Статистика telegram каналу - @zeigarnikeffect

Логотип телеграм спільноти - Зейгарнік Ефект 2022-01-25

Зейгарнік Ефект

Кількість підписників:
2642
Фото:
1900 
Відео:
144 
Посилання:
2780 
Категорія:
Блоги
Опис:
Культура, що зникає швидше ніж з’являється, але саме тому залишається у пам’яті назавжди. Відібрана культура України та світу. Канал народився у Харкові (Залізобетон!). По всім питанням @igorheid

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Зейгарнік Ефект - @zeigarnikeffect

Ще зробив стікерпак, бо Сильвестров наговорив стільки прекрасного, що на всі випадки життя. Додавайте

217
22-11-08 15:14
Спогади Йосипа Гірняка (1895–1989) — одного з найбільших акторів мистецького об’єднання «Березіль», вийшла у «Видавництво Олександр Савчук».
Книга - пам’ятка української історії першої половини ХХ століття. Разом із автором читач опиняється за лаштунками одного з найкращих українських театрів. Екслюзивні відомості про підготовку, репетиції та прем’єри знакових Курбасівських вистав надає спогадам особливої важливості: по суті це альтернативна історія «Березоля», розказана з перших вуст.
Особливу увагу в мемуарах приділено Лесю Курбасу та Остапу Вишні; з останнім Йосип Гірняк перебував у засланні. Спомини відкриває передмова Тетяни Бойко; для видання розроблено покажчик імен, п’єс, опер та фільмів.
«Спомини» вперше вийшли у 1982 році в Нью-Йорку і в Україні не видавалися.
185
22-11-07 17:00
​​Kyiv Symphony Orchestra отримав одну з найпрестижніших музичних нагород Європи — Премію принца П'єра де Монако.
Традиція премії налічує понад пів століття. Поважне мультикультурне журі, зібране з усього світу, обирає кращих з кращих у музиці, літературі, філософії, візуальному мистецтві. І цього року в категорії «Музичний трамплін» журі проголосувало за Kyiv Symphony Orchestra (художня керівниця Любов Морозова). Причому одностайно, без додаткових обговорень, що є великою рідкістю.
Диригент оркестру Луїджі Ґаджеро відвідав церемонію вручення в залі Opéra de Monte-Carlo, де його нагородила принцеса Монакська і Ганноверська Кароліна.
«Я сильно вдячний, що нашу роботу визнають. — коментує Луїджі. — Моя співпраця з Kyiv Symphony Orchestra завжди була взаємним підсиленням, збагаченням. Я багато досліджував сучасну класичну музику і рухався від неї до самих витоків, тобто у зворотному напрямку. Оркестр мав традиційний бекграунд, але й дуже особливе ставлення до музики, жагу грати. Тож разом ми привносимо у виконання як глибоку аналітику, так і багато пристрасті, емоційного контакту з собою і матеріалом. Ми можемо тижнями зосереджено пропрацьовувати програму, щоб дати час нашим авторським інтерпретаціям справді визріти. Для мене це зокрема показово, коли ми готуємо твори сучасної класики — Станковича, Адамса, Скорика, Лігеті, Коломійця. Я вдячний, що ми з Kyiv Symphony Orchestra можемо розділити нашу любов до музики одне з одним та зі світом. Що наш багато в чому свіжий, нетиповий підхід так виділяють і вітають. Що вся ця енергія, яку ми вкладаємо, всі ці репетиції не даремні. Що люди справді чують різницю».
213
22-11-06 13:00

Переклад статті журналу Sight and Sound про сучасне українське кіно. Вері лонг рід.

219
22-11-05 12:01

Сьогодні у волонтерки і підписниці Насті Азарової День народження.
Про її волонтерську діяльність написали у статті:
«До 24 лютого 2022 року родина Азарової мешкала в Харкові, де Настя раніше навчалася. Маючи досвід евакуації з Луганська, вони морально готувалися до нового вторгнення. 24 лютого швидко зібрали речі і рушили на захід.
Опинившись у безпеці, Азарова з рідними почала координувати евакуацію інших людей, шукати для цього авто, прокладати маршрути та визначати послідовність дій під час кількаденних подорожей.
Купівлю авто для армії дівчина почала з того, що їй написала колишня психотерапевтка, в якої пішов служити син, і на Настину пропозицію допомоги попросила джип».
Вже передано на фронт більше 10 автівок та величезний трал для перевезення трофейної теїніки. Детальніше у самій статті.
Найкращими подарунками для Насті будуть донати на ЗСУ, ось її Інстаграм.

194
22-11-04 12:42
​​«Культура не може замінити зброю, але культура може допомогти отримати зброю», сказала Люба Морозова на зустрічі «Глобальна історія українськості: класична музика».
Ось і історик Тімоті Снайдер потрапив у масові медіа, навіть на ХХ, через те, що став послом фандрейзингової платформи UNITED24 і розпочав збір на «Ловця шахідів».
Тому чому б не скористатися і не згадати про відомого автора. Тімоті Снайдер - автор історичних книжок, які дуже варто читати всім нам та радити іноземним знайомим, щоб зрозуміти Україну через історію. Що цінно, Снайдер не пише у радянсько-пострадянському чорно-білому стилі, коли є хтось 100% жертва, і 100% кат. Він дуже тактовно та послідовно описує такі непрості речі як козацтво, Визвольні змагання, Друга світова (разом із Волинською трагедією та Голокостом). Такий підхід дозволяє зрозуміти передумови та контекст, щоб уникнути і відбілювання, і очернення, і будь-яких маніпуляцій. Як не мене, його бачення української історії та історії Східної Європи, частиною якої ми є, дуже зважене, і водночас будує прихильність до народів цих країн. Ну і взагалі, ви зможете дізнатись коли і як починали з’являтись нації (прям як у Грицака), і чому, наприклад, американська нація є однією з найстаріших у світі.
Цього року в американському університеті Yale (це університет рівня Гарварда, Стенфорда, MIT) Тімоті прочитав курс з української історії The Making of Modern Ukraine. Курс ще триває і нові лекції досі викладають.
Переклади лекцій українською викладають на YouTube каналі Хмаринка Science.
223
22-11-03 09:43
​​Роботи Харківської школи фотографії у Центрі Помпіду, Париж.
Цієї події я особисто чекав кілька років, коли зʼявилась перша інформація, що експерти центру сучасного мистецтва Жоржа Помпіду відбирають роботи для колекції. Відбирали два роки. На 2022 рік планувалась велика виставка, присвячена українському мистецтву. 164 роботи, 20+ українських митців, більшість з яких - харківські, друга велика частина з Одеси (роботи одеських художників: Олександра Ройтбурда, Олега Соколова, Сергія Ануфрієва, Володимира Наумця, Леоніда Войцехова, Віктора Ратушного та Олександра Шевчука) плюс Стас Волязловський з Херсону. До речі, дуже пощастило, що роботи Волязловського після смерті перейшли до колекції Гриньових, інакше б додалось до знищеної спадщини.
Це сталося завдяки колекціонерам українського мистецтва Борису і Тетяні Гриньовим (Grynyov Art Collection), колективу Музею Харківської школи фотографії (MOKSOP), та ще великої кількості людей, яким тільки подяка. Детальніше писав отут. Ще непогано писали на DTF MAGAZINE.
Ідея виникла в українських колекціонерів після чергової виставки у Помпіду «російського» мистецтва, де майже третина були українцями. Тож колекціонери зайнялися культурною дипломатією. І досягли успіху.
У березні зʼявились перші фото робіт, що потрапили до основної експозиції. Але час був такий що було не до цього. До того ж окремої виставки не відбулося, натомість роботи потрапили до постійної колекції. Можливо, це політичні ігри, бо Центр співпрацював із росийськими олігархами, і, хоч у травні публічно й відмовився від благодійного траншу від Фонду Володимира Потаніна, призначеного для поповнення колекції російського мистецтва, його вивчення і популяризації, але такі речі в одну мить не вивітрюються. Можливо, якісь технічні нюанси. Можливо, все разом. Деталі мені не вдалося зʼясувати.
Це й погано, то окрема віставка у такій інституції була б дуже доречною, але й добре, бо постійна експозиція має більш тривале оточення і цементує українське мистецтво серед світового. Окрім зірки Бориса Михайлова там висять роботи Євгена Павлова («Скрипка»), Олега Мальованого, Романа Пятковки, Юрія Рупіна, групи «Шило» та інших. Трохи відео з експозиції у дописі на Facebook від поціновувачки. Ось що вона пише:
«В марте этого года я опубликовала в этой группе небольшой отчет о вывешенной в Центре Жоржа Помпиду в Париже в небольшом зале подборке фотографий ХШФ (см. ниже). А позавчера я прогулялась опять по центру и увидела, что экспозиция изменилась и расширилась. Теперь она в 2х соседних залах и вывешены другие фотографии и надписи. Вообще Центр Жоржа Помпиду это делает регулярно : сменяет работы в залах своей постоянной коллекции, тк произведений в запасниках много, а места вывесить все не хватает. Так вот в этот раз вывешено описание как появились в коллекции центра работы фотографов ХФШ (подарки, донаты от ряда авторов и коллекционеров см. на фото все имена) и описание группы «Время», а также под фото каждого автора более подробные описания работ».
212
22-11-02 16:00
«Усі ці моменти, яких було навалом у авангардному періоді, тут вони як мікрофлора така осіла. Ледь-ледь… Мікроби виразності». — Валентин Сильвестров, з документальної трилогії «В. СИЛЬВЕСТРОВ» Сергія Буковського.
190
22-11-01 16:35

«Харків 1938» - антиантиутопія Олександра Ірванця 2017 року.
Винниченко у засланні в українській дірі - Тагарнозі. Письменники Розстріляного відродження живі, Семенко - подвійний агент, який підібрав у підворотні на Мироносицькій хлопчиська зі Старобельську. На Петлюру закордоном скоюється сто сороковий замах, і він проривається в Україну. А до Харкова приїздять Ернст Гемінгвей з другом Генрі на знаменитий Харківський карнавал.
Починається книжка із заспіву:
всякому городу звичай і права.
київ права ті в бою здобува.
харків інакше провадив ті дні —
леніна скинув, а кернеса — ні.
київ загруз в лабіринтах ідей/
в харкові бомби вбивають людей.
харків бурмоче про рівні права.
з дистпут студенту тріщить голова.
харків усім нам дав пацана
який щожвилини плоди пожина.
повно вкруг нього захоплених дур.
їх непокоїть венерин амур!

Читати уривки можна на issuu. Паперова книжка доступна в деяких інтернет-магазинах.
Наскільки я розумію, літературної цінності особливої книжка не має. Проте, Ірванець топовий письменник, і така альтернативна історія дуже збуджує уяву, бо цікаво, що сталося б, якби московські покручі не перемогли у першій чверті 20 століття.

Рецензія на книжку з архіву Читомо (незадоволена).

222
22-10-31 16:00
White Ward - Experimental/Post-Black Metal група з Одеси. Паліндром називав її однією з улюблених груп.
У номері #170 (липень-серпень) журналу Gonzo (circus) вийшло інтервʼю з музикантами. Юрій Казарян та Андрій Пєчаткін з White Ward розповідають про нову платівку «False Light» і, що ще важливіше, про війну на батьківщині в Україні. На жаль, прочитати можна лише у друкованому журналі.
Це до питання про українську культуру. Справжня музика цінується та відома у світі. Але підтримувати музікантів всередині країни також не треба забувати.

Gonzo (circus) — нідерландський музичний журнал, що виходить раз на два місяці. Вперше видано в 1991 році. Журнал в основному публікує сучасні музичні жанри, такі як джаз та імпровізація, сучасна класична музика, рок, нойз, електронна музика та світова музика.
Послухати альбоми, купити мерч можна на Bandcamp, посилання у кнопці.
151
22-10-30 15:00