Домогосподарка Антоніна

Якшо хто не знає, то я колишня вовчиця. Якщо вони бувають колишні, звісно. Бо любиш Байрак - люби й Винника. Я була на кількох його концертах і це справді було дуже круто. По-перше, у Винника є харизма та енергетика - всі люди аж пищали, часом було відчуття як у секті якійсь. По-друге, це легалізоване guilty pleasure для великої частини глядачів - коли люди перестають прикидатися і приховувати, що їм це подобається, настає якась ейфорія. Ми дозволяємо одне одному бути собою.Ну і нішу Винника досі не зайняли, хоча стараються. Але все не те. Тому мені щиро обідно, що цьому проєкту справді гайки. Те,що це був проєкт - очевидно з теперішнього становища Олега. Наскільки він був успішним, настільки він зараз на дні. І навряд звідти встане. Принаймні, без колишнього менеджера, бо це був дуже вдалий тандем, але який розпався зі скандалом. Комунікація Винника до 2022 була прекрасною, він не потрапляв у якісь значні скандали, команда вибудувала небанальну стратегію просування через маленькі міста, про які ніхто особливо з артистів не згадував. А також створили образ чоловіка, який так подобався жінкам, які часто не були задоволені своїм особистим життям, незалежно від того, були заміжні чи ні. Олег був тим, хто їх розумів, не був токсичним, але був авторитетним, говорив компліменти, вселяв впевненість. Після 2022 все пішло прахом дуже різко. І все як завжди - неправильна комунікація. А все тому, що повністю руйнує його збудований образ. Зараз він - не улюбленець вовчиць, а мем, чоловік, який дуже незвʼязно говорить якісь дуже дивні речі. А, і у нього свій фронт. Берлінський. Коротше, ось вам історія. https://youtu.be/EyK-1zRQ7jI?si=1CsARvSLn6ijsO4S

Написала вам про токшоу, присвячене 30-річчу «Польових досліджень з українського сексу». Є також запис - дуже раджу. Це таке перенесення у 90-ті та аналіз того часу з погляду нас теперішніх. Все таки ми пройшли серйозний шлях. Про цю книгу, як і про саму Оксану Забужко, можна говорити і сперечатися дуже довго. Тим воно все дуже цікаве. Шкода, що у 96 році я проґавила усю цю колотнечу з виходом роману, бо є багато різних думок і спогадів. Хтось каже, що скандал був грандіозний, інші заперечують і просять не перебільшувати. Одні вважають, що текст (і особливо назва) був спланованою провокацією, інші захоплюються сміливістю Забужко, яка наважилася тоді усе це сказати. А тепер ми знаходимо нові і нові сенси: від токсичної лавсторі, чесних рефлексій довкола родинної історії до чітко проговорених основ національної безпеки. Героїня (розумна і талановита молода поетка) їде у США викладати і розуміє, що ніхто про її країну особливо нічого не знає. І плутає з Росією. А якщо ти когось не знаєш, то тобі його і не шкода, незнайомцям не співчувають. З 2014 року це стало очевидно. З 2022 - очевидно практично для всіх. Ну а щодо любовної історії, то я, коли вперше прочитала роман, то героїня мене бісила тим, що дозволяла так із собою поводитися чоловіку, який її зовсім не був вартий. У них були погані стосунки, поганий секс і нічого не передбачало, що буде краще. А вже потім побачила, що це досить поширена модель стосунків у нас, тому цей текст настільки зрезонував. На цій зустрічі Забужко дуже просто, але точно описала свого головного героя: «він - не партнер». І це направду дуже негативна, але не завжди очевидна характеристика. Ну а сприйняття роману тоді було часто дуже смішним. Ось цитата Забужко: «Ніхто інший, як декан філфаку Київського університету пише в “Літературній Україні”, що це проблеми з розумінням у авторки жіночого інтиму (сміх у залі). Бо якби це справді було так, якби це справді з якоюсь жінкою було так, то вона б ніколи про це не написала. Оце був мій улюблений відгук, от абсолютно геніально. Називається, що й треба було довести».Коротше, суперлонгрид. Посилання на відео - у тексті. https://antonina.detector.media/withoutsection/post/225782/2026-06-03-zarazytysya-patriotyzmom-cherez-seks-chomu-polovi-doslidzhennya-zabuzhko-znovu-staly-aktualnymy/

Як ви розумієте, я не могла пройти повз Андрея Звягинцева у Каннах. Бо феєрія розгорнулася ще феєричніше, ніж ми думали. Адже на його виступі, де він косплеїв Юлію Мендель, все не закінчилося. Бо далі на прес-конференції він почав косплеїти Світлану Лободу.А далі йому відповіли з Кремля. Ну, він же просив оточення Путіна переказати його прохання закончить войну. От йому і відповів Песков фактично пославши нахуй. Але Звягінцев не розстроївся і, вже навіть посланий нахуй, ще раз попросив остановить войну. От такой вот человечек. Чесно кажучи, не скажу, що офігіла, але здивована була. Усе ж не думала, що ця людина може аж так принижуватися. З іншого боку (і про це забула сказати у відео), до виробництва його «Минотавра» була дотична компанія з російським слідом, яка знаходиться у Латвії - Forma Pro Films. Вона працює з російськими стрічками і латвійці почали здогадуватися, що щось пішло не так. І не видали їй державних грошей на зйомки «Чарівника Кремля», де Джуд Лоу грає Путіна. Мінекономіки порадилося зі службою безпеки і відмовило у фінансуванні. https://youtu.be/YJGM7uwbu1o?si=8KtNPiUfdn6wieKz

Церемонію «Золота дзиґа» вже вдруге фінансуватиме колишній кримінальний авторитет (оціночне судження) Нарік. Він же Олександр Петровський. А також його Родина.До якої входить, наприклад, син Єрмак (так, таке імʼя), якого викрали разом з Ігорем Комаровим на Балі. Тільки Комарова вбили, а Петровський втік. Одна з версій злочину - організація обома шахрайських колл-центрів у Дніпрі. Також Єрмак не раз потрапляв у новини через стрілянину. Свого часу охоронці шановного мецената Петровського погрожували оператору «Української правди» ножем і забирали телефон. Сам меценат погрожував Михайлові Ткачу. Ну і ще багато всього.В якийсь момент Петровський рішив відмивати собі репутацію через різні активності, зокрема через кіно. Більше - у матеріалі. З одного боку, я все розумію, гроші потрібні і приватні інвестиції в культуру - це дуже важливо, меценацтво варто усіляко заохочувати. Разом із тим цікаво, а де є межа? Недавно виходив фільм «На драйві», де партнером була «Труха» - це викликало дуже негативну реакцію, на премʼєрі увесь зал фукав. Ок, минулого року на Петровського не звернули увагу, бо усі обговорювали Темляка. Але цього разу всім теж наче норм, тому роблю відповідний висновок. Подія відбудеться, але, як на мене, вже аж таке зашкварне спонсорство перетворює і Кіноакадемію, і «Золоту дзиґу» на щось значно менш поважне, так би мовити. А хтось ще сміявся, що «Молодість» Камалія спонсорувала. Можна, напевне, вже і «Труху» прихопити, ніхто фукати не буде. https://antonina.detector.media/kino/post/225773/2026-05-22-kino-ta-narik-zolotu-dzygu-vzhe-vdruge-finansuvatyme-biznesmen-z-kryminalnoyu-reputatsiieyu/

Роками чую думку про те, що висловлюватися про книжки/кіно/вистави/пісні мають лише професіонали (самі митці і професійні критики). От майже так категорично. Бо коли щось кажуть «прості» читачі-глядачі, то це типу не серйозно, навіщо вони взагалі щось пишуть і треба щоб усе було лише фахово.Але у ході тривалих спостережень вимальовується досить іронічна ситуація. По-перше, часто зʼясовується, що абсолютно профанський коментар сприймається митцями якраз із великою радістю, якщо лиш він позитивний. По-друге, коли немає відгуків зовсім, тоді виявляється, що це найгірше. І митці вже кажуть, що хочуть думку аудиторіі, якою б дилетанською вона не була.Водночас стається розщепуха: митці хочуть, аби їхні твори ставали популярними, але часто зовсім не готові до цієї популярності, бо хочуть насолоджуватися лише приємними її проявами. Думаю, дається взнаки те, що наша культура довгий час була маргінальною, не популярною і законсервованою у самій собі. Автори часто просто не готові до якоїсь типової реакції аудиторії і самі починають поводитися як аматори, які випадково потрапили у галузь та ліплять із себе стереотипових «вередливих, інфантильних творчєскіх лічностєй». Хоча, можна просто поспостерігати за тим, як на різних майданчиках обговорюють світових знаменитостей, аби зрозуміти, як воно усе робе. Приміром, у шоубізі до цього звикли, бо співаки/співачки усе ж у нас були значно медійнішими, ніж письменники, художники чи режисери. Вони навчилися сприймати популярність як частину професії, з якою потрібно працювати, а не те, що звалюється раптом на голову і ти не знаєш, що із цим робити. У шоубізнесових персонажів зазвичай є професійна команда (менеджери, піарники), яка допомагає розуміти ринок, аудиторію, інформаційне поле. Не все ідеально, звісно, але воно таки працює.Ну і, по-третє. Щодо тих самих професійних відгуків. У багатьох кіношників, приміром, є думка, що у нас немає професійних кінокритиків. Мовляв, жоден чи жодна просто не розбирається у кіно і пише якусь маячню та отсєбятіну. Мовляв, хибно розуміють процеси, не розуміють як воно все працює і хай би краще мовчали і не ганьбилися. Як ви вже здогадуєтеся, йдеться про авторів, фільми яких кінокритики переважно сварять. Справедливості заради напишу, що із справді професійною критикою культури у нас теж не те щоб офігєнно. Наприклад, колеги з LB недавно проводили конкурс театральної критики, щоб якось стимулювати процес. Але результати не те щоб порадували. Як на мене, то основна проблема в тому, що більшість текстів незрозуміло на кого розрахована. Автори наче взагалі не збираються розʼяснювати щось своїй аудиторії, як це і мають робити. Ба більше - навіть не розуміють, хто їхня аудиторія і що їй потрібно та цікаво. А щось комусь пояснювати - нижче їхньої гідності. От для Віталія Портникова норм пояснювати процеси так, що буде понятно майже всім, а для критиків - нижче гідності. Тому в аудиторії природньо від таких текстів єдина реакція: «про що взагалі текст?». За це аудиторія називається тупою і такою, яка не розбирається у високих матеріях і не хоче читати розумних текстів. Хоча, велике питання, чи вони розумні.Але усе це - абсолютно природня ситуація. Якби наша культурна галузь розвивалася без цих жахливих інформаційних ям, то картинка була б зовсім іншою. І тут важливо знову у таку яму не звалитися.

Приготуйтеся до цієї інформації. 666 гривень застави за Єрмака вніс такий собі Григорій Гришкан. У 2025 році він дзвонив і погрожував людям, які критикували Анну Алхім, представлявся її майбутнім чоловіком і обіцяв «что будет больно».Серед цих людей - Яніна Соколова, Олександр Терен, Олег Симороз, Олена Мандзюк та нардепка Наталя Піпа, яка накатала заяву на Алхім. Записи викладав у соцмережі. Також Гришкан напрошувався на інтервʼю до Ігоря Мосійчука і стверджував, що він - майбутній президент.Коротше, ви поняли. А ще він раніше представлявся кінопродюсером та актором, розсилав реліз, що зняв «перше у світі кіно, де головну роль грає актор з інвалідністю». Що було, звісно, піздєжом. Але медіа повелися, бо про культурку у нас часто пише непойми хто. Фільм називався «До щастя». Він є на ютубі - підіть гляньте. Зняв його режисер Вінсент Меттель! Хто зі мною довго, той має памʼятати)) Теж забийте у ютуб - враження гарантую.Але головний висновок - суд над Єрмаком остаточно перетворюється на довбаний цирк.https://antonina.detector.media/mediatresh/post/225768/2026-05-14-a-tse-vzhe-tochno-tsyrk-za-andriya-iermaka-zastavu-vnis-maybutniy-cholovik-anny-alkhim/

На початку року у тредсі на шакалячому експресі гучно возили Соломію Вітвіцьку. Запитували у неї: «Де гроші на відновлення Охматдиту?!!»Соломія (вона входила до наглядової ради фонду, який збирав донати на відновлення) постила фото ремонту, документи, але їй ніхто не вірив і не слухав. Я тоді хотіла про це написати маленький текст і побігти собі у басейн, але довелося просидіти дофіга часу, аби описати перебіг подій. Бо ситуація з відбудовою почалася зі скандалу, який далі лиш посилювався. Зокрема через розслідування Юрія Ніколова, який нарахував, що переможець тендеру пропонує завищену ціну - 307 мільйонів гривень. І вказав на іншу компанію «Ріола-Модуль ЛТД», яка пропонувала 179 мільйонів. Цей тендер скасували і оголосили новий. На ньому ця «Ріола-Модуль ЛТД» і перемогла, але запропонувала вже 293 мільйони. Але потім на них вже наїхали «Слідство інфо», бо знайшли,що компанія фігурує у 4 кримінальних справах із розкрадання держкоштів. Понеслося по новій. Нині на «Бабелі» виходить матеріал про цю відбудову, на якому вона етапі і, власне, де гроші. Якщо коротко - на рахунках і виплачуються підряднику. У червні буде наступна виплата. Як вказується у матеріалі, загалом роботи обійдуться не більше, ніж у 300 мільйонів. У фонд зібрали 368. Почитайте. https://babel.ua/texts/126894-remont-ohmatditu-suprovodzhuvali-sudovi-spravi-i-zvinuvachennya-pidryadnikiv-u-zavishchenih-cinah-vin-zaynyav-dva-roki-i-vzhe-na-finishniy-pryamiy-chi-spravdilisya-zvinuvachennya-v-media-ta-sudah-spoy

Хочеться оголосити, що у Антоніни зʼявилася подружка Тамара. Бо ваша авторка взагалі перестала встигати за усіма перипетіями, скандалами, новинками, блогерами та культур-мультур. Тамара не менш чорнорота, ніж Антоніна, тому як каже наша колега Настя Платонова будем організовувать клуб «Чорний рот».А тому ми разом вирішили зануритися у те, як телеведуча Катерина Осадча рішила стати ближчою до народу і це була фатальна помилка. Нагадаю, вона заявила, що після 40-ка мати класний молодий вигляд - це безкоштовно і «розвіяла» міф про те, що це коштує гору бабла. В результаті з неї глузують вже кілька днів. Бо коли людина, яка роками рекламує дорогу косметику і вчить своїх підписниць, що робити бʼюті-процедури треба регулярно, раптом зявляє геть протилежне, то тут виникають питаннячка.Ну а загалом я бачу стабільну тенденцію - багато наших публічних людей звикли вважати публіку ідіотами, яким можна впарити яку-завгодно дікуху. А воно якось ідіотами виявляються самі селебриті. Тамарин текст тут:https://antonina.detector.media/srachi-ta-dyskusii/post/225761/2026-05-05-zlata-ognievich-rozkryla-golovnyy-sekret-krasy-buty-bagatoyu-na-tse-obrazylys-tina-karol-ta-katya-osadcha/Відео на ютубі тут:https://youtu.be/N46laMGFYJQ?si=IUTwXm3aTdkSBON4

Писала я дуже акуратно, шоб ніхто, блять, не обідився, але це все одно не поможе😈 Тут напишу різкіше, бо справді в ахуї від захоплених відгуків про стрічку «Кіллхаус», хоча є вже і негативні. Їх пишуть, звісно, агенти Кремля і ненависники України.Хоча, чого в ахуї зразу? Цілком можна пояснити - фільм дуже ефектний візуально, це справді добре зроблена робота. Як і ідеологічна складова. Зазвичай глядачі схильні захоплюватися цим (тим паче, в українському кіно це справді чи не вперше такий рівень в цьому жанрі) і пробачати серйозні огріхи.Приміром, дуже погано прописаних персонажів, які через це існують фактично для масовки і щоб рухати сюжет. Погану роботу з акторами та надзвичайно недолугі діалоги. Зато військові показані круто, справді. Бачу нарікання деяких військових-глядачів на нереалістичність, але вона у таких фільмах і мусить бути. Загалом, у фільму дуже хороший задум, тому шкода, що реалізація вдалася лише у візуальній складовій. Усе ж, як на мене, наша кінопропаганда повинна бути якіснішою. Те, що вона потрібна - це, думаю, факт.Але відгуки всяких непонятних кінокритикиць - взагалі ні на що не впливали і не впливають. Впливають відгуки глядачів і стимулюють інших йти. Тому побачимо якими будуть касові збори першого вікенду. Їх ще, здається, не оголошували, а за наповненістю залів я не стежила.Якщо глядачі хочуть таке дивитися, то таке буде зніматися.https://antonina.detector.media/kino/post/225758/2026-04-29-testosteron-ovulyatsiya-killkhaus-chas-pogovoryty-pro-yakist-nashoi-kinopropagandy/

Нарешті ми записали відео про справжніх довбойобів. І ні, навіть попередні герої до них не дотягують.Півроку тому в Чехії гучно обговорювали стрічку «Велика патріотична подорож» Робіна Квапіла. А потім вже і в нас про неї писали. Памʼятаєте, про трьох проросійських чехів, над якими режисер вирішив провести експеримент - завезти в Україну, показати руйнування, смерті, масові поховання, обстріли, повітряні тривоги. І шоб вони побачили і все поняли.І як же Робін офігів, коли цей експеримент провалився. Всі троє поїхали абсолютно з такими ж поглядами, як приїхали. Цікаво, що вони всі думають по-різному, хоч і однаково прибацані. Приміром, одна з героїнь назвала масові поховання в Ізюмі брехнею. Уявіть, більше 400 могил з її точки зору вирили і поклали туди тіла навмисне для пропаганди. Вона так каже, бо вважає себе дуже розумною і не дасть себе наїбати!Інший довго думав над розповідями про зґвалтування російськими військовими дітей. Цією інформацією тих чехів хотіли вусмерть шокувати і привести до тями. В результаті чувак сказав, що дітей, канєшно, чіпати не можна, але якщо якась симпатична дівчина буде, то нема нічого дивного.Я давно хотіла подивитися цей фільм і ось він легально зʼявився на Takflix. Тільки назву адаптували - «Їх не змінити». Дуже цікаве кіно, раджу подивитися. Ну а ось тут трохи моїх вражень. https://youtu.be/Y8FWSPz8f2M?si=cOt0wBrxVdzAHrFb