Коли мама або тато виховують дитину без партнера чи партнерки, суспільство часто сприймає це як проблему. Насправді таке батьківство, пояснюють експерти з безбар’єрності, – це не про щось незвичне, а про вибір, обставини, відповідальність і турботу.📒 Про те, як саме варто спілкуватися з різними людьми – без упереджень, тиску та стереотипів, – ідеться в оновленому розділі «Довідника безбар’єрності». Окрема стаття розповідає про коректну взаємодію з жінками та чоловіками, які виховують дітей самостійно: https://bf.in.ua/ethics/liudyna-iaka-samostijno-vykhovuie-dytynu.Ось кілька порад із довідника. 👇🏻📌 Уникати ярликів і недоречних запитань. «Як ти справляєшся без чоловіка / дружини?» або «Де мама / тато дитини?» – це не зацікавленість, а втручання в приватне життя. 🗣 Не давати порад без згоди. Якщо хочеться щось порадити, краще запитати: «Чи можу я поділитися своїми думками?» Це прояв поваги до кордонів людини. Як зробити життя жінок та чоловіків, які виховують дітей самостійно, легшим?- Роботодавці можуть підтримати батьків, запропонувавши гнучкий графік роботи або можливість працювати з дому. - Власники кафе, салонів та інших громадських просторів можуть подбати про зручність для клієнтів із дітьми, облаштувавши пандус, пеленальний столик чи дитячий куточок.- На заходах або в школі корисно уникати шаблонів «День мами» чи «День тата». Дитині важливо створити свято для «своєї найважливішої людини» – без порівнянь і знецінення.📕 Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії, створеному в межах ініціативи «Без бар’єрів».#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
🌍 Від України до США, від Франції до Японії – різні куточки світу стикаються зі схожими викликами, як-от: погіршення ментального здоров’я, фізичні та онлайн-ризики для дітей, зростання політичної напруженості, яка розділяє людей.Саміт перших леді та джентльменів демонструє нові можливості м’якої сили у відповідь на зростання сили жорсткої. Адже у світі, де чимраз більше викликів долають ультиматумами та примусом, не вистачає простору для діалогу та кооперації.Ця ініціатива об’єднує людей, які готові до спільної роботи над глобальними викликами. З 2021-го саміт щороку відбувається в Києві, у 2024 році дебютував на полях Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку, а також представлений на міжнародних конференціях у Європі.❕ Ми збираємо перших леді та джентльменів, експертів, лідерів суспільної думки, які цінують правду, гуманістичні цінності та спільнодію і готові докладати зусиль для покращення світу.📚 Під егідою саміту проводять міжнародні дослідження на теми ментального здоров’я та безпеки дітей, укладають декларації, що відбивають актуальні виклики сьогодення, і створюють партнерства, які рятують життя.П’ятий Саміт перших леді та джентльменів, який відбудеться в Києві восени цього року, буде присвячений ще одній темі, актуальній для України та світу, – «Освіті, що моделює світ».Дізнайтеся з відео, якими були результати попередніх самітів, і стежте за новинами на сторінках глобальної платформи Саміту перших леді та джентльменів.
Щоб перетворити ідею безбар’єрності на реальні зміни в житті кожного українця та кожної українки, потрібен чіткий, системний і довгостроковий план.📌 Саме таким усеосяжним документом є Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні, схвалена у 2021 році за ініціативою першої леді Олени Зеленської.Це детальна дорожня карта для всієї країни на період до 2030 року, покликана системно усувати бар’єри та створювати доступне середовище в усіх сферах життя. Це про те, як ми крок за кроком будуємо країну, у якій кожен і кожна почуваються цінними й мають рівні можливості.Стратегія спрямована на подолання барʼєрів у шести основних напрямах: фізичному, інформаційному, цифровому, економічному, суспільно-громадянському та освітньому. Докладніше про напрями безбарʼєрності розповідає попередній допис.Як це працює?🏛 Над реалізацією стратегії працюють 11 флагманських міністерств, кожне у своєму напрямі. Комплексний підхід дає змогу інтегрувати принципи безбар’єрності в усі сфери державного управління та суспільного життя.📍 Мета – не просто усунути наявні барʼєри, а превентивно створювати середовище, у якому бар’єрів не виникає взагалі.Ця стратегія – наш компас на шляху до сучасної, сильної та справді безбарʼєрної України. Національна стратегія особливо важлива в контексті повоєнного відновлення та змінює сам підхід до розбудови нашої країни.У наступних дописах ми докладніше розкажемо про діяльність флагманських міністерств і зміни, які відбуваються в країні вже зараз.
🏫 Вже 17 укриттів у школах і садочках на Полтавщині, Чернігівщині, Одещині, Миколаївщині та Дніпровщині відновила й облаштувала Фундація Олени Зеленської. Ними користуються понад 7,5 тис. дітей.Нашими партнерами в цьому стали: уряд Аландських островів, уряд Сербії, Heartland A/S, Генеральне консульство України в Сан-Франциско, організація Humanite Peace Collective.Зараз відбудовуємо ще 17 укриттів.У планах на 2026 рік – відновити та облаштувати щонайменше 50 об’єктів – безпечних, багатофункціональних, затишних настільки, наскільки затишним може бути укриття. Все це водночас – заради безпеки й навчання дітей, щоб нікому не доводилося кидати садочки та школи, жертвувати розвитком.Як і в усіх наших проєктах, раді допомозі нових закордонних партнерів у реалізації цих масштабних задумів.🇮🇹 В Італії розповідала про цей та інші напрями діяльності Фундації під час зустрічі з міністром з питань зовнішньої торгівлі та французьких громадян за кордоном Лораном Сен-Мартеном, спеціальним уповноваженим з питань допомоги та відновлення України П’єром Ельброном, а також представниками бізнесу Франції.Українським дітям зараз потрібен не тільки фізичний захист: необхідність щодня бігти в бомбосховище позначається на психіці кожного. Тож разом з обороною від бомб дбаємо про психосоціальну підтримку.🧠 Фундація запускає новий проєкт «12–21» – створення безбар'єрних і доступних молодіжних просторів в Україні. У його назві – вік, який охопимо. Такі простори – місце, де кожен зможе знайти безкоштовну й конфіденційну індивідуальну чи групову психосоціальну підтримку та кар’єрне консультування.Хочемо, щоб підлітки й молодь почувалися безпечно та відновили впевненість – у собі та майбутньому.Уже цього року перші п’ять просторів відчинять двері в пʼяти областях України.Отже, сотні підлітків і молодих людей невдовзі отримають допомогу. Дякуємо всім, хто цьому сприяє, хто розуміє: молодь кожної країни – майбутнє всіх.
🌍 Чотири роки поспіль ми проводимо саміти, на яких збираємо перших леді та джентльменів, експертів, представників держав та лідерів думок із різних країн. Три саміти відбулися в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Наша спільнота – це голос, який звертається до світу, порушуючи важливі та актуальні гуманітарні теми сьогодення, і сила, яка налагоджує зв’язки між різними культурами.🍁 Восени 2025 року ми проведемо наступний, п’ятий, Саміт перших леді та джентльменів. Цьогорічна тема – «Освіта, що моделює світ».Саміт – глобальний майданчик для розмови про майбутнє світу, яке починається з освіти. Адже це не лише базова потреба чи право – це фундамент миру, сталого розвитку, рівності та глобальної співпраці. В час, коли світ переживає хвилі геополітичної нестабільності, конфліктів і трансформацій, освіта залишається єдиним універсальним інструментом, здатним формувати свідомість поколінь, будувати стійке суспільство та запобігати війнам.Ми зосередимося на основних проблемах: 📍 Чому не всі діти мають доступ до навчання і як ми можемо покращити ситуацію?📍 Яка роль учителювання в освітньому процесі? 📍 Як технології допомагають і заважають освітньому процесу? 📍 І, нарешті, – як освіта сприяє миру та порозумінню?🎓 Зустрічайте п’ятий Саміт перших леді та джентльменів і стежте за нашими новинами!
📚 Між Грузією та Філіппінами 8 тисяч кілометрів, але обидві держави поєднала українська література: вони стали 60-ю та 61-ю країнами нашого проєкту «Українська книжкова поличка». А загалом таких поличок уже понад 260.Історія, сучасна та класична література, підручники, поезія оселилися на полицях Національної бібліотеки Філіппін та Українського дому Батумі.Серед книжок є особливі, ті, автори яких саме в цю мить боронять Україну від російського вторгнення на фронті. Зокрема, казки письменника, художника, воїна Валерія Пузіка.🛡 Як влучно зазначили представники українського посольства на відкритті полички, «це нагадування, що навіть ті, хто створює казки, сьогодні захищають реальність».Справді, саме це робить наші книжки, інші твори й усю культуру актуальними, як ніколи раніше, і актуальними повсюдно, бо це культура народу, який боронить життя, свободу, гідність. Не тільки для себе – для всіх, адже захищає самі людські права на все це.І разом з нами бореться за себе й за нас наша культура.За перший місяць літа відкрилося кілька українських книжкових поличок:🇵🇱 ще дві – в Польщі, у Публічній бібліотеці міста Тарнів і в Повітовій і міській публічній бібліотеці міста Рибнік;🇰🇷 нова – у Кореї, у найстарішій громадській бібліотеці країни в Сеулі;🇭🇺 нова – в Угорщині, у Бібліотеці міста Нірбатор;🇵🇹 чергова – у Португалії, у Муніципальній бібліотеці Коїмбри;🇨🇦 ще одна – у Канаді, у Бібліотеці Бремптона в Торонто. 🤝 Дякую всім нашим посольствам і консульствам, Міністерству закордонних справ України, Українському інституту книги, Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, які попрацювали над цим і працюють далі, щоб світ знайомився з українською літературою, щоб до неї мали доступ українці в різних країнах і щоб наше слово єднало всіх, хто відкритий до знань і правди.
Вони різні, але всі – рідні. Після повернення військових із фронту та возз’єднання родин близьким людям буває непросто. Та будь-які труднощі долаються завдяки розумінню, спілкуванню й готовності змінюватися разом. 💻 Про те, як вибудувати взаємодію в родині після повернення ветерана чи ветеранки додому, розповідає дев’ятий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Він доступний на платформі «Дія.Освіта» та YouTube-каналі «Ти як?».Ви можете дізнатися:❓ Як допомогти ветерану чи ветеранці адаптуватися до домашнього ритму.Розповідайте, що змінилося вдома: умови навчання дитини, режим сну чи харчування тощо. Долучайте до домашніх справ поступово, без критики, підтримуючи бажання допомогти.❓ Що робити, якщо виникають проблеми зі сном.Не ображайтеся, якщо ветеран чи ветеранка деякий час спатимуть окремо. Можливо, вони хочуть убезпечити близьких від своїх нічних кошмарів. Не торкайтеся людини під час переживання спогадів уві сні: вона не усвідомлює, де перебуває та хто поруч.❓ Як підготувати дитину до повернення батьків-ветеранів.Поясніть, що татові чи мамі потрібен час на відпочинок. Вони не перестали любити – просто ще не готові гратися й гуляти як раніше. Водночас батькам-ветеранам слід підібрати темп зближення, наприклад залучати дитину до спільного дозвілля поступово.💭 «Підлітки – це діти, із якими вже треба говорити як із дорослими. У нашого тата були серйозні травми, опіки. Я щодня показувала хлопцям фото, пояснювала, що він не такий, як був до поранення. Сприйняття має бути на різних рівнях: емоційному, візуальному. І коли тато повернувся додому, зайшов до нашої кімнати та хлопці його побачили, жодного подиву не було. Вони були готові», – ділиться пережитим досвідом дружина ветерана Тетяна Пономарь, одна з героїнь серіалу.Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації.
Досить легко допомогти один раз. Набагато важче допомагати «вдовгу», не питаючи, скільки ще це робити. Досить просто виявити гостинність один раз. Набагато складніше відкрити своє серце надовго, не питаючи, коли кінець. 🇱🇹 Саме так діє Литва – послідовно, самовіддано, системно й надійно з першого дня російського вторгнення й досі. За цей час чого тільки не чули українці за кордоном. І про втому, і про компроміси, і навіть про нетерпіння. Тим часом Литва надійно стоїть поряд, допомагаючи системно та постійно. Український центр у Литві, який три роки тому ми започаткували з колегою, першою леді країни Діаною Наусєдєнє, – приклад саме такого ставлення. Достатньо сказати, що ніде більше немає такого центру, патронованого на рівні обох держав. Ніде більше немає центру, який дає стільки можливостей українцям – без терміну дії, без умов і обмежень.📊 Із червня 2022 року до червня 2025-го на його базі проведено понад 4300 заходів для дорослих і дітей. Щодня тут – культурні та спортивно-оздоровчі події, психологічна підтримка, неформальна освіта для дітей і дорослих, мовні курси. Щороку влітку на базі центру влаштовують літній дитячий табір.Український центр – активний учасник культурного життя Литви. Центр не лише організовує заходи у своїх стінах, а й представляє українські проєкти та творчі колективи на великих майданчиках, численних ярмарках, фестивалях, концертах та артподіях, просуваючи українську культуру та ідентичністьЦентр постійно приймає міжнародні заходи. Зокрема, міжнародний форум «Реалізація Формули миру Президента України Володимира Зеленського: спільні дії України та Литви на шляху до довготривалого миру» відбувся 23 лютого 2023 року, і центр став головним організатором заходу. 📚 І мої проєкти «Українська книжкова поличка» та «Книжки без кордонів», у межах яких до Литви привезено понад 8 тис. книжок українською мовою, ми також втілили в унікальному Українському центрі Литви. Тому сьогодні, у його третю річницю, я дякую кожному й кожній причетній насамперед за сталість, послідовність, терпіння. Адже саме з цих чеснот виростають найміцніші стосунки, найкраще порозуміння (і між людьми, і між народами) і в результаті – спільні перемоги.
🎼 У цьому талановитому, яскравому подружжі українське коріння мають обоє. Предки диригентки Кері-Лінн Вілсон – із Чернівців. Рід гендиректора нью-йоркської Метрополітен-опери Пітера Гелба – із Великих Ком'ят у Закарпатській області.Під час нинішнього візиту до України пан Гелб утілив свою мрію – побував на Закарпатті, де багато років тому жив його прадід.🤝 Разом із першим заступником міністра закордонних справ України Сергієм Кислицею зустрілася з Пітером Гелбом і Кері-Лінн Вілсон у Києві, щоб сказати, як усі ми вдячні їм за підтримку та активну, дієву небайдужість до захисту України: від початку повномасштабного російського вторгнення наша співпраця має довгу історію успіху.Добре пам’ятаю нашу першу зустріч у вересні 2022 року в Нью-Йорку – я тоді прийшла до Метрополітен-опери з низкою пропозицій від українських профільних міністерств щодо культурного спротиву російській агресії. Серед пропозицій були, зокрема, стажування для українських митців і навіть створення сучасної української опери.Тоді це здавалося мрією, але нині – реальність:📍Українська опера «Матері Херсона» композитора Максима Коломійця та лібретиста Джорджа Бранта, присвячена поверненню українських дітей із російського полону, уже в роботі. 📍Наші оперні виконавці третій рік проходять стажування в Метрополітен-опері.📍Створений Мет-оперою й Великим театром Варшави під керівництвом пані Вілсон Український оркестр свободи (Ukrainian Freedom Orchestra) став потужною культурною візитівкою України та готується до свого четвертого сезону. Маю честь продовжити патронування цього проєкту.📍Під диригуванням пані Вілсон днями в Україні пройде десятий за ліком концерт «Київської камерати». А «Концерт надії», яким вона диригувала напередодні в МЗС України, був присвячений поверненню з російського полону українських дітей.Кожен такий проєкт підсилює голос України у світі. Натомість Метрополітен-опера принципово відмовилася від співпраці з російськими артистами, що підтримують путінський режим.🌍 До того ж культура, яка обороняє себе та право людей бути вільними й живими на власній землі – українська культура, – має звучати якнайширше.Пані Вілсон і пан Гелб розуміють це не лише через українське коріння (бо є люди, у яких воно «мовчить»). Вони розуміють це передусім як гуманісти, яким не байдужа мораль і справедливість.Завжди вдячна їм за це.
Черговий акт терору Росії проти українців. Знову знищений цілий під’їзд будинку, знову горе й очікування близьких біля руїн. Цього разу серед дев’ятьох загиблих у Києві – 11-річна дівчинка та її мама.Минув ледве тиждень відтоді, як представники понад 60 дипмісій, акредитованих в Україні, відвідали місце удару Росії по багатоквартирному будинку в Солом'янському районі столиці, внаслідок якого 17 червня загинуло 28 людей. Мала нагоду подякувати за цей вияв солідарності тимчасовій повіреній у справах США пані Джулі Девіс, пані Послу Канади Наталці Цмоць, пані Послу ЄС Катаріні Матерновій, пані Послу Литви Інзі Станітє-Толочкєнє під час зустрічі з ними, а також із пані Послом Аргентини Еленою Летісією Тересою Мікусінскі.І цей, і попередній, і взагалі всі злочини країни-вбивці мають бути засуджені цивілізованими державами та суспільствами. Це ніби очевидно. Але водночас із боку деяких наших партнерів виразної реакції досі, на жаль, немає. Невже світ звик до смертей, руйнувань і терору з боку РФ і сприймає злочини проти людяності як буденність, на яку не потрібно реагувати? Тим часом відсутність адекватної реакції заохочує агресора й надалі скоювати вбивства.🗣 Тому використовую кожну нагоду поговорити з дипломатами, щоб донести таку просту, але дуже важливу думку: терор проти мирного населення неприпустимий і його толерування в перспективі нашкодить і тим, хто толерує або не звертає уваги на зло. Подякувала всім дипломаткам за участь їхніх країн у Міжнародній коаліції за повернення українських дітей. У її межах об’єднали зусилля вже 41 держава та Рада Європи.📜 Практичні кроки щодо повернення дітей, а також інших полонених Росією українців закріплені в Монреальському зобов’язанні – спільному комюніке голів МЗС різних країн.Рятувати наших дітей і дорослих із Росії, як і раніше, дуже складно. Країна-терорист, країна-кіднепер і далі приховує та викривлює інформацію. Тому зробити щось вдається лише спільно: публічні заяви, дипломатичний тиск, політичні сигнали, запровадження нових санкцій – усе це реально допомагає рятувати життя та долі. ✊ Тож, як завжди, закликаю й закликатиму до максимальної небайдужості. Ми цінуємо вже зроблене разом зі світом, але на цьому не можна зупинятися. У людяності та захисті людських прав не може бути зупинок, перерв і втоми. Тільки тоді вони діють по-справжньому і для всіх.