Офіційний канал УТФРМ

🫀 Бета-блокатори після інфаркту, чи призначати, якщо фракція викиду нормальна?Довгі роки бета-блокатори після інфаркту майже автоматично вважалися стандартом. Але сучасна кардіологія — це рання реперфузія, стентування, подвійна антитромбоцитарна терапія, статини, інгібітори РААС і кращий контроль факторів ризику суттєво змінили прогноз. І новий великий аналіз у NEJM ставить дуже практичне запитання: чи потрібні бета-блокатори всім після інфаркту, якщо фракція викиду лівого шлуночка збережена? У метааналізі з 5 рандомізованих досліджень об’єднали 17 801 пацієнта з недавнім інфарктом міокарда, LVEF ≥50% і без інших показань до бета-блокаторів. Медіана спостереження становила 3,6 року. Первинна комбінована кінцева точка — смерть з будь-якої причини, повторний інфаркт або серцева недостатність — сталася у 8,1% пацієнтів у групі бета-блокатора і у 8,3% у групі без бета-блокатора: HR 0,97; 95% ДІ 0,87–1,07; p=0,54. Тобто переконливої користі не показано. Окремі компоненти теж не дали підстав для оптимізму.Смерть з будь-якої причини: HR 1,04.Повторний інфаркт: HR 0,89.Серцева недостатність: HR 0,87.Усі довірчі інтервали перетинали 1, тобто статистично надійного зниження ризику не було. Аналізи чутливості дали практично ті самі результати. Для пацієнтів із серцевою недостатністю, зниженою фракцією викиду, аритміями, неконтрольованою гіпертензією, стенокардією чи іншими показаннями роль бета-блокаторів нікуди не зникла. Але саме для пацієнтів після інфаркту зі збереженою LVEF і без інших причин призначення ця робота не підтвердила рутинної користі. Самі автори підкреслюють, що їхній висновок не стосується всіх пацієнтів після інфаркту, бо значна частина потенційних хворих не входила в ці критерії. Цікаво й те, що ця публікація добре вписується в новіші клінічні тенденції. ACC уже звертав увагу, що сучасні рекомендації в цій зоні стали значно менш автоматичними, а продовження бета-блокаторів лише “за звичкою” після інфаркту без зниженої LVEF і без інших показань виглядає дедалі менш обґрунтованим. Практичний висновокПісля інфаркту питання має звучати не так:“Чи є в цього конкретного пацієнта сьогодні реальні показання до бета-блокатора?”Якщо фракція викиду нормальна, серцевої недостатності немає, інших показань немає, а препарат призначений лише як післяінфарктна “традиція”, сучасні дані не показують переконливого виграшу щодо смерті, повторного інфаркту чи серцевої недостатності. Це не антиреклама класу препаратів. Це просто нагадування, що доказова медицина часом забирає в нас дуже улюблені звички. І, чесно кажучи, правильно робить. Джерело:https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2512686?emp=marcom@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

🧠 Після інсульту пацієнт і реабілітаційна команда часто бачать відновлення по-різному. Нове дослідження з Journal of Rehabilitation Medicine показало: протягом першого року після інсульту самооцінка пацієнта і оцінка реабілітаційної команди суттєво відрізняються, особливо на ранніх етапах. Через 1 місяць після виписки пацієнти зазвичай оцінювали своє функціонування краще, ніж команда, насамперед у когнітивних сферах — увага, пам’ять, навчання новим завданням, розв’язання проблем. До 12 місяців ця розбіжність зменшувалась, а в частині сфер пацієнти вже оцінювали себе навіть гірше, ніж команда. У дослідження включили 118 пацієнтів після ішемічного або геморагічного інсульту, яких спостерігали впродовж року. Функціонування оцінювали тричі: через 1 місяць після виписки, через 6 місяців і через 12 місяців після інсульту, використовуючи ICF core set, а якість життя — за EQ-5D. Що побачили авториНа старті пацієнти повідомляли про менші обмеження, ніж бачила команда. Найбільша різниця була саме в когнітивних і емоційних доменах. Наприклад, через 1 місяць після виписки пацієнти оцінювали краще: • концентрацію, • навчання новим завданням, • пам’ять, • розв’язання проблем, • тривогу й депресію, • а також низку навичок самообслуговування, як-от миття, одягання, ходьбу та підйом сходами. Через 6 місяців розбіжності частково зменшилися, але ще зберігалися. При цьому пацієнти вже почали оцінювати деякі функції гірше, ніж команда, зокрема сечовипускання, дефекацію і тонку моторику кисті. Через 12 місяців загальна незгода між самооцінкою і командною оцінкою стала меншою, але повністю не зникла. Пацієнти все ще краще оцінювали власну депресію і здатність митися, але гірше — слухання, функції тазових органів і тонку моторику руки. Найважливіший висновокКоманда бачила об’єктивне покращення в багатьох сферах: мобільність, самообслуговування, тонка моторика, пам’ять, концентрація, навчання новим завданням. Пацієнти ж значно більше відзначали прогрес у: • роботі, • побутових справах, • участі в житті громади, • підйомі та перенесенні предметів, • пам’яті. Тобто команда частіше фіксує рухові, ADL і когнітивні зміни, а пацієнт — те, що повертає його в реальне життя.Найсильнішими предикторами кращої якості життя через 12 місяців були: • здатність митися самостійно, • менша вираженість депресії. Це дуже практичний висновок, адже не тільки ходьба, сила чи спастичність визначають результат. Іноді миття і настрій говорять про реабілітаційний успіх більше, ніж красивий бал у тесті.Це дослідження ще раз нагадує:не можна покладатися лише на самооцінку пацієнта — особливо рано після інсульту, коли можливі знижена усвідомленість дефіциту, механізми психологічного захисту і нереалістичне бачення власних можливостей. Але так само не можна покладатися лише на командну оцінку, бо пацієнт краще бачить, як його стан впливає на участь у реальному житті.Саме тому поєднання: • об’єктивної командної оцінки, • пацієнт-орієнтованих результатів, • ICF-підходу, • оцінки настрою і якості життявиглядає значно розумнішим, ніж віра лише в одну “правильну” шкалу. ОбмеженняДослідження було одноцентровим, ретроспективним і включало пацієнтів із відносно добрим реабілітаційним потенціалом, тому узагальнювати результати на всіх пацієнтів після інсульту треба обережно. Автори самі це визнають. ВисновокПісля інсульту пацієнт і команда можуть дивитися на одне й те саме відновлення дуже по-різному.На початку пацієнт часто переоцінює свої можливості. Згодом — іноді вже недооцінює, тому хороша реабілітація — це система, де суб’єктивний досвід і об’єктивна оцінка працюють разом.Джерело:https://medicaljournalssweden.se/jrm/article/view/42856/52780@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

🧬 Гіпермобільність суглобів: не кожна “гнучкість” є нормою Гіпермобільність часто недооцінюють, пацієнти роками блукають між ортопедом, неврологом, ревматологом, тоді як проблема не лише зі сполучною тканиною, але і з функціонуванням. Для лікаря ФРМ тут важливо, що це може бути синдром Елерса–Данлоса (hEDS) або розлади спектра гіпермобільності (HSD), які супроводжуються хронічним болем, втомою, нестабільністю суглобів, ортостатичною непереносимістю, шлунково-кишковими симптомами, тазовими дисфункціями, тривогою та зниженням якості життя. Гіпермобільність суглобів як ознака сама по собі поширена і в частини людей не має клінічних наслідків. Але якщо до неї приєднуються біль, повторні вивихи, хронічна втома, системні скарги, це вже не “особливість конституції”. Саме для цього у 2017 році міжнародна класифікація EDS розвела поняття hEDS і HSD, щоб відмежувати безсимптомну або мало симптомну гіпермобільність від клінічно значущих станів. Beighton score - скринінг генералізованої гіпермобільності, а не автоматичний діагноз hEDS. Beighton вважається позитивним при ≥6 у допубертатних дітей та підлітків, ≥5 у дорослих до 50 років і ≥4 після 50 років. Якщо людині бракує лише 1 бала до порогу, допускається дооцінка за 5-point questionnaire. За критеріями 2017 року потрібні одночасно:1) генералізована гіпермобільність;2) додаткові системні, сімейні або опорно-рухові ознаки;3) виключення інших спадкових розладів сполучної тканини та альтернативних причин гіпермобільності. Саме тому людина може бути “дуже гнучкою”, але не мати hEDS, і навпаки - мати виражений симптомний стан, який не вкладається в hEDS, але відповідає HSD. Головна помилка - списувати все на психосоматику, для пацієнтів потрібно:освіта, контроль навантаження, силова підготовка і стабілізація, пропріоцептивне тренування, робота зі страхом руху, болем і витривалістю, а також відбір тих, кому потрібне додаткове обстеження на інші спадкові розлади сполучної тканини. Американський огляд для сімейних лікарів прямо наголошує, що лікування hEDS/HSD фокусується на контролі симптомів, профілактиці ушкоджень суглобів і навчанні пацієнта. Для лікаря ФРМ це означає:не гнатися за “чудо-процедурою”, а будувати довгострокову програму захисту суглобів і функціональної витривалості. Бо в цих пацієнтів проблема часто не в одному плечі чи коліні, а в системній нестабільності, яку не вилікує ні один тейп, ні одна ін’єкція, ні одна лекція про поставу.ВисновокГіпермобільність - це не завжди хвороба, але симптомна гіпермобільність - це точно не дрібниця.Якщо пацієнт має хронічний біль, втому, нестабільність суглобів, повторні травми, ортостатичні або кишкові скарги, варто думати ширше. Іноді проблема не в тому, що пацієнт “занадто тривожний”, а в тому, що його сполучна тканина занадто довго залишалася без професійної діагностики, лікування, реабілітації.Джерела:https://www.aafp.org/pubs/afp/issues/2021/0415/p481.htmlhttps://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/books/NBK1279/@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

ВАКАНСІЯ: ЗАВІДУВАЧ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ (Лікар ФРМ)ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» запрошує на постійну роботу кваліфікованого фахівця для розбудови та керівництва відділенням фізичної та реабілітаційної медицини (10 ліжок).Основний профіль пацієнтів: комплексна реабілітація після мінно-вибухових травм та бойових поранень.Що ми пропонуємо:Оплата праці: від 30 000 грн +Бронювання: Офіційне бронювання військовозобов’язаних працівників.Стабільність: Робота в державній установі з повним соціальним пакетом.Масштаб: Можливість очолити напрямок, що має стратегічне значення для відновлення наших захисників.Наші вимоги до кандидата:Освіта та спеціалізація: Вища медична освіта, наявність діючого сертифіката за спеціальністю «Фізична та реабілітаційна медицина» (обов'язково).Досвід: Наявність практичного досвіду роботи за фахом (перевага) Навички: Вміння організувати роботу мультидисциплінарної команди та розробляти індивідуальні плани реабілітації.Обов’язки:Керівництво персоналом та медичними процесами у відділенні на 10 ліжок.Організація якісного лікувально-відновлювального процесу для пацієнтів.Контроль ведення медичної документації згідно з вимогами МОЗ та МВС.Куди звертатися?Для співбесіди та подачі документів звертайтесь до відділу кадрів за адресою:📍 м. Вінниця, 1-й провулок Ботанічний, 38.📞 Контактний телефон: 067-837-22-91 Новікова Надія Олександрівна

Шановні колеги, цієї п’ятниці о 16:30 за київським часом у нас відбудеться доповідь Світлани Похвалій, магістра клінічної психології та практикуючого психолога у підході КПТ , зокрема з людьми з ПТСР.Тема: Специфіка взаємодії з пацієнтами з ПТСР у процесі реабілітаціїПід час презентації ми будемо говорити про: 1.⁠ ⁠Ключові відмінності між посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та комплексним ПТСР (КПТСР). 2.⁠ ⁠Вплив психотравми на ефективність лікування: аналіз бар’єрів (уникання, гіперконтроль, порушення довіри до медперсоналу, відмова від лікування). 3.⁠ ⁠Травма-інформаційний підхід: базові принципи комунікації, розбір реального клінічного кейсу, інтерактивне завдання на обговорення. 4.⁠ ⁠Протоколи експрес-допомоги: короткі практичні вправи і техніка стабілізації пацієнта у стані гострого емоційного напруження. Також намагаємося разом виконати ці вправи і закріпити їх.Zoom Meeting ID: 971 4896 7181Zoom Passcode: 395850Join from a PC or smartphonehttps://nyulangone.zoom.us/j/97148967181?pwd=JI8b5y8uyIVIhdQ0x63UOzFtnhxQiM.1

🩺 60-денна периферична нейростимуляція при хронічному болю в плечі: обнадійливі цифри, але без фанфарХронічний біль у плечі — це обмеження самообслуговування, сну, праці, ускладнення процесу реабілітації і, нерідко, шлях до тривалого прийому анальгетиків. Тому поява нових неоперативних і неопіоїдних підходів закономірно привертає увагу. У березні 2026 року в American Journal of Physical Medicine & Rehabilitation опублікували багатоцентровий ретроспективний аналіз 60-денної периферичної нейростимуляції при хронічному болю в плечі. У дослідження включили 221 пацієнта, а серед тих, у кого були доступні підсумкові дані, 75% (132 із 176) повідомили про ≥50% зменшення болю на момент завершення лікування. Ефект виглядав відносно стабільним у різних підгрупах — за віком, тривалістю болю і причиною болю. Тобто автори не побачили, щоб метод працював лише в “ідеального” пацієнта. У повному тексті вони також показали, що кращі результати частіше спостерігалися, коли лікування тривало не менше 45 днів, а також при так званій бімодальній стимуляції — коли поєднували сенсорний і моторний компоненти. У пацієнтів із цукровим діабетом результати були гіршими, але ця різниця виглядала меншою, якщо схема містила моторну стимуляцію. На перший погляд, усе звучить дуже непогано. Але тут починається частина, яку реклама зазвичай не любить. Це було ретроспективне дослідження без контрольної групи, тобто воно не доводить, що саме нейростимуляція дала такий результат, і не дозволяє чесно порівняти її з добре проведеною фізичною терапією, ін’єкційними втручаннями чи іншими стратегіями. Первинною кінцевою точкою було самозвітне відсоткове зменшення болю на момент зняття електрода, а не функція плеча, участь у повсякденному житті, сила, обсяг рухів чи довгострокове повернення до активності. Тобто ми поки що більше знаємо про “болить менше”, ніж про “живе краще”. Ще один важливий нюанс: дослідження має виразний індустріальний слід. Серед авторів є працівники SPR, Cleveland, Ohio, тобто компанії, пов’язаної з цією технологією. У наданому повному тексті також зазначено, що дослідження було підтримане SPR. Сам по собі цей факт не робить результати хибними, але автоматично вимагає більшої критичності, а не меншої. Бо коли пристрій виглядає занадто переконливо у власній екосистемі, особливо хочеться побачити незалежні порівняльні дослідження. Щодо безпеки, у повному тексті повідомлено про 1% медичних подій, пов’язаних із пристроєм, без серйозних інцидентів; також описані випадки зміщення електродів і переломів провідників. Це звучить прийнятно, але тут теж потрібна обережність: у невеликих ретроспективних серіях низька частота подій не завжди означає, що ризик дійсно низький у ширшій практиці.Що з цього варто винести лікарю ФРМ?Не те, що “ось нарешті чарівна кнопка для плеча”, а те, що 60-денна периферична нейростимуляція виглядає перспективним додатковим інструментом для частини пацієнтів із хронічним болем у плечі, особливо коли звичні неопіоїдні та неоперативні підходи вже не дали достатнього ефекту. Але робити з цього дослідження новий стандарт лікування — зарано. Поки що це радше сигнал для подальших незалежних проспективних порівняльних досліджень із функціональними кінцевими точками, довшим спостереженням і чесним порівнянням із реабілітаційними програмами, а не лише з “болем на виході”. Інакше кажучи, технологія цікава. Доказова база ще не зріла. А плече, як завжди, не пробачає захоплення гаджетами замість клінічного мислення.Джерело: https://journals.lww.com/ajpmr/fulltext/2026/03002/predictors_of_success_for_60_day_peripheral_nerve.6.aspx@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

🚬 Куріння і хвороба Паркінсона: парадокс є, індульгенції — немаєІноді можна почути майже міфологічну фразу: мовляв, у курців рідше буває хвороба Паркінсона. Нове велике дослідження справді знову показало обернений зв’язок між поточним курінням і частотою Parkinson disease. Але ключове слово тут — зв’язок, а не профілактика. Самі автори прямо наголошують: це дослідження не доводить, що куріння запобігає хворобі Паркінсона. У когорті з понад 410 тисяч дорослих курців, яких спостерігали в середньому 9 років, хвороба Паркінсона виникла у 0,33% тих, хто продовжував курити, у 0,41% тих, хто кинув, але потім повернувся до куріння, у 0,67% нещодавніх “кинувачів” і у 0,71% тих, хто кинув надовше. Водночас автори показали й протилежний бік цієї історії: ті, хто стійко кинув курити, мали на 17% нижчий ризик смерті, ніж ті, хто продовжував курити. Ось фраза, яку варто запам’ятати: у цьому дослідженні смерть траплялася у 11–22 рази частіше, ніж сама хвороба Паркінсона. Тобто шанси померти в десятки разів перевищують будь-який можливий “захисний ефект” куріння щодо Паркінсона. Це вже не парадокс, а дуже твереза математика. Тому правильний клінічний висновок такий: куріння не є профілактикою хвороби Паркінсона.Якщо в тютюновому димі і ховається якийсь біологічний механізм, який колись допоможе науці, його треба шукати без сигарети, бо тютюн залишається однією з найбільших причин передчасної смерті у світі. За даними ВООЗ, він убиває понад 8 мільйонів людей щороку, і безпечного рівня впливу тютюну не існує. Висновок:менше хвороби Паркінсона в статистичних таблицях — це ще не “користь”.Коли ціною цього є значно вища смертність, сигарета перестає бути “парадоксом” і знову стає тим, чим вона є насправді: фактором ризику, який забирає життя раніше, ніж людина встигне дожити до будь-яких теоретичних “переваг”. Джерела: https://www.neurology.org/doi/10.1212/WNL.0000000000214651https://www.who.int/europe/news-room/fact-sheets/item/tobacco @usprm_official#УТФРМ #USPRM #7MedLevels #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

📢 Інформація для дійсних членів УТФРМ та лікарів-інтернів ФРММожливості від Європейської спільноти ФРМ: вебінар, Board Examination та PRM Schools 2026Шановні колеги, ділимося актуальною інформацією від UEMS PRM Section and Board / ECPRM.🎓 ECPRM Educational Webinar — April 2026Дата: 7 квітня 2026Час: 16:00–17:00 CESTГоловуючі: Aydan Oral, Levent ÖzçakarЛектор: Alfonso J. Cruz JentoftServicio de Geriatría, Hospital Universitario Ramón y Cajal, Madrid, Spain; Editor-in-Chief, European Geriatric MedicineТема лекції:Sarcopenia: Concepts and Definitions🔗 Участь за посиланням: https://webinar.ecprm.eu✅ Участь безкоштовна✅ Акредитовано UEMS-EACCME — 1.0 European CME Credit (ECMEC®)📝 European PRM Board Examination 2026Дата іспиту: п’ятниця, 22 травня 2026 рокуВажливі дати: • Прийом заявок відкрито • Кінцевий термін подачі заявки: 31 березня 2026 року❗Подати заявку мають усі кандидати, зокрема і ті, хто вже складав іспит раніше, але не склав або був відсутній.❗Після 31 березня 2026 року подовження терміну не передбачено.❗Звʼязок з керівництвом УТФРМ, зокрема з національним менеджером, - обовʼязкове📚 Forthcoming European PRM Schools (2026)European School Marseille 2026Тема: Motor Disabilities: Posture and Movement Analysis, Rehabilitation, NeurophysiologyДати: 6–10 липня 2026 рокуФормат: Digital Web SessionEBPRM підтримає реєстрацію 80 учасників.Фінансова підтримка покриває реєстраційний внесок.📌 Дедлайн подачі заявки: 30 квітня 2026 рокуhttps://uems-prm.us7.list-manage.com/track/click?u=55a9fbe1bf984fba707d1aaa5&id=d83e4c84cd&e=f223578f2921st E.M.R.S.S. Course: Rehabilitation in OncologyМісце: SiracusaДати: 19–22 листопада 2026 рокуEBPRM підтримає участь 12 учасників.Фінансова підтримка покриває: • реєстраційний внесок, • проживання, • окремі прийоми їжі.📌 Дедлайн подачі заявки: 31 липня 2026 рокуhttps://uems-prm.us7.list-manage.com/track/click?u=55a9fbe1bf984fba707d1aaa5&id=f3557d94da&e=f223578f29✅ Хто може подаватися на European PRM SchoolsКандидати мають відповідати одному з критеріїв: • лікарі-інтерни/трейні ФРМ, які проходять підготовку в країнах-учасницях UEMS PRM Section and Board та зареєстровані в EBPRM; • сертифіковані EBPRM Fellows упродовж трьох років після завершення підготовки з ФРМ.📌 Реєстрація в EBPRM є безкоштовною.📌 Пріоритет надаватиметься тим, хто вже склав EBPRM Examination.Колеги, це хороші можливості для професійного розвитку, міжнародної інтеграції та підсилення української спільноти ФРМ у європейському просторі.Радимо не відкладати подання заявок до останніх днів @usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

🩺 Резистентна гіпертензія — це не “тиск, який просто не хоче знижуватись”. Якщо артеріальний тиск не вдається взяти під контроль на трьох препаратах різних класів, або він контролюється лише на чотирьох і більше, це вже привід думати про резистентну гіпертензію. Але перед тим, як додавати нову таблетку, треба переконатися, що це справді вона, а не похибка вимірювання, “офісний” ефект, пропуски лікування чи інші чинники, які заважають терапії працювати. Саме так це формулюють сучасні американські та європейські рекомендації. Перше правило: не ставити діагноз “резистентна гіпертензія” лише за цифрами в кабінеті. Потрібні домашні або добові вимірювання тиску поза клінікою. Європейські рекомендації також прямо радять, якщо є ресурси, об’єктивно перевіряти прихильність до лікування у пацієнтів із підозрою на резистентну гіпертензію. Інакше можна довго лікувати не хворобу, а плутанину. Друге правило: низький калій — це не просто “дрібний збій у біохімії”. Гіпокаліємія підвищує ймовірність первинного альдостеронізму, а це одна з ключових причин вторинної гіпертензії. У 2024 році ESC пішло ще далі: скринінг на первинний альдостеронізм за рівнями реніну й альдостерону пропонується розглядати в усіх дорослих із підтвердженою гіпертензією, а не лише в “підозрілих” випадках. Третє правило: якщо це справді резистентна гіпертензія, найсильніший четвертий хід у більшості пацієнтів — спіронолактон. У дослідженні PATHWAY-2 саме спіронолактон 25–50 мг/добу був найефективнішим додатковим препаратом: він краще знижував тиск, ніж бісопролол, доксазозин або плацебо, а контроль домашнього систолічного тиску <135 мм рт. ст. був досягнутий у 60% пацієнтів. Європейські рекомендації також називають низькі дози спіронолактону першим вибором серед препаратів “четвертої лінії”. Але спіронолактон — не цукерка, а препарат із правилами безпеки. ESC радить обмежувати його застосування пацієнтами з eGFR ≥30 мл/хв/1,73 м² і рівнем калію ≤4,5 ммоль/л, а після початку лікування регулярно контролювати електроліти та функцію нирок. У пацієнтів із вираженішим порушенням функції нирок спершу треба уважно переглянути діуретичну схему. Окрема практична пастка — набряки на амлодипіні. Це частий побічний ефект, і він справді залежить від дози. Метааналіз 22 рандомізованих досліджень за участю 7226 пацієнтів показав: набряки були у 16,6% на амлодипіні проти 6,2% на плацебо; загальний ризик був майже втричі вищим (RR 2,9), а на дозі 10 мг — вищим, ніж на 2,5–5 мг. Тобто “ноги набрякли” — це не обов’язково причина одразу викидати корисний препарат, але це точно причина переглянути дозу і схему. Є і добра новина: поєднання блокатора кальцієвих каналів із інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину зменшує ризик таких набряків. У метааналізі 25 досліджень за участю 17 206 пацієнтів частота периферичних набряків на комбінованій терапії була на 38% нижчою, ніж на монотерапії блокатором кальцієвих каналів. Іноді проблема не в тому, що амлодипін “поганий”, а в тому, що його залишили наодинці. І нарешті про майбутнє. Нові препарати, які гальмують синтез альдостерону, вже показують ефект у дослідженнях резистентної та важко контрольованої гіпертензії. У фазі 3 baxdrostat знижував 24-годинний систолічний тиск на 14,0 мм рт. ст. більше за плацебо, а у фазі 2 lorundrostat — на 6,5–7,9 мм рт. ст. більше за плацебо. Але це не означає, що завтра можна забути про перевірку прихильності, добові вимірювання, калій і спіронолактон.Висновок:Резистентна гіпертензія вимагає не хаотичного додавання таблеток, а чіткої логіки:1. підтвердити, що тиск справді неконтрольований;2. виключити псевдорезистентність;3. подумати про вторинні причини, насамперед первинний альдостеронізм;4. грамотно використати спіронолактон там, де це безпечно;5. не плутати побічний ефект амлодипіну з “невдачею всього лікування”.https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30354828/https://sphta.org.pe/wp-content/uploads/2025/01/Guia-ESC-2024_.pdfhttps://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31107359/@usprm_official#УТФРМ #USPRM #7MedLevels #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine

Переломи грудо-поперекового відділу хребтаВійна збільшує кількість травм хребта у військових і цивільних. І робить пацієнтів важчими для лікування та реабілітації через старший вік, супутні хвороби, куріння, виснаження, хронічний стрес у родинах військових та ветеранів. У таких людей навіть без неврологічної симптоматики головний ризик становить часто не сам перелом, а ускладнення під час лікування і відновлення.Що показало велике міжнародне спостереження (2025)https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/21925682251414046Дослідники проаналізували 198 пацієнтів (18–65 років) із вибуховими переломами T10–L2 без неврологічного дефіциту й відстежували їх 2 роки. 1) Ускладнення трапляються часто • За 2 роки зареєстрували 46 ускладнень — це 23,2% (у розрахунку на події). • 31 пацієнт мав щонайменше одне ускладнення, з них 14 (45,2%) — щонайменше одне серйозне ускладнення. 2) Більшість проблем виникає рано, але “хвіст” тягнеться довго • 54,1% ускладнень сталися до виписки. • 21,7% — від 3 місяців до 2 років після лікування. 3) “Провал лікування” — рідкісний • Лише 5 випадків за 198 пацієнтів. • Із них 3 — у групі без операції, 2 — після операції. 4) Хто в зоні ризику ускладненьУскладнення частіше траплялися у людей: • із більшою кількістю супутніх захворювань (індекс Чарлсона), • які курять, • які були без роботи/на пенсії (як маркер загальної вразливості). При цьому різниці за самим вибором тактики (операція чи без операції) не показано. 5) Ускладнення = гірша функція в перший рікФункцію оцінювали за опитувальником болю, обмежень життєдіяльності у попереку (Освестрі). • Через 1 рік понад 90% людей без ускладнень мали низький рівень обмежень (≤20%), а серед тих, хто мав ускладнення — лише 52,6%. • У розрахунках авторів наявність ускладнення була пов’язана з приблизно +6,1 бала гіршим результатом через 1 рік. Практичний рекомендації для лікарів ФРМ 1. Не зводимо все до “оперувати чи ні”, ускладнення можливі в обох випадках вибору методу лікування. 2. На старті “підсвічуємо” ризики, такі, як супутні захворювання, куріння, соціальна вразливість — це не лише коморбідний фон, це певний прогноз ускладнень. 3. Куріння — це не мораль, а клінічний ризик, отже, якщо не можемо прибрати цей фактор, бодай чесно пояснюємо наслідки. 4. Якщо ускладнення сталися — реабілітацію треба планувати так, ніби перший рік буде важчим, дані дослідження підтверджують виправданість такої тактики. @usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine