🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня

Вже завтра / 13 травня Ukrainian Gastro Show Окрім можливості поспілкуватись з рестораторами, шефами, виробниками, це нагода спіймати за хвіст цікаві ідеї для нових закладів та оновлення меню, поміркувати над зміною комунікаційної стратегії, знайти нові рішення для збільшення продажівОсь лише кілька тез й тем, на які мені хочеться, щоб ви звернули особливу увагу!📌Як працювати із гастрономічною спадщиною, яку всі бояться рухати й чи варто? Спойлер: мова йде про кримськотатарську кухню, яку всім зручно сприймати й розуміти як частину домашньої кулінарної традиції й саме за такими стравами йдуть до закладу. А якщо спробувати привносити нове у кулінарні традиції?📌Навіщо та як створювати нові продукти зі смаком українських страв? Спойлер: соус з печеної капусти та морозиво із печені? або до чого приводять практичні кулінарні дослідження📌 а ще буде тема, яку я дуууууже люблю через складність, бо вона вимагає багатенько знань, досвіду й усвідомленого підходу. Мова йде про те, що так чи інакше відбувається природнім шляхом - взаємовпливи кулінарних технік, смаків та традицій. Цей рух не спинити, тому його потрібно очолити. Стір фрай пшениця і бан мі з кров'янкою нам у поміч!!! Квитки можна придбати тут:❗️ зверніть увагу до 12.05 - 3 800 грн❗️а завтра - 13.05 (день події) - 7000 грнПобачимось вже завтра

Страви, продукти, їжа відображають сьогоднішній день, це аксіома успішних кухонь.Актуальна кухня, це та яка відповідає запитам сьогодення та бодай трішечки випереджає час. Саме тому, працюючи з командою Ukrainian Gastro Show 2025 над концепцію заходу, обираючи теми й запрошуючи спікерів ми працювали над тим аби формувати візію розвитку української гастрономічної культури. Звісно враховуючи проекції минулого, шануючи кулінарні традиції та знаючи про надбання гастрономічної спадщини, але з думкою про сьогодення та майбутнє. І тут я кажу, як людина яка більше 15 років свого життя (страшно подумати)) присвятила вивченню історії української кухні, що дорослі у цій кімнаті ми і відповідальні за те, що відбувається у гастрономічному полі, як працюємо зі смаками і продуктами, стравами та кулінарними техніками (шефи, ресторатори, журналісти. дослідники, виробники й т.д.). Чи вміємо дійсно бачити слабкі й сильні сторони наших кулінарних практик і що готові пропонувати споживачам.📌 Тому ловіть тему цьогорічного UKRAINIAN GASTRO SHOW - «СПАДЩИНА МАЙБУТНЬОГО», яка фактично пропонує зріз нинішніх тенденцій розвитку гастрономічної культури з думками про завтра. 👉 Квитки - тут 🛎 До 6 травня діє нижча ціна на квиток ⏰ 13 травня відбудеться захід, я ще буду писати як про спікерів так і про саму тему

ПАПУШНИК Здоба з найкращого пшеничного борошна зникла з ужитку. А от у кулінарних збірках XVIII-XIX можна зустріти згадки про папушники які продавались у кондитерських, його пекли дома до Великодня. Згадку про папушник я знайшла у книзі "Смачна Кропивниччина":" Бабуся Міля дуже смачно готувала, особливо в неї виходила випічка: хліб, папушники, паски, пиріжки з капустою, сиром, буряком з калиною, з яйцем і кропом, плачинди з гарбузом, яблуками"На довгі роки папушник зник з ужитку, а нині про нього можна не лише розповісти, але й скуштуватиДо Великодня, на сайті Spell, окрім якісного бельгійського шоколаду із різноманітними яскравими смаками можна замовити Папушник, спечений у пекарні ВитачівСьогодні його печуть на схилах Дніпра на дров’яній печі за давнім рецептомВид на схили Дніпра і дров’яні печі. Звечора розтоплюють піч і до світанку знімають жар та починають заміс. Локальні продукти, багато вершкового масла і яєцьМожливість познайомитись із традиціями, відчути своє й рідне#хвилинка_реклами

Київ, тепер пишу листа вам)))19.00 - 9 квітня, середаХрещатик 34Запрошую зустрітись у СЕНС і обговорити книгу "Збірка для кухмістра' яка вийшла українською мовою у партнерстві із Польським Інститутом у Києві▪ Світлана Булатова — к.і.н. дослідниця старопольських рукописів, співукладачка і перекладачка книги▪ Стефанія Демчук — к.і.н. дослідниця гастрономічної культури середньовіччя та ранньомодерного часу▪ Олексій Сокирко — к.і.н, спеціалізується на дослідженні історії повсякдення, військової та соціальної історії України▪ Олена Брайченко (модераторка) — єслі шо я теж к.і.н.))) Ця книжка містить Понад тисячу рукописних рецептур, що відтворюють образ старовинного кулінарного мистецтваТекст 1757 р містить копію втраченого «Кухмістерства» XVI ст. рецепти XVII ст від коронної кухмістерової, а також переписи від осіб з оточення Загоровських і Поцеїв. Описи лікувальних властивостей їжі та приготування домашніх ліків сусідять із порадами з ветеринарії, садівництва, городництва й бджільництва#анонс

Житомир, аговДрузі, а хто у Житомирі? Адже завтра є нагода зустрітись і поговорити:6 квітня 2025 року 📍Житомирський обласний краєзнавчий музей (Замковий майдан, 1)Стартуємо о 14.00⏱️Розмова буде про те, що я найбільше люблю й чому присвячую найбільшу кількість свого часу. А саме того, як розмови про їжу, страви й смаки пояснюють цілі історичні епохи та події. Історія видавничого проєкту їжак розпочалась із друку книжки "Кримськотатарська кухня", ідею якої я виношувала кілька місяців, а написала її к.і.н., дуже крута і сильна дослідниця традиційної культури кримських татар - Олена Соболєва. Зараз ми працюємо над новин виданням, з новими розділами, новими стравами. Я сподіваюсь, що за рік чи півтора ми вийдемо в реліз з новим виданням над яким вже працює ціла команда. Також розповім про страви, традицій і трансформації гастрономічної культури Кримських татар. Постараюсь, щоб було цікаво і корисно.Моя розмова буде відбуватись у межах виставкового проєкту: “Ломикамінь. Леся Українка в Криму”, що є частиною проєкту "Ломикамінь.Жіночий спротив у Криму"Надзвичайно приємним бонусом буде частування печивом кхураб'єЗа запрошення дякую Людмилі ЗубкоПриходьте 🌱

Привіт! На зв’язку Родіон, CEO Poster 👨🏼‍💻Щороку ми з командою ділимося підсумками року. Повну версію дослідження про зміну рентабельності та фудкосту, ріст витрат на закупівлю продуктів та підвищення цін на страви, складнощі 2024 року та інші показники — читайте за посиланням у блозі Poster. Якщо коротко про 2024, то:• рікбув неоднорідним. Перше півріччя було більш успішне ніж друге рік до року. У другому півріччі відвідуваність закладів впала на 7% у порівнянні із другим півріччям 2023 року. Але через те, що початок року показав себе непогано, — загальнорічне падіння лише в 3%;• серед найбільших міст України найгіршу річну динаміку відвідуваності показало Дніпро. Там відвідуваність закладів впала на 5% у 2024 році у порівнянні із 2023;• відвідуваність майже всіх типів закладів знизилася у 2024 році у порівнянні із минулим. Найбільше просіли показники у піцерій, фастфуду та ресторанів — на 8% та 7% відповідно. Позитивну динаміку показали суші — зростання на 1%, а відвідуваність закладів, де продають каву з собою, залишилася без змін;• майже половина опитаних рестораторів (47%) стикнулися зі зниженням рентабельності бізнесу. 20% мали середню рентабельність 10-15%, а 21% взагалі не отримували прибуток;• найскладніше рестораторам було наймати та утримувати команди та працювати під час відключень світла. Також підприємців турбувала мобілізація персоналу, власна мотивація працювати та перевірки бізнесу.☝🏻Частина дослідження — це неперсоналізована агрегована статистика Poster, частина — анкетне опитування, яке ми проводили в грудні.

Питання кулінарної дипломатії ще донедавна практично не звучали у медійному просторі України. А я й не підозрювала, що стану частиною голосів від України які будуть доносити про нашу спадщину, історію та культурні контексти через страви, кулінарні практики та харчову поведінку. За ці кілька років мені довелось дуже швидко набувати нового досвіду публічних виступів для іноземної аудиторії та українців які живуть в інших країнах. Кожного разу, я собі ставлю за мету, не розповісти щось цікаве й дивовижне про нашу кухню, а на прикладі страв окреслити різні регіони, пояснити через наші кулінарні звички вплив радянської політики, описати як і чому змінюються наші харчові практики в умовах війни та показати наскільки ми є життєстійкимиУ цьому інтерв'ю з Леною Чіченіною у мене була змога поділитись мріями та сумнівами, спостереженнями та власним баченням того, що таке кулінарна дипломатія та як би це могло працювати. Короткі тези розмови: ✔️ те чому кулінарна дипломатія це хороший інструмент навіть для країни, що у війні✔️ що може розповісти про країну всім знайома страва борщ✔️ сало, й що ми про нього знаємо✔️ хто платив всі ці роки за мої поїздки з презентацією української кухні в різних країнах✔️ наслідки радянської доби у сприйнятті національних кулінарних традицій📌 А послухати/подивитись можна за цим лінком https://www.youtube.com/watch?v=4qxBM403gsM&t=1445s ☝️Рекомендую слухати під час приготування якоїсь страви))))

Цікаво, хто для вас сьогодні міг би бути рольовою моделлю? Або кого вважаєте гарним прикладом рольової моделі нинішньої України. Готувалась я до рубрики "Раджу книжку" на Сніданок з 1+1 й мандрівні щоденники Софії Яблонської. Але, як це часто буває коли повертаєшся вдруге до тієї книжки чи теми то бачиш її по-новому. Софія Яблонська, одна з перших жінок яка заклала нову сторінку в історії фотографії, прожила 15 років у Китаї, виховала трьох синів та здійснила навколосвітню подорож, мандрувала нетуристичними місцями, документувала свої мандри, керувала 2 театрами. Як на мене, мала досить впертий, сміливий та добрий характер, й безумовно великий талант та спрагу до життя. Неординарна рольова модель, яка свого часу не стала символом доби, тільки через зміну політичних режимів та наративів у країні, але могла б. А ось гастрономічна цитата яка дуже добре характеризує Софію Яблонську: "Набіл – неодмінна частина домашнього раціону Яблонської і водночас ще один напрям її господарчих вправ. Через брак техніки китайці використовували корів поряд із волами як тяглову силу, через що вони не давали молока. Софія позичає в селі корову, відгодовує і роздоює її. Таким чином, має трохи молока до кави, сметану і вчить кухаря збивати масло. А вже в наступному листі пише про користь йогурту, він же «простокваша з Великої України». Можна вживати сам по собі, можна з ложечкою цукру як вечірній десерт. Виготовляти – у спеціальному апараті з бляхи (Яблонська подає детальний опис конструкції та вказівки з її використання; ця бляшана скринька з вісьмома філіжанками всередині підігрівається лампочкою і дуже нагадує сучасну йогуртницю)"А повністю матеріал можна прочитати за цим посиланням

І поки я дописую текст про сучасну сидерію в Герефорді, кілька слів про яблука в Україні. Із сумом фіксую факт, як ми мало (практично нічого) знаємо про історію сільського господарства в Україні. Тому ловіть цікавий факт☝️ Ви чули про сорт яблук Симиренко, зелені яблука які ідеально пасують для квашення, тушкування з качкою чи гускою та й загалом чудовий зимой сорт.Левко Симиренко вивів у1880 р, і якщо про цей факт більш менш відомо, то чи знали ви про те, що у ХІХ столітті Симиренко не лише займався тим, що заклав величезний сад та плодовий розплідник, але й активно продавав нові сорти рослин через друковані каталоги. А працювало це так:✔️ поширювався паперовий каталог з розплідника✔️ ви робили замовлення й сплачували✔️ саджанці відправлялись до найближчого поштового залізничного відділенняТут зіграла роль вміння бути підприємливим, знання й залізниця. Це суттєво вплинуло на гастрономічну культуру та поширення нових плодових сортів та квітів❗️У цьому каталозі 900 сортів яблук, на секундочку

Музей Сидру в ХерфордсіОт за що люблю невеликі музеї в яких логічно вибудованою композицією, так це за те, що навіть за 1 годину є змога зрозуміти, структурувати інформацію і скласти уявлення про: 1. історію виробництва сидруПерші згадки про сидр фіксують у 14 ст.Вже у 17-18 ст., фруктові сади фактично сформували містечка й села в регіоні Херфорду, а сидр саме з цієї місцевості цінувався по всій Британії. У 19 ст., модернізація торкається виробництва сидру і з'являються перші механізовані процеси. До того часу сік із яблук чавили великими кам'яними жорнами які рухали конячки.19 століття місцеві виробники активно працюють з різними типами дріжджів, їздять у Францію подивитись як роблять шампанське й впроваджують частину технології у виробництво окремої лінійки сидру 2. значення виробництва для регіону й економікиСидр повсякденний та святковий напій для різних верств суспільства. Буває різних гатунків, смаків, кольорів та різний у ціні.У 1763 році уряд запровадив податок на сидр і дозволив акцизникам входити в домівки для перевірки почалися сидрові бунти. У Ледбері проходили імітаційні похоронні процесії з бочкою сидру.3. якісь круті цікаві фактиНа Великдень кілька келихів сидру виливали у грунт, щоб сприяти гарному врожаюДля сидру використовують яблука різних сортів, більшість із них страшно кислючі, що ви навряд чи захочете їх їсти, але саме вони дозволяють робити найякісніший сидр з різним рівнем смаку. Уявіть у музеї є кімната із різними сортами яблук і ці яблука не муляжі, справжні. Це був просто вау ефект для мене. Фото буде в коментарі4. відчуття того, як це працювати на сидеріїДуже класний експозиційний прийом. В одній залі стоїть телефон і ви можете набрати номер за яким працівник сідерії розповідає, як це працювати вантажником чи технологом виробництва. Різні голоси й досвіди, які зводяться до того, щоб краще розуміти працю людей різних професійі ясно, що я як у приказці, "кінь ногу кує, жаба й собі суне" весь час думала про те, що в Україні це міг би бути шикарнейший музей цукроваріння. Історія виробництва цукру в Україні бере початом здається з 1832 +/- й вплинула на політику, економіку, гастрономічну культуру, історію меценатства, містобудування.Ну а тим часом, я куштувала різні сидри й мусила собі зізнатись, що до цього часу не куштувала смачнішого сидру. Всілякі фото кину у коментарі, а ще більше буде у сторіз на сторінці в Інстаграмі