За Велику Україну!

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (31 березня)ЗМІ повідомляють, що Офіс генпрокурора так і не звільнив жодного із 74 прокурорів, у яких виявили та скасували фейкову інвалідність.У генпрокуратурі пояснили, що просто не бачать підстав для звернення зі скаргою до Кваліфікаційної дисциплінарної комісії прокурорів. Без висновку цієї комісії — звільнити прокурорів неможливо.Яка може бути довіра до правоохоронної системи, якщо їх посадовців зловили на злочині, а вони й далі продовжують працювати?Підстав не бачать? Кажуть, що мають бути законні підстави. А те, що вся країна бачить, що ці прокурори просто нахабно зробили злочин у змові із лікарями, то на це владі начхати!Якби влада захотіла — то знайшла б методи, щоб звільнити цих людей. Але ж не хоче? Чому?Тут трохи інше, ніж принцип "рука руку миє". Прокуратура — це один зі стовпів всієї правоохоронної системи.Є таке питання: кому має служити прокуратура верховній владі чи народу?А може хтось ще скаже, що інтереси верховної влади й народу збігаються? Нехай скаже, подивимось на такі екземпляри.Насправді причина того, що дискредитовані прокурори продовжують працювати в тому, що вони становляться ручні. Щоб не сказали їм зверху — вони будуть безумовно виконувати. Бо є причина, по якій їх можна не просто вигнати, а ще й засудити! Тобто — це робиться для того, щоб контролювати правоохоронну систему.А на те, що народ бачить, що справедливість в країні відсутня — владі начхати. Таке відбувається у випадку, коли влада настільки впевнена в собі, що робить все що заманеться. А також може бути у випадку, коли бачать що в будь-який момент їх усіх може знести народний гнів і тому їм не до справедливості.Така поведінка влади не дає інших висновків, ніж назвати її антинародною. Влада втрачає адекватність. Не здатна усвідомити, чим це може обернутись саме для неї. Порохова бочка наповнюється поступово порохом. Якщо вибухне, то буде всім погано. А верхівка, скоріш за все, як завжди – втече. Поки що саме до цього все і йде, на жаль.Переможемо!ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!"Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (30 березня) "Путін помре скоро, це факт, і все закінчиться", - сказав Зеленський у черговому своєму інтерв'ю. Історичний досвід Російської імперії, Радянського Союзу та теперішньої Росії свідчить, що зовнішня політика завжди залежала не від особистостей, які були при владі, а від геополітичних обставин. Так, бували революційні роки чи періоди якогось хаосу. Але досить швидко це завершувалось і курс Росії залишався таким самим, як і був. Якщо курс змінювався, то не тому, що змінювався лідер, а тому, що змінювались геополітичні реалії. Вся зовнішня політика Росії була весь час однією і тією ж — експансія. Іншого не було. Це означає, що якщо Путін помре, то нічого не закінчиться. Може бути пауза, але курс залишиться незмінним. Для того, щоб Росія відчепилась від України, то є тільки один варіант — побудувати сильну Україну. Інших варіантів не існує. Тільки сильна Україна буде здатна встановити двосторонні відносини з Росією — на тих умовах, які потрібні Українському народові. Це означає, що Президент Зеленський просто запускає чергову порцію надії, що щось скоро має змінитись і все владнається. Таку лінію наша влада проводить всі три роки. Влада постійно намагається дати помилкову надію на щось — просто треба ще почекати. І це робиться для того, щоб народ сидів і чекав чогось постійно. Така лінія влади може мати дві причини. Перша — від української влади нічого не залежить, щодо термінів і умов завершення війни. Тому і потрібно якось заповнювати час, до тих пір, поки геополітичні обставити не складуться так, щоб війна завершилась. Друга причина в тому, що влада просто боїться завершення війни. Бо розуміє, що весь час свого владарювання тільки балакала і нічого не робила задля розвитку України. Влада відчуває, що народ має дуже великі претензії до влади й команди Зеленського. І це більше небезпечно для майбутнього цієї команди, ніж було колись для Януковича. Панічний страх перед своїм народом перемагає все. А народ, поки йде війна - мовчить. Але ж така ситуація не може продовжуватись нескінченно. І чим довше все це буде затягуватись, тим сильніша може бути народна хвиля ненависті. Така хвиля може, як цунамі, знести все і всіх. Пустеля може з'явитись на місці влади. І це буде стосуватись всіх — і теперішніх правителів і тих — хто правив раніше. Це найгірший сценарій, який може бути. Але влада не здатна зрозуміти, що для неї краще: завершення негайно війни або продовжувати тягнути. Скоріш за все, в нашому випадку, діють зразу два чинники. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (29 березня) Відомо, що демократична система влади має ряд суттєвих недоліків. І серед них є те, що результат виборів, у будь-якій демократичній державі, сильно залежить від середнього культурного, освітнього рівня населення та його матеріального добробуту. Щоб зменшити вплив цього недоліку, а також — для усунення інших основних недоліків демократії, ми плануємо встановити республікансько-громадянську систему влади. Або інша назва — система Громадянської республіки. Тут у нас можуть запитати, чому система Громадянської республіки має зменшити вплив недорозвинутих громадян, куди вони зникнуть? Відомо, що на вибори ходить зазвичай близько 50% виборців, а то і менше. І, як правило, не ходять — якраз найпрогресивніші верстви населення. Не ходять тоді, коли розуміють, що від виборів нічого принципово не зміниться. Це, як правило, середні прошарки громадян. Вони вміють розрізнити — популістську передвиборчу балаканину від конструктиву. І якщо конструктиву не бачать, то і вибори ігнорують. Але люмпенізовані прошарки населення навпаки, ведуться на пустопорожні популістські гасла. На них і будуються, в основному, всі передвиборчі технології. Люмпену, в будь-якій країні, близько 30-40% від всього населення. От на нього і розраховує олігархія, щоб утримувати владу. А через те, що середні, прогресивні, прошарки самоусуваються від виборчих процесів, то доля виборів визначається якраз тим, як проголосує люмпен. Так працює демократична система влади. При Громадянській республіці ситуація інша. Там — будь-який громадянин може інтегруватись у владу. Сам може стати владою, якщо захоче. Або буде мати свого Представника в Верховній Громадянській Раді. Таким чином — свідомі громадяни, на відміну від демократії, будуть мати можливість реального впливу на владу. Через саму систему Громадянської республіки. Це буде спонукати брати участь в політичних процесах. А це означає, що і вплив люмпену буде зменшуватись. Таким чином — якість добору влади, якість вибору громадян буде підвищуватись. Це буде дозволяти формувати владу більш відповідальну. Або буде дозволяти її швидко змінювати, якщо влада робить щось не те. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (28 березня) На наш Спротив, щодо намагання батьків вивозити своїх неповнолітніх дітей з України, отримали коментар: "Батьки не просто не вірять владі, батьки не вірять в Україну. Мами вивозять дітей, а чоловіки кажуть, що як тільки відкриють кордони, то і вони геть за кордон. При чому — це не є сім'ї алкашів і прибиральниць з АТБ. Це — саме середній клас, який чогось досяг, щось заробив. На жаль". Як бачимо, люди не вірять в те, що в Україні щось може змінитися в кращу сторону. Не вірять — що в Україні до влади може прийти сила, яка буде розбудовувати державу, а не грабувати. А ще — вони хочуть швидко отримати гарне життя і в ідеалі, щоб хтось це для них зробив та за них. Чому люди не вірять в Україну — зрозуміло. Бо час іде, нічого не змінюється. Перспектив не видно. Тут все ясно. Що робити? Відповідь проста: створити потужну громадянську політичну силу, привести її до влади, провести реформи, змінити Україну під себе. Якщо все так просто, то в чому ж проблема? І ще: кому це треба робити й для кого? Знайдуться ті, хто скаже, що це має робити влада... бо ми її вибрали, бо вони ті, кого ми найняли. Так от, ці слова є маніпуляцією, яка конкурує із тупістю того, хто повторює цю дурню! З якого біса влада щось та комусь має робити? Нікому і нічого вона не повинна робити. Будь-яка влада завжди щось робила, в будь-якій країні, виключно для себе. Тобто — якщо громадяни не є інтегрованою частиною влади, то ніяка влада для них нічого робити не буде. Є три можливості для пересічного громадянина: - сидіти й чекати, коли ж нарешті прийде прогресивна влада, щоб розбудовувати країну; - звалити за кордон, бо "віри в Україну немає"; - самому становитись владою. Зрозуміло, що вірна стратегія — третя. Але як це робити? Перший крок — розібратись, в чому основні проблеми країни. Тобто поставити "діагноз". І визначитись із "лікування". Це називається ідеологія. А потім діяти. Схема дій проста. Розповідати про "діагноз" і "лікування" різним людям. Шукати тих, хто з ними згоден. Гуртуватись на цій основі. Поступово, в міру зростання кількості такого утворення, буде зростати його потужність. Якщо не зупинятись, то рано чи пізно ця нова громадянська сила досягне рівня, достатнього, щоб взяти всю владу у свої руки. Добровільно владу не віддадуть. ЇЇ потрібно буде відбирати. Не треба вірити в успіх. Це нічого не дасть. Успіх знаходиться не в вірі, а в знаннях і діях! Коли ти чітко знаєш, що треба робити, то просто досягати всіх умов, які забезпечують успіх. Навіть і без віри в успіх, але якщо все робити вірно і настирливо – то буде перемога. Це може робити кожен. Можна не вірити в Україну і намагатись виїхати чи чекати "у моря погоди". А можна діяти й перемагати. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (27 березня) Отримали такий коментар: Ви завжди — вістря своїх дописів скеровуєте на олігархів.. Але, при всій повазі до Вас, це — негерметичне мислення.. Олігархи — це плоди й наслідки Конституції України... наслідки суспільного лада, який ця Конституція запровадила... точніше - "запердолила"... І цей лад називається капіталізм-лібералізм, панове... Тобто, якщо стисло: сказавши "А", ви чомусь лякаєтеся сказати "Б".. А так ваша справа не піде... Наша відповідь: Ми скеровуємо нашу діяльність не проти олігархів, а проти олігархії. Олігархія — це системне явище. Олігархія — це поєднання влади й бізнесу. Саме олігархія, як система, приводить до влади бізнес. А у бізнесу — інтерес тільки в розвитку лише власного бізнесу. Інакше не буває. Все це відбувається через дію демократичної формули влади: гроші — вибори — прихід до влади — повернення грошей із прибутком. Тому ми й пропагуємо, що демократичну систему влади потрібно прибирати, бо вона породжує олігархію. Але все вірно. Щоб змінити ситуацію потрібно сказати "А" і ОДНОЧАСНО робити "Б". "А" - громадяни мають зрозуміти, що демократичну систему влади потрібно змінити на іншу систему влади. Поки що це важко просувається. Бо громадяни продовжують, в більшості, вірити в демократичні казки. До тих пір, поки будуть так думати, прибрати олігархію буде можливо лише за допомогою диктатури, але це все одно тимчасово. "Б" - потрібно, щоб суспільство усвідомило нову систему влади. Ми кажемо, що нова система влади для України — це громадянсько-республіканська система. Або інша назва, більш народна – система Громадянської республіки. І перше і друге завдання має виконуватись через пропаганду. Пропаганда буде тим більш ефективніша, чим більша кількість громадян зрозуміють необхідності пунктів "А" і "Б". Але простого розуміння недостатньо. Потрібно, щоб ті, хто це зрозумів і погодився, самі почали про це всім розповідати. Тобто становитись активними індивідуальними пропагандистами. От саме це і є практичним механізмом реалізації всім відомої фрази: для того, щоб ідея матеріалізувалася, вона має заволодіти масами. Ми закликаємо кожного громадянина розібратись із цими пунктами "А" і "Б". Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (26 березня) "Українських хлопчиків старших класів, мами масово вивозять за кордон. Ми втрачаємо ціле покоління", — журналістка «Української правди» Даниленко. Ця коротка інфа свідчить, що держава не вживала і не вживає ніяких заходів, щоб призупинити цей відтік. Це свідчить, що неможливо закрити кордони, щоб діти не залишали країну. Необхідні інші методи, щоб вони залишались. А ще це свідчить, що влада вже довела ситуацію до того, що населення масово не довіряє пустим обіцянкам і голосує ногами. Зрозуміло, що мова, в цьому випадку, більше йде про те, що цим хлопчикам настає час ставати на військовий облік. І батьки реально бояться, що призовний вік можуть зменшити. Чому так сталося? Одна з причин — влада не змогла організувати справедливий процес мобілізації. Друга — держава не змогла дати цим батькам альтернативу. Третя — мабуть, основна. Навіщо батькам залишати тут своїх дітей? Щоб що? Також, вже стало очевидно та ясно, що перекриття кордонів — це не просто наступ на права людини. Права людини, під час війни, можуть звужуватись. Це — звичайне явище. Перекриття кордонів не дало взагалі ніяких плюсів. Тільки негатив. Перекриття кордонів не розв'язало питання мобілізації, але налаштувало населення до того, щоб просто тікати з країни. Причому — спонукали й тих, хто не збирався тікати. Така політика бездіяльності влади завдала збитків також й економічних. Така політика держави веде до її самознищення. І цю політику проводили всі влади, які були в Україні. Всі, без виключення. Команда Зеленського тільки продовжила цей процес. Винні всі, хто був при владі. Тому ми й кажемо, що за такий стан речей понести покарання мають всі колишні й чинні нардепи й всі Президенти. Тобто ті, хто керував країною і докерувався до того, що ми маємо. Можна скільки завгодно звинувачувати громадян, що вони соціальні дрони. Але довели до такого стану Україну не соціальні дрони, а олігархія, яка десятиріччями панує в Україні. Влада винна в тому, що Україна стала такою слабкою. Що робити? Зараз вже нічого. Потрібне завершення війни якнайшвидше. Як завершиться — так і буде. З того і починати заново розбудовувати країну. Але має бути принцип. Щоб при будь-яких умовах — до влади не потрапив жоден з колишніх чи теперішніх Народних депутатів, чи Президентів. Не факт, що "нові обличчя" зроблять щось гарне. Олігархія буде підставляти своїх людей під цими "новими обличчями". Але тоді потрібно буде зразу змінювати владу. Якщо наступна влада, після виборів, знову буде демонструвати балаканину — замість реформ, то її потрібно буде змінювати, не чекаючи чергових виборів. На жаль — без залучення інструментів Майдану — це буде неможливим. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (25 березня) Зрадники. Російські ЗМІ жаліються, що Україна знищує своїх зрадників. Ось приклад: РИА Новости. Депутат законодательного собрания Запорожской области, Максим Зубарев, рассказал журналистам из Индонезии, Индии, Словении, Сербии, Чехии, Казахстана, Грузии и Франции, что с начала СВО — украинские спецслужбы организовали около 50 покушений на представителей властей России — из числа местных жителей, передает корреспондент РИА Новости. Им не нравится, что люди, которые сейчас находятся на подконтрольной Украине территории, звонят родственникам и узнают, как здесь идет жизнь, и, естественно, им совсем не хочется, чтобы отвечали, что здесь всё хорошо. Потрібно розрізняти різницю між ворогом і зрадником. Ворог, після досягнення миру, перестає бути ворогом. А зрадник — ніколи не перестає бути зрадником. Ворог воює за інтереси своєї країни й свого власного народу. А зрадник — весь час намагається довести, що лояльний своїй новій країні, але йому ніхто і ніколи не вірить в цьому. Один з римських імператорів якось сказав, що він любить зраду, але ненавидить зрадників. Зрада — це те, що ніколи не прощається. Ніколи, ніде і ніким. Практична сторона нашого відношення до зрадників має спиратись на наступні позиції: - зрадник має відбути реальне покарання в Україні, в тому числі й довічне ув'язнення; - якщо зрадник відсутній в Україні, то спецслужби мають його доставити до України з метою — відбуття покарання; - якщо доставити зрадника до України неможливо, то він підлягає знищенню, і чим скоріше – тим краще; - для того, щоб зрадник перестав боятись за своє життя, він має самостійно прибути до України для відбуття покарання; - після завершення війни — зазначені принципи для зрадників не змінюються і термін давності до них не застосовується. Всі ці принципи мають застосовувати для всіх зрадників, незалежно від того, де б вони не перебували. Задля досягнення виконання зазначених задач — можуть використовуватись будь-які засоби й будь-де. Звичайно, при цьому невинні люди не мають наражатись на небезпеку. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (24 березня) Однією з переваг республікансько-громадянської системи влади (система Громадянської республіки) є те, що відсутній сенс скуповувати повноваження, щоб стати делегатом. Ми отримали такий коментар: Скупити повноваження можна. Наприклад, я господар великого заводу. Всі мої працівники віддадуть свої повноваження за мене. І забирати нічого не будуть, бо залишаться без роботи. Так саме і в селах — великі фермери скуплять повноваження селян, бо інакше — віддам тобі твій пай і живи як знаєш. Пояснення: По-перше, купуються не голоси. При делегуванні, на відміну від демократичної системи влади, громадяни не голосують, а передають повноваження. Голос – це дія. Це ти пішов в кабінку і поставив галочку в бюлетені. І все. Назад галочку вже забрати неможливо. Вона так і залишиться в архівах виборчих комісій. При демократії — повноваження дає виборча комісія, на підставі результатів голосування, тобто — кількості набраних голосів (галочок в бюлетенях). Юридичні права стати депутатом дає держава, а не громадянин. Депутат, який отримав такі права, має право голосувати своїм ОДНИМ повноваженням. У кожного депутата в Верховній Раді по одному повноваженню при голосуванні з 450. А при делегуванні в Громадянській республіці громадяни зразу передають свої повноваження делегату. Ніяких голосувань. І ніяких виборчих комісій. Тобто повноваження дає не держава, а сам громадянин. Держава тільки технічно все це оформлює. Таких повноважень делегат може отримати скільки завгодно, хоч і всі, що є в країні. При голосуванні в Верховній Громадянській Раді в такого делегата буде не одне повноваження, як при демократії, а стільки, скільки йому їх передадуть громадяни. Теоретично він один може забезпечити прийняття будь-яких рішень, якщо в нього буде 50% + 1 повноважень від всіх в країні. Друге. Так, скупити повноваження, в Громадянській республіці, можна спробувати. Але який сенс? Якщо громадянин вже на наступний день може їх забрати назад і передати іншому! Це при демократії можна не хвилюватись 4-5 років до наступних виборів, ніхто депутатства не забере. Що стосується того, що громадяни передадуть свої повноваження господарю заводу чи фермеру, під тиском втрати доходу, чи роботи, то тут все просто. Рабів не треба визволяти. Бо це неможливо. Вони самі мають змінюватись і переставати бути рабами. Вільною — людину робить не хтось інший, а тільки вона сама! Позбавити людину рабської психології неможливо, якщо вона сама себе тримає в такій психології. Тому так, ті, хто буде боятись втратити роботу і за це будуть передавати іншим право управляти своїми життями, то так і буде. Країна має будуватися вільними й незалежними громадянами, а не прислужниками якихось хазяїв. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (23 березня) Якщо США володітимуть енергооб'єктами України, то це буде найкращий засіб захисту цієї інфраструктури, — Білий дім. Безумовно, це вірно сказано. Якщо наші енергооб'єкти стануть американськими, то вони будуть найбільш захищені у світі. Бо це — американські. Але такий захист — не розповсюджується на країну, на якій ця енергоструктура знаходиться. Навіть якщо Росія окупує всю Європу, то американські об'єкти будуть в порядку. Проте — вже на російській території. Американцям не має значення, на який землі робити бізнес. Так само і немає значення — для будь-якого капіталу та де робити бізнес. Головне, щоб самі об'єкти були захищені. Спочатку, через війну, Україна заганяється у борги. А потім, через політичний і військовий примус, Україну примушують розраховуватись за допомогу, яка вже знищена на війні. Навіть дурень тут зрозуміє, що така війна вигідна для тих, хто хоче прибрати до рук українську власність. І чим довше буде війна йти — тим більше можна захопити. Фактично — тим, що Росія продовжує війну, вона робить вигоду для США. Проте, цей метод не новий. Так намагаються робити всі сильні країни. Тому питання не в цьому. Це вже сталося і тут нічого вдіяти поки не можна. Питання в іншому. Гарно чи погано буде, якщо українська власність перейде до американців? А це і не гарно і не погано. Взагалі не має значення, в чиїй власності знаходиться капітал. Або він державний, або в руках вітчизняного капіталу, або в руках іноземців. Буде такий капітал приносити користь або шкоду Україні залежить тільки від влади. Тільки влада встановлює умови ведення підприємництва. І навіть круті американські корпорації будуть робити те, що буде корисним Українському народові, якщо наша влада себе буде вести відповідно. Якщо влада буде сильною, проукраїнською, якщо буде йти шляхом розвитку країни, то байдуже хто буде власник капіталу в країні. У нас такої влади поки ніколи не було. Головний ворог не іноземці, які через війну привласнюють загальнонародну власність, а власна олігархічна влада. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (22 березня) Ще одне чергове ІПСО запустили росіяни. Так воно виглядає. "Интересные детали вчерашней закрытой встречи Владимира Путина с бизнесменами приводит один из журналистов. По словам присутствующих, президент сказал, что на переговорах по миру Россия ведет речь, что: «достигнутое у России не отнять и что следует признать в составе России Крым, Севастополь и четыре области Украины» (полные или фактически контролируемые области — неясно). По словам его источников, Путин рассказал, что у Киева с самого начала была возможность «отделаться малой во всех смыслах кровью», сначала признав Крым. Потом, когда выяснялось, что слышать не хотят, – признав автономии Луганской и Донецкой республик. Наконец, речь идет «о признании их, а также Херсонской и Запорожской областей в составе России». Если это произойдет в ближайшее время, Россия, как сообщили источники, «не станет претендовать на Одессу и другие территории, сейчас принадлежащие Украине. Но и эта точка может сдвинуться". Те, що Путін міг таке говорити, безумовно можливо. Але сам факт, що зустріч була "закритою", говорить, що все, що там говорилося — таємниця. Бо немає ніяких проблем дуже швидко встановити балабола, який розтриндів важливі закриті позиції, які озвучив Путін. Тобто з самого початку, ця інформація вже дає сигнал, що це виключно ІПСОшна маніпуляція. Далі використовується звичайний психологічний метод нав'язування комплексу вини за дії в минулому, які вже не можна змінити. Це робиться виключно для того, щоб добитись необхідних дій в майбутньому. Але застосування такого методу свідчить про слабку позицію того, хто маніпулює. Слабкість Росії полягає в тому, що скільки б територій України вона не загарбала, це все одно буде тимчасово. Крим ніколи "назавжди" не буде російським. Не кажучи вже про території ЛДНР. І ніякі США тут не допоможуть. Тому росіяни й ставлять собі середньострокове завдання, на найближчі 20-30 років. Завдання просте: утримати за собою Крим. Бо він, дійсно, має стратегічне значення для всіх, хто ним володіє. Для виконання такої задачі — потрібно унеможливити повернення Криму військовим шляхом в зазначені 20-30 років. Ось і вся задача цього СВО. А США допомагають Росії з цією задачею справитись. Що вони отримають натомість — ми зможемо всі узнати після завершення війни. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"