Розмова з моєю бабусею, розмова 2 поколінь одного роду - про Другу Світову, сучасну війну і життя між ними.Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною бабунею. Яка знає мене з народження і виростила, вкладала любов і душу (окрім батьків, звісно)Алла Антонівна Чуркіна, моя бабуся, народилась 25 грудня 1935 року.Чесно, мені непросто було і готуватись, і записувати, і викладати.Але це те, що зберігає досвід моєї сім’ї.Це спогади. Спогади назавжди.В цьому відео ми говоримо:— про її дитинство— про другу Свтову, яку вона зустріла 6-річною дівчинкою— про життя після війни.— про сучасну війну України з росією— про 9 місяців в окупації, які вона провела в Херсоні— про те, чому варто боротись— про її віру в майбутнє України. Кілька цитат бабусі:"Українці правильно робили, що за своє бились"«Я знаю, мене не буде, а Україна буде! І Крим повернеться в Україну.»«В 1940-х ми носили український одяг всюди, навіть в росії»«В школі в 1940-х ми навчались виключно на українській мові»Я все розпитував і намагався відтворити чіткий наратив життя.Бабуся дозволила поділитись цим з іншими.Що ж. Ділюсь.https://youtu.be/Zz4WAvlNce8Буду вдячний, якщо подивитесь - напишіть, як вам. Дякую.(В коментарях залишу 2 шматочки, які найбільше мене надихнули в нашій розмові)@BagnenkoPsy