Перехресні стежки

Коротко, чому, на мою думку, срачі та шакалячі експреси небезпечні Сьогодні на одному з каналів опублікували скріншот зі сторінки сучасного українського письменника. Він дійсно написав провокативний пост, який, на перший погляд, недоречний в сучасних реаліях війни. Але виявилось, щоб зрозуміти пост — треба бути в контексті, бо все не так, як здається, на перший погляд. До того ж, автор воював і важко відновлюється, про що відповідно теж пише на своїй сторінці. Тому перед тим, як постити щось, що може спричинити цькування автора, варто зважати. Що та людина пережила, в якому стані? Це не повчання, а радше чергове нагадування собі, що треба бути дуже обережним, тим паче зараз, тим паче зі своїми. У Міли Смолярової у збірці «Дим» є чудове оповідання про вчителя музики, який все ніяк не може знайти свої черевики. Водночас він виявляє в собі «дар» бачити все і про кожного. Одна з його учениць мало старалась на уроках, чим, грубо кажучи, бісила. Але «дар» показав, що дівчинка не любить музику, бо захоплюється зовсім іншим, за що дома обзивають і принижують, змушуючи до музики. І лише «побачивши» цей булінг — вчитель проявляє до дитини емпатію. В Depeche Mode є стара, добра пісня «Walking in My Shoes». Про яку язгадала як раз таки під час обговорення «Диму» і оповідання про черевики. Перш ніж робити висновки — пройдіть у туфлях тієї людини. А збірка Міли Смолярової класна, не гарантую, що зрозуміла правильно суть цього оповідання. Але там наче й немає «правильного» чи «неправильного». in book we trust

#Фотопоезія 🎹Коли Міра виходила з дому, взяла намистину з шкатулкиКоли Тім виходив з міста, підняв камінчик на вулиціКоли Ярка лишала сад, взяла кісточку абрикосиКоли Віра виходила з дому, то не взяла нічогоcкоро я повернусь, сказалаі нічогісінько не взяла Міра виростила шкатулку із намистиниростить новий дім в шкатулціТім почав нове місто з каменюМісто схоже на рідне, тільки моря немаєЯрка посадила кісточку абрикоси довкола кісточки сад став Ярчин А Віра яка не взяла нічого розказує цю історіюКоли тікаєш із дому,розповідаєДім за спиною малієщоб вберегтися Дім обертаєтьсясірим камінчикомнамистиноюкісточкою минулорічної абрикосискельцем, що коле долоню усю дорогуфігуркою Легомушлею з Криму зернятком соняшникаґудзиком з татового мундира Дім тоді поміщається до кишеніі там він спить Дім слід витягати з кишенів безпечному місціКоли готовий Дім помалу ростимеІ ти ніколизапам'ятай, ніколине будеш без свого дому А що ти взяла з собою? Взяла лише цю історіюпро поверненняОсь, витягнула на світлоВона росте✍️📚 Вікторія Амеліна «Історія для повернення», 8 травня 2022👩‍🎨📷 Фото Насті Телікової зі студії, де Dakh Daughters пишуть альбом. Буде пісня.

🥹📚 Два роки тому я набрав тут свою першу тисячу підписників і мене запросили до спільноти книжкових блогерів. Першим, що я тоді сказав, було: шановні, хтось знає, чому у нас досі не видали Джеймса Клавелла? На мене подивились, як на вар'ята. 😅 Мене це турбує давно: з тих пір, як у дитинстві я захоплювався серіалом «Шьоґун» з Річардом Чемберленом, а потім читав першу книгу Азіатської саги — «Король щурів». Я фанат цього циклу, офіційно! ✊До речі, «Короля щурів» Клавелл писав на особистому досвіді, там мова йде про японський табір військовополонених у Сингапурі під час Другої світової війни, автор провів там 3 роки, як полонений офіцер Королівської артилерії. ❗️І от, анонс: «Лабораторія» починає видавати Клавелла з другої і третьої книги циклу - «Тай-Пен» (події у Гонконгу 1841 року) і «Шьоґун» (події у Японії від 1600 року) і наразі це найбільш довгоочікуваний анонс для мене за останні роки. Це не страшно, романи є цілком окремими творами. ♥️ Ще й «Сицилієць» П’юзо на додачу — це свято, не інакше. Чекаємо!

Новинка для найменших читачів або найбільших фанатів літаків! ✈️ «Крилаті історії» — це серія захопливих книжок про українські літаки, створена у співпраці з легендарним АТ «Антонов». Дізнайтеся, як сміливий АН-2 долав труднощі та допомагав людям, а велетень АН-22 Антеq отримав другий шанс і вирушив у важливу місію. Ці зворушливі й натхненні історії про дружбу, виклики та віру в себе. Для всіх, хто відчуває гордість за Україну — і хоче розповісти про це дітям. Замовляйте на сайті url.vivat.com.ua/winged-stories⠀✈️ Видання двомовне: українська і англійська✈️ Частина коштів з продажу кожної книжки буде перерахована на підтримку дітей українських захисників, які загинули чи постраждали під час бойових дій.✈️ А також стікерпак — всі кошти з продажу будуть перераховані на благодійність!⠀Замовляйте на сайті видавництва Vivat окремо або комплектом — найкращий подарунок на свята для найменших читачів 💚 url.vivat.com.ua/winged-stories⠀Проєкт реалізовано в рамках програми «Toy Drive» благодійного фонду «Разом для України».

🎉📚 Ужгород, прийміть мої вітання! Vivat запрошує на офіційне відкриття своєї книгарні в Ужгороді 💚На вас чекають приємні сюрпризи:📖 Розіграш річної підписки на книжки Vivat серед усіх, хто зареєструє чек від 700 ₴.📖 Ви матимете змогу покрутити колесо фортуни, на якому вас чекають знижки до -20% на книжки Vivat та інші вигідні пропозиції.📖 Першим 50-ти покупцям в книгарні подарують закладинку із серії класики Vivat.Програма подій:📚 Магія рідної землі: між давниною та сьогоденнямРозмова із Дарою Корній, авторкою романів «Місяцівна» і «Гонихмарниця» та Оксаною Кузьмою7 грудня, 16:00📚 Презентація дилогії Наталії Матолінець «Всі мої Ключі і Ґайя»Розмова із авторкою та блогеркою Дариною Мозговою про чаклунські роди, магічні пригоди та легенди.7 грудня, 18:00📚 Майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанкиДля дітей від 6 років. Реєстрація обов’язкова за посиланням.8 грудня, 11:30📚 Презентація книжки «З нами житиме еласмотерій»Зустріч із автором Романом Голубовським та Катериною Антоненко 8 грудня, 14:00✨Вас чекатимуть 7-8 грудня у новенькій книгарні за адресою пл. Шандора Петефі, 2, м. Ужгород🔥

📕 Розкажу коротенько про «Дівчат, які нічого не скажуть» Еріка Рікстеда. Я перебірливий у трилерах і не все, що ними називають, я ними вважаю, але це — справжній представник жанру. Тут є те, що я ціную найбільше: живі персонажі з історіями та характерами, класна історія, жорстке протистояння антагоністів, цікавий сетінг. І головне: це цікава книжка. 🧐 З іншого боку, тут купа недоліків, навіть пов’язаних з перевагами: 🥦 Це загалом не майстерний літературний твір, це просто цікава книжка, і нічого більше; 🥬 Більшість історій персонажів не розкривається, а просто закидається, див. пункт з броколі;🫑 Це дуже незграбно перекладено і, судячи з усього, так само написано у оригіналі. Деякі шматки тексту і діалогів можна просто пропускати, але мені було однаково, бо це просто цікава книжка.🙃 Прикольно писати такий відгук, до речі. Не знаю, як вам пояснити, але факт — що всі безперечні недоліки роману вражень мені не зіпсували, я отримав все, що хочу отримати від трилера (а це не завжди буває з більш якісними текстами, до слова). 😇 Висновок такий: #раджу_почитати любителям жорстких трилерів з розслідуванням і маніяком, але якщо ви чутливі до того, що текст містить купу провальних формулювань, або шукаєте у трилері ідеальну літературну форму — не беріть. Це просто дуже цікава книжка для любителів жанру без завищених очікувань.

«Масовий туризм у минуле — гарячий тур майбутнього. Велкам». Маркіян Камиш «Оформляндія», 2014Шикарнюча книжка. Якби Тайлер Дерден був сталкером і мав літературний талант Маркіяна Камиша — вийшло б щось схоже на «Оформляндію». Але сам Камиш все одно крутіше, я вам точно кажу! ⚡️ Написано людиною з унікальним досвідом і нестандартним мисленням. ⚡️ Оригінально і майстерно з точки зору літератури. Чудовий зразок альтернативної прози. Західні критики порівнюють стиль Камиша з Томпсоном Керуаком і Буковскі. ⚡️ За кордоном про нього знають більше, ніж в Україні, роман отримав багато премій за кордоном, більшість коментарів на Goodreads — іноземними мовами. ⚡️ Але мало хто з іноземців здатен вловити все, що сюди закладено. Тому, книжка має незаслужено низький рейтинг. ⚡️ На задній палітурці книжки — рекомендації від Софії Андрухович та Артема Чапая. Ви все ще думаєте? Книжка коштує 85 грн!🪖 З 2022 року Маркіян Камиш був штурмовиком ЗСУ, учасник битви за Бахмут, а у 2024 році вийшов його роман «Хазяїн», який нині потрапив у довгі списки Книги року ВВС та Шевченківської премії. Він один з найнедооціненіших письменників України, на мою думку. ♥️ Я отримав величезне задоволення від «Оформляндії» і читатиму автора ще. Дуже #раджу_почитати. P.S. Хто читав «Часосховище» — винесена цитата вам нічого не нагадує? Написано у 2014 році. 😉

«Та що насправді означає існування? Чи повинно щось обов’язково мати матеріальну форму, або ж достатньо осісти в чиїхось думках? У такому разі, чи існує все, що вигадує наша уява?» Микита Кіляров, зі збірки «Нічний сеанс», 2024 (оповідання «Між кошмарами блукач», 2021)Я ніколи раніше не читав горор, моя думка не є експертною, але мені сподобалися майже всі оповідання. Виявилося, що горор — це не комікс з потворами, як це часом уявляється людям, не знайомим з жанром (наприклад, мені). 😎🥇Найстрашніші потвори на цій планеті — це, звісно, люди, і мене найбільше вразили оповідання, у яких різні пропорції надприродного взаємодіють з реальністю, відтіняють її, не претендуючи на головні ролі: 👻 «Колискова за стіною» Дмитра Деревянка (все просто ідеально, читається на одному диханні, тричі ходив перевіряти чи закриті двері);👻«Пацюк» Олексія Жупанського (видатний метафоричний твір — очевидність натків з одного боку і простір для інтерпретації з іншого. Можу обговорювати годинами);👻 «Між кошмарами блукач» Микити Кілярова (дуже сподобалась композиція, сетінг та завершення);👻 «Auger» Андрія Лозінського (шикарний сюжет, шикарне виконання, живі герої);👻 До цього топу додам також оповідання «Ближче всіх до полюса» Макса Кідрука, у якому немає надприродного, але пульс прискорюється від сюжету. 🏆 Найестетичніше оповідання — це «Інтер’єрні ляльки Естер» Євгенії Кужавської, а «Допоки морок не поглинув його» Павла Дерев’янка має шикарну приховану ідею та майстерну самоіронію, яку, як мені здається, недооцінюють, «Зоя» Нати Гриценко заслуговує окремого компліменту. 🫣 Оповідання Оксани Ковальчук, Світлани Тараторіної та Володимира Кузнєцова для мене були занадто складними, я не впорався (на відміну від авторів). 🤷‍♂️ Решта сподобалась менше, але, до речі, у знавців жанру майже все навпаки, тому — збірці безперечний залік: вона різноманітна, різнорівнева, але при цьому цільна і дуже гарна! #раджу_почитати як знавцям жанру, так і неофітам, таким, як я. Ідеальна розвага для сезону дощів та туманів!Тег #нічнийсеанс веде до попередніх дописів про збірку.

Гондольєри! Не впускайте весла!Йде весна Венецією п’яна.На каналів різнобарвні плесаВикотилось яблуко рум’яне.І вино густе, як кров венозна.Весняна Венеція довкола.Бозна-звідки ллється голос. Бозна…Баркарола. Чуєш? Баркарола…✍️📚 Мар’яна Савка, 1998 Нещодавно дізнався цікаве, для тих, хто пам’ятає Юлію Міщенко з гурту «Таліта Кум» з нульових. Виявляється, у 90-х на філфаку Університету Франка у Львові вчилися разом: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко і ще пара менш відомих однокурсниць Наталя Томків і Анна Середа, які разом створили жіноче літературне угруповання ММЮННА ТУГА (перші літери імен + ТУГА — «Товариство усамітнених графоманок»). Весело було! 😊👩‍🎨🎨 Іван Труш «Венеція», 1908У 1908 році мандри привели Івана Труша до прекрасної Венеції, звідти він писав до дружини Аріадни Драгоманової-Труш: «Венецію знаю майже цілу. На музеї не звертав уваги — був лиш в середині костела св. Марка і Палаті Дожів. За перші три дні робив щодня два рази на Лідо — малий острів коло Венеції. Там малював...». Здається, Венеція з тих пір майже не змінилася. 🛶

«Цей господар поєднує в собі все, що я вважаю благородним і вартим поваги. Віднині я йому служитиму. Ось що таке розумна лояльність». Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня», 1989 (видання 2019)Думаю, багато хто з вас бував у ситуації, у якій опинився дворецький Стівенс: він десятиліттями віддано працював на поважного керівника, чесно його підтримував і вірив у правильність вчинків і рішень свого шефа. Він був настільки відданим, що навіть коли стало очевидним, що вчинки і вибір були хибними, Стівенс не зрікся лорда Дарлінгтона, він обрав, як він сам каже, «розумну лояльність». А що оберете ви? 🥸 Впевнений, що за останні 10 років, і особливо зараз, багато кому доводиться спостерігати цю суперечку сумління, розуму та серця — ця тема дивовижно розкрита у романі. 📖 Крім того, ви знайдете тут тонкий гумор, глибокі роздуми про стосунки всіх видів і дивовижно цільний та майстерний авторський стиль. І мені було б дуже цікаво послухати, хто як відчуває Стівенса. Який він — нудний, мудрий, дурний, просто професіонал чи пристосуванець? Тут є про що поговорити. 😉🎬 Я знаю, що цей роман екранізовано з Ентоні Гопкінсом та Еммою Томпсон у головних ролях, але я мушу зізнатися: я подивився екранізацію у Абук! Її режисер — Дмитро Бузинський, він же зіграв усі ролі, і я клянуся, це був фільм, а не аудіокнига! Дуже #раджупочитати всім, а особливо — послухати у Абук.