Чергова пропагандистська хрінь в Steam. Кидаймо скарги й залучаймо іноземних друзів, в кого є))До речі, історія з "гостомельскими героями" наразі закінчилася тим, що гру заблокували в Україні та Німеччині (можливо ще десь, але я не перебирала всі IP на своєму VPN, тому напевно сказати не можу😅). Але в США, наприклад, її можна купити за 15$. Здавалося б, нащо це все, якщо у нас притомні люди все одно не купували б цю хрінь, а закордонним гравцям чхати? Як на мене, блокування подібного хоча б у нас має сенс з двох причин:1) Нагадування модераторам Steam про те, що такі "продукти" - неприпустимі щонайменше у межах одного сегменту ринку, хоч і доволі невеличкого.2) Додатковий аргумент для іноземних знайомих, адже було б дивно просити скарги від них, якби навіть у нас на це всім було байдуже. Не наша провина, що Steam дивиться на подібне крізь пальці - все ж таки вільна платформа для самовираження й далі за текстом /сарказм/. Але в наших силах зробити пару кліків в надії, що нехай не зараз, і не наступного разу, але колись це все-таки призводитиме до повного та безумовного блокування чергової пропагандистської хріні вже через те, що вагомим індикатором стане реакція на неї української ігрової спільноти та дружніх до них спільнот за кордоном. Так, я оптимістка 😂
✷Реакт/аск для власників тгк✷«тема творчість/творчий шлях»❤️ - який був найскладніший етап в твоїй творчості?⚡️ - яка порада змінила твою творчість? Найкраще/найгірше?🕊 - як ти думаєш інші бачать тебе та/або твій стиль?🦄 - ти хочеш монетизувати свою творчість? Які в тебе плани на майбутнє?🥰 - якби близька людина захотіла займатися твоїм гоббі, ти б підтримав чи застережлив? 😇 - розкажи 3-5 причин чому тоді подобається робити те, що ти робиш і 3-5 чому ти не любиш робити те, що ти робиш😎 - чи є речі, які дратують тебе в інших людях з твоєї галузі?😁 - щоб ти частіше хотів бачити від своїх підписників? Як ти ставишся до своєї аудиторії?🍾 - що найдивніше траплялося з тобою, що пов'язано з твоєю творчістю?💅 - як часто ти робиш перерви і взагалі чи потрібні вони тобі? 🙏 - чи хотів би ти зняти або знятися в шоу про твою творчість для загальної аудиторії? Чому? Яке б це було шоу?💋 - чи є в тебе комплімент/образа, який ти запам'ятав на все життя? +Бонус👀 - придумай своє запитання і задай його підписникам.
Своєрідний пінг, щоб маякнути: жива, здорова, забембана цією зимою і чекаю весни.Дякую вам, що ви все ще тут.Знаєте, є певне задоволення в спостеріганні за тим, як новий читач відкриває для себе світ ВО... Здавалося б, я знаю сюжет вздовж і впоперек. Я можу відповісти мало не на будь-яке запитання про всесвіт та його персонажів. Я приблизно можу собі уявити, що цей читач відчуватиме після тієї чи іншої книги. Та попри все, кожен такий раз - як вперше. Адже якщо цей читач залишає коментарі, в яких ділиться своїми враженнями - в них все одно рано чи пізно з'являється якась деталь, якийсь підмічений нюанс, успішно мною призабутий, прихований за лаштунками чи взагалі не помічений в силу іншого світогляду чи досвіду.І це найцінніше. З кожним таким читачем, я проживаю створену мною ж історію знову і знову. Попри відомий фінал, попри цілковите розуміння, що місцевий хепі-енд насправді... вельми умовний. Але певною мірою справедливий.Це допомагає пригадати свої відчуття, коли ця історія відкривалась мені, своєму найпершому читачу, який так само відкривав для себе цей світ і гадки не мав, до якої халепи закине головних героїв черговий сюжетний поворот. Адже під час написання другої половини циклу про фінал я знала лише те, що там буде приблизно такий діалог:— Альдауар Мудрий та Шиз Велика... Як тобі?— Ти нам лестиш, але мені подобається.
І він дійсно відбувся, попри все. Цей цикл супроводжував мене крізь особисті втрати, пандемію та початок повномасштабки. Зараз деякі сцени я б написала інакше, звісно. Але не чіпаю, адже все одно, з кожним таким разом, з кожним новим читачем, що ділиться своїми враженнями, я вкотре розумію, що...Мені подобається.
З 1 вересня, чи що... Невідомий мені автор цього мему так хвилювався, що аж кому не там поставив.Але то дрібниці.У мене дві новини, традиційно - хороша й погана.Хороша: Банші виходить на очне навчання, а це означає, що у мене, теоретично, буде більше часу для роботи без супутнього вивчення шкільної програми.Погана: Морті так і не зрушила з місця. І схоже, що давати копняків цій дохлій коняці немає сенсу. Принаймні, поки у мене щось не перемкне, і я просто через силу допишу її, щоб забути, як страшний сон.Отже, входимо в осінь з думкою про те, що мені писати далі. На вибір - три варіанти: Суртаз, Шид-Аттар, Ліса.Суртаз - це наступна за хронологією книга після циклу "Видатна особистість". Темне фентезі, бойова хлібина в світі своїх далеких предків шукає знання та пригоди на свою... кістяну броню.Шид-Аттар. Темне бойове фентезі про одного уїдливого попаданця, що в "Проклятті некроманта" був третім Повелителем Шалластхадара, але вийшло так, що померти спокійно йому не судилося, а він і не проти.Ліса. Міське фентезі, альтернативна/умовно сучасна Україна. Історія про дівчину, що бачить потойбічні сутності та її хлопця, судмеда-некроманта. "Пробничок" історії ви вже мали змогу оцінити в оповіданні "Дзеркало".Нижче прикріплю опитування. Хоча є така підозра, що я вже знаю, який варіант переможе 😂
Перепрошую за довге мовчання тут і на Букнеті. Не встигла я видихнути після свята випуску Банші з 4-го класу, як настала нова розвага - її ж практика в художній школі. 5 днів поспіль з 9 до 11 ранку.Канікули. Ха! До них ще дожити треба...Сьогодні був день скетчів.На практиці це означало, що кожні 10-15 хвилин за командою вчительки галаслива зграя дітлахів тигидикає від одного вольєра до іншого і, намагаючись (чесно намагаючись) не волати, швиденько замальовує обриси та скільки встигне деталей тієї чи іншої тварини так, щоб це було хоча би якось упізнавано. Тобто, усі дупці, коліна, вуха, роги і що там ще є у цих розморених спекою бідолах має залишатися на місці і, бажано, повернутим в потрібний бік.Завтра буде живопис, поділений на дві частини - зеленку та розчленування.Зеленка - тренуватимуться передавати різні відтінки зелені.Розчленування - малюватимуть квіточки-кущики-травку, подумки розділивши на частини та намалювавши їх окремо. Подумки, бо ніхто ботанічне багатство зоопарку заживо розчленовувати не дасть, і правильно зробить.Все це - гуашшю, так. В польових умовах.При цьому з собою бажано взяти стілець, щоб сісти у затінку, бо більшість лавок - на осонні, та й не вистачить їх на всіх. Тому зараз я, по самій спеці, піду забирати для Банші її рибацький розкладний трон з підлокітниками.А завтра відчуватиму себе віслючком ще сильніше, ніж сьогодні. Вареним віслючком 😅Зате, можливо, трохи й сама поскетчу місцеве ботанічне різноманіття. Бо багато там красивого є.Що відбуватиметься протягом решти робочого тижня - поки що не знає навіть сама вчителька, точніше, що - в який день буде. Бо всі 10 (чи скільки там у нас) класів художньої школи (тобто, людей так 200-250) гоцають по зоопарку разом з нами, і теми у них спільні, просто розподілені по днях, щоб не було скупчення всіх в одному місці.Так і живемо... 🫠До речі, канал тепер приймає повідомлення (іконка внизу зліва). Гадки не маю, що це значить і навіщо треба, але плату зірочками я не ставила, тож просто най буде - раптом хтось щось захоче написати 😂
Знову авторське бу-бу-бу. Хоча за настроєм вже ближче до істерики з елементами шантажу 🫠Химерне спостереження: кількість постійних читачів на "Проклятті" зворотньо пропорційна регулярності публікацій оновлень.Простіше кажучи: зараз я публікую глави щодня, але схоже, що приблизно половину тих, хто донедавна регулярно читав книгу, це спонукало просто припинити читати, адже такими темпами і до завершення вже має бути недалеко - типу закінчиться, тоді почитаю.Висновок: на "Проклятті" я 100% не наберу потрібну стату. Що ж... Не те щоб несподівано, в глибині душі я це передчувала через специфічність сюжету, але в реальності комбо обставин виявилось таким, що взагалі виходить... Неприємно. Бо відбувається це ще й на тлі майже нульової (за рідкісними виключеннями, за які дякую) активності під книгою. І це "мотивує" на подальші звершення - ви навіть не уявляєте, наскільки...Так, я в режимі опосума і кажу хс-с-с."Чистим" темнофентезійникам і без того значно складніше взяти комерційний статус (при тому, що він буде суто символічним, адже нормального заробітку з цього не буде) через малий відсоток відповідної аудиторії на сайті. А через її підвищену схильність до мовчання та вичікування повної версії - складні умови перетворюються на неможливі. І коментарі та читання по главах на сайті в даному випадку - це не лише емоційне паливо для автора, що хоч якось допомагає не вигоріти, але й допомога в просуванні книги задля отримання шансу на залучення нових читачів. А їх, вважай, немає. Тобто, мовчання та вичікування б'є вдвічі болісніше - і по автору, і по книзі водночас, адже показник регулярних читачів піднімає ще й рейтинг книги. А "Прокляття" потроху сповзає, сповзає... Одна справа, коли книга не подобається або немає часу на читання взагалі - через силу читати я нікого не прошу, все розумію. Але якщо подобається... Набридло вже натякати, щиро кажучи, тому кажу прямо: від ВАС залежить, чи буде у мене бажання творити надалі, і з якою частотою та регулярністю.В світлі цього й не дивно, що жанрових не любовних книг на сайті небагато, а хороших - ще менше, адже виходить таке собі замкнуте коло./фірмове зітхання Альда у виконанні Інни/Перепрошую, якщо когось образила (та й взагалі, хто я така, щоби щось від когось вимагати 🙄), але отака фігня. Не люблю сваритись, просто реально вже накипіло.
Трохи зарано, але пізніше мені стане ліньки про це писати, мабуть. Тому - непостійна рубрика про #особисте і, заразом, трохи про думки, які так і не втілились в життя.____Згадка-анонс про розваги Шид-Аттара потягнула за собою спогад про те, для чого та сцена свого часу була написана. Вона не лише добре розкриває характер стосунків між двома Повелителями, але й дає необхідний образ для відповідної карти Таро.Так, була у мене колись така думка - зробити на основі #Прокляття_некроманта колоду, де старшими арканами слугували б відповідні сцени з роману або те, що загалом відомо читачу, але залишилося поза кадром, так би мовити.Наприклад:Дурень - Суртаз, що вдихає подобу життя в свого голема-привида.Маг - Сандро, що стоїть перед 13-м постаментом, на якому лежать чітки, кістяний кинджал та стоїть кубок.Імператриця - ну, думаю, тут можна не пояснювати, хто тут мав бути зображеним))Сила - Великий магістр Саревінн із Ксаром, своїм вірним ракшасом.Повішений (Жертва) - Шид-Аттар у характерній позі.Смерть - один з умертвів або Повелитель у повному Вбранні Смерті.Вежа - сцена зі сну Мортіаль, коли вона обертається і бачить, як руйнується центральна вежа фортеці Шалластхадара.Місяць - залита місячним сяйвом долина, з обох боків охоплена гірськими хребтами, і по ній, ніби води річки, тече примарне військо.Це те, що я встигла колись продумати й навіть підібрала деякі референси образів магів, імперців, некромантів, на випадок, якщо збулося б те...Чого так і не сталося.Тоді, понад 5 років тому, я планувала за цим світом написати ще 12 книг - по одній на кожного з попередників Суртаза, показавши їх за часи їхнього правління.Дурна ідея, звісно, зараз це я знаю вже точно. Просто не має сенсу, адже фінал всього - це те, що я перекладаю зараз. А з огляду на вельми помірну популярність цього роману, писати до нього приквели ще безглуздіше, ніж за часів розмірковування над колодою, коли "Прокляття" читало приблизно вдесятеро більше людей, ніж зараз. І вже тоді здоровий глузд у вигляді Кадафа (мого чоловіка) волав про те, що це не має сенсу, що власні "бажанки" - це добре, авжеж, але якщо я планую робити письменництво професією, то мені слід раціональніше використовувати свій час. Але стосовно своєї творчості я завжди була мрійницею, попри усвідомлення того, що мої смаки вельми... специфічні))Та все ж цікаво передивлятися призабуті зображення й написані бозна-коли нотатки, які зберігала на ГуглДиску. Можливо, колись - коли у мене буде вдосталь вільного часу (дуже смішно, так 😂), а моє комерційне альтер-его приноситиме достатньо грошей для роботи з художником (що є реальнішою перспективою, ніж поява у мене вільного часу 😅), я все-таки повернуся до цієї ідеї. Колись.Адже я все ще хочу собі цю колоду.
TGLIST.COM.UA
