Chinese power 🇨🇳🐉

Іран під час бойових дій проти США використовував китайські супутники дистанційного зондування для ведення розвідки та наведення ракет на американську військову інфраструктуру. Історія виглядає значно цікавіше, ніж просто «Іран щось там купив». Іран фактично отримав нову якість війни завдяки Китаю. Йдеться про розвідувальний супутник TEE-01B, який Тегеран таємно придбав наприкінці 2024 року. Після виведення на орбіту він був переданий іранським військовим і почав працювати як очі для ударів по США. Супутник давав знімки ключових баз на Близькому Сході буквально до і після атак — тобто не просто «дивився», а прямо вбудовувався в цикл наведення. Іран отримав доступ до точності, якої раніше не мав. Його власні супутники значно слабші, а тут — напівметрова роздільна здатність і регулярна зйомка цілей. Формально все виглядає як комерція: китайські компанії запускають апарат і «передають його на орбіті», ще й дають доступ до наземної інфраструктури. Але по факту це вже елемент військової кооперації, просто замаскований під ринок. Війна перестає бути асиметричною. Якщо раніше США мали майже монополію на точне наведення, тепер їхні противники можуть купити собі аналогічний інструмент — і різко підняти ефективність ударів. І це головне в цій історії. Не сам Іран, а модель. Китай не воює напряму, але продає критичну спроможність — розвідку і наведення. І тим самим змінює баланс, не входячи у війну формально.https://www.ft.com/content/1fddd2cd-1294-4e9c-a17d-5ea06b399355

Цікава статя від Foreign Affairs, ключ до розуміння позиції Пекіна. Китай виріс не поза американською системою, а всередині неї. Від кінця 1970-х його економіка спиралася на стабільну глобальну торгівлю, відкриті морські маршрути, доступ до доларової фінансової архітектури й передбачувані правила гри. Ця залежність нікуди не зникла. Експорт і далі становить значну частку ВВП, імпорт енергії критично високий, а ключові потоки проходять через Ормузьку протоку. Тому для Пекіну принципове не руйнування впливу США як такого, а збереження керованого й передбачуваного порядку.У цьому контексті конфлікт навколо Ірану — не шанс, а перевірка на міцність. Короткостроково ситуацію ще можна стримувати резервами й диверсифікацією постачань. Але в середньостроковій перспективі удари по інфраструктурі Перської затоки, перебої в Ормузі, дорожча логістика та страхування прямо б’ють по китайській промисловості й експорту. Особливо вразливими стають ті сектори, на які Пекін робить ставку: високотехнологічне виробництво, критично залежне від стабільних енергопотоків, рідкісноземельних компонентів і складних ланцюгів постачання. Саме тому Китай уникає ескалації, обмежуючись дипломатією і спробами стабілізувати ситуацію, не беручи на себе роль силового гаранта для Ірану. Та сама логіка поширюється і на Тайвань: ослаблення США саме по собі не створює «вікна можливостей». Навпаки, якщо Вашингтон стає менш раціональним і більш схильним до сили, ризик прямого зіткнення лише зростає. До того ж конфлікт довкола Тайваню майже гарантовано обвалить торгівлю, фінансові ринки й відносини з ключовими партнерами, включно з Європою та Японією.У підсумку стратегія Пекіна залишається прагматичною: не форсувати кризи, а накопичувати переваги через економіку, технології, контроль ланцюгів постачання та інструменти «сірої зони». Китай боїться не стільки сили США, скільки нестабільності, яку вони здатні створити — незалежно від намірів. Саме вона підточує глобальну систему, на якій тримається і з якої виріс сам китайський успіх.https://www.foreignaffairs.com/china/what-iran-war-means-china#

✈️🇨🇳 Китайський військово-транспортний літак Y-30 здійснив перший випробувальний політ у грудні 2025 року — і вчені Бейханського університету вже порівняли його з американським C-130J Super Hercules, найкращим у своєму класі. Порівняння не на користь американця: Y-30 оснащений чотирма двигунами AEP-500 потужнішими за Rolls-Royce C-130J, вантажопідйомність — близько 30 тонн проти 20 у американського аналога, більш досконала конструкція з широким використанням композитних матеріалів і авіоніка покоління 2020-х проти систем, розроблених у 1990-х. Літак здатен злітати й сідати на короткі ґрунтові смуги — у гірських долинах і на віддалених островах. Вантажний відсік дозволяє перевозити легкі танки, БМП і ракетні системи безпосередньо на передові позиції.Варто зробити одне застереження: оцінка належить самим китайським вченим, а C-130J має за плечима десятиліття бойової служби і десятки спеціалізованих варіантів — від РЕБ до пошуково-рятувальних операцій, — чого новий Y-30 поки що просто не встиг напрацювати.

🇨🇳🇮🇷 За даними CNN з посиланням на троє джерел в американській розвідці, Китай готує поставку переносних зенітно-ракетних комплексів до Ірану — і планує зробити це протягом найближчих кількох тижнів через треті країни, щоб приховати справжнє походження зброї.Це якісна ескалація китайської підтримки Тегерану: досі йшлося переважно про технології подвійного призначення. ПЗРК — вже пряме військове озброєння. Американська розвідка вказує, що Іран використовує режим припинення вогню для поповнення арсеналів за допомогою іноземних партнерів.Посольство Китаю у Вашингтоні назвало інформацію неправдивою і заявило, що Пекін ніколи не постачав зброю жодній стороні конфлікту. Але саме формулювання — «через треті країни» — якраз і є способом зберігати подібне заперечення правдоподібним.Китай виробляє експортну лінійку ПЗРК FN (FeiNu), яка включає комплекс FN-6 та його модернізовану версію FN-16. Такі системи забезпечують ураження цілі на висоті до 4 км. Китай активно постачав ці системи до Ірану, Малайзії, Камбоджі, Судану, Пакистану, Перу, Сирії, Бангладеш та М’янми.

🇨🇳 Китайські вчені передали дані з геостаціонарної орбіти на Землю зі швидкістю 1 гігабіт на секунду за допомогою лазера потужністю всього 2 вати — з відстані понад 36 700 кілометрів.Ключова складність геостаціонарної орбіти — величезна відстань і вплив атмосфери, яка спотворює лазерний промінь і погіршує якість сигналу. Зазвичай такі умови вимагають значно потужніших передавачів. Китайським фахівцям вдалося вирішити проблему за допомогою системи компенсації атмосферних спотворень у реальному часі — що дозволило зберегти точність і стабільність передачі при мінімальному енергоспоживанні. Результат — стабільний канал зв'язку, порівнянний за швидкістю з оптоволоконними лініями, але без будь-якої фізичної інфраструктури. Практичне застосування: високошвидкісна передача даних із супутників спостереження, зв'язок із далекими космічними апаратами та міжсупутникові мережі. Лазерні комунікації поступово стають реальною альтернативою радіочастотним системам — з вищою пропускною здатністю, меншими втратами сигналу і кращим захистом від перехоплення.https://www.ecoticias.com/en/china-has-just-achieved-an-extraordinary-feat-a-laser-with-a-power-output-of-just-2-watts-has-transmitted-data-at-a-speed-of-1-gigabit-per-second-from-a-distance-of-36705-kilometers-to-earth/30187/

🇨🇳☀️ Китай оновив архітектуру проєкту космічної сонячної електростанції «Чжурі» («У гонитві за Сонцем») — і додав до нього функції, далекі від суто енергетичних. Концепція проста: гігантська станція діаметром близько кілометра розміщується на геостаціонарній орбіті на висоті 36 000 км, безперервно збирає сонячне світло і передає його на Землю у вигляді потужних мікрохвильових променів. На відміну від наземних панелей, вона працює цілодобово незалежно від погоди — і може бути в 10 разів ефективнішою. Але провідний архітектор проєкту Дуань Баоянь у свіжому звіті розкрив додаткові можливості оновленої системи: зв'язок, навігація, розвідка, радіоелектронне втручання та дистанційне керування — паралельно з передачею енергії. Фактично йдеться про багатофункціональну орбітальну платформу подвійного призначення. За планами, до 2035 року станція потужністю 10 МВт почне постачати енергію першим споживачам, до 2050-го — зросте до 2 ГВт, порівнянних з атомною електростанцією. Головна перешкода — логістична: як доставити тисячі тонн конструкцій на орбіту. Саме для цього розробляється надважка ракета Long March-9 вантажопідйомністю до 150 тонн.https://interestingengineering.com/space/chinas-space-solar-power-station-hints-military-use

🌍 За даними щорічного дослідження Gallup, Китай вперше випередив США за рівнем глобальної підтримки. Медіанний рівень схвалення керівництва Китаю у світі у 2025 році становив 36%, тоді як США впали до 31% — мінус вісім відсоткових пунктів за рік. Чистий показник Китаю — мінус 1, США — мінус 15, що є найнижчим рівнем за весь час спостережень. Обидві країни залишаються в негативній зоні, але розрив між ними став рекордним. Gallup зазначає, що симпатії до Китаю у таких країнах як Росія, Пакистан, Туніс і Сінгапур більше відображають негативне ставлення до США, ніж щирий ентузіазм щодо Пекіна. США зберігають підтримку переважно серед традиційних союзників — Ізраїлю, Польщі, Філіппін, Косова та Албанії. Показово, що частка тих, хто не має сформованої думки, впала до мінімуму за майже 20 років: лише 16% не визначилися щодо Китаю і 13% — щодо США. Світ більше не залишається нейтральним — він обирає сторону, навіть якщо ця сторона — «проти», а не «за».https://news.gallup.com/poll/707945/china-edges-past-global-approval-ratings.aspx

🌕 Китай будує місячну програму методично і без зайвого галасу — і результати вже є. Він єдина країна у світі, якій вдалося здійснити посадку на зворотному боці Місяця і доставити звідти зразки ґрунту. Цього літа місія Chang'e 7 вирушає до південного полюса Місяця — саме туди, де, за оцінками вчених, зосереджені поклади водяного льоду. Паралельно Китай добудовує три ключові компоненти пілотованої місячної місії. Ракета Long March 10 — висотою з 30-поверховий будинок, сім двигунів у першому ступені — вже пройшла випробування: у лютому п'ять із семи двигунів підняли перший ступінь на понад 100 км. Корабель Mengzhou («Корабель мрії») розрахований на сім астронавтів і у лютому успішно відпрацював аварійне переривання польоту. Посадковий модуль Lanyue («Обіймаючи Місяць») у серпні пройшов випробування над імітацією місячного рельєфу. Оскільки носій поки що не дозволяє виконати місію за один запуск, Китай розробив схему з двох пусків: корабель виводиться на місячну орбіту, де стикується з посадковим модулем, і вже той доставляє астронавтів на поверхню. Перша пілотована висадка запланована на ближній бік Місяця — тим самим маршрутом, що й Apollo 1969 року, — що дає науковцям більше свободи для експериментів на добре вивченій місцевості. «На китайському боці немає жодного тиску. Ми робимо це вільніше», — сказав місячний геолог з Університету Гонконгу Юйці Цянь. Дедлайн — 2030 рік, і програма поки що його тримає.

🇨🇳 НВАК має понад 1300 балістичних ракет середньої дальності та близько 400 крилатих ракет наземного базування, здатних накрити американські бази в Індо-Тихоокеанському регіоні. За оцінками аналітиків, у разі конфлікту Пекін здатен перевантажити наявну протиракетну оборону США — включно з комплексами Patriot — масованим одночасним ударом.Першими цілями стануть авіабази в Японії та на Гуамі: мета — знищити літаки на землі, вивести з ладу злітні смуги та склади, фактично паралізувавши повітряні операції вже в перші дні. Окрему загрозу становлять гіперзвукові ракети DF-17 зі швидкістю понад 5 Махів, які здатні обходити системи ПРО і потенційно досягати Гаваїв. Експерти наголошують, що ні розосередження авіації, ні укріплення баз, ні посилення ППО окремо не гарантують повного захисту. Без системної відповіді США ризикують втратити оперативну ініціативу ще до того, як встигнуть перегрупуватися.https://www.19fortyfive.com/2026/03/china-has-1700-missiles-aimed-at-u-s-bases-in-the-pacific-there-arent-enough-defenses-to-stop-them/

Вперше показаний на авіасалоні в Чжухаї у 2024 році, дрон FL-300D з'явився на ринку у 2025-му з ціною ~$10 тис., дальністю до 1000 км і бойовим навантаженням 40–50 кг. За концепцією схожий на Shahed-136, він робить ставку на просту конструкцію та масштабоване виробництво. Дрон позиціонується не як тактичний FPV, а як дешевша заміна крилатій ракеті для ударів у глибині оборони — по радарах, складах пального, командних пунктах і слабко захищених елементах ППО. Його ключова особливість — контейнерні пускові на вантажівках для тактики «shoot-and-scoot»: швидке розосередження і повторні залпи з непідготовлених позицій. Найбільша загроза дрону це комбіноване застосування: протирадіолокаційні дрони ASN-301 спершу пригнічують радари, потім FL-300D насичують решту оборонної мережі. Особливо небезпечний сценарій для Тайваню та американських баз у Тихому океані.https://www.armyrecognition.com/news/army-news/2026/chinas-10k-truck-launched-fl-300d-drone-to-overwhelm-air-defenses-with-mass-saturation-strikes