Telegram statistics channel - @Antonina_Domogospodarka

Фотографи Ліберови знову потрапили у колотнечу. Цього разу обурені херсонські журналісти. Вони сфотографували і виклали в інсту та стоки зображення критичної інфраструктури. Іншим це робити суворо заборонено. Я дізналася, що працювали вони без супроводу прес-офіцера у червоній зоні міста і фото не узгоджували. Місцеві колеги не можуть зрозуміти: так можна було? Судячи з усього, можна. Хоча місцеві, звісно, таке робити побояться. Вони ж там живуть, це щонайменше. Ну і статусу теж не мають.Друге - Ліберови зробили фото двох жінок без їхньої згоди. Точніше - попри їхню активну незгоду. Одна з цих пані була у своїй квартирі, в якій лежав її мертвий син, якого вбило внаслідок російського обстрілу. В коментарі ДМ Влада Ліберова сказала, що заборони не чула. Але водночас твердить, що одна з жінок була в істериці і заважала їй працювати. Тобто виходить, що заборону когось знімати Влада сприймає як «перешкоджання роботі». Але це суперечить закону як мінімум. Судячи з усього Ліберових в Херсоні супроводжував не прес-офіцер, а місцевий популярний блогер Андрій Петухов. Я про нього дізналася нещодавно - він забирає тіла з небезпечних зон, має обладнану автівку і всяке спорядження. Він не єдиний, хто робить таку роботу, але найпопулярніший. Усе тому, що він свою роботу демонструє - викладає відео з трупами, кровʼю, виваленими кишками та розмазаним по асфальту мозком. Під драматичну музику.У Боксера безліч переглядів та шанувальників. Вони твердять, що він робить важливу справу - показує війну, як вона є. Тих, кому це не подобається, Андрій називає хейтерами, які на ньому хайпляться. З моєї точки зору війна - золотий час для ось таких персонажів. Нині можна щодня пиляти контент, який на тєліку завжди називали «вбив, зʼїв, закопав». Сюжет на цю тему - гарантовані високі рейтинги. Шанувальників у таких контентмейкерів завжди буде багато, бо люди люблять ось такий шок-контент. Звісно, ми не можемо прямо сказати щось штибу «нам подобається розглядати понівечені трупи». Тому ми замінюємо це вдаваним співчуттям, бідканням чи чимось таким.Або «треба щоб світ бачив». Але днями Євген Малолєтка отримав престижну премію за одне з фото з торішнього скандального репортажу після обстрілів у Києві. Нагороду отримала світлина, яка якраз скандальною не була - там загальний план і повага до людини. Але саме вона вразила журі. На відміну від фото, за яке Євгена критикували - крупний план повністю оголеного мертвого чоловіка. Так що давайте, нарешті, усвідомимо: треш-контент - це не те, що хоче бачити світ. Це те, що хочемо бачити ми. І бажання це - не те щоб хороше.https://antonina.detector.media/mediatresh/post/225752/2026-04-13-kryvavyy-glamur-liberovykh-chomu-khersonski-zhurnalisty-obureni-robotoyu-zirkovykh-fotografiv-i-chy-otrymuvaly-vony-dozvil-na-publikatsiyu-svitlyn/

Любі звьозди! Маленьке звернення. Якщо йдете на інтервʼю - перевіряйте, шо то за людинка. Бо можете бути дуже страшно і больно.Як Тарасу Тополі, який прийшов до такої собі Марічки Довбенко, учасниці Холостяка, яка називає себе журналісткою і через різних людей довго вмовляла його на інтервʼю. Зрештою, він погодився, але за умови, що про розлучення з Оленою Тополею говорити не будуть. Він це не хоче коментувати, але це саме те, що багато блогерів і журналістів хочуть опублікувати.В результаті блогерка завалює Тополю запитаннями штибу: Як же це таке кохання могло згаснути? Чи війна вплинула на розлучення? Що ти відчуваєш, коли згадуєш ваші стосунки? Ваша любов з Оленою — це істина чи ілюзія? В тебе залишилося кохання до Олени? Тобі неприємно це згадувати? Тобі ще болить? На кому лежить матеріальна опіка над дітьми? Чи вибачилися ви одне перед одним за той біль, який завдали? Команда «Антитіл» вимагає це все вирізати перед публікацією. Плюс - попередньо були домовленості на узгодження фінального варіанту інтервʼю. Нормальні журналісти так не роблять, але якщо тобі так потрібен цей гість, то він може ставити умови. Якщо це не чиновник, політик чи щось таке. Але інтервʼю публікують без узгодження із хайповим загом «Тарас Тополя вперше про розлучення».Розвиток історії - читайте в матеріалі. Разом із беком цієї Марічки Довбенко, поведінку якої не натягнеш на голову. Її манера ставити питання так, наче вона хоче кожного гостя трахнути. І це має дуже дивний вигляд. Ну чисто як в ресторані клеїть мужика. Вона хайпує постійно і дуже тупо. Просто феєрично тупо. З неї вже ржали після Холостяка, куди вона пішла, швидко вилетіла і дуже невміло почала монетизувати свою там участь. При цьому, вона є спеціалісткою зі стратегічних комунікацій. Мене дуже дивувало і дивує, що до неї на ютуб-канал приходять нормальні люди. Зразу видно, хто не читає Антоніну. І, ні, це не журналістика. Наша професія і без того дискредитована, аби додавати й такого трешуhttps://antonina.detector.media/mediatresh/post/225751/2026-04-10-khaypozherstvo-pid-prykryttyam-zhurnalistyky-shcho-stalosya-z-tarasom-topoleyu-na-intervyu-v-uchasnytsi-kholostyaka/

Шановні, я заради цього відео вдягла халат з лелітками! Бо Паломніца у мене вже була, а тепер - Язичніца! Правда, без Кокосіка, але теж із прибабахом. Колишня українська прокурорка влаштувала черговий треш - з радикального православʼя перейшла у язичництво. Нині вона пішла на інтервʼю до Собчак та подарувала нам новий мем - вона думає, що «паляниця» перекладається як «пепельница». Наталія Поклонська - людина, яка знаходить безліч трактувань. Для когось - фрик і екзальтована дурочка, для когось - порядна, принципова людина, яка просто потрапила у погану компанію. І таких характеристик я бачу не менше, ніж згадок про їі численні воєнні злочини. І серед росіян, і навіть серед українців. На доказ своєї чесності та незламності вона розповідає, як її колись труїли умовним Новачком. Усе тому, що наважилася вести справу проти серйозних людей. Але довести це отруєння не можна, тому повірте на слово. В образ причмеленої, але винятково порядної людини для багатьох повірити виявилося легко. Але мені ще бабуся говорила стерегтися ось такого типу людей - екзальтованих, з придуркуватістю і які постійно триндять про добро. Полюбому якась мразь буде. Колишній чоловік Поклонської говорив про неї як про карʼєристку і людину, яка йтиме до цілі через трупи. https://youtu.be/4qrvoNS9NyA?si=oQyri1R7i5kOAO24

Презентували, значить, програму Зеленського з роздачі 4 мільярдів гривень на культур-мультур. Робоча назва «1000 годин контенту» перетворилася на «Тисячовесну». Назву придумував наш гарант лічно. Шо вам сказати. Ставлення до ініціативи у народу вкрай скептичне. Через попередні скандали на пітчингах і загальний та нестримний вайб популізму. З іншого боку, особисто у мене очікування стримано позитивні. Мета програми - дати українцям суттєву альтернативу російському контенту, який досі активно дивляться. Альтернатива ця має бути якісною і тут зʼявляються проблеми. Окремо мене порадувала «смотряща» від ОП за культурою Олена Ковальська. Мені здається, що вона максимально не розуміє, що відбувалося в галузі останні 10-15 років. Та й раніше теж. Радує, що серед експертів, які будуть оцінювати конкурсантів, більше не буде росіян. Нагадаю, що у 2023-му на «серіальному» пітчингу від Мінкульту кому дати, а кому не дати грошей рішали Олександр Ткаченко і режисер «Слуги народу» Олексій Кірющенко (з російським громадянством).Сам конкурс - у серпні. Обіцяють влаштувати великий фестиваль-пітчинг із блекджеком, гулянками та Шоном Пеном. https://antonina.detector.media/withoutsection/post/225750/2026-04-06-zelenskyy-ide-tysyachovesnu-nese-chy-vyyde-shchos-putnie-z-prezydentskoi-rozdachi-groshey-na-kulturu/

Ми спромоглися на другий випуск «Домогосподарки Антоніни»! Дехто змушує мене записуватися у халаті. Я поки думаю. Ну і до теми. Дуже раджу стежити за Венеційською бієнале, бо насувається колотнеча міжнародного масштабу. Росіяни заявили, що повертаються на цю топову світову подію у візуальному мистецтві. З усім своїм суповим набором із спецслужб та ідеологічних впливів. А також стало відомо, що «опозиціонери» кататимуть на гондолі гігантський портрет Навального. Наш Мінкульт і МЗС зробили заяву про те, чи не здуріли, бува, керівники бієнале. Думку підтримали більше 20 різних країн. І почалося. 9 травня все стартує. До цього, думаю, будуть скандали, бо частина європейців хочуть випхати росіян, а частина вважає, що мистецтво - це голуб міра. Україна також готує свій проєкт, вже дуже хочу на нього подивилася. Будем розповідати всім про те, як нас наїбали Будапештським меморандумом. Я попросила співкураторку Ксенію Малих розповісти більше про наш меседж, про те, за допомогою яких інструментів росіяни лишаються шанованими людьми на багатьох майданчиках і чому їхній кенселінг працює вкрай рідко. І де саме нам варто від цих закликів відмовитися. Отримала дуже цікаві відповіді з прикладами. https://youtu.be/O1W89hvJ0_0?si=BCBtwTAghjrmv47B

9 травня стартує Венеційська бієнале. Топова подія у світовому візуальному мистецтві. Росіяни усім фсб-шним кодлом збираються туди припертися. Вперше з 2022 року. Наш Мінкульт і МЗС офігіли і зробили спільну заяву. Більше 20 країн теж офігіли і теж зробили заяви. В Італії почалася колотнеча.А ось про її масштаби для Антоніни чудовий матеріал написала Nadia Zavarova. Почитайте, аби щонайменше насолодитися викладом. Надя довго живе в Італії, тому тримає все на контролі. Розповідає, що там пишуть у пресі (пічалька) і зробила опитування римлян та гостей міста. І це марожено. Думки дуже різні, ось вам для тизеру одна: «В мене відпустка. Я перший день в Римі. Чесно кажучи, я зараз не думаю про взаємини Росії та України. Хочеться відпочити. Про павільйон Росії в Венеції також не думаю. А там у всіх є павільйони? Сподіваюся, Третя світова не розпочнеться, поки я не схожу в Колізей» – Пітер, 40 років.І ще одна:«Що таке Венеційська Бієнале?», – Сандро 21 рік.https://antonina.detector.media/withoutsection/post/225746/2026-03-28-shcho-bilshe-tryvozhyt-italiytsiv-rosiyany-na-venetsiyskiy-biienale-tsiny-na-perepichku-chy-tretya-svitova/

Не думала, що це колись напишу. Але Євген Нищук - охуєнний комедійний актор. Охуєнний. Обстібав себе так, що навіть не знаю, хто тепер дотягнеться. Від нас ховали діамант, друзі. Дозволили показати трішки відео.Контекст. Це вистава «Троянство» Давида Петросяна за пʼєсою Максима Курочкіна в театрі Франка, яка, сподіваюся, стане хітом. Це стьоб з українського театру і його часто недолугих спроб переосмислити класику.В театральних колах бідкаються, шо наш театр - дуже консервативний. А ще - постійно намагається розважити глядача, дати йому шось дуже зрозуміле, над чим не треба думати. Зловживає ура-патріотизмом, героїзацією та шароварщиною. Ну, глЯдач же дивиться таке!Сюжет крутиться навколо чергової постановки «Енеїди». Драматург хоче зробити щось вартісне, критичне, зокрема про наші суспільні тенденціі. Але йому заважають режисер і продюсер, які пропонують всяку херню. Режисера грає Сергій Кулибишев, вам відомий за серіалом «Ховаючи колишню». Продюсера - Євген Нищук. Ідея в тому, щоб стібатися із самих себе. Звісно, сцена має не такий цілісний вигляд в уривку, як у виставі загалом. Але все одно напрямок зрозумілий. Це - уривок з репортажу журналістки, яка прийшла на репетицію. І бере інтервʼю у режисера і продюсера. З ними актор, який дуже хоче грать Енея, тому до усіх підлещується. І ось, подивіться тільки на Євгена Нищука. Він реально пародіює сам себе - свої пафосні виступи та інтервʼю, в яких часом якісь дикі нагромадженя високопарних слів і нема сенсу. Голос Майдану! В інших сценах він бідкається, що люди не вірять, що він хоче сенсів у театрі. На словах «ви будете сміятись, але я прагну творчості на сцені, справжньої!» на сцені і в залі починають дико ржати. Для мене було справді неочікувано бачити Євгена у такій ролі. Я знала, що він може трохи із себе покепкувати, але тут прямо живого місця не лишив. І зала в захваті. А я завжди казала, що самоіронія - шлях до серця публіки.

Ми в Антоніні, нарешті, дозріли до ютубу! Плануємо перенести формат наших текстів у відеоформат і, сподіваємося, швидко адаптуємося. А я позбавлюся від телевізійних інтонацій😁 Плануємо говорити на ті ж самі теми, особливо публіка просить огляди треш-серіалів. Ми теж дуже хочемо, але боїмося. Бо колись плюси забанили інший мій канал за уривки на 3 секунди. Тому буду мститися😈Ну а починаємо з циклу, в якому буде про наше любіме - чому у світі так обожнюють російську культуру і як росіяни нею маніпулюють. Перше відео - про Оскар. Зазвичай наша проблема у тому, що ми масово за ним не стежимо, а обурюватися починаємо на ранок після церемонії. Хоча щоразу їхні перемоги доволі передбачувані. Тут я намагалася пояснити чому. Що за дурна любов до їхнього тлєну, зла і пиздостраждань. Ну і на початку прошу не лише про вподобайки і підписки, але про фідбек. Негативний навіть більше вітається, бо хочеться позбутися усього поганого і лишити усе хороше. https://youtu.be/tdP2LUbIcjE?si=oASSMU2I8xqo5-SD

Дивитися як лайфстайл-блогерки лізуть у тему політики - це окреме задоволення. Раніше ми сміялися з інтервʼю Аліни Шаманської з очільниками ОВА у стилі «а як вам вдається бути таким сексі», а тепер ловіть блогерку Анну Олицьку.Вона переїхала у США і вже втретє робить репортаж з Національного молитовного сніданку. Стверджує, що вона там була єдина українська журналістка. Вже вдруге вона бере інтервʼю у Ганни Герман. Поки ми тут рішаємо, чи можна говорити із зашквареними людьми - блогерка такими питаннями не переймається. І це, як ви розумієте, далеко не гардток.Герман, Разумков, Гордон - ось гості Анни цього разу. І Дмитро Ілліч там був найбільш адекватним😊Піднімалося, ба навіть педалювалося наступне питання: треба негайно мир з Росією, але хтось може нам перешкодити. Бо у 2022 Путін хотів миритися і був лояльним, а приїхав Борис Джонсон і переконав нашу владу «продовжувати війну». Отако.Ганна Герман говорила про Ісусика, Діву Марію та українців, які «помирають від холоду і голоду», а влада тільки рада, бо не треба буде платити пенсії. https://antonina.detector.media/mediatresh/post/225743/2026-03-11-vid-nogotochkiv-do-mizhnarodky-blogerka-olytska-ta-ii-karkolomnyy-reportazh-z-molytovnogo-snidanku-u-vashyngtoni/

Антоніна представляє вам неймовірні пояснення європейського митця, чому він співчуває росіянам. Бо ми все їх поза очі обговорюємо, а тут - від першої особи. Отже, наша кінокритикиня Наталія Серебрякова запитала австрійського режисера Патріка Шиха, чому він зняв фільм «Російська зима». Його показали недавно на Берлінале. Це документальна стрічка про росіян, які «відмовилися підкоритися режиму» та емігрували до різних країн. Серед них - син «вагнерівця». Все як ми любимо. Відповіді Патріка - це марожино та добірка розмов про «міри». Режисер сам каже, що не дуже розуміє предмет свого дослідження і очевидно ставиться нього як до екзотики: «Я не знав, що сказати про росіян, бо не знаю їх. Це не фільм про росіян — це фільм про людей. І водночас це запитання до мене самого: чи зміг би я вистояти? Яка в мене сила? Що я можу зробити? Чи втік би я? Що я роблю у Франції або в Австрії? Це історія про безсилля, сором, провину. Я подумав: це про нас. І коли я знімаю фільми, то саме тому, що є щось незрозуміле, щось, чого я не знаю. Коли мені справді нічого сказати, тоді й народжується фільм».https://antonina.detector.media/kino/post/225742/2026-03-09-avstriyskyy-rezhyser-patrik-shykha-rozpovidaie-chomu-znyav-spivchutlyve-kino-pro-rosiyan-v-ekzyli/