Кузовкові риби (Ostraciidae або Ostraciontidae) – родина променеперих риб, що належать до ряду скелезубів (Tetraodontiformes). Родина отримала свою назву від грецького слова ὀστράκιον (ostrakion), що означає «черепиця», або «черепашка». Родичі риб-фугу і риб-пилок. Риби цієї родини відомі під назвами риби-коробки та риби-корови. Родина включає близько 25 існуючих видів. Поширені в тропічних та субтропічних водах Атлантичного, Індійського та Тихого океанів.Тіло вкрите шестикутними лусочками, схожими на пластини, які зростаються в міцний трикутний або коробчастий панцир. В переважній більшості їх довжина рідко перевищує 10-12 см. Але деякі види можуть сягати 50 см. Різні представники цієї родини здатні виділяти отруту зі своєї шкіри в навколишню воду, що додатково захищає їх від хижаків. На відео – звичайний рогатий кузовок (Lactoria cornuta).Відео: Indoona, @IndoonaOceans, The longhorn cowfish (Youtube)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Альдабрська велетенська черепаха (Aldabrachelys gigantea) – вид черепах родини Testudinidae. Вид є ендеміком Сейшельських островів, а саме атолу Альдабра, де мешкає основна популяція. Це одна з найбільших черепах у світі. Історично велетенські черепахи зустрічалися на багатьох островах Індійського океану, а скам’янілості свідчать, що велетенські черепахи колись мешкали на всіх континентах й багатьох островах. Всі ці види, схоже, вимерли до 1840 року, за винятком альдабранської велетенської черепахи. Атол захищений від впливу людини й тут мешкає близько 100 000 велетенських черепах – найбільша в світі популяція цієї тварини.Карапакс A. gigantea має високу куполоподібну форму. Шия черепахи довга, навіть для її величезних розмірів, що допомагає тварині діставати для їжі листя з гілок дерев на висоті до метра від землі. Її панцир сягає в середньому 122 см в довжину. Середня вага становить 250 кг. Вважається, що деякі особини живуть понад 200 років.Відео: @The Reptile Zoo, The biggest Tortoises in the world#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Австралійська дрохва (Ardeotis australis) – великий наземний птах, поширений на півночі Австралії та півдні Нової Гвінеї. Віддає перевагу лукам, низьким чагарниковим заростям й відкритим сільськогосподарським угіддям. Великий птах, досягає 1,2 м у висоту й 2,3 м в розмаху крил. Середня вага становить 6,3 кг, але може досягати 13 кг.Вид здебільшого наземний і, зазвичай, повільно пересувається. Якщо їх потривожити, австралійські дрохви часто приймають загадкову позу з витягнутою шиєю й спрямованим вгору дзьобом. Вони можуть поступово віддалятися або бігти, в крайньому разі – летіти. Залишаючи землю, вони злітають в повітря з сильними ударами крил. Незважаючи на уявну складність літати, вони володіють силою й витривалістю, що дозволяє їм долати великі відстані. Всеїдний раціон включає насіння й плоди рослин, різноманітних комах, особливо коників, ящірок, молодих птахів і дрібних гризунів.Демонстрація самців у сезон розмноження (що ми і бачимо на відео) – це справжня вистава. Самець розширює мішок на шиї, щоб показати своє довге пір'я, розгойдуючи ним, з гордо піднятою головою, крилами, спрямованими до землі, й хвостовим пір'ям, вигнутим дугою над спиною; приймаючи таку позу, вони ходять територією й видають глибокі ревучі звуки. Ardeotis australis не робить жодних спроб побудувати гніздо. Кладка зазвичай складається з одного яйця, іноді двох, відкладених поруч з невеликим чагарником або кущем на голу землю.Відео: Kannappan Ashary, @asharys6182, Australian bustard#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Ламантин (Trichechus) – рід великих, водних, травоїдних морських ссавців. Мешкають у мілководних болотистих прибережних районах атлантичного узбережжя Центральної та Південної Америки до устя Амазонки та Західної Африки. Вони мають довжину до 4 м, вагу до 600 кг. У дорослих ламантинів немає різців та ікол, є тільки щічні зуби. Ці зуби змінюються протягом всього життя. Зміна зубів відбувається приблизно як у слонів. У ламантина зазвичай не більше шести зубів в кожній щелепі. Як і в коня, у ламантина простий шлунок, але довга кишка, в якій він може перетравлювати жорсткі рослинні рештки. Загальна довжина кишківника становить близько 45 метрів, що незвично для тварини такого розміру.Ламантини, як правило, одиночні тварини. Проводять близько половини дня уві сні під водою, регулярно спливаючи на поверхню з інтервалом у 20 хв. Решту часу ламантини проводять на мілководді, поїдаючи прісноводні та морські рослини (близько 50 кг на день). Зазвичай розмножуються раз на два роки, народжується лише одне дитинча. Ці тварини, зазвичай, є повільними та весь час або їдять, або відпочивають, тому складається враження, що їх поведінка є досить простою. Але вони здатні розуміти завдання на розрізнення й демонструють ознаки складного асоціативного навчання, подібно до дельфінів. Вони також мають хорошу довготривалу пам'ять. Соціальні взаємодії між ламантинами дуже складні й заплутані, що може свідчити про вищий інтелект, ніж вважалося раніше, хоча вони залишаються недостатньо вивченими наукою.Відео: Mike Winkles, narcosis27 (Instagram), Manatees#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Качконіс австралійський або качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus) – водоплавний однопрохідний ссавець який проживає в Австралії й Тасманії. Розмір качкодзьобів значно варіюється в різних регіонах – середня вага від 0,7 до 2,4 кг, середня довжина 50 см. Харчується дрібними водними тваринами, каламутячи дзьобом мул на дні водоймища й відловлюючи живність, що піднялася в товщі води. Вушних раковин тварина не має. Очі й вушні отвори розташовані в жолобках по боках голови. Коли тварина пірнає, краї цих жолобків, як і ніздрі, замикаються – таким чином під водою у качкодзьоба не діють ані зір, ані слух, ані нюх. Проте шкіра дзьоба багата нервовими закінченнями й це забезпечує тварині не лише відчуття дотику, а й здатність до електролокації. Таким чином тварина орієнтується під водою в пошуках їжі.Європейські дослідники були впевнені, що отруйний ссавець з дзьобом качки, хвостом бобра й лапами видри – витончена містифікація. В 1799 році перші вчені, які дослідили тіло качкодзьоба, вирішили, що це підробка, зроблена з кількох тварин, зшитих разом. Ще б пак! Ссавець відкладає яйця, але вигодовує дитинчат молоком. Однак самка не має сосків для вигодовування, молоко проникає крізь пори його шкіри(!) Молоко стікає по шерсті, малюк його просто злизує. Має незвичайну мордочку у вигляді дзьоба качки (через що й отримав свою назву). Дзьоб не жорсткий, як у птахів, а м'який, вкритий еластичною шкірою, яка натягнута на дві тонкі, довгі, дугоподібні кісточки. Він відмінний плавець й може знаходиться під водою до 14 хвилин. Лапи у качкодзьоба перетинчасті, схожі на такі у видри. Окрім того, це один з небагатьох видів отруйних ссавців, оскільки самець качкодзьоба має шпору на задній лапі, яка виділяє отруту, рани від якої надзвичайно болючі.Качконіс має рептильну ходу з ногами, розташованими по боках тіла, а не знизу, як у ссавців.Цікаво, що качкодзьоб має 10 статевих хромосом, а не дві (XY), як більшість ссавців – п’ять Х і п’ять Y. Дослідження 2020-го року показали, що хутро качкодзьоба дає синювато-зелене біофлуоресцентне світіння в ультрафіолетовому світлі. В природі вороги качкодзьоба нечисленні. Але МСОП класифікує його як вид, що перебуває під загрозою зникнення через руйнування оселищ та їх забруднення.Відео Grumpy Turtle Films, Platypus#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Тапір (Tapirus) – великий травоїдний ссавець з ряду непарнокопитних, який нагадує поєднання свині, слона й ведмедя. Населяє території Центральної та Південної Америки й Південно-Східної Азії. Тапіри відомі своєю хоботоподібною верхньою губою. Це масивна тварина, довжина якої може становити до 2,5 м, висота в загривку – до 1 м, а маса – до 320 кг. Колір шерсті залежить від виду Його хобот відіграє важливу роль у житті, тобто тварина використовує хобот, як слон: він допомагає збирати рослинні пагони, визначати запахи, долати перешкоди та навіть відчувати наближення небезпеки. Цікаво, що в молодих тапірів є маскувальна смугастість (що ми й бачимо на відео), яка нагадує забарвлення дитинчат антилоп. З віком вона зникає, поступаючись дорослому забарвленню.Тапіри – обережні та спокійні тварини, які почуваються комфортно як на суші, так і у воді. Вони вважають за краще жити у вологих тропічних лісах, поруч з річками та водоймами. Ці ссавці мають гарний нюх, але слабкий зір, тому часто використовують хобот, щоб досліджувати простір перед собою. Вони відмінно плавають й пірнають, затримуючи дихання на тривалий час, і взагалі, вони дуже прив'язані до води: можуть годинами перебувати в річці, спостерігаючи за тим, що відбувається навколо. Іноді до них приєднуються рибки, які очищають шкіру від паразитів. А ще вони вміють ховатися під водою, виставляючи лише кінчик хобота на поверхню. Вони легко лазять по схилах й перестрибують через перешкоди, особливо в горах. Вміють сидіти на задніх ногах, як ведмідь, щоб озирнутися. Харчуються листям, плодами, стеблами, а іноді й культурними рослинами. Вагітність у самок триває близько 13 місяців, після чого народжується одне дитинча.Відео: San Diego Zoo, Tapir calf#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Теніура, (Taeniura meyeni, Taeniurops meyeni) – скат родини хвостоколових (Dasyatidae).Цей великий скат може вирости майже до 330 см завдовжки й 182 см завширшки та важити 150 кг. Грудний диск майже круглий, з плямистою верхньою частиною та білою нижньою. Хвіст зазвичай трохи коротший за довжину тіла й має отруйний шип, який він використовує як захист.Вид має широко поширений в Індо-Тихоокеанському регіоні: від Східної Африки до Галапагоських островів. Мешкаючи на дні, скат зазвичай зустрічається поблизу берега на глибині 20-60 м, хоча траплялися випадки, коли він зустрічався й на глибині 500 м. Він віддає перевагу піщаному або гальковому дну в мілководних лагунах або поблизу коралових і скелястих рифів, а також може заходити в естуарії.Харчується донними рибами, двостулковими молюсками, крабами й креветками. Його вентрально розташований рот добре пристосований для зачерпування здобичі, яка ховається на піщаному дні. Всередині рота численні дрібні зуби розташовані у вигляді пластин та використовуються для дроблення здобичі, наприклад молюсків і крабів.Хоча цей вид неагресивний і зазвичай віддає перевагу кораловим рифам та піщаному дну, до нього слід ставитися з обережністю через його здатність завдати серйозної рани своїм шипом. Саме цей вид скатів став причиною загибелі знаменитого мисливця на крокодилів Стіва Ірвіна (Steve Irwin).Яйцеживородний вид. Хоча біологію цього ската вивчено погано, відомо, що в нього невеликий приплід – до семи особин, розміром 67Х35 см.Відео: Mette Ellis Nussbaumer, @authentic.ocean, (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Звичайний синьоязикий сцинк (Tiliqua scincoides) – вид сцинка родини Scincidae. Родом з Австралії, Нової Гвінеї та ближніх островів. Великий вид ящірок, що досягає 60 см завдовжки й понад 1 кг в масі. Його забарвлення мінливе, але зазвичай має смугастий малюнок. Язик має синьо-фіолетовий колір. Кінчик язика використовується для «нюху» (доставка мікромолекул до органів чуття). Язиком сцинк також ловить здобич, оскільки покритий липким слизом. Ця ящірка всеїдна, харчується комахами, равликами, жабами, дрібними птахами, дрібними ссавцями, падлом, фруктами та іншою рослинністю. У разі загрози вона може шипіти, роздуватися й показувати свій синій язик, лякаючи потенційних хижаків.Активна протягом дня. Це тварина, яка добре пристосовується. Вважається корисною, оскільки з апетитом поїдає садових шкідників, таких як слимаки та равлики. Яйцеживородна. У посліді самки може бути від 5 до 25 особин. Відомо, що цей вид живе понад 30 років.Выдео: Dan Rumsey, @zookeeper_dan, blue-tongued skink#КрасаБожогоТворіння
Короткорилий нетопир (Ogcocephalus nasutus) - вид глибоководних променеперих риб з родини Ogcocephalidae. Цей вид замешкує західну частину Атлантичного океану й Карибський басейн. Риба зустрічається на глибині до 305 м. Має загострений рострум на рилі. Видова назва nasutus означає «довгоносий», що вказує на загострену морду й добре розвинений рострум, хоча його довжина варіюється від короткого горбка до конічного виступу або довгого пальцеподібного виступу.Їхні приманки (бо нетопир належить до вудильників), розміщені в схожих на ніздрі ямках над ротом, не випромінюють світла, але, як вважається, приваблюють інших тварин за допомогою запаху. Верхня поверхня тіла вкрита великою лускою, розміром із пряжку, й конічними шипами, нижня – повністю вкрита загостреними кістковими лусочками. Забарвлення може бути однотонним або мати сітчастий малюнок з темних і блідих плям різного ступеня вираженості. Губи коричневі або червоні. Максимальна зареєстрована загальна довжина нетопира становить 38 см. Харчується молюсками, крабами, рибами та поліхетами.Відео: L Scott Harrell Around Cozumel, The shortnose batfish#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Серед океанських химерних істот виділяються морські дракони. Родичі морських коників та риб-голок (морські іглиці). Мають складні розгалужені придатки, завдяки яким їх практично неможливо відрізнити від плаваючих водоростей у їхньому середовищі існування. Морський листяний дракон, або морський дракон Глауерта (Phycodurus eques) – вид морських променеперих риб родини Syngnathidae. Він проживає вздовж південного та західного узбережжя Австралії. Назва походить від їхнього зовнішнього вигляду – довгі листоподібні виступи, що йдуть по всьому тілу. Ці виступи не використовуються для руху, вони служать лише для маскування.Виростають трохи більшими за більшість морських коників – приблизно до 20-24 см. Листяні морські дракони зазвичай ведуть одиночний спосіб життя. Коли приходить час, самці й самки об'єднуються в пари для розмноження. На відміну від морських коників, у самців драконів немає виводкової сумки. Запліднені ікринки прикріплюються в спеціальному місці під хвостом у самця. Цей вид харчується, висмоктуючи дрібних ракоподібних, таких як амфіподи й мізидні креветки, планктон та личинок риб через своє довге, схоже на трубку рило.Морські дракони є дуже вразливим видом. Їх ловлять колекціонери, а також їх використовують в альтернативній медицині. Вони вразливі, коли тільки народжуються, й повільно плавають, що знижує їхні шанси врятуватися від хижака. Морських драконів іноді викидає на берег штормом. Цей вид опинився під загрозою зникнення через забруднення довкілля та промислові стоки. У зв'язку з цими небезпеками вид перебуває під повним захистом австралійського уряду. Вони є офіційною емблемою штату Південна Австралія.Відео: Mdee de clever, a leafy sea dragon (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
TGLIST.COM.UA
