Кеа (Nestor notabilis) – великий папуга, ендемік лісових й альпійських районів Південного острова Нової Зеландії. Довжиною до 50 см, з оперенням оливково-зеленого кольору й великим, вузьким, вигнутим верхнім дзьобом. Всеїдний, кеа харчується більш ніж 40 видами рослин, личинками жуків, кониками, сухопутними равликами, іншими птахами та ссавцями. Кеа використовує свій потужний вигнутий дзьоб і кігті, щоб прорвати шар шерсті вівці та з'їсти жир зі спини тварини. Хоча птах не вбиває овець безпосередньо, смерть може настати внаслідок інфекцій. Напади найчастіші взимку. Колись папугу знищували через побоювання вівчарів. Зараз кеа отримав абсолютний захист відповідно до Закону про дику природу. Вид перебуває під загрозою зникнення в Червоному списку МСОПКеа відомі своїм розумом й цікавістю, що вкрай важливо для їхнього виживання в суворих гірських умовах. Кеа можуть розв'язувати логічні головоломки, наприклад, штовхати й тягнути предмети в певному порядку, щоб дістатися до їжі і працюватимуть разом для досягнення певної мети. Відомо що вони готували й використовували інструменти.Кеа можуть чекати до 160 секунд, щоб отримати кращу винагороду. Окрім того, кеа застосовують тактику проб і помилок й використовують навчання спостеріганням для вирішення складних завдань. Ці здібності до прийняття рішень схожі з приматами та іншими видами розумних птахів.#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Намбат (Myrmecobius fasciatus) – комахоїдна сумчаста тварина. Вона веде денний спосіб життя, а її раціон складається майже виключно з термітів. Відомий під іншими назвами: смугастий мурахоїд або сумчастий мурахоїд.Невелика, смугаста тварина завдовжки до 45 сантиметрів, включно з хвостом. Вага – до 700 грамів. Хоча у намбата є 50 дуже маленьких зубів, він рідко ними користується – через м'яку природу свого раціону. Терміти легше перетравлюються, ніж мурахи, бо мають м'якший екзоскелет. Дорослому намбату потрібно до 20 000 термітів на день. Самка народжує чотири дитинчати. У самок немає виводкової сумки, що незвично для сумчастих. Є чотири соски, які захищені шерстю. Під час лактації соски роздуваються й дитинчата повисають на них, чіпляючись за шерсть матері. Колись цей вид був широко поширений на півдні Австралії, але зараз його чисельність обмежена кількома невеликими колоніями в Західній Австралії. Тому він вважається зникаючим видом й перебуває під захистом природоохоронних програм.#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Верблюди перепливають море? В цьому відеоролику арабські верблюди пливуть Аравійським морем до Масіри, острова біля узбережжя Оману, щоб поласувати плодами мангрових дерев. Відомо, що в пошуках їжі вони регулярно мандрують туди й назад, приблизно по 10 км у кожен бік. Верблюди – хороші плавці й можуть плавати годинами. Але, виявляється, не всі. За словами місцевих жителів – тільки один вид – карай (kharai). І для них це звичайна практика. Нерідко верблюди перепливають з одного пляжу на інший не тільки в пошуках їжі, а й для спарювання, коли відчувають поблизу запах самки.Карай – унікальна порода верблюдів з округлою спиною, тонкими ногами й маленькими ступнями – фізичні характеристики цього виду дещо відрізняються від більш поширених видів верблюдів. Однак найбільш примітною особливістю є дивовижна здатність до плавання! Чисельність цих тварин перебуває під загрозою через стрімку індустріалізацію мангрових боліт, які слугують їм основним джерелом їжі. Тепер вони офіційно визнані видом, що перебуває під загрозою зникнення.Можливо справді стародавні примати таки перепливли океан, щоб дістатися з Європи до Америки, як стверджує еволюційна наука? А заодно й гадрозаврів підкинули в Африку? 😄 Незрозуміло тільки що їх туди вабило – верблюдів зрозуміло, а приматів із гадрозаврами? Загадка... 😉#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
На цьому, з першого погляду, страшнуватому відео – ніщо інше, як морський молюск. А саме – Megathura crenulata. Це вид морських блюдечок з родини Fissurellidae. Особливістю молюсків цієї родини є наявність отвору на верхівці їхньої мушлі. У інших морських блюдечок такого отвору немає. Megathura crenulata – єдиний вид в своєму роді Megathura. Цей вид живе на скалистому побережжі західної частини Північної Америки – Калифорнії. Він зустрічається в прибережній зоні й аж до глибини 33 метрів. Слово mega в назві роду говорить про те, що це доволі крупний молюск з довжиною мушлі до 13 см.Морські блюдечка Fissurellidae через отвір на своїй мушлі виводять продукти життєдіяльності. Інші блюдечка виводять відходи з-під мушлі. Кров молюска містить гемоцианін, що зафарбовує її в синій колір через вміст міді. Гемоцианін переносить кисень, як гемоглобін у хребетних. Але на відміну від гемоглобіну, гемоцианін не міститься в клітинах крові, а просто розчинений в рідкій частині крові – гемолімфі.Гемоцианін з Megathura crenulata теоретично може широко використовуватися в медицині, як от виготовленні вакцин, лікуванні злоякісних новоутворень, лікуванні наркоманії. Але наразі усе це знаходиться на стадії випробувань. Цікавий факт: з одного літра крові молюска можна отримати 20 грамів такого білка, віртість якого може сягати 100000$.Відео: Aron Sanchez-Baranda – @waterbod, Megathura crenulata#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
На перший погляд, це виглядає просто – комар, що впивається в наше тіло своїм хоботком. Але інструмент, який він використовує, дуже складний. Спочатку з хоботка «знімається» захисна оболонка – вона залишається складеною біля основи хоботка. Це – видозмінена в трубочку нижня губа. Але що захищає ця оболонка? Це неймовірно – шість голок! Дві з них мають крихітні зубчики. Це – видозмінені щелепи. Комар використовує їх, щоб розрізати шкіру. Вони такі гострі, що ми ледь відчуваємо цей процес. Дві інші голки, як хірургічні розширювачі для м’яких тканин, розширюють епідерміс шкіри для подальшої роботи. Наступною голкою комар впорскує в нас хімічні речовини. Вони перешкоджають згортанню нашої крові – вона легше витікає, але потім залишають після себе сверблячі рани. На відео ми бачимо як комар шукає кровоносну судину. Рецептори на кінчику шостої голки вловлюють хімічні речовини, які виділяють наші кровоносні судини. І тоді комар використовує цю ж голку як соломинку для напоїв. Коли черевце комахи наповнюється, комар відокремлює воду з крові й витискає її назовні у вигляді краплі. Це звільняє місце, щоб наповнити черевце більш поживними еритроцитами. А часами ці комахи залишають нам прощальний «подарунок» у своїй слині – вірус або паразит, які викликають захворювання. Для комара віруси й паразити просто попутники...#ВідеоДняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Птахи-носороги – це птахи з родини Bucerotidae, що мешкають в Африці й Південно-Східній Азії, на островах Тихого й Індійського океанів. Назва родини цих птахів з грецької мови буквально переводиться як «бичачий ріг». Вони характеризуються довгим, загнутим донизу дзьобом, часто яскраво забарвленим, в основі якого є досить значні вирости різних форм. Функція виростів у цих птахів не зовсім зрозуміла, проте вчені припускають, що вони можуть служити для зміцнення крупних дзьобів, підсилення криків чи статевої поведінки. За способом життя всі птахи-носороги дуже схожі.У цих птахів дуже цікава поведінка при розмноженні. Вибір партнера у цих птахів дуже важливий, оскільки самка повинна довіряти самцеві в тому, що він забезпечить її всім необхідним, коли вона буде висиджувати пташенят. Ці птахи влаштовують свої гнізда всередині стовбурів дерев, й самка залишається всередині з яйцями, а потім з пташенятами, тоді як самець приносить їм їжу. Після того як яйця відкладені, самець збирає мокру землю, й пара замуровує вхід в порожнину дерева. Вони залишають досить великий отвір, щоб самець міг годувати самку, а потім і пташенят і щоб самка могла випорожнюватися через цей отвір. Коли пташенята повністю покриються пір’ям і стануть достатньо дорослими, щоб покинути гніздо, батьки зчищають суху землю, щоб випустити пташенят назовні. На відео ми бачимо як самець приносить інжир самичці з пташенятами в гніздо в дуплі дерева глибоко в тропічному лісі.Відео: @timlaman#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Лінивці (Bradypus) – єдиний рід неповнозубих ссавців в родині лінивцевих. Лінивці живляться майже виключно деревним листям, хоча можуть при нагоді з'їсти комаху або дрібну ящірку. Листя важко перетравлюються й має дуже низьку калорійність та поживну цінність. Перетравлювання займає близько місяця. Через це фізіологія та поведінка лінивців орієнтовані на жорстку економію енергії. Майже ввесь час лінивці проводять, висячи на гілці дерева спиною вниз. Від падіння з дерева їх рятують великі та гострі кігті. 15 годин на добу вони сплять. Лінивці дуже не люблять злазити з дерев, оскільки на землі вони абсолютно безпорадні. Окрім того, це вимагає витрат енергії. Злазять вниз вони для відправлення природних потреб, які здійснюють лише раз на тиждень – сечовий міхур у них величезний. Іноді також для переходу на інше дерево. Спарювання й пологи часто відбуваються на дереві. Маленькі лінивці чіпляються не за дерева, а за шерсть матері. Іноді вони падають й при цьому можуть загинути, бо мати може й не полізти вниз за своїм дитинчам. На суші тварини пересуваються зі швидкістю 1,5 метри на хвилину. Зір у лінивців поганий, але зате вони здатні розрізняти кольори, що нетипово для інших ссавців. У шерсті багатьох видів лінивців живуть синьо-зелені водорості (бактерії, здатні до фотосинтезу), що додають лінивцям зеленуватий колір, який робить їх непомітними. Лінивці не можуть захистити себе, ні втекти від хижака. Проте лінивці дуже численні завдяки забарвленню та повільним рухам, які роблять їх практично непомітними. Маса тіла лінивців різних видів варіює від 4 до 9 кг, а довжина тіла становить близько 60 сантиметрів.Лінивці зустрічаються у Центральній та Південній Америці. В минулому вони водилися і в Північній Америці, але були майже відразу винищені після приходу туди європейців.На відео – лінивець трипалий (Bradypus tridactylus).#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Упс... не туди... 😮 Морський гребінець втікає від морської зірки.Чи знали ви, що морські гребінці вміють плавати? Виявляється, вони це роблять з допомогою «рективної тяги», щоб покинути морське дно й піднятися в товщу води. Деякі види мають обмежену здатність плавати й обмежуються короткими стрибками, в той час як інші види можуть долати великі відстані по морському дну. Струмінь створюється за рахунок того, що тварина відкриває свої стулки й це допомагає їй втягнути воду в мантійну порожнину. При швидкому закритті стулок вода викидається назад через сифони біля задньої частини мушлі, створюючи «реактивну тягу». Гребінці мають численні прості очі на краях мантії в передній частині мушлі, на відміну від більшості інших двостулкових молюсків. Ці очі, незважаючи на низьку роздільну здатність, дуже чутливі до змін світла й руху. При виявленні потенційного хижака гребінець рятується втечею.На відео ми бачимо як гребінець намагається втекти від морської зірки Coscinasterias calamaria, або одинадцятирукої морської зірки. Ця хижачка любить поласувати блакитною або їстивною мідією (Mytilus edulis) та іншими придонними безхребетними. Часами не гребує й черевоногим молюском морським вушком або галіотисом (Haliotis rubra), а також і морськими гребінцями, але це тоді, коли улюблених мідій не вистачає. Зірка вивертає свій шлунок над здобиччю, виділяє на неї ферменти, які розріджують жертву, і тільки тоді зірка поглинає її. Потім шлунок повертається в нормальне положення.Відео: Jules Casey, @onebreathdiver (Instagram), A Scallop fighting for its life#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Яванський мишачий олень або канчиль, або яванський оленець (Tragulus javanicus) – вид чотириногих копитних з родини Tragulidae. Наукова назва походить від грецького слова τράγος – «козел» та латинського ulus – «крихітний». Назва «канчиль» походить з малайського та індонезійського фольклору, де є персонаж Санг Канчиль – маленький, але мудрий мишачий олень. Коли оленець досягає зрілості, його розмір приблизно дорівнює розміру кролика, що робить його найменшим з нині живих копитних. Мешкає в лісах на острові Ява.Тонкі короткі ноги, на яких тримається оленець, в діаметрі приблизно дорівнюють середньому олівцю. Хоча у яванських мишачих оленів немає рогів або пантів, як у звичайних оленів, у самців є подовжені, схожі на бивні верхні ікла, які виступають вниз з верхньої щелепи з обох боків. Самці використовують ці ікла для захисту. У самок ікла відсутні. Вони зазвичай мовчазні; єдиним звуком, який вони видають, є пронизливий крик, коли вони налякані. Було помічено, що при загрозі оленець швидко б'є копитами в землю, досягаючи швидкості до 7 ударів на секунду, створюючи звук «барабанного дробу».Середня довжина тваринки – 45 см, середній зріст – 30 см. Вага коливається від 1 до 2 кг.Зазвичай ведуть нічний спосіб життя. Живуть приховано в густій рослинності підліску. Самці територіальні, мітять свою територію виділенням залози на нижній щелепі. Є гарними плавцями й нирцями, але вважають за краще триматися більш сухих місць. Ховаються в щілинах серед скель, в дуплах повалених дерев, серед купи листя. При небезпеці прагнуть зачаїтися, а якщо зробити це не вдалося, то відразу ж надають ворогові опір за допомогою своїх іклів. Харчуються травою, листям, ягодами та плодами, що лежать на землі, але також їдять безхребетних, дрібних ссавців, а іноді навіть харчуються падлом.Цікаво, що оленець має найменші червоні кров'яні тільця (еритроцити) серед усіх ссавців. Особливістю цих еритроцитів є те, що частина клітин мають ямки. Діаметр ямок мінливий. Кров'яні тільця з ямками унікальні й не зустрічаються більше ні у яких тварин. І це не є патологією.Однією з найбільших загроз, з якими стикаються яванські оленці, є знищення середовища проживання людиною, а також полювання заради їжі й шкірок. Це значно скоротило популяцію цих тендітних тваринок. Спарюються тварини протягом цілого року. Зазвичай народжується 2 оленяти вагою близько 370 г.Відео: Emin Yogurtcuoglu @birddetective (Instagram), Fare Geyiği ve Hint Guguk kuşu#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Скат плямистий або плямистий орлиний скат (Aetobatus narinari) – хрящова риба родини орлякових скатів, Aetobatidae. Згідно з традиційними уявленнями, він мешкає в тропічних регіонах по усьому світу. Віддаючи перевагу теплій воді 24-27°C, вони зустрічаються в мілких прибережних водах біля коралових рифів та заток, на глибині до 80 метрів. Останнім часом на підставі генетичних і морфологічних даних істинний вид Aetobatus narinari обмежений Атлантичним океаном. Індо-Тихоокеанська популяція – Aetobatus ocellatus, а східно-тихоокеанська – Aetobatus laticeps. Цього ската можна впізнати за темною спинною поверхнею, вкритою білими плямами або кільцями. У плямистих орлиних скатів плоске дископодібне тіло, характерне плоске рило, схоже на качиний дзьоб. Їхні хвости довші, ніж у інших скатів, й можуть мати 2-6 отруйних шипів, розташованих за черевними плавцями. Дорослі скати-орляки можуть досягати 5 метрів у довжину; найбільші особини мають розмах крил до 3 метрів та масу 230 кілограмів. Скат харчується в основному двостулковими молюсками, крабами, рачками та іншою бентосною фауною. Вони також харчуються голкошкірими, багатощетинковими хробаками, креветками, восьминогами й деякими дрібними рибами, а іноді риють рилом в пошуках їжі в піску морського дна. Спеціалізована V-подібна структура розташування зубів допомагає йому дробити тверді мушлі молюсків.Скати яйцеживородні: яйця залишаються в самці й дитинчата вилуплюються всередині, харчуючись жовтковим мішком до появи на світ. Молодь виходить у вигляді мініатюрних копій батьків. Плямисті скати не становлять загрози для людей, оскільки вони полохливі й зазвичай уникають контактів з людьми. Але можуть проявляти поведінку, схожу на людську цікавість, що дає змогу дайверам спостерігати за ними. Цих скатів часто спостерігають вистрибуючими з води. На плямистого ската полюють найрізноманітніші акули, такі як тигрова акула, лимонна акула, акула-бик, акула-молот .В Червоній книзі МСОП ці скати перебувають в категорії «під загрозою зникнення».#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
TGLIST.COM.UA
