відповідальність за сім’ю.**Кожну ніч воюєш.Днем теж саме.Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.*Я дружині не можу все розказати.Ідеш і бачиш вагнерівця. Він встає і біжить. Наче під наркотою.Про таке ми між собою тільки.Я не знаю чому я тобі це розказав.Воно живе. Воно болить.*Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЗнов закінчились донати після останньої закупки книг. *А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.Стартуємо в березні. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Найважче - втрачати найближчих. Кіт - мій співрозмовник. Сором, що живий.*Відчуваю сором, що живий.А хлопці померли.Сняться бої.І інколи хлопці просять про допомогу.Реалістичні сни. БК постійно закінчується.Прокидаюсь.Всі сни сконцентровані на той вихід.Хлопці. Бій.Саме та подія, яка сталась.3 доби там були.Спершу хлопці були поранені. Наклали турнікети.Нас дуже сильно засипало.Робочий простір засипало.Нас відкопали на 4 добу.На все життя запамятаю ці фрази своїх.Бо це були наші. Вони нас відкопували. Сказали Слава Україні. *Раніше були героямиЗараз всі відвертаютьсяПаралельна реальністьТут плачуть світла немає. А там кабздець. Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти. Я вже подаю на розлучення. Бо непорозуміння з жінкою дуже сильне. Я говорив-говорив, але вона просто закривається, мовчить і нічого не говорить. Стара гвардія. Всі майже вже загинулиЗараз нас лишилось троєМені не страшно помертиТільки щоб моє тіло повернули до батьків. 4 роки це багато*Є глибоке розуміння, що майбутнього немає.Я знаю наступний4 щасливх білетика витягнув4 рази мене виносили. *Спогади мучать.Просинаюсь. Руки в крові.Буквально вчора ворони клювали.Це із спогадів.Коли не міг забрати хлопців. І спостерігаєш за тим, як ворони їх клювали. Роздратованість сильна.Дзвін у вухах.Багато контузій було. Достатньо багато. ***Чи хотів би я опрацювати травматичний спогад, як ми наїхали на міни?Так, хотів би.Тільки з комбатом. Який втік.*Відчуваю труднощі з пригадуванням. Не памʼятаю вибух, як дрон прилетів в дах.Я не чув вибух. Але він точно був. Втрата інтересу до того, що цікавило раніше. Хочеться бути одному часто.Відчуваю відрізаність від іншихмало спілкуюсь з іншими. **Бойовики зараз — це комедія. Починає рахувати магазин. Давно не передзаряджав. Він би не дійшов з ткким грузомСенс втрачається тоді, коли ти був за грані смерті. І ти вже готовий померти. Дуже радий поговорити з вами. З психологом один раз пересікався в секторе. Треба було поставити + в табличці. Перед психологами бетонна стіна намалювалась. Що мене найбільше вибиває з колії?Більше за все загиблі побратими - це травмівний спогад.Побратима засипало в бліндажі, задохнувся і помер.А ми в 2022 році були разом.І це вибиває в колії.В телефонній книжці через один нікого немає.І це дуже вибиває.Нашого побратима на позиції вбив снайпер.І не дозволили його врятувати.І лікар сказав, що без варіантів - не врятувати.І ми не попробували.І це мучить, провина.Коли ти міг попробувати і не попробував.Часто про це думаю. Міг щось зробити і не зробив.*Найважче - втрачати найближчихЯ заблокував цю думку. Про втрату. Він поїхав у відпустку. Бо він був для мене найріднішим братом. І в цьому житті ми з ним не побачимось. Це дуже важко, коли нема того, з ким ріс 39 років. Турбує нервове напруження постійне. Останній рік не можу адекватно поводити себе серед людей. Хочеться кричати і бити вже. Я просто пустий. Я зневірився. Не довіряю нікому. В мене є кіт: Ми з ним говорим дуже часто. Він спить біля мене. Він як мій антистрес. Приходить кожен день і мурчить: внколи здається що він говоритб зі мною. Вночі прокидаюсь. А він мурчить. Це дуже підтримує.*Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP*А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Як розібратись - де вигорання, а де виснаження? Як розумно навчатись психологу? Чому вінегрет з різних навальних програм може шкодити? Про все це я дуже хотів поговорити у мене на подкасті «Добре, що ти тут». І немає кращої людини для розмови про це, аніж пані Оксана Зінько, тому я дуже зрадів, коли вона погодилась. Пані Оксана Зінько - психолог, доктор PhD, директорка інституту підвищення кваліфікації психологів “Перспектива”.Вона не тільки пройшла сама цей шлях з нуля, коли ще не було так багато навчальних програм. Зараз вона має багатий досвід, щоб допомагати багатьом психологам і психотерапевтам зростати мудро.Про що в подкасті:📍Говорили про вигорання і виснаження. Яка різниця і де червоні прапорці📍Багато говорили про те, як відрізнити це якісне підвищення кваліфікації чи «шарашкіна контора», вибачте на слові. Як зрозуміти, що це навчання варто брати. Бо дуже багато різних зараз навчань.📍Говорили про важливість супервізії і саме якісної супервізії. І як відрізнити якісну від неякісної. 📍І також - як перевірити компетентність психолога. Базовий чекліст.Для клієнта, який приходить на першу сесію.І для колег психологів. На що звертати увагу. 📍Окремо ми торкнулись рідного Херсону. Пані Оксана з Херсону, як і я. Проговорили, про ностальгію і допомогу, яка зараз доречна, а яка ні. 📍Поговорили про багато класних книгКоротше, це не розмова, а золото. Особисто для мене - дорогоцінне золото. Бо ця розмова дуже збагатила мене і я обов’язково буду передивлятись її. Запрошую до перегляду: https://youtu.be/5QB4AasEwx4В кінці відео ви можете прийняти участь в конкурсі. І можете виграти книгу «Трансформовані травмою» та шопер з кружкою.Всі умови конкурсу у відео.Ми з командою дуже вкладаємось в ці подкасти. буду вдячний за вашу активність під відео - це дуже допоможе. А якщо це корисно - поставте 🔥 І поділіться подкастом з тими, хто виснажився і вигорів 🙌@bagnenkoPsy

25 причин, за що я люблю Джона Пайпера:Сьогодні Джону Пайперу 80 років! Одного разу, почувши його, прочитавши його книги, я ще більше закохався в Христа і по-новому побачив Його красу і велич! Служіння Джона Пайпера допомогло мені зрозуміти, відчути у своєму житті - що означає радіти Христові!Його книга "Чому я люблю Апостола Павла" допомогла мені побачити вплив служіння і значення Павла у моєму житті!Дякую Богові за Його дітей якими Він користується!Я пам'ятаю, як він стояв на конференції і дав можливості величезної черги поспілкуватися з ним, помолитися і кожному сказав побажання!З днем народження, пасторе!Ітак, 25 причин, за що я люблю Джона Пайпера: 1. Його безкомпромісна вірність Святому Письму. Особливо для мене дорога його вірність експозіційній проповіді! 2. Чітке й радісне проголошення Божого суверенітету. 3. Відома істина: «Бог найбільше прославляється в нас, коли ми найбільше задоволені Ним». 4. Поєднання глибокого богослов’я з палаючим серцем. 5. Наголос на радості в Бозі, а не на сухому моралізмі. 6. Послідовне реформатське вчення про Благодать. 7. Чесність у складних і непопулярних біблійних темах. 8. Ясне вчення про гріх без пом'якшень і компромісів. 9. Глибоке пояснення виправдання вірою. 10. Його любов до біблійного тексту — він мислить віршами. 11. Приклад пастора, який мислить як богослов і молиться, як дитя. 12. Його книги ведуть до поклоніння, а не лише до знання. 13. Він проповідує Божьє Слово з владою та силою! 14. Потужний місіонерський акцент у його служінні. 15. Уміння показати красу Бога, а не лише правильність доктрин. 16. Його проповіді змушують боятися Бога і любити Його одночасно. 17. Христоцентричність у всьому. 18. Повага до історичного богослов’я Церкви. 19. Чесне ставлення до страждання та болю у християнському житті. Імпатія до тих, кому боляче! 20. Заклик жити для вічності, а не для зручності. 21. Його мова — насичена, образна, але точна та зрозуміла. 22. Переконання, що богослов’я — це життя перед Богом. 23. Смирення попри величезний вплив. 24. Він навчає мислити глибоко й радіти щиро.25. Його проповідь завжди про велич Христа та солодке поклоніння! У Його проповідях Бог завжди великий!Олег Шайкевич@JohnPiperWriting