Черговий акт терору Росії проти українців. Знову знищений цілий під’їзд будинку, знову горе й очікування близьких біля руїн. Цього разу серед дев’ятьох загиблих у Києві – 11-річна дівчинка та її мама.Минув ледве тиждень відтоді, як представники понад 60 дипмісій, акредитованих в Україні, відвідали місце удару Росії по багатоквартирному будинку в Солом'янському районі столиці, внаслідок якого 17 червня загинуло 28 людей. Мала нагоду подякувати за цей вияв солідарності тимчасовій повіреній у справах США пані Джулі Девіс, пані Послу Канади Наталці Цмоць, пані Послу ЄС Катаріні Матерновій, пані Послу Литви Інзі Станітє-Толочкєнє під час зустрічі з ними, а також із пані Послом Аргентини Еленою Летісією Тересою Мікусінскі.І цей, і попередній, і взагалі всі злочини країни-вбивці мають бути засуджені цивілізованими державами та суспільствами. Це ніби очевидно. Але водночас із боку деяких наших партнерів виразної реакції досі, на жаль, немає. Невже світ звик до смертей, руйнувань і терору з боку РФ і сприймає злочини проти людяності як буденність, на яку не потрібно реагувати? Тим часом відсутність адекватної реакції заохочує агресора й надалі скоювати вбивства.🗣 Тому використовую кожну нагоду поговорити з дипломатами, щоб донести таку просту, але дуже важливу думку: терор проти мирного населення неприпустимий і його толерування в перспективі нашкодить і тим, хто толерує або не звертає уваги на зло. Подякувала всім дипломаткам за участь їхніх країн у Міжнародній коаліції за повернення українських дітей. У її межах об’єднали зусилля вже 41 держава та Рада Європи.📜 Практичні кроки щодо повернення дітей, а також інших полонених Росією українців закріплені в Монреальському зобов’язанні – спільному комюніке голів МЗС різних країн.Рятувати наших дітей і дорослих із Росії, як і раніше, дуже складно. Країна-терорист, країна-кіднепер і далі приховує та викривлює інформацію. Тому зробити щось вдається лише спільно: публічні заяви, дипломатичний тиск, політичні сигнали, запровадження нових санкцій – усе це реально допомагає рятувати життя та долі. ✊ Тож, як завжди, закликаю й закликатиму до максимальної небайдужості. Ми цінуємо вже зроблене разом зі світом, але на цьому не можна зупинятися. У людяності та захисті людських прав не може бути зупинок, перерв і втоми. Тільки тоді вони діють по-справжньому і для всіх.