Своєрідний пінг, щоб маякнути: жива, здорова, забембана цією зимою і чекаю весни.Дякую вам, що ви все ще тут.Знаєте, є певне задоволення в спостеріганні за тим, як новий читач відкриває для себе світ ВО... Здавалося б, я знаю сюжет вздовж і впоперек. Я можу відповісти мало не на будь-яке запитання про всесвіт та його персонажів. Я приблизно можу собі уявити, що цей читач відчуватиме після тієї чи іншої книги. Та попри все, кожен такий раз - як вперше. Адже якщо цей читач залишає коментарі, в яких ділиться своїми враженнями - в них все одно рано чи пізно з'являється якась деталь, якийсь підмічений нюанс, успішно мною призабутий, прихований за лаштунками чи взагалі не помічений в силу іншого світогляду чи досвіду.І це найцінніше. З кожним таким читачем, я проживаю створену мною ж історію знову і знову. Попри відомий фінал, попри цілковите розуміння, що місцевий хепі-енд насправді... вельми умовний. Але певною мірою справедливий.Це допомагає пригадати свої відчуття, коли ця історія відкривалась мені, своєму найпершому читачу, який так само відкривав для себе цей світ і гадки не мав, до якої халепи закине головних героїв черговий сюжетний поворот. Адже під час написання другої половини циклу про фінал я знала лише те, що там буде приблизно такий діалог:— Альдауар Мудрий та Шиз Велика... Як тобі?— Ти нам лестиш, але мені подобається. І він дійсно відбувся, попри все. Цей цикл супроводжував мене крізь особисті втрати, пандемію та початок повномасштабки. Зараз деякі сцени я б написала інакше, звісно. Але не чіпаю, адже все одно, з кожним таким разом, з кожним новим читачем, що ділиться своїми враженнями, я вкотре розумію, що...Мені подобається.