✨ Уже в п’ятницю, 29 травня, о 10:30 запрошуємо на обговорення «Українське фентезі: від стімпанку до міфології» в межах XIV Книжкового Арсеналу на Літературній сцені 📚Українське фентезі: від стімпанку до міфології. Поговоримо те, як Владислав Бондарук обʼєднав ефірпанк і клокпанк із темами дорослішання і відносин батьків і дітей у тетралогії «Бронзовий пугач». Якими рисами Тата Лінту наділила темних і світлих ельфів, а також особливості стихійної магії у трилогії «Не час для пророцтв». Чому Ярина Кендзьор написала про спальні райони Львова та магічну систему карликових планет у трилогії «Зоресвітло». І як Валерія Веста обʼєднала теми прокляття, його ваги та українських міфічних істот у дилогії «Мари Потойлісся»Модераторка:✨ Валерія Ткаченко — інфлюенс-маркетологиня видавництва Nebo.Учасниці та учасники:📖 Владислав Бондарук — автор серії «Бронзовий пугач»📖 Валерія Веста — авторка книги «Дея та всі її прокляття»📖 Ярина Кендзьор — авторка книги «Грімзнащо»📖 Тата Лінту — авторка серії «Не час для пророцтв»До зустрічі на XIV Книжковому Арсеналі 💙
🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂 🤩🤩🤩🤩😍🤩🤩🤩🤩У цьому пості я зібрала всю найважливішу інформацію про моє фентезі «Дея та всі її прокляття», адже вже зовсім скоро книжка поїде на ваші полички 📚📚📚Серед зображень є тропи, інформація про додаткові бонуси до передзамовлення та відгуки перших читачок 🧐А нижче — анотація та актуальні посилання для передзамовлення.🤩🤩🤩🐇🤩🤩🤩Це перша частина дилогії «Мари Потойлісся» – пригодницьке фентезі з українською міфологією та демонологією.Пориньте у світ, де угоди з відьмами мають власну ціну, де інакшість лякає більше, ніж чудовиська, а прокляття може визначити долю цілого князівства.⭐Анотація:Після років у вигнанні княжна Дея мусить зійти на престол. Часу обмаль, і для дівчини остання ніч свободи — єдиний шанс позбутися прокляття, через яке її ненавидить власний народ.Дея тікає у Клятий ліс і готова пройти найтяжчі випробування, аби дістатися до могутньої відьми, здатної втілити будь-яке бажання. Темна магія і привиди минулого не полишатимуть княжну ані на крок.Та коли Дея нарешті наблизиться до розгадки свого прокляття, чи зможе вона прийняти ціну правди? 🌛 Передпродаж від видавництва (найбільша знижка і бонус до замовлення)❤️ Передпродаж від авторки (особистий підпис, бонус до замовлення)Дякую, що підтримуєте мене та Небо замовленнями, лайками та репостами, вже не дочекаюся побачити ваші відгуки та відмітки "прочитано" ✍❤️
В мене бувають періоди повного нечитуна. В такі місяці я можу хіба що потроху читати єдину книжку на мій книжковий клуб.А бувають періоди якісь дивні, коли в мене на гудрідз у розділі "читаю зараз" одночасно з'являється п'ять книжок.Мені здається, я зрозуміла, у чому справа цього разу.У Мізері 👀Ця книжка просто таки нестерпна. Вона жахлива, мені боляче її читати. У будь-якому іншому випадку я б записала це до беззаперечних плюсів книги (це неймовірно, наскільки сильні й справжні емоції вона в мені пробуджує), але тут... Ну я гадки не маю, як її закінчити 😅Таке відчуття, що змушую себе їсти рибу впереміш з курагою та родзинками (всі мої беззаперечні "ні" у їжі), мене починає нудити, але треба продовжувати.Тому й почала відволікатися на інші історії. Серед них взяла собі Великого Гетсбі в аудіоформаті в дорогу та так і не дослухала — якось дві третини не зачепили. Більше все ж таки люблю той стан, коли книжка захоплює настільки, що на жодну іншу й дивитися не можеш. Але що вже поробиш, книжковий клуб проводити треба, Мізері написана майстерно та цікаво.Головне — не читати її перед сном 😅
Останнє щапитання ще вчора вночі надійшло, тож продовжуємо рубрику 😅🤗П: А ок писати на папері😅? Я куди не гляну, всі на компі чи ноутбуці. Там справді краще? Я ще не стикалася з кардинальними виправленнями, тому й не знаюВ: Хочу вас підтримати, що в письмі немає "добрих" чи "поганих" підходів та технік якщо вони, звісно, в рамках кримінального кодексу 👀 Найголовніше, щоб воно працювало особисто для вас 🙌🏻Багато хто одразу пише в нотатках чи файлах, і якщо ви плануєте цей текст десь публікувати чи надсилати видавництвам — вам буде потрібен надрукований в онлайні варіант. І дійсно, в файлі легше шукати за допомогою тулів та правити помилки, робити правки, не перекреслюючи по кілька разів одне місце на папері.Але якщо у вас думка набагато краще і гарніше складається під час письма на папері від руки — це ж прекрасно! Знаю кількох людей, які так пишуть. Звісно, треба буде подумати, як то переносити в онлайн за необхідності (передруковувати, віддавати на передрук комусь, фоткати і сканити через аішку тощо). Але якщо цей варіант працює набагато краще та продуктивніше, то варто спробувати так писати якийсь тривалий час. Можливо, ви налаштуєте гарну систему, а як ні — будете шукати далі і обов'язково знайдете для себе найбільш комфортний варіант 🙌🏻
Дуже дякую вам за питання, буду рада і в коментах поспілкуватися, тому філ фрі ту писати свої думки та переживання 🤗П: Розкажи про те, яку сцену в Деї писалося найважче, а яку найкайфовіше й чому 🥹В: Найкайфовіше було писати сцени з Перелесником. Це мій улюблений архетип та образ Трікстера, контрольований хаос, вседозволеність в кайф, вогник, який спалить нахрін твоє життя 🥰, ну обожнюю! Іноді й сама до кінця не можу пророкувати його дії та вибори, тому деякі сцени закрутилися зовсім не так, як я очікувала, але вийшло ще краще ❤️🔥😏Добре пам'ятаю, що важко писалася перша сцена, коли головна героїня намагається пережити горе від звістки про втрату батька, але в неї нема на це часу. Я підіймала в собі дуже багато емоцій та співпереживання, щоб максимально проникнутися схожим станом, на той час подібного досвіду втрати близьких в мене було замало. Але я людина дуже емпатична, тому накрутилася нормально так ❤️🩹П: Напиши поради для письменників-початківців. Я сама декілька років тому почала, і мушу боротися з лінню🥴. Як їй протистояти?В: Знаю і зі свого прикладу, і з прикладу колег, що для кожного діє щось своє. Тому перша й головна порада — шукати багато варіантів рішень і все тестувати на собі 🙌🏻Мені врешті-решт допомогли чіткі дедлайни (можна піти на курси, закомітитись у блозі чи залізно пообіцяти подрузі тощо), а також напрацьована звичка писати кожного дня. Ооо, через який "біль" та самосаботаж я до цього йшла. Але це й виявилось справжнім вирішенням цієї проблеми для мене.Писати спочатку хоча б 50-100 слів на день. Не закінчувати на кінці сцени/розділу (так легше сідати за роботу наступного дня). Планувати собі маленькі приємні винагороди після сесії письма (мороженка, бутік з сиром, серіал, ігри, що вам більше подобається).Зичу сил, наснаги та натхнення 🙏🏻П: Відколи ти пишеш книги? Як взагалі ти сіла за стіл і почала писати, звідки натхнення?В: Писати замальовки почала з 2007-2008, історії в співавторстві з 2012, а книги — з 2020. От до 2022 писала тільки з натхненням, але тоді й вільного часу було вдосталь, і якийсь результат з цього виходив. Зараз вже перейшла на системність, звичку й примус писати хоч трохи кожен день. Бо інакше писатиму одну історію роками, а в мене стільки ще ненаписаного ❤️🩹 Тому зараз коли графік письма вдається підлаштувати під раптове натхнення — дуже радію 😅П: Твоя кішка Цирічка - бомба💞. А ти колись брала ідею з неї для фрагменту книги? Взагалі використовуєш життєві реалії у книгах?В: Дякую, Циріллі передала комплімент, сидить довольна 🥰 Намагаюсь максимально використовувати свій досвід у письмі, щоб описи були реалістичні та глибокі. Але це не про те, що я переношу своє життя чи знайомих людей у текст — поки що такого не було. Тому з Цирі я ще нікого не писала, але от є в мене бажання написати про деймона-кота і для цієї ролі Цирілла підійшла б ідеально. 😼
❤️🔥ПЕРЕДПРОДАЖ❤️🔥📚«Дея та всі її прокляття»Перша частина дилогії «Мари Потойлісся» – пригодницька історія з українською міфологією та демонологією.У світі, де угоди з відьмами мають власну ціну, де інакшість лякає більше, ніж чудовиська, а прокляття може визначити долю цілого князівства.💫Анотація:Після років у вигнанні княжна Дея мусить зійти на престол. Часу обмаль, і для дівчини остання ніч свободи — єдиний шанс позбутися прокляття, через яке її ненавидить власний народ.Дея тікає у Клятий ліс і готова пройти найтяжчі випробування, аби дістатися до могутньої відьми, здатної втілити будь-яке бажання. Темна магія і привиди минулого не полишатимуть княжну ані на крок.Та коли Дея нарешті наблизиться до розгадки свого прокляття, чи зможе вона прийняти ціну правди?Дилогія: «Мари Потойлісся»Авторка: Валерія ВестаЛітературне редагування: Ксенія ВиштикайлоІлюстраторка: Олена ВасінаПригодницька історія з українською міфологією та демонологією, 16+, тверда обклФотографії в дописі aprimafacie_ph🔥Ціна під час передпродажу: 480 грн✨Ціна книжки після передпродажу: 550 грнОчікуємо книжку наприкінці весниПридбати книжку можна за посиланням
Здається, саме час обвести сьогоднішній день у календарі уявним червоним маркером 😅Бо якби не письменницька бульбашка, я б і не дізналась, що сьогодні — День письменників! 🥳І на честь такого свята дуже хотіла б написати слова підтримки, яких сама дуже потребувала, коли йшла тернистим шляхом до видання «Деї» ❤️🩹▪️ Кидати текст і повертатися до нього — це нормально. Ідеї змінюються. Новий досвід, книги, фільми, ігри, зустрічі та розмови — все це може доповнити та покращити історію і під час написання, і після.▪️ Відпочивати важливо. Дуже.Ні, це не лінощі.Так, можна відпочивати і місяць, і навіть два.Ви й так робите достобіса багато ❤️🩹▪️ Текст та ідея не стали гіршими після того, як ви закінчили першу чернетку. Правда. Правда-правда :)Ви просто втомилися, бо виписали все, що було в голові, і нарешті розставили фігури на шахівниці. Дайте собі час трохи їх розгледіти та спланувати наступні кроки.▪️ Ідеально не буде — це просто неможливо (мені здається, багато з нас виросли дуже прискіпливими до себе). 20% зусиль приносять 80% результату. Треба все ж таки взяти себе в руки та нарешті відчепитися від себе 🥲▪️ Справедливості не існує 🙈 Так, це боляче і складно. Комусь іноді щастить, а хтось роками виборює свою мрію. Ми бачимо щасливі історії успіху, але мало хто розповідає про вибори й втрати, які за цим стояли. Ми можемо змінити тільки те, що в наших силах. Так, опускаються руки... Але це теж частина шляху. Допоки є бажання — нам під силу майже все ♥️А якої поради чи підтримки вам найбільше не вистачало під час написання книжки?
Вчора передивилася на гудрідз свій невиконаний план по кількості книжок, трошки засмутилася.Вийшло 20 з 30-ти запланованих, але ті цифри мені вже страшно собі озвучувати настільки наперед. 🙈Ще пʼять, на жаль, пішли в днф (і це не значить, що я до них не повернусь, але вчусь не змушувати себе сидіти за книжкою, коли зовсім не йде).Думала дочитати щось з хвостів, знову взялася на Тресс. Досі дуже гарна мова, влучні й цікаві речення, порівняння незвичні й живі. Наче цікавий сюжет. Але як раніше вона мені не йшла, так і не йде тепер. Мабуть, через оцю манеру оповіді з всезнаючим автором. Воно ніби й прикольно, але не затягує зовсім. Все описується якось так... Надто легко й з усмішкою, але відстронено. Нема переживання за сюжет чи героїню. Нема оцього напруженого "що ж буде далі".Дивлюсь тепер на свої полички нечитаного і навіть не знаю, чи варто щось нове починати, чи йти далі вишивати ялинкові іграшки під стріми з Майнкрафту 😅А як у вас з виконанням книжкових планів? Була якась "ніфіга собі" книга за підсумками року?
Можу вже вводити нову рубрику на каналі "пости, які я написала на емоціях, відклала та так вони й лежать".Тому, щоб зайвий раз не думати, публікую та тікаю 🙈Останнім часом для мене дуже болюче питання основної роботи. Саме через те, що я не можу приділяти весь час на книжку.Задач різко побільшало, нервів теж, і все це займає величезну частину того ресурсу, який зараз хочеться і треба виділяти на письменництво.Страшно уявляти, наскільки швидше б "Дея" рухалась до свого втілення на поличках, якби я могла з ранку до вечора сидіти за текстом (а потім нормально відпочивати від нього і більше часу присвячувати сімʼї та книжкам 🥲).Та іронія в тому, що я дійсно люблю свою основну роботу, команду, компанію, попри і всупереч складнощам (та і де їх нема).Дуже мене підтримує приклад колег, які і книжечки випускають, і купу роботи/проектів тягнуть. Нагадую собі, що не я перша і не я остання на цьому тернистому шляху. На все свій час, та все ж хочеться простого людського "щоб цей час прийшов пошвидше" 😅
Цікаво, як нерівномірно накопичується прогрес.Вчора і сьогодні мені вдалося написати понад дві тисячі слів в сумі, при тому, що я досить повільно пишу.І от сиджу і думаю, як класно було б писати отак кожного дня! А то часом вимучую з себе навіть ту нещасну сотню. Виходить, що десять днів страждань в мене рівноцінні одному дуже продуктивному дню письма (хай це і займає багато часу). Отже, можна 9 днів байдикувати й виділяти кожен десятий — з тим самим прогресом?Але тут закрався підступ.По-перше, так щоб прям тисячу слів написати — це в мене не кожен десятий день буває, а ще рідше. Кожен десятий там дайте боги накопичиться хоча б п'ятсот.По-друге, навіть сто слів в день прокладають стежинку до можливості потім як сісти і як видати тижневу норму за один раз! Адже бути кожного дня з текстом — це постійно повертатися до нього, думати, крутити, перебувати в контексті. Так і народжуються прориви, коли вже поварилися всередині голови тижні зо два.Принаймні, у мене це так працює. А як у вас? :)
TGLIST.COM.UA
