Олена Зеленська | Olena Zelenska

Дитяча книга про емоції «Коли ти...» заговорила жестовою мовою🧏🏼‍♀️ та отримала аудіоверсію🎶 Провідником у світ емоцій є пес Патрон. Разом із ним на сторінках книги діти зустрічають кота Тома, голуба Чубчика, козу-розвідницю Паляницю, метелика Мо та інших неймовірних друзів. Наприкінці кожної історії кіт Том пропонує практичну вправу, яка допомагає впоратися з непростими переживаннями. ℹ️ Видання створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» спільно з ЮНІСЕФ Україна, Товариством неймовірностей «Патрон не спить», ГО «ДжуніорС» і за експертного супроводу психологині Світлани Ройз. У реальності воєнного часу всі відповідальні дорослі мають місію: огортати теплом найменших. Підсвічувати шлях у темряві та невизначеності, як ті світлячки, про яких пише пес Патрон у книзі: «Спершу один засвітився, потім – інший, а тоді і ціле поле»…Освітяни та бібліотекарі з усієї України провели майже тисячу сесій читання книги, охопивши понад 26 тисяч дітей і дорослих – у школах, садочках, бібліотеках та мобільних пунктах незламності ДСНС.Особливо цінно, що багато таких інтерактивних зустрічей пройшло саме у прифронтових регіонах. Найбільше дітей – 5589 – відвідали читання в Харкові та Харківській області. Напередодні ініціативу офіційно було зафіксовано як національний рекорд 🥇 . 📊 Соціологічні дослідження показують: діти, які можуть говорити з дорослими, зокрема з батьками, про свої почуття й переживання, краще адаптуються до стресу та легше справляються зі складними ситуаціями. Тож щиро вірю, що книга «Коли ти...» – практикоорієнтована, травмочутлива – продовжить бути інструментом підтримки не лише найменших, а й усіх дорослих. 📖 Книжку можна безкоштовно завантажити на платформі «Ти як?». Аудіоверсію озвучили відомі українські татусі й матусі: Григорій Решетнік, Тімур Мірошніченко, Дар'я Квіткова, Олександр Педан, Світлана Тарабарова. Переклад жестовою мовою: Наталія Кравцова. У травні долучайтеся до Місяця обізнаності про ментальне здоров'я, щоб разом створювати культуру, де піклування про себе є природним і необхідним💚.

Сьогодні в нас дуже непроста, чутлива тема – про те, як правильно говорити з дитиною про втрату.👨‍👩‍👧‍👧 Світ дітей формується через дорослих. Із ними діляться радістю, жаліються через зламану улюблену іграшку та шукають підтримки, коли боляче після падіння. 💔 Коли в життя дитини приходить втрата, із цими незрозумілими емоціями вона теж звертається до дорослого. Чому бабуся, яка завжди читала казки на ніч, більше цього не робить? Навіщо на фотографії усміхненого батька з’явилася чорна стрічка? Куди поділася мама, яка щоранку дбайливо заплітала складні коси? ❤️‍🩹 Ми не можемо абсолютно захистити дітей від болю, але напевно здатні відповісти на ці питання та прийняти у відповідь сльози, гнів чи мовчання. Важливо знайти чесні, прості й водночас турботливі слова та знати, як підтримати в складні моменти. 📘 Допоможе в цьому посібник «Як розповісти дитині про смерть близької людини», який розробила психологиня Світлана Ройз у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» разом із Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України. 📍 Рекомендації пояснюють не тільки як говорити з дітьми про втрату, а й як підготуватися до цієї розмови – зокрема, як обрати безпечне місце та встановити контакт, як має поводитися сам дорослий і які можливі реакції дитини. 📍 Рішення, чи брати малечі участь у похороні, кожна родина ухвалює самостійно. Окремі розділи посібника присвячені саме темі поховання. Вони допоможуть обережно розповісти дитині, що відбувається, і підготувати її до траурної події так, щоб цей досвід дав змогу попрощатися й відчути підтримку. 📍 У посібнику також приділено увагу тому, як бути поруч із дитиною під час скорботи: які емоційні стани та потреби можуть з’являтись одразу після звістки про смерть, як допомогти поступово адаптуватися до нової реальності. Ідеться і про можливості додаткової підтримки, зокрема через групи взаємодопомоги та шкільне середовище. 🔗 Посібник «Як розповісти дитині про смерть близької людини» можна завантажити на платформі «Ти як?». Також тут доступні додаткові матеріали та рекомендації для піклування про ментальне здоров’я дітей і дорослих.

Невідомість часто бентежить. А коли за нею стоїть народження дитини – природне хвилювання стає надто гострим. Молоді батьки в перший рік життя малюка особливо вразливі. І саме в такий період поруч має бути фахівець, здатний перетворити тривогу на впевненість і допомогти подолати стрес. 👩‍🍼 Навчальний курс «Материнство і батьківство без стресу: курс для фахівців» на освітній платформі «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я містить практичні інструменти для роботи з різними станами: від подолання страхів під час вагітності до підтримки сімейної взаємодії. Окрема серія присвячена перинатальній втраті. Це досі табуйована й болюча тема, про яку зазвичай воліють мовчати. Фахівці, які долучилися до розробки матеріалів, говорять про неї – і про багато інших складних питань – м’яко та професійно. Курс допоможе не лише надавати якісну підтримку, а й навчати партнерів спілкуватися без оцінювання й тиску, що є критично важливим для молодих батьків. Зокрема, у матеріалах детально розглядається: 📍 як працювати з емоційними коливаннями та тривогою вагітних;📍 як підтримати партнерські стосунки, коли ролі в сім’ї змінюються;📍 як допомогти жінці прийняти нову тілесність та відновитися після пологів. 🔎 Особлива увага приділяється професійній етиці та самопідтримці фахівця. Програма вчить розрізняти межі втручання, вчасно помічати ознаки післяпологових розладів і створювати саме той «безпечний простір», де батьки відчують, що вони не наодинці зі своїми труднощами. Адже вчасна психологічна допомога часто стає фундаментом для здоров’я всієї родини. Зареєструватися на курс, щоб здобути нові знання та вміння й отримати сертифікат про проходження навчання, можна за посиланням 📲: https://howareu.com/materynstvo-i-batkivstvo-bez-stresu-kurs-dlia-fakhivtsiv Проєкт «Національна платформа самоосвіти» реалізований за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

#тияк❤️‍🩹 Піклуватися про ментальне здоров’я важливо вчора, сьогодні… щодня. Саме це послання звучить в Україні у Місяць обізнаності про ментальне здоров’я, що розпочався сьогодні.Ми звикли жити в режимі «треба триматися». Робити свою роботу, дбати про близьких, реагувати на новини, планувати бодай щось, чекати… Утім, важливо не пропустити момент, коли на питання «Ти як?» буденне «норм» уже не описуватиме наш справжній стан і приховуватиме втому, тривогу чи виснаження. Важлива чіткість. Розуміння, що зі мною відбувається, що я зараз відчуваю, що із цим можна зробити. І куди звертатися, коли власних сил недостатньо.Ментальне здоров’я не щось абстрактне чи «на потім». Це наш сон, здатність працювати й навчатися, бути поруч із близькими, витримувати складні дні та все одно відчувати життя. 📌 Саме про це комунікаційна хвиля «Ти як? Дізнавайся. Піклуйся. Звертайся», яка стартувала в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».💚 Дізнавайся, ти як насправді.Бо розуміння свого стану уже перший крок до турботи про себе. На платформі «Ти як?» зібрані пояснення різних станів: як розпізнати панічну атаку, відрізнити втому від вигорання, встановлювати та відстоювати власні кордони.💚 Піклуйся не лише тоді, коли зовсім важко.Іноді підтримка починається з простих речей: сну, прогулянки, відпочинку від новин, уважності до свого тіла й емоцій. У розділі «Самодопомога» є техніки та інструменти, які можуть стати опорою в щоденному житті.Звертайся, коли відчуваєш потребу.Шукати підтримки не соромно, а відповідально. У розділі «Допомога» зібрані безплатні онлайн- та офлайн-сервіси підтримки й контакти гарячих ліній.🟦 У межах «Ти як?» послуга з підтримки ментального здоров'я стає ближчою до кожного і з’являється в кабінеті сімейного лікаря, Центрі життєстійкості, освітніх просторах, молодіжних центрах, активних парках, ветеранських просторах, бібліотеках і закладах культури.Піклування про ментальне здоров’я – великий спільний шлях, який починається із запитання «Ти як?». Комунікаційна хвиля «Ти як? Дізнавайся. Піклуйся. Звертайся» є частиною Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», що впроваджується за експертної підтримки ВООЗ.

У кожного є своя історія про екзамени. І вона обов’язково про переживання. У сучасних українських підлітків ще більша проблема, ніж у попередніх поколінь. Вони вчаться і складають НМТ у той час, коли їхня країна вже багато років боронить себе від нападника. Стрес від війни й постійної небезпеки зливається з «нормальним» стресом від іспитів і пошуку себе. Помножене навантаження. 👥 У молодіжних просторах «12–21», які створює по всій країні Фундація Олени Зеленської, підлітки самі відверто розповідають про це.Для багатьох момент іспитів – це тиск великих очікувань з боку батьків і вчителів. А от підтримки бракує.🟦 У межах проєкту Фундації Олени Зеленської з розвитку мережі молодіжних просторів «12–21» спільно зі Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?» та за експертної участі психологині Світлани Ройз розробили спеціальний порадник зі складання НМТ. Йдеться не про правильні відповіді на запитання тесту. А про правильну відповідь на важливіший запит: «Чи я впораюся?»📘 Вже з першої сторінки, ніби жартома розшифровуючи абревіатуру «НМТ», посібник каже важливі речі. Наприклад, «не міряй себе тестом», «НМТ – не міра твоєї цінності». Порадник вчить, як не панікувати й зберегти рівновагу, а отже – зберегти насамперед себе (а саме це й допоможе скласти тест).Розповіла про це в інтерв’ю «Сніданок 1+1». Але запрошую не тільки послухати, а й отримати свій примірник – посібник вже у відкритому доступі на сайті «12–21». Запропонуйте його своєму схвильованому випускникові. Перешліть учителям. Адже в посібнику є важливі поради й для них, як підтримати та надихнути на успіх у вирішальний момент. Для батьків там теж є важливе нагадування: дітей ми любимо незалежно від їхніх балів.💬 Принагідно звертаюся до випускників. Дорогі підлітки, кількість балів зовсім не оцінює вас як особистість. Тестування – можливість закінчити один етап життя і вступити в інший. Готуватися потрібно, але робити це треба спокійно та впевнено. Як саме – будемо раді підказати в нашому посібнику.

📖 Сьогодні, у Всесвітній день книги та авторського права, добра нагода поділитися свіжопрочитаним. Надто якщо книжка перегукується із сьогоденням. В мене це книга Себастьяна Юнгера «Плем’я», у якій порушено багато філософських, психологічних і соціологічних проблем. Автор пів життя присвятив воєнній журналістиці, побував у найбільш гарячих точках планети. У статтях і лекціях він аналізував не тільки події, а дещо глибше – психіку людини та соціуму, які опиняються в екстремальних, часто зовсім нелюдських умовах. І «Плем’я» – результат його багаторічних напрацювань. 👤 Юнгер переконаний: найбільше травмують людину не війна та інші трагедії, а відчуженість. «Мене ніхто не зрозуміє, я вже не потрібен» – це може відчути будь-хто, хто пережив тяжкий досвід. Але особливо, звісно, ті, хто побував на передньому краї подій: ветерани, сьогоднішні та вчорашні бійці. «Вони готові померти за свою країну, але не знають, як для неї жити в мирний час», – каже автор.Відповідь, як же жити, на думку письменника, має дати суспільство. Ветеранам дуже потрібна згуртованість і спільнота, яка не байдужа та приймає. Зв’язок із оточенням – одна з трьох базових, за Юнгером, людських потреб, поряд із відчуттям компетентності та самостійності. 💬 «Важко дати визначення слову “плем’я”, але це люди, з якими ти зобов’язаний поділитися останнім», – пише автор. Саме таке відчуття приналежності притаманне військовим, і саме таким надійним “плем’ям” має стати все суспільство для людей із досвідом війни. Скажу щиро, почала читати цю книгу, знаючи, що вона «зайшла» багатьом українським військовим, її читають ветерани, радять у своїй спільноті. Проте впевнена, що її аудиторія має бути набагато ширшою. Книга потрібна нам усім, бо нагадує, що відчуття приналежності до групи для нас базове. Незалежно від того, військовий ти чи цивільний. І суспільство наше – спільне.🇺🇦 В умовах оборони ця книга, звісно, дуже про Україну й про кожного з нас. Нам особливо потрібне зараз розуміння власних емоцій – можливо, найсильніших за все наше життя. І розуміння відчуттів і потреб інших, зокрема наших захисників. Нам потрібне суспільство для кожного й кожної, щоб ніхто після пережитого не почувався виключеним. 🤝 «Дуже підтримую Україну й пишаюся тим, що ви робите для світу», – каже Себастьян Юнгер в одному з інтерв’ю. І дає пораду цивільним: замість «дякую за службу» (на його думку, цей вислів став надто формальним і відчуженим), сказати «вітаємо вдома». Як не тільки сказати це, а і якнайкраще втілити – запрошую прочитати в книзі.

🗓 Наближається період складання НМТ – важливий етап для тисяч підлітків, які скоро стануть абітурієнтами.Тож психологи команди просторів «12–21» дедалі частіше чують від молоді про втому, тривогу, перенавантаження і тиск. Підлітки сприймають НМТ як випробування, яке потрібно подолати, щоб не підвести викладачів і батьків.Ми живемо в умовах повномасштабної війни, яка не скасовує інших викликів, а лише додається до них. Для підлітків вона накладається на період дорослішання – час, коли все відбувається вперше і відчувається особливо гостро.📈 Дослідження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» та UNICEF Ukraine показали, що 34 % підлітків називають іспити одним із головних джерел стресу – навіть частіше, ніж повітряні тривоги.📘 Це сигнал, який неможливо ігнорувати. У відповідь на запит молоді виникла ідея посібника «Підтримка всім, хто складає НМТ». Його створили в межах проєкту Фундації Олени Зеленської з розвитку мережі молодіжних просторів «12–21» спільно зі Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?» за експертної участі психологині Світлани Ройз.Це практичний інструмент підтримки для підлітків. У посібнику випускники знайдуть відповіді на запитання про тривогу та що її може викликати під час підготовки й складання НМТ, поради, як упоратися з хвилюванням і що варто зробити в день здачі та після нього. Окремо він звертається і до дорослих. Нагадує про важливе: іноді варто вимкнути в собі суддю, щоб просто підтримати. Сказати «я поруч» і «я вірю в тебе».Мені дуже подобається фраза з посібника: «НМТ – не міра твоєї цінності». Жоден тест чи екзамен не визначає людину. Це важливо знати з молодих років і нагадувати дорослим. 🫂📌 Посібник уже доступний для всіх охочих за посиланням.Закликаю поширювати його серед підлітків, батьків і вчителів. Навіть така проста дія може стати для когось відчутною підтримкою.

📞 112 – це не просто номер. Це точка, де починається допомога.Сьогодні разом із міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком мала нагоду побачити, як працює система «Служба 112» зсередини, і поспілкуватися з тими, хто щодня першими відповідає на найважчі дзвінки.📊 За майже два роки роботи до комунікаційного центру надійшло понад 11,5 млн звернень. Із них майже 2,5 млн – це виклики, де була потрібна негайна допомога.Окремо вражає доступність: понад 53 тисячі звернень було опрацьовано через перекладачів жестової мови. Це про рівний доступ до допомоги для кожного.📡 Водночас у системі МВС працює Ситуаційний центр, який безперервно аналізує безпекову ситуацію, збирає та опрацьовує дані, щоб оперативні служби могли швидко реагувати і ухвалювати найкращі рішення для захисту українців.💬 А за кожним дзвінком – люди. І поруч із ними завжди є ті, хто підтримує не лише дією, а й словом, – психологи системи МВС. Саме вони допомагають пережити перші хвилини шоку і зробити крок до відновлення.Це відео – про тих, хто тримає зв’язок між людиною і допомогою. Про витримку, професійність і щоденну, часто невидиму роботу.

👥 На місці кожного російського прильоту, там, де працюють рятувальники і поліцейські, ми обов’язково бачимо їх — психологів МВС. Вони перші, з ким люди можуть проговорити і пережити свій шок і втрати, а також зробити перший найважливіший крок до відновлення і повернення до життя. Сьогодні в складі МВС (і всіх її складових, таких як ДСНС, НГУ тощо) працює 1326 психологів. І їхня підтримка потрібна не тільки людям на місцях подій, а й самим працівникам відомства, їхнім родинам, адже вони теж переживають постійний стрес від того, з чим стикаються щодня. Важливо, що ця допомога є частиною цілісної системи: Ситуаційний центр МВС забезпечує безперервний моніторинг безпекового середовища, аналіз подій і прогнозування розвитку ситуацій, щоб рішення ухвалювалися швидко і з урахуванням усіх ризиків, зокрема для захисту людей.📈 Лише із початку нинішнього року психологічна служба МВС допомогла понад 14 тисячам осіб із різними історіями і досвідом. Ціную, що вони співпрацюють і з Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?», яку патроную. У 23 обласних центрах та понад 100 громадах МВС, в співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, долучилася до Днів спільнодії — спеціальних громадських заходів, де підтримуємо і пропагуємо психологічну допомогу. Так, психологи МВС ділилися своїми практиками з понад 8-ма тисячами українців. 📘 Окремий напрямок розвитку системи психологічної підтримки МВС — проєкт «mental tutor». У його межах постраждалі та члени їхніх родин отримують сталу й індивідуальну психологічну допомогу. Щоб стати таким тьютором, фахівці спеціально додатково вчаться ненасильницького спілкування, сімейного та мотиваційного консультування, роботи з травмою, втратою і горем, підтримки осіб з інвалідністю. Навчання здійснюється за підтримки міжнародних партнерів і ґрунтується на доказових методах психотерапії, зокрема травмофокусованих підходах та EMDR-терапії.Сьогодні, відвідуючи психологів МВС, передаю їм подяку за їхню важку службу від усіх українців. Усе наше суспільство не зі своєї вини та волі переживає травму війни. Але завдяки своєчасній психологічній допомозі — переживемо і подолаємо її.

697 дітей убили, а 2454 поранили російські нападники від початку повномасштабного вторгнення.👥 Жертвами сексуального насильства стали щонайменше 23 дитини. Але це не всі злочини, а лише ті, про які жертви та родини знайшли в собі сили говорити. Справжні масштаби цих жорстокостей залишаються прихованими через психологічну травму постраждалих.Злочини проти дітей в умовах війн в особливому фокусі заступниці Генерального секретаря ООН – спеціальної представниці з питань дітей і збройних конфліктів Ванесси Фрейзер. Сьогодні провели зустріч із нею спільно з радницею – уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарією Герасимчук і керівником ініціативи Президента України Bring Kids Back UA Максимом Максимовим.Щорічний звіт, який готує на цю тему спецпредставниця, є важливим не лише тому, що фіксує злочини проти дітей і визначає відповідальних, – він не дає злочинцям нормалізувати несправедливість, привертає до неї увагу всього світу.💬 Тому під час нашої сьогоднішньої зустрічі в Києві обговорила з пані Фрейзер найважливіше, що стосується безпеки й захисту українських дітей від російської агресії.Разом із колегами розповіли, як надзусиллями багатьох країн і людей вдалося повернути з російського полону трохи більше ніж 2 тисячі дітей. Агресор утримує ще тисячі.📜 Резолюція Генасамблеї ООН «Повернення українських дітей» дала нам надію, що ще більше країн будуть скоординовано працювати над порятунком дітей. Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, яка сьогодні налічує 47 членів, готова всіляко допомагати в цій справі.Тим часом Російська Федерація вдається до активного вербування дітей до складу збройних сил РФ на тимчасово окупованих територіях, а нещодавно винесла вирок трьом підліткам, яких звинуватила в співпраці зі спецслужбами України. Їх затримали, коли вони ще були дітьми, а сьогодні пропонують скасувати тюремний вирок в обмін на підписання контракту для участі в так званій СВО.Для нас дуже важливо, щоб світ бачив і визнавав злочини проти українських дітей. Це дає надію, що безкарності не буде і справедливість знайде злочинців.